Gaznaauto Сайт про автомобили
У Молдові G-Class знають здебільшого як улюблений транспорт бандитів і взагалі всіх, чиє життя безумовно вдалося — шикарний, швидкий, брутальний і непристойно дорогий. Дехто згадає про старі утилітарні версії «Геліка» для німецької армії. Насправді втілень у цього коробчатого автомобіля за без малого 40 років на конвеєрі набагато більше. І появою своєю в Європі він зобов’язаний ні чому іншому, як ісламській революції в Ірані.
Іранський проект
Історія створення машини, загалом-то, цілком звичайна для суворого позашляховика — авто знадобилося військовим. Але на відміну від скупих європейських військових, іранський шах Мохаммед Реза Пехлеві забажав для своєї армії машину належною мірою унікальну і до того ж особливо надійну. Це дало змогу запустити в серію проект, який компанії Mercedes і Puch — постачальника різноманітної повнопривідної техніки, готували з 1972 року для конкурсу на армійський позашляховик ФРН.
Конкурс цей партнери з тріском програли — його виграв Фольксваген з моделлю Iltis. Майбутній Гелендваген не пройшов насамперед тому, що був дорожчим і до того ж ще не вироблявся серійно. Але потенціал конструкції виявився доволі високим, та й машина була розроблена універсальною — вона підходила не тільки військовим замовникам, а й цивільним.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Mercedes-Benz 280 GE LWB (W460) ‘1979-90
У творця майбутнього «Геліка» є цілком конкретне ім’я. І як не дивно, воно ріднить Gelandewagen і Татру. Адже створив машину Еріх Ледвінка, син Ганса Ледвінки, який став автором численних чеських машин. Він теж був фахівцем з автомобілів підвищеної прохідності. До речі, хребтові рами і хитні півосі на сучасних армійських позашляховиках марки «Tatra» — це його спадщина, як і двигуни повітряного охолодження.
Його син продовжив традиції: конструкторський колектив під керівництвом Еріха до 70-х років був автором майже десятка повнопривідних шасі, і саме йому доручили створити машину для цього відповідального проекту. На щастя, від хребтової рами Ледвінка він відмовився, хоча вона була частиною фірмового стилю конструювання Puch на той момент. В іншому машина була помірно-передовою. Передні дискові гальма, підвіска пружинна, без ресор, блокування переднього і заднього диференціала і варіант з повністю закритим кузовом відрізняли машину від більшості армійських позашляховиків того часу.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Puch G-Klasse LWB
Як би там не було, в результаті цільового фінансування і планів на купівлю 20 тисяч цих машин армією Ірану до 1978 року виробництво було запущено, для чого побудували новий завод в австрійському Граці. Але тут сталася Ісламська революція, і опальний шах втік до Каїра. Фундаменталісти, які прийшли на його зміну, ні про який Гелендваген знати не хотіли. Проєкт завис у повітрі, тому що в армії Бундесверу його теж не чекали. Першою армією, яка закупила позашляховик, виявилася аргентинська, потім норвезька. І лише потім на машину звернули увагу прикордонники ФРН і поліцейські служби. Слідом підтягнулися і численні цивільні служби, і приватні покупці. Лише через роки армія ФРН змінила гнів на милість, і з часом цей позашляховик під багатьма марками став неодмінним атрибутом майже всіх європейських військових.
Доісторичний «Гелік»
Перший кузов носив ім’я W460 і, власне, з нього почалася історія безперервного апгрейду впродовж 35 років. Для початку покупцям запропонували п’ять варіантів кузовів: короткобазний кабріолет, довгобазні три- і п’ятидверки, а також фургон. Військові замовники могли обрати ще довгобазні відкриті версії для особливих потреб.
Двигунів пропонувалося всього чотири: два бензинових і два дизельних. Карбюраторний мотор на 230G потужністю 90 к. с. і 150-сильний мотор з уприскуванням на 280G серії М 110 доповнювали дизелі серії OM 616 потужністю 72 к. с. на 240GD і OM 603 на потужнішому 300 GD про 88 коней. Так, як бачите, спочатку Гелендваген мав доволі скромну енергоозброєність. Зате для будь-якого кузова можна було замовити кондиціонер, адже машину готували для спекотних країн.
