Gaznaauto Сайт про автомобили
Хто з нас не пам’ятає красиві вишневі мотоцикли з Чехословаччини? Згадуємо, чим була знаменита модель «Ява», чому її любили більше за радянські «Іжі», де тусувалися її власники в СРСР і чому чеська марка втратила світове лідерство.
У повоєнні роки відновлюваній економіці Європи потрібен був простий, дешевий транспорт — так з’явилися перші малолітражні автомобілі. Всі добре знають Citroen 2СV і VW Kaffer (він же «Жук»), що підкорили серця європейців. У Країні Рад автопром ще не повністю сформувався, і виробництво дешевих малолітражок було налагоджено на заводі МЗМА (пізніше — АЗЛК). Але що європейцеві доступно, то радянській людині дорого. Тому-то в нашій країні користувалися популярністю мотоцикли.
Мотопромисловість в СРСР була більш-менш розвинена і до війни. З 1928 року випускали доволі цікаві моделі марки «Іж» в Удмуртії, зокрема вельми передові на ті часи великі моделі «Іж»-1 і «Іж»-2 з великими V-подібними «двійками» об’ємом 1 200 кубічних сантиметрів.
Але всі плани щодо серійного виробництва мотоциклів так і залишилися планами — почалася війна. Ну а після війни радянське керівництво вирішило не винаходити велоси… тобто мотоцикл, а скористатися трофеями.
Німецькі креслення та обладнання з заводу фірми DKW отримали як «ІжМаш», так і Мінський мотовелозавод. Іжевці освоїли випуск соліднішої техніки — «Іж»-350 з двотактним мотором у 350 «кубів». Велосипедному заводу з Мінська дістався легкий мотоцикл із мотором 125 «кубів». Пізніше до випуску мотоциклів за кресленнями DKW долучився Завод імені Дегтярьова, який створив марку «Восход».
Мотоцикл «Іж»-350 1946-1951 р.в.
У радянській провінції віддавали перевагу примітивній техніці, яку не те що б було просто ремонтувати… але яку в ідеалі можна було взагалі не обслуговувати, поки що-небудь не відвалиться. У селах «на забій» вкатувалися «Іжі», «Восходы» і «Мински».
Міська ж публіка віддавала перевагу іномаркам, і зовсім не з піжонства. MZ — з НДР, Pannonia — з Угорщини і, звісно ж, чеську Jawa . Про неї-то і піде мова в цій статті.
Народження легенди
Історія знайомих з дитинства вишневих мотоциклів починається 1929 року, коли чеський підприємець Франтішек Янечек починає на своєму заводі ліцензійний випуск мотоциклів Wanderer . Над назвою своїх мотоциклів він особливо не роздумував і зібрав назву марки з перших букв свого прізвища і назви мотоцикла. Вийшло J a W a .
Перший мотоцикл, що випускався на заводі «Ява»
Важкий німецький мотоцикл із півлітровим мотором був дорогим, а тому не користувався популярністю. Тому в 1932 році завод Jawa явив світові свою власну розробку — легкий мотоцикл зі 175-кубовим мотором, у 1934-35 роках налагодив виробництво моделей із моторами 250 і 350 «кубів». У передвоєнній історії марки було багато цікавих моментів, але повну перемогу Jawa здобула над своїми покупцями в 1946 році.
Перший мирний рік після війни. Країни відходять від потрясінь. У Парижі проходить виставка авто- і мототехніки. Більшість фірм представляє свої передвоєнні розробки, іноді поспіхом доопрацьовані. А навколо стенду Jawa не вщухає ажіотаж. Чехи представили абсолютно новий мотоцикл!
Під час окупації Чехії завод Jawa займався ремонтом і обслуговуванням німецьких мотоциклів. І, звісно ж, жодних своїх розробок на заводі вести було не можна. Але інженери і механіки заводу в таємниці від німецького керівництва розробили, випробували, підготували документацію до серійного випуску і навіть виготовили трохи менше тисячі складальних комплектів для виробництва мотоцикла, що має мало спільного з типовим двоколісним транспортом 40-х років.
Двотактний двигун 250 зі зворотно-змінним продуванням, чотириступінчаста коробка передач з автоматичним вимкненням зчеплення, передня телескопічна вилка і задня свічкова підвіска, одинарна рама зі сталевих т квадратного перетину… На ті часи — справжній прорив.
