Gaznaauto Сайт про автомобили
Коли в мене вперше запитали, який вид автоспорту мені найбільше до душі, я, зізнатися, розгубився, бо подобається багато чого і різного. Але тепер я знаю відповідь. Американці 45 років тому придумали Desert Racing — дисципліну, яка увібрала в себе все найшвидше, найвидовищніше і найбожевільніше, що коли-небудь з’являлося у світовому автоспорті.
Дрег-рейсинг? Мені здається, говорити про можливості 7.5-літрових американських V8 у контексті перегонів на чверть милі зайве. Ралі-марафон Dakar? Максимально близько, тільки ходи підвісок у рази більші, а швидкість обмежена лише інстинктом самозбереження пілота. Дрифт? Так, але на швидкості 180 км/год ці монстри ввалюють боком не на гладкому, як скло, треку, а на гравійних трасах і піщаних барханах, до яких слово «дорога» не може бути застосовано навіть із натяжкою. WRC? Це і є ралі, тільки без повного приводу і всюдисущої FIA, яку хлібом не годуй, дай тільки регламентом потрясти.
Щорічно проводиться величезна кількість великих і малих перегонів різних чемпіонатів з Desert Racing. Більшість заходів географічно зосереджено в штатах, де є великі пустелі, — Каліфорнії, Неваді, Аризоні, Техасі. Однак найзнаменитішими перегонами є Baja («Баха»). Baja — це тривалий ралі-марафон, що проходить пустельними землями Південної Каліфорнії та Мексики, який став настільки популярним в усьому світі, що сам термін Baja тепер є загальним і повсюдно вживається щодо затяжних ралі-рейдів. І сьогодні ми поговоримо про вершину класифікації болідів Desert Racing — Trophy Trucks.
Як це виглядає і до чого тут пікапи?
З висоти двох метрів тритонна махина приземляється на всі чотири колеса, підвіска повністю відпрацьовує удар за один цикл «вниз-вгору», невелика пауза, газ у підлогу, і велетенський V8, оголошуючи околиці шаленим ревінням, вистрілює болід в горизонт. Величезні 40-дюймові покришки молотять ландшафт, здіймаючи хмари з піску і каміння. Здається, що кермувати цим чудовиськом зовсім не обов’язково, тому що розмір коліс і 80-сантиметрові ходи підвіски дають змогу їхати абсолютно скрізь, не відпускаючи газ ні на секунду. Канава по пояс, кругляк діаметром у півметра — подібні перешкоди долаються відразу, і це не виглядає чимось незвичайним, доки ти не побачиш розмір перешкоди в масштабі поруч із чимось більш звичним — мотоциклом, наприклад.
Мінімум технічних обмежень дав змогу створити ультимативний агрегат для вирішення одного простого завдання: переміщення з пункту А в пункт В найкоротшим шляхом незалежно від якості та наявності дороги. Єдине, з чим можна порівняти трофі-траки — це техніка, що штурмує пустелі в рамках легендарного «Дакара». Однак якщо в «Дакарі» швидкість на спецділянках обмежена правилами, то в Desert Racing ти вільний топити, наскільки вистачить можливостей заліза і крутості власних яєць. У класі вантажівок найдовшого у світі ралі-марафону ходи підвісок обмежені 350 мм, у трофі-траках довжелезні поздовжні важелі дають змогу домогтися роботи задньої підвіски в діапазоні до 900 мм. Більше просто не буває.
Склопластикова шкаралупа цих болідів найбільше нагадує який-небудь пікап. Чому? По-перше, це зручно в контексті офф-роуд рейдів, по-друге, аеродинаміка нікого не хвилює, по-третє, американці обожнюють пікапи, по-четверте, маркетологи «Великої трійки» хочуть продавати американцям ще більше пікапів. Любов до пікапів завжди була однією з основних складових американської автомобільної культури. З одного боку, це ідеальний робочий кінь, з іншого — чому б не змусити коня їхати швидше? Пікапи неймовірно популярні в аматорському дрезі. Існує навіть ціла гоночна серія під егідою NASCAR — Camping World Truck Series, а самі пустельні перегони в багатьох південних штатах перевершують за популярністю будь-які інші спортивні розваги аж до бейсболу.