Удосконалення почалися одразу після початку випуску. Виявилося, що покупців цікавлять насамперед потужні мотори і довгобазні закриті кузови, що стало сюрпризом. З появою коробки-«автомата» виявилося, що це цілком затребувана опція для позашляховика такого класу. Підсумок перегонів за потужність і комфорт ви можете бачити зараз. А тоді у машини було не так вже й багато конкурентів — хіба що Range Rover. До 1982 року автомобіль отримав лебідку, АКПП і новий мотор з уприскуванням серії М 102 для моделі 230GE. А до 1983 року стандартною коробкою для бензинового Гелендвагена став саме «автомат», «механіка» ж перейшла в розряд опцій. У 1987 році з’явився новий дизель для моделі 250GD, потужністю 84 к.с. Загальна кількість змін техніки обчислювалася десятками — тільки паливний бак модифікували двічі, причому пропонували версію зі стандартним і збільшеним об’ємом. Змінювалася і зовнішність, і інтер’єр, машина встигла пережити три фейсліфтинги і пару оновлень салону. Саме тоді з’явилися характерні розширювачі арок для ширшої гуми, і призначалися вони для машин із широкими «піщаними» покришками.
Ранній «Гелік»
Історія машини, яку більша частина з читачів знають як «Гелік», почалася в 1989 році з появою кузова W463. Зовнішність машини змінилася не дуже значно, але всередині вона справді змінилася.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Mercedes-Benz 500 GE (W463) ‘1993
Цього разу машиною займалося конструкторське бюро самого Мерседеса, і авто в цьому кузові були призначені тільки для цивільного ринку. Для військових залишили кузов 460, а з 1991 року ще більш спрощену версію W461. І ніщо не заважало створювати все більш дорогі і шикарні версії цивільної моделі. Окремо зазначу, що ніякої уніфікації між серіями більше не було, різнилися навіть самі кузови і рами. Військовий і «мирний» — це два різних Гелендвагена.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Mercedes-Benz 290 (W461) 1992-97
Спочатку W463 пропонувалася теж із чотирма моторами. На 230GE і 300GE вже стояв новий агрегат серії М103. Дизельні версії 250 GD і 300GD також отримали нове «серце» серії OM603. З 1991 року з’явився і потужніший турбодизель на моделі 350GD, а слабші дизелі на W463 більше не пропонувалися. У 1993 році Mercedes провів перейменування моделей, тепер Гелендваген називався G-клас і належав до легкових машин. Найменування моделей виглядало приблизно так: G350TD, де перша буква позначала приналежність до класу, а далі йшов моторний індекс. Тоді ж з’явився перший G500 з мотором V8 серії М 117, на той момент вже дещо застарілим 16-клапанніком (по два на циліндр), але цілком придатним для позашляховика. Потужність нового мотора становила 241 к.с., що було своєрідним рекордом у цьому класі машин. У 1994 році на G320 з’явився перший багатоклапанний мотор з легкових машин серії М 104. У 1996 році на автомобілі вперше застосували електронно-керовану п’ятиступінчасту АКПП серії 722.6 — першою модифікацією з такою коробкою став якраз G350TD, але незабаром її отримали і всі інші версії. Що ж до бензинових двигунів, то М104 досить скоро замінили на найсучасніші мотори М 112 для моделі G320 до 1997 року.
Під капотом Mercedes-Benz G 36 AMG (W463) ‘1994-97
Проміжний «Гелік»
У 1997 році відбулася ще одна знаменна подія, випустили другий за рахунком G500, цього разу з мотором М 113, як на новітньому на той момент W220, потужністю вже 296 к.с. Максимальна швидкість «цеглини» перевалила за 200 км/год, що можна вважати своєрідною перемогою гої могутності над розумом. Прискорилися роботи з модернізації салону, і до 2000 року машина отримала, нарешті, оновлений салон у «легковому» стилі, з системою Comand. А подушки безпеки, дискові вентильовані гальма спереду, центральний замок та інше вже були в базовій комплектації. У тому ж 2000-му з’явилася і нова топова дизельна версія G400 потужністю 250 к. с. Як я вже писав в оглядах, вкрай невдала через проблеми з паливною апаратурою. Гонка потужностей продовжилася і на бензинових версіях. Цього разу G55 AMG мав потужність уже 354 к. с.
