Gaznaauto Сайт про автомобили
У цієї машини альтернатив практично немає. Ну хто ще при здоровому глузді буде випускати в двохтисячні задньопривідний автомобіль гольф-класу? І якщо дуже хочеться таку машину, то нічого, крім «одинички», вам знайти не вдасться (крім її ж спадкоємиці в кузові F20/22). І тому все, що написано про кузов, салон, електрику і ходову частину цього автомобіля нижче, бажано читати дуже уважно. Як і другу частину огляду, де ми розповімо про злі і не дуже мотори і коробки цього BMW.
«Гармата-гонка» з Баварії
Рішення BMW вплутатися в сутичку в С-класі виглядало небезпечною авантюрою. На щастя, компанія не стала випускати машину «як у всіх». Баварці вкоротили платформу третьої серії, попутно зробивши її трохи дешевшою. Варіант загалом і в цілому перевірений. Судіть самі: в дев’яності німці випускали машини третьої серії Compact, які, по суті, були максимально здешевленими та вкороченими «трійками» серії Е36, а в двохтисячні — навіть серії Е46. А номінально їх відносили все до тієї ж третьої серії — тобто, до машин на клас вище.
Але випустивши самостійну модель з повною кузовною гамою, та ще й позиціонуючи її як конкурента Гольфу, BMW зробила зухвалий крок.
Технічно «одиничку» не образили: крім слабеньких 1,6-літрових моторів пропонували бензинові дволітрові двигуни, а тим, кому цього було замало, і класичні рядні «шістки» об’ємом три літри, і навіть наддувні мотори. Нічого «гарячішого» в цьому класі не було ні в кого. Ну а «спадковий» дизайн і схожість технічної начинки зі старшими моделями також виявилися вкрай вдалим кроком. Не можна сказати, що «одиничка» стала хітом, але вона впевнено відвоювала собі місце під сонцем.
У 2007 році машина пережила рестайлінг, під час якого в гамі кузовів з’явився тридверний хетчбек E81 і, що унікально для машин цього класу, дводверні купе E82. Роком пізніше світ побачив і кабріолет E88.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Крім силових агрегатів майже вся технічна начинка першої серії не така, як у «трійки», а кузови не мають спільних елементів і навіть виконані в різному дизайні.
Машини ці спочатку «не розсмакували», і позбавлений витонченості та стрімкості старших моделей незграбний «чобіток» купували здебільшого як машину для дівчини, простіше й дешевше за «справжній» BMW. Дуже тісні задні місця, майже повна відсутність багажника і навіть запасного колеса відлякували традиційних покупців машин цього класу. І тільки «одинички» після рестайлінгу, особливо в кузові «купе», однозначно відкинули весь набір сімейних цінностей і показали, хто є хто. З трилітровою наддувною «шісткою» 135I Coupe була «злішою», ніж М3 тих років. Та й інші машини з менш потужними моторами виявилися дуже драйверськими, здатними доставити масу задоволення фанатам керованості та динаміки.
Зараз «копієчка» виявилася одним із найпрактичніших варіантів для фанатів заднього приводу в маленькому кузові від іменитого виробника. Щоправда, якщо вам потрібна просто дешева машина цього класу, то краще взяти щось інше.
Кузов
Автомобілі BMW в цьому столітті радують дуже якісним антикорозійним опрацюванням. Відмінний оцинкований метал, багато алюмінію, прикриття пластиком майже всієї площі днища, гарне забарвлення — ось основні складові успіху. У «копійки» алюмінію в конструкції небагато, а в іншому все саме так і є.
Шар ЛФП не дуже товстий — 100-140 мікрон, але це зараз хороший показник, до того ж фарбують машини якісно. Фарба може трохи сколюватися від ударів, але майже ніколи не облазить клаптями навіть на серйозних вм’ятинах.
 |
 |
Трохи відпіскоструєні після ста тисяч пробігу передні крила і капот характерні тільки для трасових машин, у місті подібного ефекту може не бути навіть при пробігах за дві сотні тисяч кілометрів.
Крило переднє
ціна за оригінал
17 127
Основні вороги зовнішніх панелей кузова — це випадкові сколи, притертості та сліди ДТП. Причому лідирують, на жаль, саме наслідки ДТП. Керованість короткобазного задньопривідного хетчбека для абсолютної більшості водіїв виявилася занадто складною. І це — попри всі електронні системи допомоги. До того ж кузови BMW цього покоління технічно виконані дуже складно, з мінімальними зазорами і допусками, унікальними кріпильними елементами. Тому будь-яке пошкодження потребує якісного виправлення, а спроба звернення до типового кузовного цеху закінчується підгонкою за допомогою шпаклівки або споттера навіть за дрібних ударів. Загалом, наявність явних слідів «втоми» ЛФП — майже напевно наслідки неякісного ремонту.