Що всередині і звідки беруться такі характеристики?
В основі трофі-траків лежить тчаста просторова рама з хром-молібденового сплаву, до якої згодом кріпляться всі вузли та агрегати боліда. Не найлегший варіант, зате надійний, безпечний і дешевий. На раму одягається склопластиковий кузов, який на виході має нагадувати який-небудь пікап, що серійно виробляється на території США.
Звісно, нагадує він у підсумку цивільну модель спонсора, чи то Ford, Chevrolet, чи то Toyota, причому схожість закінчується на намальованих фарах і бутафорській фальш-ґратах радіатора. Схожим чином роблять монстр-траки, але їх не слід плутати з трофі-траками, це зовсім інший клас автомобілів для інших завдань.
Величезні ходи задньої підвіски забезпечує схема з чотирма поздовжніми важелями (4-link). Важелі необхідних розмірів не виробляються жодними тюнінг-ательє в принципі, тому їх варять з листа металу під кожен конкретний болід. Довжина нижніх важелів може досягати півтора метра. Передня підвіска має дещо менший робочий діапазон, але це максимум, що можна вичавити зі звичної двоважільної конфігурації. На одне колесо припадає по два амортизатори (класичний coilover і bypass амортизатор), які перед кожними перегонами піддаються найточнішому налаштуванню.
Силові установки трофі-траків — це різні варіації атмосферних нижньовальних V8 об’ємом 7-7.5 л, в основу яких закладено базову архітектуру популярних американських моторів, таких як Big Block Chevy, Small Block Chevy, Chrysler Hemi, Ford Cleveland. Так чи інакше «бойові» двигуни практично не мають нічого спільного зі своїми «цивільними» аналогами. Блоки точаться з нуля, а «нутрощі» обирають тільки найкращі з того, що є на ринку, адже йдеться не про заїзди на квотер, а про 1 000 миль розпеченою пустелею, впродовж яких усі механізми працюють на межі свого ресурсу. Простір для польоту фантазії мотористів воістину безмежний: доступні будь-які системи вихлопу і впуску, чи то вісім карбюраторів, чи то сучасне електронне впорскування. Роби що завгодно, якщо вважаєш, що саме цей варіант допоможе тобі хоча б просто дістатися до фінішу.
Як трансмісію застосовують, як правило, архаїчні триступінчасті «автомати», в яких практично не залишається стокових деталей, тому що 850-900 к.с. і 1000+ Нм здатні перетворити серійну коробку на пил вже на старті. Момент передається тільки на задні колеса через нерозрізний міст з короткою головною парою (передавальне відношення від 4,71 до 5,43), що забезпечує боліду масою три тонни розгін до «сотні» за 4 секунди. Варто зазначити, що більшість використовуваних компонентів двигуна і трансмісії поставляються виробниками, які зробили собі ім’я в дрег-рейсингу, тобто ці хлопці краще за багатьох знають, що таке швидкість і якими шляхами вона досягається.
Встановлюються дискові вентильовані гальма по колу, які є одним із найслабших місць у трофі-траку. Виконані зі сталі гальмівні диски дуже швидко втрачають свої робочі характеристики від частих гальмувань «в підлогу» і високої забортної температури, яка нерідко досягає 50 °С.
Що в підсумку?
850 «коней» і понад 1 000 Нм моменту на задньому приводі в пікапі з далеко не ідеальним розподілом по осях. Величезна алюмінієва нижньовальна «вісімка» здатна на повністю відкритому дроселі поглинати більше літра високооктанового бензину за один кілометр шляху. Абсолютно фантастичні ходи підвісок надають воістину небачений в інших позашляхових дисциплінах потенціал швидкісного пілотування. При цьому технологічна простота більшості агрегатів боліда дає змогу проводити ремонт у самих що ні на є польових умовах. Якщо ти раптом знаєш що-небудь більш пристосоване для того, щоб «топити» на всі гроші крізь пустелю, дай мені знати.
