Автомобіль модельної зовнішності: народження професійних фото автомобільного екстер’єру

У нашому минулому матеріалі ми почали розповідати, як створюються офіційні фотографії автомобілів. Тоді ми з’ясували, де і якими силами проводиться ця цікава робота, підготували автомобіль і навіть встановили його на циклораму — а сьогодні ми почнемо знімати, і перший знімальний день буде присвячений екстер’єру.

Зйомка екстер’єру — одна з найголовніших складових фотосету: адже в автомобільному світі кожного новачка зустрічають саме «по одягу». Вже потім відкриваються буклети технічних характеристик, списки комплектацій і прайс-листи — а закохати в себе автомобіль повинен з першого погляду. Крім того, екстер’єрні фото «універсальні» в тому сенсі, що можуть працювати в широкому спектрі завдань: знятий автомобіль можна «перефарбувати», помістити в різні фонові локації і за необхідності навіть «оживити», імітуючи рух. Ми ж до справжніх зйомок у динаміці ще доберемося — а поки що пізнаємо тонкощі студійної зйомки.

Підготував — встанови

Як підготувати автомобіль до зйомок, ми з’ясували минулого тижня. Сьогодні ж уже чистий і блискучий автомобіль урочисто в’їжджає на циклораму: це день його дебюту на модельному терені. І щоб представити сьогоднішню модель — ŠKODA Octavia — у вигідному світлі, підкресливши грою світла і тіні кристалічний дизайн з вираженими гранями, потрібно, зокрема, правильно виставити його на поворотному столі — адже він, як правило, ставиться туди «раз і назавжди», а з підгонкою ракурсу допомагає вже поворотний майданчик.

ПРОВЕСТИ ПРОФЕСІЙНУ ЗЙОМКУ ЕКСТЕР’ЄРУ АВТОМОБІЛЯ, ОТРИМАВШИ НА ВИХОДІ ІДЕАЛЬНІ КАДРИ, МОЖНА ТІЛЬКИ В СТУДІЙНИХ УМОВАХ, І ЦИКЛОРАМА — ЦЕ ФУНДАМЕНТ, НА ЯКОМУ ФІЗИЧНО І ФАКТИЧНО ҐРУНТУЄТЬСЯ РОБОТА З АВТОМОБІЛЕМ. ПОВОРОТНИЙ СТІЛ ПРИ ЦЬОМУ ЗНАЧНО ПОЛЕГШУЄ РОБОТУ Й ЕКОНОМИТЬ ЧАС: У МОСКВІ ТАКИЙ Є ТІЛЬКИ В НАС.

Олександр Жуков

У принципі, виставлення автомобіля на майданчику — завдання нехитре: закотив його по центру — і знай собі крути, як хочеш. Однак і тут є парочка «фотографічних» нюансів. По-перше, пильна увага приділяється навіть такій дрібниці, як… положення логотипу бренду на маточинних ковпачках колісних дисків! Так-так, загнавши автомобіль на стенд, асистент уже на місці по черзі піддомкрачує кожне з коліс і обертає його, щоб стрілочка на логотипі ŠKODA була спрямована в потрібний бік. Звісно, все це можна відкоригувати на ретуші, але про пріоритети та часові витрати на цю роботу ми вже згадували минулого разу — краще організувати все так, щоб не втрачати час потім.

Другий маленький нюанс знайомий кожному, хто хоч раз фотографував автомобіль з метою отримати якісну картинку: це кут повороту передніх коліс. Ним можна і потрібно «грати» залежно від ракурсу: якщо автомобіль знімають у профіль, колеса мають бути виставлені суворо прямо, а під час зйомки в «три чверті спереду» переднє колесо потрібно повернути «обличчям у кадр», щоб було видно малюнок диска. Адже диски, як свідчить поширена фраза, — це половина зовнішності автомобіля, а якщо ці диски ще й створені спеціально для нього, підкреслюючи кристалічні грані та «чеський кубізм» загальних обрисів, випустити їх з поля зору в кадрі просто непробачно.

Годинник і доба в кадрі

Важливість світлотіньового фону під час зйомок переоцінити не просто важко, а неможливо: по суті, це основа кожного успішного кадру. Можна знайти як завгодно вигідний ракурс або оригінальну ідею подачі, але якщо на світлині Octavia буде «плоскою», а ключові елементи її дизайну на кшталт фірмових граней, ключових ліній або гострокутної оптики «замилені», розкрити її по-справжньому не вийде. Тому після розміщення автомобіля на поворотному столі починається копітка робота з виставлення світла.

