Gaznaauto Сайт про автомобили
Блискучі ралійні перемоги, спортивні седани та купе. Для марки Mitsubishi все це тепер — історія. Залишився в минулому і випуск суперкара, який нарівні змагався не тільки з японськими, а й найкращими європейськими аналогами.
Як усе починалося
Наприкінці 80-х амбіції японських автовиробників зросли настільки, що вони, немов змовившись, почали презентувати проєкти моделей у сегментах, де котирувалися лише європейці та американці. Представницькі та бізнес-седани від Toyota, Honda і Mazda, спорткупе і навіть справжні суперкари — здавалося, розбурханих самураїв ніщо не зможе зупинити.
Внесла свою лепту в цей процес і Mitsubishi Motors. Окрилені ралійними перемогами Pajero та успіхом спортседана Galant VR-4, японці не бажали поступатися перспективним сегментом ринку своїм колегам. У 1989 на Токійському автосалоні був представлений спортивний концепт і. Прототип, що хизувався модним клиноподібним дизайном і фарами, що забираються, в стилі Lotus Esprit, майже без змін було запущено в серію вже наступного року.
На фото: Galant VR-4 і HSX
Технічні «плюшки»
Автомобіль навіть зараз вражає рівнем технічного опрацювання і витонченістю конструкції, а для автопрому 90-х це було просто одкровення. Базові налаштування суперкара налаштовують на безпечну і надійну їзду. А вже плавності ходу ніяк не очікуєш від автомобіля з такою зовнішністю. У такому режимі купе дає змогу долати значні відстані навіть дорогами середньої якості. Використання ж прямих конкурентів 3000GT за таким призначенням цілком можна було прирівняти до тортур. Побачили попереду привабливу зв’язку поворотів? Немає проблем, одним натисканням кнопки системи управління підвіскою ECS амортизатори переводяться в спортивний режим, перетворюючи автомобіль на пожирача поворотів. Купе стає відчутно жорсткішим, різкіше реагуючи на повороти керма.
Відмінній керованості сприяла і просунута система повного приводу з несиметричним міжосьовим диференціалом. У звичайній ситуації на задню вісь припадало 55% крутильного моменту, а на передню решту 45%. Але, при пробуксовці коліс, приходить в дію віскомуфта, яка пригальмовує шестерні диференціала, допомагаючи тим самим перерозподілити тягу на користь осі, що має краще зчеплення з дорогою. Це не тільки допомагало реалізувати потенціал потужних двигунів і полегшувало старт з місця, але робило з 3000GT воістину всепогодний суперкар, байдужий до примх погоди.
Іншою технічною фішкою була система 4 Wheel Steering. Машина була не тільки повнопривідною, але й повнокерованою. Завдяки цій системі задні колеса, залежно від ситуації, мали можливість підрулювати, повертаючись на кут у півтора градуса. Кут і напрямок їхнього повороту вираховувалися бортовою електронікою, залежно від поточної швидкості. За швидкості до 50 км/год система довертала задні колеса в напрямку, протилежному повороту коліс передньої осі. Це сильно полегшувало маневрування автомобілем на парковці. За більш високих швидкостей система діяла протилежним чином — задні колеса поверталися туди ж, куди і передні. Мала система і захист від дурня: при перевищенні порога в 50 км/год в повороті, 4WS не допускала активації швидкісного режиму підрулювання, поки кермо не повернеться в початкове положення.
Який суперкар без продуманої аеродинаміки? З цим навіть у базового 3000GT від самого початку все відмінно, коефіцієнт аеродинамічного опору Сх становить 0.39. Але немає межі досконалості. За додаткову плату автомобіль міг оснащуватися пакетом Active Aero, що охоплює спойлер, який автоматично висувається з-під переднього бампера, і антикрило зі змінним кутом атаки на кришці багажника. Ця система починає діяти при розгоні понад 80 км/год. Активований спойлер відсікає частину повітряного потоку, створюючи розрідження під автомобілем, а змінений кут атаки антикрила сильніше притискає задню вісь до дороги. Все це працює на зниження підйомної сили. У підсумку суперкар менше нишпорить і краще тримає задану траєкторію. Водій може примусово активувати систему Active Aero, натиснувши відповідну кнопку поруч із важелем коробки передач.
Що всередині?
При погляді на розпластаний по асфальту суперкар може здатися, що він має незатишний і спартанський салон. Зовсім ні! Як і годиться автомобілю класу Gran Turismo, Mitsubishi мав просторий салон із посадковою формулою 2+2. Передні крісла радували масою електрорегулювань, включно зі зміною поперекового підпору, і бічної підтримки. Ззаду для пасажирів було очікувано тісно, зазвичай ці місця використовували як додаткову полицю для багажу. Комплектація автомобіля відповідала рівню класу, і включала в себе кліматичну установку, просунуту аудіосистему і обробку якісними сортами шкіри.
Усе описане вище справедливо лише для флагманської модифікації 3000GT або GTO, як модель іменувалася на японському ринку. Існували й простіші версії, без просунутої аеродинаміки, повнокерованого шасі і навіть без повного приводу. Базова версія задовольнялася трилітровим V6 потужністю 222 к.с. і переднім приводом.
Флагманом же служила модифікація з двома турбінами, що розвивала у версії для домашнього ринку максимальні за тамтешніми мірками 280 к.с. і всі 300 к.с. в американській специфікації. Для любителів пустити пил в очі, не витрачаючи при цьому зайвих грошей, існував і 166-сильний варіант. При цьому всі версії автомобілів оснащувалися 5-ступінчастою механікою, а «автомат» на 4 ступені був доступний як опція тільки для передньопривідних модифікацій.
Американський брат
Оскільки спочатку автомобіль розробляли в кооперації з концерном Chrysler, то на ринку США існував близький родич, який продавали під маркою Dodge. Модель під назвою Stealth виробляли на спільному підприємстві в американському штаті Іллінойс. Японське походження машини при цьому ніхто не приховував — на табличці з VIN-номером виднівся напис Mitsubishi Motors. Американці, слава богу, не стали бруднити славне ім’я марки Dodge і в модельному ряду Stealth існували також справжні спортсмени, аналогічні потужним японцям. Щоправда навіть фглагманський R/T Turbo, не міг похвалитися пакетом пакетом Active Aero. Та й загалом оздоблення і комплектація 3000GT були на порядок кращими, ніж у Stealth. Автомобілі відрізнялися і зовні, у них різна світлотехніка і різної форми бампера і антикрила.
