Як допомогти викрадачеві: фатальні помилки під час встановлення автосигналізацій

Навіть найсучасніші охоронні системи часто не здатні врятувати автомобіль від угону. І не тому, що вони занадто прості та дешеві, а тому, що їх неправильно встановили на машину. Що означає «неправильно» і як має бути «правильно», ми вам зараз і розповімо.

Пріоритети — сервіс чи безпека?

Не так давно мені довелося бути присутнім під час встановлення просунутої моделі охоронної автосигналізації одного відомого бренду. Причому проводили інсталяцію у фірмовому установчому центрі цього самого бренду — тобто, безумовними фахівцями своєї справи. Вони під’єднали блок сигналізації до CAN-шин автомобіля, з комп’ютера конфігурували його з урахуванням марки, моделі та року випуску, після чого… знайшли в блоці запобіжників у районі ніг водія дріт, що йде на бензонасос, розрізали його та під’єднали до розриву кола блокувальне реле, закріпивши його пластиковим хомутиком одразу ж поруч!

Це не жарт, це сумна реальність 2018 року… Споживачі, обираючи охоронну систему, дедалі частіше цікавляться зручністю віддаленого запуску, контролем місцеположення машини, безключовим доступом, керуванням зі смартфона, автоматичним викликом допомоги під час аварії тощо, надаючи другорядне значення головному — захисту від викрадення. Тому установники і не заморочуються… Хоча інакше як «добровільною допомогою викрадачам» такий монтаж назвати неможливо — примітивне блокування легко і швидко виявить і дезактивує навіть не надто досвідчений зловмисник.

Отже, кілька важливих нюансів, розуміння яких до відвідування інсталяційного центру дасть змогу уникнути фатальних помилок, що роблять охоронну систему марною у справі захисту від викрадення.

Реле як пролом у захисті

Сучасні автосигналізації — дуже розумні пристрої. Однак піраміду технологій часто вінчає елементарний кінцевий виконавчий механізм — реле, що керує блокуванням двигуна. Саме найпростіше 50-леве реле часто використовують несумлінні установники як єдиний захист від запуску мотора зловмисниками, зводячи нанівець усі зусилля інженерів-розробників просунутих охоронних систем.

Класичне «аналогове» реле — річ дуже проста. Щоб його ввімкнути, достатньо подати живлення на дріт, що йде до нього від блоку сигналізації. Виявивши саме реле або дріт, зловмисник легко подасть на нього керуюче живлення і увімкне. Або не дасть йому увімкнутися, якщо потрібно. Установники ж, монтуючи клієнту навіть найкрутішу, найпросунутішу «сигналку», часто-густо встановлюють реле, що блокує запуск двигуна, в салоні, часто неподалік від блоку запобіжників. Бо це просто і швидко. Перерізав дріт запалювання або насоса і встановив у розрив реле — вуаля! Однак робити так категорично не можна. Блокування в салоні, та ще й настільки просте — «відкрита діра», яку легко виявляють викрадачі. На жаль, цей елементарний факт зрозумілий далеко не всім…

Цифра проти аналога

Розташовувати реле блокування в салоні, біля блоку запобіжників, як люблять робити недбайливі установники, неприпустимо. Ставити їх потрібно тільки під капотом! Але і там воно вразливе: викрадач, виявляючи під торпедо коробочку сигналізації, з розпинуванням роз’єму якої він знайомий, знаходить дріт, що йде з неї в моторний відсік, на блокувальне реле й активує реле вручну, навіть не відчиняючи капот.

Тому як блокувальні реле слід використовувати не прості аналогові, а тільки цифрові (іноді звані кодовими). Ці реле зазвичай випускаються під тією самою маркою, що і сигналізація, і працюють з нею в єдиному протоколі. Цифрове реле необхідно розташовувати під капотом, а для спрацьовування воно потребує не простого плюсового сигналу, а складної цифрової послідовності імпульсів, коду, що динамічно змінюється. Навіть коли викрадач виявляє в салоні машини блок сигналізації і дріт, що йде від неї до реле під капотом, для нього ця знахідка виявляється марною.

А якщо використовується радіоканальне цифрове реле, то дроту немає зовсім. Сенс його той самий, але команду від базового блоку сигналізації в салоні воно отримує окремим захищеним діалоговим кодом радіоканалом малого радіусу дії.