Спочатку команда освітлювачів виставляє базове світло, на якому ми розуміємо форму та об’єм машини. Потім ми детально «досвічуємо» потрібні ділянки, підкреслюючи та виділяючи головні елементи й особливості дизайну автомобіля: динамічний контур із коротким переднім звісом, нові здвоєні фари, рельєфний капот із поздовжніми гранями… Це теж процес творчий: у кожного фотографа є свій «почерк». Тож на «базу» ми додаватимемо акценти так, як це бачу я, вкладаючи у світлини свої знання та певну художню цінність.

Володимир Сєдов

Насправді, світлу в реальному знімальному процесі приділяється левова частка часу. Людині, яка не цікавиться фотографією і автомобілями взагалі, ця робота може навіть здатися нудною: автомобіль застиг у гарному ракурсі, камера налаштована, фотограф на місці — а фотографії все немає і немає. Замість клацань затвора і частих спалахів — переміщення і рухи освітлювачів, прожекторів і їхніх шторок, ширм, аркушів пінокартону і «динамічної стелі» на підйомних механізмах. Кожен кадр — це довгі людино-години роботи з пошуку того світлотіньового малюнка, який буде абсолютно ідеальним для цього конкретного ракурсу. І часом один якісний кадр — це половина робочої зміни всієї команди.

А ще одна складова роботи, яка водночас спрощує й ускладнює створення фотографій, — це постійний діалог з тим, хто теж має бачення того, який вигляд мають мати фінальні зображення: з клієнтом. Ба більше, діалог цей може бути як «віртуальним», так і самим що ні на є безпосереднім, просто на знімальному майданчику.

На офіційних зйомках автомобіля може бути присутнім клієнт — і тоді вони в парі з фотографом «регулюють» те, що буде підкреслено на підсумковій картинці. Іноді їхні думки не сходяться — це нормальний робочий процес, і, поступово пробуючи різні варіанти, всім вдається дійти спільної згоди.

Володимир Сєдов

Колір — зручний і складний

Дизайн автомобіля — це, безсумнівно, важливо, але що щодо кольору? Хто вирішує, якого відтінку має бути автомобіль на сцені, чи є вимоги до кольорів, і чи існують «зручні» і «складні» кольори для зйомки? Відповіді на всі ці питання теж узгоджуються до того, як об’єкт уваги посяде своє місце в студії.

Взагалі, «складні» кольори для зйомки автомобіля існують: це білий і чорний. Білий, зокрема, дуже неінформативний для програм, у яких здійснюватиметься подальше опрацювання — він несе в собі менше прихованої інформації. Його складніше «зняти» з автомобіля для віртуального перефарбовування — така опція використовується, наприклад, в онлайн-конфігураторах. Там під час вибору кольору з палітри машинка на екрані «перефарбовується» в нього — але це не означає, що фотографувалися всі кольори: найімовірніше, знімали один, а решту калькували з масштабних модельок. Ну а найзручніший для зйомки і подальшого «перефарбування» колір — світло-сірий.

Alexey Sukhov

Утім, сірий колір далеко не завжди стає безальтернативним: адже у багатьох автомобілів у момент дебюту є свій «фірмовий» відтінок — так би мовити, «колір запуску», який визначає маркетинговий відділ кожного бренду. У цьому разі на зйомки вирушає модель саме в цьому кольорі, і він же буде дивитися на вас з усіх рекламних фото.

Наша сьогоднішня ŠKODA Octavia має відтінок під назвою «Сірий Quartz металік», і нам важливо передати і сам відтінок, і глибину кольору. Це важливо, коли автомобіль не класично-сірий, а має цікавий колір, особливо перламутровий або з ефектом «металік». У нашому випадку залежно від ступеня «просвіту» машину можна зробити і просто сірою, і насиченою — у виборі правильної освітленості і полягає важливість передачі відтінку.