Дизайном мотоцикл теж виділявся на тлі інших. Розвинене облицювання фари, що плавно перетікає в пір’я вилки, бензобак краплеподібної форми з хромованими боковинами… Довершували вигляд хромовані глушники в стилі «риб’ячий хвіст». А головне — яка акуратність! Усю проводку прибрано врівень, і навіть карбюратор прикритий алюмінієвим кожухом.
Звісно ж, такий сучасний, красивий і до того ж недорогий мотоцикл одразу знайшов свого покупця. У 1948 році на додаток до моделі 250 випустили двоциліндрову модель 350. З цих двох моделей Jawa Perak 250 і 350 почалася сучасна історія марки.
Легенда їде до Союзу!
У 1953-54 роках на зміну «Пераку», який ще не встиг застаріти, приходить поліпшена модель. Зберігши мотори 250 і 350 без серйозних доопрацювань і серйозно допрацювавши ходову частину, Jawa забезпечила собі славу і популярність ще на кілька десятиліть.
Нова модель мала схожу за конструкцією раму з прямокутних т і більш сучасну ходову. Передня підвіска модернізувалася без істотних змін, а ось задня була повністю оновлена. Місце свічкової підвіски зайняла маятникова, з парою телескопічних амортизаторів, якій мотоцикл і зобов’язаний назвою «Кивачка». У Радянському Союзі спочатку прижилася назва «Чекушка» через об’єм у чверть літра, а з приходом нових моделей увійшла в ужиток назва «Старенька».
Стилістика мотоцикла теж зазнала значних змін. Натомість мінімалізму 40-х прийшов стиль, який можна порівняти з сучасними круїзерами. Розвинений кожух фари, що майже перетікає у фірмовий краплеподібний бак, що вже став фірмовим, обтічні форми силового блоку, що переходять у характерний, суто декоративний кожух підсідельного простору. Двомісне сидіння у формі гітари і глибокі за модою тих років крила. І знову глушники «риб’ячий хвіст».
Але перед радянською публікою майбутня «Старенька» постала вже в іншому вигляді: з сигароподібними глушниками. В СРСР «Ява» продавалася тільки в одному кольорі, але насправді в усьому світі зустрічалися різноманітні варіанти заводського забарвлення: кілька двоколірних схем і одноколірні — білі, чорні, червоні і відомі у нас вишневі.
Вкрай надійний, невибагливий, простий в обслуговуванні, але при цьому по-європейськи зручний. І не такий «дубовий», як радянські «Іжі»! «Яву» було за що любити. «Іж»-56, що випускався тоді ж, хоча і належав до того ж класу, але важив на 20 кілограмів більше, їхав на 15 км/год повільніше і за ходовими якостями сильно поступався чеському конкуренту. Тому, незважаючи на ціну в 600 лів, проти 500 у «Іжа», Jawa стала вкрай популярною в містах.
«Ява» 350 »Каліфорніан»
Тусовки любителів Jawa в СРСР
У всіх великих містах нашої неосяжної Батьківщини існував свій фірмовий магазин запчастин Jawa. До кінця 50-х вишневі мотоцикли на дорогах були настільки частим явищем, що їхні власники стали регулярно збиратися разом. Традиційно місцем зустрічі ставав якраз магазин явівських запчастин.
Туди приходили, як би зараз сказали, просто потусуватися. Подивитися на акуратні коробочки з не менш акуратними, без дефектів лиття і окалини, з рівними краями запчастинами було вище сил більшості явововодів.
Також для особливо допитливих у магазинах висіли плакати з картинками жаданих «Яв», що не поставлялися в цю країну. Наприклад Jawa 250/350 Automatic з автоматичним відцентровим зчепленням (важіль зчеплення був відсутній як клас).
Ще можна було побачити картинку Jawa з припискою Oilmaster — зі складною в налаштуванні та обслуговуванні системою змішування оливи з бензином, яку тому не поставляли в СРСР. Так-так! У Європі та Америці було повно мотоциклів, для яких не треба було болісно змішувати бензин з маслом самому. Були плакати і з Jawa Californian для американського ринку з абсолютно іншим виглядом. Почасти ці картинки і давали поштовх до тюнінгу і кастомайзингу мотоциклів.