Замок капота — захист блокувань

Цифрове блокувальне реле не боїться впровадження в його канал управління, але вразливе без додаткового суто фізичного захисту. Зловмисник відчиняє капот і або відносно легко знешкоджує блокувальні реле, або ігнорує його пошук, використовуючи заздалегідь підготовлену резервну проводку замість штатної, в яку впроваджено блокування. Тому однозначно необхідним елементом охоронної системи будь-якого рівня, хоч для народного Соляріса, хоч для преміального «ікс-п’ятого», є додатковий електромеханічний замок капота, що утруднює доступ до блокування мотора.

Замок капота — найважливіша складова повноцінної охоронної системи, яку дуже часто ігнорують автовласники. Маса автомобілів оснащується дорогими «сигналками» з GSM, GPS, Bluetooth і вбудованими кавоварками, але блокування двигуна під капотом не захищається від чисто механічного впливу. Тому за обмеженого бюджету на охоронне обладнання, краще вибрати сигналізацію дешевшу і простішу, але неодмінно захистити підкапотне блокування додатковим електромеханічним замком.

Керування замком капота

Ми здійснили блокування двигуна цифровим реле, в канал управління якого неможливо вторгнутися ззовні. Захистили безпосередньо саме реле в моторному відсіку додатковим електромеханічним замком. Але ось чим керується сам замок капота?

Річ у тім, що замки капотів за своєю електричною суттю не складніші за лампочку, і ними керують простою подачею живлення без жодних кодів і шифрів. Часто установники охоронних систем «вішають» управління додатковим замком капота на вільні аналогові канали сигналізації або навіть примітивно під’єднують їх паралельно до центрального замка. Це означає, що до замка капота з салону йдуть дроти незахищеного аналогового каналу. Викрадачеві достатньо знайти їх, подати на них 12 вольт, і капот відкриється, давши доступ до блокувань двигуна…

Для усунення такого пролому в охоронній системі існують спеціальні підкапотні цифрові модулі для управління замком капота. Вони отримують від сигналізації захищені кодовані команди, несхильні до злому, після чого подають на замок аналогові імпульси, що замикають і відмикають. Втрутитися в їхній кодовий канал зловмисник не зможе.

Інший варіант — окремий іммобілайзер для управління замком капота. Наприклад, з тих, що активуються і деактивуються введенням коду за допомогою натискання штатних кнопок автомобіля в унікальній послідовності, відомій тільки власнику. Модуль такого іммобілайзера також розміщується під капотом, захищений замком, яким він і керує.

Підбиваючи підсумки

Ми не стали тут вказувати жодних брендів, моделей, цін. Рекомендацій теж не обов’язково дотримуватися сліпо. Наприклад, блокуваннями в моторному відсіку може керувати не сигналізація, а окремий іммобілайзер, який отримує команди від безконтактної мітки або від смартфона з Bluetooth. А сигналізація — відповідати тільки за функції комфорту і телематику. Варіантів багато, але головне — розуміння елементарних базових принципів побудови правильної комплексної охоронної системи. В якій на першому місці — захист від викрадення. Зручності, які дає просунута сигналізація, хороші, але все ж вторинні. Тезисно ж усе вищесказане можна підсумувати так:

• Для запобігання несанкціонованому запуску мотора не обов’язковий десяток блокувань — достатньо навіть одного, але здійснюваного реле (модулем, іммобілайзером), яким керують не примітивним «плюсом», а кодовою командою з високим ступенем шифрування дротом або бездротовим каналом.
• Для запобігання знешкодження блокування воно має розташовуватися виключно в моторному відсіку, а не в салоні, і бути захищеним від фізичного впливу зловмисника додатковим електромеханічним замком капота.
• Замки капота часто встановлюється так, що управління ними виявляється вразливим і легкодоступним викрадачам. Тому для управління замком потрібні додаткові пристрої, що використовують кодований канал для прийому команд.

Так, всі ці рекомендації з побудови правильної електронної протиугінної системи не допоможуть, якщо машину викрадають на евакуаторі, на буксирі, або «парашутним методом», викидаючи власника з салону на парковці, заправці або перехресті. Ми говоримо лише про захист від найпоширенішого типу викрадення, за якого зловмисники знешкоджують електроніку, запускають двигун і їдуть на машині своїм ходом. Але саме від нього ефективно захищає правильна «архітектура» охоронної системи. Хоча, звісно, фаталістів, «всепропальщиків» і любителів співати мантру «захочуть викрасти — викрадуть» цим не переконати. Але якщо ви не фаталіст, то зобов’язані зробити (або простежити, щоб було зроблено) все ж таки добре, а не погано.

І тоді викрадуть — але не вашу. Сусідню. У «всепропальщика». Який вічно твердить, що «захочуть викрасти — викрадуть»…