Володимир Сєдов

Хард і софт

Професійний фотоапарат — один із найочевидніших і водночас найскладніших і найдорожчих елементів зйомки такого рівня. Тільки про тонкощі вибору камери можна говорити і сперечатися нескінченно, але ж є ще об’єктиви, аксесуари, програмне забезпечення… Ми ж, однак, не даватимемо порад або не заглиблюватимемось у порівняльно-оціночні міркування, а просто поділимося однією з безлічі думок.

Крім брифу на зйомку, де обговорюється фактура зйомок, є ще й технічний бриф, де вказується або конкретне обладнання, за допомогою якого має зніматися автомобіль, або конкретна роздільна здатність кінцевих фотографій. На підставі цього технічного завдання і формується набір обладнання. Сьогоднішня зйомка відбувається на камеру Olympus E-M1 Mark II — вона дає змогу створювати фотографії з надвисокою роздільною здатністю, 10 770 пікселів по довгій стороні, що еквівалентно 80-мегапіксельній матриці. Подібна роздільна здатність, для початку, полегшує роботу при постобробці, даючи можливість наблизити кожен елемент і проводити так звану попіксельну ретуш. Але загалом така роздільна здатність фотографії, звісно, потрібна насамперед для того, щоб друкувати зображення з високою деталізацією практично будь-якого формату.

Володимир Сєдов

Роздільну здатність, подібну до цієї, навіть уявити собі важко. Просто порівняйте: сучасний FullHD телевізор має роздільну здатність 1920×1080 пікселів — тобто для повноцінного відображення знятої картинки знадобиться 24 таких телевізори! Але ж у вжитку досі є й екрани HD роздільної здатності — таких для повноцінної передачі зображення і зовсім потрібно 45!

Програмне забезпечення для зйомки в нашому випадку — штатне для камери: воно дає змогу найповноцінніше керувати зйомкою і налаштовувати деталі — наприклад, фокус. Однак не всі деталі в кадрі можна або потрібно знімати за раз: як з’ясовується, навіть ті кілька кадрів, що робляться за знімальний день, робляться не відразу!

Роби раз, роби два

Насправді, дуже часто фінальне зображення, що красується на рекламних банерах і в глянцевих каталогах, — це не одне зображення, а… одразу кілька. Річ у тім, що виставити світло так, щоб підкреслити всі деталі та особливості автомобіля разом, катастрофічно складно. Виділив рельєфні поздовжні грані на капоті — затемнив крило з логотипом Laurin & Klement , підкреслив кристалічні фари — пересвітив бампер, зробив акцент на бічній лінії — загубив його на передку… Щоб не витрачати добу на виставляння світла для однієї абсолютно ідеальної фотографії, його комбінують: почергово розставляють акценти на обрисах, гранях та елементах, а потім «зливають» фото, що вийшли, воєдино, запозичуючи найкраще з кожного зображення.

Таким чином, отримавши різні зображення з різними виділеними елементами, можна і комбінувати їх по-різному. Для певного фону може знадобитися лише частина з них, для ідеальної «супермодельно-глянцевої» картинки — всі відразу. Крім того, різні зображення, що склеюються, дають змогу компенсувати можливі «артефакти»: ось на капот сіла муха, на бампері виявився свіжий відбиток долоні, або просто віддзеркалення прожектора, який стоїть поруч, у певному освітленні стало надто помітним на площині дверей. Будь-який із цих недоліків можна виправити, маючи на вибір кілька фотографій, зроблених у різний час і в трохи різних умовах.

Отже, через багато годин роботи десятка людей, фотографії екстер’єру, нарешті, готові до передачі в постобробку. На цьому етапі теж буде чимало роботи: навіть зображення, що здаються нам ідеальними, ретушер бачить наскрізь. Там будуть остаточно відполіровані дрібниці та відточені грані — і в прямому, і в переносному сенсі: адже нова Octavia сповнена гранованих елементів, які обов’язково потрібно підкреслити. І це не тільки помітні одразу підвіконна лінія, потужний капот або кришталева оптика, а й кристалічні грані, що обрамляють майданчик номерного знака, характерна решітка радіатора та обриси бамперів.

Другий знімальний день буде присвячений інтер’єру — ми дізнаємося, в чому основні відмінності в техніці зйомки екстер’єру та інтер’єру, які хитрощі використовуються під час підготовки автомобіля до інтер’єрної зйомки, які деталі не можна залишати поза увагою в процесі, і чому асистент у ньому втомлюється навіть більше, ніж при створенні фотографій екстер’єру.