Дрібні жучки цілком допустимі: якісно оцинкований метал дає змогу роками не переживати за його стан. А ось здуття, тріщини, корозія на швах — це вже «заліт».
Знизу все виглядає так само здорово, як і зверху. Переважно тому, що днище настільки щільно прикрите пластиковими екранами, що голого металу там і не видно. Щоправда, кронштейни та елементи кріплення підвісок трохи кородують, як і деякі видимі оку кромки кузова в задніх арках, але це сущі дрібниці. Навіть на найстаріших машинах нічого не серйозного не побачити. І навіть якщо зняти пластиковий захист, шанси виявити кримінал мінімальні.
Що тоді дивитися? Мабуть, тільки простір під пластиком і порожнини порогів. Там може бути мул або бруд, але ендоскопи зараз недорогі, та й заглянути під пластик досить просто.
У внутрішніх порожнинах кузова мінімальну корозію можна побачити під час ремонтів після ДТП, тож додаткова обробка консервантами буде корисною. Але загалом треба визнати «копієчку» найстійкішою до корозії машиною у своєму класі.
Єдина більш-менш серйозна неприємність — мокра підлога. Дренаж у цьому не винен, а причиною проблеми стала конструкція дверей. Будь-яке пошкодження плівки-ущільнення дверей призводить до потрапляння води в салон, причому взимку це буде вже конденсат, а не волога з вікон. Конструкція дверцят така, що за зачиненого скла вода стікає на плівку у «вікні» каркаса дверцят, а за порушення нижнього шва плівки потрапляє до салону. Вирішити проблему досить просто: треба проклеювати двері кожні пару років, а краще ще змащувати ущільнення скла силіконом і збільшити дренажні отвори дверей для поліпшення вентиляції всередині.
Стежити за вологістю підлогового покриття потрібно регулярно, причому і спереду, і ззаду. Інакше, крім корозії підлог зсередини, великі шанси зіткнутися з ушкодженнями електрики, які обійдуться дорожче за кузовний ремонт.
Акумулятор у всіх BMW першої серії розташований у багажнику. За давньою традицією дроти для живлення основних споживачів йдуть під днищем кузова, і клеми розташовані відкрито. Шар бруду на силових проводах і на відкритих клемах призводить до електрокорозії кузова в районі кронштейна з силовими клемами. Якщо кузов не мити, то там може бути велика діра. Ще попутно відгниває шматок дроту в ізоляції, але про це у відповідному розділі трохи нижче.
Бампер передній
ціна за оригінал
21 236
Пластик бамперів слабенький — він легко ламається при ударах. При дрібному контакті з каменем є шанси втратити недешеву решіточку в бампері або пробити сам кожух бампера.
Піскоструй здатний знищити фари за пробігів за сто тисяч навіть за міської експлуатації. Лінзи теж вигорають активно, і вже після п’яти років фара проситься на «капремонт» із заміною модулів.
Лобове скло легко тріскається і затирається після 150-200 тисяч пробігу по трасі, але в міських умовах служить довго. Корозія кронштейнів дзеркал іноді стає помітною, але до поломок не призводить.
Скло лобове
ціна за оригінал
9 797
Поломки заднього склоочисника зазвичай також пов’язані з корозією. Через особливості омивача скла волога потрапляє всередину механізму, і в підсумку сталева кришка кородує, заливаючи все рудим брудом. Іноді механізм можна відновити, але довго він після такого не пропрацює.
Замок задніх дверей на хетчбеках теж часто страждає від корозії і потребує перебирання після п’яти-шести років роботи. Якщо ручка-емблема заїдає, не зволікайте з ремонтом.
Поломки пластикових деталей днища не дуже дорогі, але якщо машина часто пересувалася гравієм і ґрунтовками, ціна тільки заміни всіх пильовиків становитиме понад сто тисяч. Зверніть увагу на стан цих елементів. До того ж від цього пластику сильно залежить якість шумоізоляції: самої «шумки» не так вже й багато, а приємний акустичний фон у салоні сформований за рахунок тонкого опрацювання різних екранів.
Салон
Салон у машин порівняно простий. Майже всі салони «на ганчірці», але якість матеріалів низькою назвати важко, і навіть бідні комплектації якістю пластика не обділені. Щоправда, базові сидіння мають слабенький каркас, та й тканина після 150 тисяч пробігу вигляд трохи втрачає, але мокра хімчистка цю проблему вирішує успішно. Затерті до такого пробігу кермо і рукоятка КП теж зустрічаються, але якщо шкіра тут і гірша, ніж на «дорослих» BMW, то ненабагато.
