Gaznaauto Сайт про автомобили
Те, про що попереджали скептики, сталося: щойно техогляд віддали до рук страховиків, він перетворився на такий собі додаток до поліса ОСЦПВ — діагностичну карту можна замовити страховому брокеру з доставкою додому або в офіс. На жаль, така реальність. Наша реальність.
А як йдуть справи з техоглядом «у них»? У країнах, які ми називаємо цивілізованими. Зазвичай звикли порівнювати з Німеччиною. Але там — століттями сформоване суспільство, до якого нам ще далеко. А щось ближче?
Є й таке. Наприклад, сусідня з нами Литва. Нове, на західні цінності орієнтоване суспільство тут почало складатися лише кілька десятиліть тому. І як же місцеві автомобілісти проходять технічний огляд? Для них це такий самий головний біль, як і для нас?
Німецькі партнери
З 1994 року техогляд у Литовській Республіці проводить не ДАІ і не дорожня поліція, як вона потім стала там називатися, а абсолютно неемеведешні і навіть не державні структури. За новим адміністративно-територіальним поділом Литва поділена на 10 округів. У кожному технічним оглядом займається своя організація.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
У Вільнюському окрузі це приватне підприємство Tuvlita, назва якого склалася з двох слів: TÜV і Lita. Перше російським автомобілістам добре знайоме. Так називається відома німецька організація (читається — ТЮФ), що займається сертифікацією, технічним оглядом і багато ще чим, пов’язаним із технікою. Це слово вже саме по собі давно стало еталоном якості. Друге слово — Lita — утворено від назви країни. Ось і вийшло Tuvlita, що означає «литовський TÜV».
1993 року на одній із виставок сьогоднішні керівники «Тувліти» познайомилися з представниками східно-німецького відділення концерну TÜV — TÜV Thüringen — і вирішили створити спільне підприємство, яке б у Литві виконувало в Литві основні функції з тих, що робить TÜV у себе в Німеччині.
Відтоді в усіх районах Вільнюського округу побудовано вже з десяток станцій технічного огляду. Не всі вони повнофункціональні: одні можуть обслуговувати лише легкові, наприклад, інші — лише вантажні чи автобуси. Але є й такі, яким будь-який колісний транспорт до снаги. Навіть тролейбус! Tuvlita скрупульозно виконує настанову Міністерства транспорту: зробити так, щоб будь-який автомобіліст міг пройти техогляд не далі ніж за 30 км від свого будинку.
Періодичність і процедура огляду
Якщо російські автолюбителі проходять техогляд за формулою 3+2+2+1+1+. (тобто 1-й техогляд через 3 роки після купівлі нової машини, 2-й і 3-й — через 2 роки, а всі наступні — через рік), то в Литві діє формула 3 + 2 + 2 + 2 + 2. Хоча зараз і там збираються змусити власників старих машин проходити перевірку технічного стану їхніх ТЗ щороку. Тільки поки що ніяк не можуть визначити, який вік зробити переломним: чи то 13, чи то 15, а може й 11 років.
Для успішного проходження цієї відповідальної процедури власнику машини або її водієві потрібно, крім своїх і документів на транспортний засіб, мати технічно справний і укомплектований автомобіль. Майже все, в принципі, як і в нас. Якщо техогляд проходить не власник автомобіля, то мати якусь довіреність водієві не потрібно. Ніхто тут не цікавиться і його здоров’ям чи, не дай Боже, власника ТЗ, і медичну довідку (як і в нас уже тепер) не питає. Значення має лише наявність страхового поліса цивільної відповідальності — на кшталт нашого ОСЦПВ. Тобто, там незастрахований автомобіль не пройде техогляд. У нас же, як відомо, все перевернуто з ніг на голову.
Автомобіль у Литві, як і в багатьох інших країнах Євросоюзу, має мати не три обов’язкових атрибути, а чотири: крім знака аварійної зупинки, аптечки і вогнегасника, в машині має бути світловідбивний жилет, без якого в темний час доби водій не має права виходити з машини.
Процедура технічного огляду починається із заїзду на територію станції. Наприклад, на центральній вільнюській станції аж вісім ліній. Водій встає в будь-яку, яка може приймати транспортний засіб того типу, на якому їде він (це видно за відповідними знаками та табличками). Прямо при в’їзді на станцію стоїть вагончик із касиром, який приймає оплату і видає діагностичну карту. Усе це робиться без виходу водія з автомобіля.
Тут же можна докупити щось із вищезгаданої обов’язкової четвірки, якщо в останній момент раптом виявиться, що чогось не вистачає. Це, мабуть, єдина комерційна діяльність, яка дозволена «Тувліті», крім проведення самого техогляду. Займатися ремонтом автотранспорту, продавати запчастини та витратні матеріали їй категорично заборонено — як і її німецьким колегам з ТЮФів.
Після оплати та отримання діагностичної карти автомобіль в’їжджає безпосередньо в приміщення з обладнанням. Там перевіряється відповідність конструкції, чистота вихлопу і герметичність системи випуску, робота оптичних приладів, гальм, а також підвіски. Останнє відбувається особливо цікаво: машину піднімають на спеціальному підйомнику, який дає змогу контролеру зімітувати пересування автомобіля сильно пересіченою місцевістю з частковим вивішуванням коліс, перевіряючи при цьому працездатність усіх елементів підвіски і рульового управління. Ця установка часом відкриває очі власникам машин на справжній стан їхніх автомобілів.
Документальні підтвердження
Якщо всі «знущання» випробовуваний витримав успішно, то одразу після виїзду з лінії інструментального контролю контролер, який проводив перевірку, видає водієві талон технічного огляду і особисто наклеює на державні реєстраційні номери під спеціальним кутом особливий знак, за яким можна визначити, до якого терміну цей автомобіль може їздити без ризику втратити реєстраційні номери.
Звісно, всі дані про проходження техогляду заносять до комп’ютерної бази, за якою будь-який співробітник дорожньої поліції, «Тувліти» або іншої аналогічної організації може визначити, чи має цей автомобіль техогляд, чи ні, і термін його дії. До речі, проходити його вже давно можна в будь-якому підрозділі «Тувліти» або навіть іншої організації, на це уповноваженої, — хоч в іншому регіоні країни, тобто абсолютно незалежно від місця проживання водія або реєстрації ТЗ (що в нас дозволили зовсім недавно).
Ця процедура займає в середньому 20-25 хвилин і коштує близько 12 євро для легкового автомобіля, 7 — для мотоцикла і 5 — для мопеда або скутера з об’ємом двигуна менше 50 куб. см. Якщо автомобіль має газобалонну установку, то вартість техогляду для нього піднімається на 9 євро. Однак обслужений він буде тільки в тому разі, якщо запис про наявність ГБО є в технічному паспорті. Якщо запису такого немає, то машину спочатку відправлять отримати його в реєстраційному підрозділі МВС Regitra (до речі, цивільному), і тільки потім — ласкаво просимо на ПТО.