«Ява» 350 “Каліфорніан”. Добре помітні тки від системи ойлмайстер
Класифікація власників
Біля магазину люди збиралися зграйками за інтересами. Вони всі були принципово різні для однієї великої компанії.
Найспокійнішими були «неклубні» люди. Вони просто тихо-мирно під’їжджали до магазину, віталися зі знайомими і їхали далі своєю дорогою. Мотоцикли їхні описувати марно, бо це був «повний сток». Максимум могли бути пригвинчені дзеркала і поворотники.
Бариги, тобто нелегальні торговці запчастинами, спілкувалися виключно між собою — кому треба, самі підійдуть і запитають. Одягнені в потерті коричневі шкіряні курки, дістати які простому смертному в ті часи було неможливо. Мотоцикл в обов’язковому порядку оснащувався «південним багажником» — конструкцією для перевезення трьох значних кофрів (звичайних валіз). Іноді їхні «Яви» до того ж мали і коляску. Із запчастин у них було все, що потрібно. Зокрема й те, що не можна було дістати в широкому продажі, — на те вони й бариги.
У провінції теж знаходилися любителі «Яви», але нечасто
Мажори (піжони, денді) їздили компаніями по 2-3 мотоцикли, завжди найостаннішої моделі. Коли з’явилася Jawa 634, одразу пересіли на неї. Стиль одягу викликав майже огиду у вельми однотипно одягнених перехожих. У прикид денді входили: темні окуляри за останньою модою, найсвіжіша шкіряна куртка і такі ж черевики. Доповнювала цей вигляд яскрава, частіше жовта, сорочка. Спілкуватися з ними, природно, мало хто бажав, і тому надовго вони біля магазину не затримувалися і їхали «мажорити» далі.
Спортсмени їздили по одному і рідко. Але один одного, звісно, знали. Спільного вигляду самих спортсменів не виявити, одягалися хто на що здатен. Але мотоцикли щоразу привертали увагу поважної публіки. Перше, що повідомляло про наближення спортсмена, — звук грамотно обрізаних глушників. Далі з’являвся і сам мотоцикл.
Серійна «Ява» 250 спорт для шестиденних перегонів
Зазвичай — «двогоршкова» «Старенька» з циліндрами і головками від 634-ї моделі (коли це стало можливо). Стокова фара замінена на що-небудь менш масивне. Замість спідометра — тахометр від «Жигулів». Обпиляні, іноді підняті глушники і повна відсутність зайвих деталей. Заради економії ваги мотоцикл позбувався центральної підставки, частини облицювань. Обидва крила обпилювалися, а переднє піднімалося вище.
Туристи, вища каста власників Jawa, для молоді були значно авторитетнішими, ніж весь ЦК разом узятий. Ці засмаглі люди у віці побували в усіх куточках країни. Про них ходили різноманітні легенди, що мали чимало спільного з істиною. Вони могли перебрати мотор у полі за пару годин і мали звичку лагодити мотоцикл, не маючи під рукою жодних запчастин.
Є пара випадків, які були розказані особисто мені одним із мандрівників…
Після незначної ДТП у «Яви» погнулася вилка, так що їхати стало неможливо. Але оскільки їхати було потрібно, її прямо на узбіччі розібрали і привели до тями за допомогою підручних інструментів.
Також був момент, коли раптово розбовтався маточинний підшипник. Звісно ж, нові маточини не входили до списку обов’язкових запчастин у дорогу, тому в зазор між підшипником і маточиною було вставлено шматки звичайного леза для гоління, і мотоцикл успішно повернувся додому.
Самі мотоцикли туристів заслуговують на окрему розмову. Більшість віддавала перевагу 350-му мотору, але мій знайомий, наприклад, віддавав перевагу «молодшій» 250-й моделі. В обов’язковому порядку мотоцикл, незалежно від року випуску, оснащувався глибокими крилами. Дуги безпеки на мотоциклі були в порядку речей. До речі, крім своїх прямих обов’язків, дуги були ще й резервуарами для оливи або будь-якої іншої рідини — для цього їх оснащували парою пробок. Частенько дуги ставилися не тільки спереду, а й ззаду.