Під капотом Mercedes-Benz S 320 CDI (W220) ‘1998-2002
На 2001 рік припадає чергове оновлення салону. Цього разу його перетрусили дуже ґрунтовно. З’явилися багатофункціональне кермо, клімат-контроль, система Comand 2.0. Лінійку дизельних моторів доповнили турбодизелем 2.7 на моделі G270 CDI — з електронним уприскуванням. 2002 рік відзначився заміною системи гальм. Новий блок АБС містив у собі систему ESP вже для базової комплектації, систему 4-ETS, яка дозволяла обходитися без ввімкнення блокувань на легкому бездоріжжі, і звісно ж, модним Brake Assist, на випадок, якщо ви боїтеся натискати як слід на педаль гальма.
Пізній «Гелік»
«Повзучий апгрейд» трохи призупинився у зв’язку з виходом на ринки США, але продовжилася “гонка озброєнь”. У 2002 вийшла G 63 AMG з V12 мотором серії М 137 потужністю 444 к. с. Але вже у 2004 році нова версія G55 AMG отримала вже компресорний мотор потужністю 476 к. с., дешевшої серії М 113, який послідовно форсували до потужності спершу 500 к. с. у 2006 році, а потім і до 507 к. с. у 2008-му. Знову мотори V12 з’явилися на Гелендвагені у 2012 році з виходом серії G65 AMG з мотором М 275 потужністю 612 к. с., а замість G55 випустили G63, з двигуном серії М 157 потужністю 544 к. с.
Mercedes-Benz M275 і Mercedes-Benz M137
Потужнішого поки що нічого не придумали, хоча тюнінгові версії бувають помітно потужнішими. Але очевидно, що покупцям не дуже потрібні серійні тисячосильні позашляховики з динамікою спорткара. Це суто іміджева модель, яка користується заслуженою популярністю, але основний попит припадає на дизельні модифікації середньої потужності. Наступний серйозний рестайлінг моделі стався в 2012 році: серйозно оновилися майже всі системи, і в черговий раз замінили салон. Впізнати його можна за «айпадиком» на найвиднішому місці і зменшеною брутальністю. Усередині зміни кузова не настільки помітні, але машину «вписали» в нові норми безпеки за фронтальним і боковим ударами. А заодно — повністю замінили електрику. Наразі це останнє серйозне оновлення. Якщо, звісно, не брати до уваги випуск монстрів AMG 6×6 і 4×4. На тлі цієї пишноти з серією W463 тихі зміни «службової» W461 «загубилися». Вона давно не значиться в каталогах компанії, її пропонують тільки на замовлення — як в армію, так і в «цивільні» компанії, яким потрібен невибагливий позашляховик. Там теж оновилися основні агрегати — найпопулярніша версія отримала сучасний дизель OM642 на 183 к. с. При цьому салон, кузов і електрика поки що залишаються такими ж, як приблизно п’ятнадцять років тому.
Трохи про те, що це за машина
Не варто сприймати Гелендваген як шикарний і супер комфортний автомобіль. Престиж і комфорт взагалі не завжди йдуть рука об руку, і наш сьогоднішній герой якнайкраще ілюструє цей принцип. В основі цієї машини стара військова «вантажівка», і за всі роки позбутися цієї спадщини не вдалося. Ба більше, M-клас з’явився саме тому, що щось зробити з класичною конструкцією G-класу просто нереально. Хід у машин жорсткий, і що потужніші мотори, то жорсткіша машина на ходу. Здається навіть, що на низькопрофільній гумі звичайний «Гелік» жорсткіший за інші седани від AMG — душу може витрусити легко і невимушено. Щоправда, при цьому ви будете посміхатися, оскільки відчуття енергоємності та міцності поєднується з доволі цікавою керованістю. Доки підвіски машини справні, вона примудряється непогано їхати асфальтом. Щоправда, тільки по рівному і не вище 130-140 км/год, але все ж і це досягнення. Та й у поворотах він здатний здивувати — здоровенна і висока машина акуратно прописує криву без позамежних кренів, а кермо наливається приємною вагою. Але застереження щодо справності підвісок тут неспроста: невеликий знос, не та гума і… від благородства манер залишається небагато. З комфортом підвісок розібралися. Із салоном ситуація та сама. Якщо уважно придивитися, то навіть в останніх версіях за всією розкішшю можна розгледіти типовий «військовий уазик». Тонкі рамки дверцят з вічними протягами, табуретки замість крісел, дрібні і не дуже огріхи збірки. Чому так?