Фірмовий візок був до пари мотоциклу
Багажник — природний атрибут туризму. Іноді — з кофрами, зробленими на замовлення. Центральна підставка, яка не тримає обтяжений мотоцикл на ґрунті, замінювалася бічною підставкою і великою плоскою пластиною, що утримувала його навіть на пухкому піску.
Спілкуватися туристи воліли між собою. Розставляли мотоцикли по периметру своєї території, в центр клали «Глобус Радянського Союзу» і починали будувати плани своїх «прогулянок». До слова сказати, поїздка з Ленінграда до Криму через Україну зі щасливим поверненням через Керч вважалася майже розважальною прогулянкою. І вже точно не була подвигом.
Туристи і спортсмени в середовищі власників «Яв» були зовсім не випадковими людьми. Вони, як ніхто інший, оцінили надійність зручність і універсальність «Яви». На одних і тих самих мотоциклах одні їздили тисячі кілометрів, завантажені сотнею кілограмів пожитків і необхідних запчастин, а інші свічкою зістрибували з бордюрів і могли переміщатися на задньому колесі, поки не набридне.
Speedway Jawa 500 cm³
Спортивні перемоги
З 50-х років «Ява» була постійним учасником майже всіх мотозмагань у всіх класах, і в багатьох із них чеські мотоцикли були першими. Розпочавши спортивну кар’єру з шестиденних перегонів (Ендуро), Jawa швидко опанувала мотокрос, льодовий спідвей і гареву доріжку, а інколи представляла заводську команду і на кільці.
Втім, на кільці на доопрацьованих «Явах» часто ганялися любителі. До 80-х років Чехословаччина виставляла конкурентоспроможну команду, і якби всі спортивні технічні новинки застосовувалися в серійних мотоциклах, можливо, зараз би «Ява» була популярнішою.
Jawa 350 cm³ V4 1969 р.
Нове покоління
Після Другої світової війни Чехословаччина стала соціалістичною країною, з усіма витратами дружби з СРСР. У 1973 році, через 20 років після початку виробництва, безнадійно застарілу і таку, що має попит тільки в країнах соцблоку, «Чекушку» було замінено новою моделлю. Але новою вельми умовно: старий двоциліндровий двигун 350 у видозміненому блоці і старі барабанні гальма, нові — рама і підвіска.
Ходова частина у моделі 634 була на світовому рівні, але двигун сильно підкачав. У Європі всі вже хотіли тихий і недимний чотиритактний мотор. Тому основним ринком збуту залишався СРСР, де на тлі своїх мотоциклів, які виготовляли все ще на трофейному обладнанні, нова модель була просто вищим шиком.
Ще через 10 років виходить у світ модель 638, що відрізняється від попередньої зовнішнім виглядом і підвищенням напруги в бортовій мережі з 6 до 12 вольт, новою коробкою передач і передньою вилкою, розробленою на CZ. Вона в Європі не просто не користувалася популярністю, вона там відверто не продавалася. Колись передовий, а тепер відсталий завод тримався на плаву тільки за рахунок ринків комуністичних країн.
Що тепер?
У 1991 році, після розвалу СРСР, чеське підприємство залишилося з безнадійно застарілою моделлю 40-річної давності. Були, щоправда, множинні патенти на технології, які придумали колись чехи і які використовують інші виробники. Наприклад, автоматичний вимикач зчеплення, кілька варіантів клапана впуску двотактного мотора і декомпресор із приводом від ручки газу.
Ці платежі не дали змоги заводу Jawa розоритися, але світовим виробником за 20 з гаком років незалежності Чехії він, на жаль, не став. Інженери освоювали випуск нових моделей, хоч якось здатних на конкуренцію в бюджетному класі мотоциклів.
«Ява» 350, що виробляється в наші дні
Більшість сучасних «Яв» побудовано на своєму шасі і оснащено моторами іноземного виробництва, школа конструкторів ходової частини залишилася на належному рівні. Зараз загалом випускається близько десятка недорогих моделей. Серед яких є і безнадійно стара, але рідна чехам модель з рідним двотактним мотором і нестандартною нині кубатурою 350 кубічних сантиметрів.
