Голландія відома своїми тюльпанами, млинами, сирами, а також лояльністю деяких своїх законів. Про голландський автопром згадують нечасто, і даремно. Найзнаменитішим місцевим виробником техніки є, звичайно ж, DAF. Раніше ця фірма виробляла і малолітражні автомобільчики, але зараз повністю завантажена тільки виробництвом вантажівок. Дехто згадає ще Spyker, який прославився невдалою покупкою Saab. Але є в Голландії і ще один невеликий виробник спортивних автомобілів — Donkervoort. Про нього ми і розповімо.
Англійський спортивний автомобіль Lotus Seven можна по праву вважати легендою. Побудований легендарним Коліном Чепменом, цей моторний родстер вважається втіленням філософії Lotus через малу споряджену масу і простоту.
Вперше Lotus Seven був представлений публіці в 1957 році і позиціонувався як дешевий спортивний автомобіль для використання в клубних перегонах. Більшість машин продавали як складальний комплект, який щасливий власник збирав у своєму гаражі. Цікавий факт: такий комплект не оподатковувався, якщо до нього не прикладалася інструкція зі збирання, тож до автомобіля було прикладено інструкцію з розбирання, яку необхідно було читати з останньої сторінки.
1978 р. Заснування фірми Donkervoort Automobielen BV
У 1973 році податкові пільги для складальних комплектів були скасовані, і автомобіль, який заслужив повагу у гонщиків і любителів швидкої їзди, був знятий з виробництва. Чепмен сконцентрувався на розробці нових автомобілів, а права на виробництво передав зацікавленим фірмам. Розпочати виробництво «сімки» вирішив і голландський інженер Йооп Донкервоорт (Joop Donkervoort). У 1978 році він створює фірму «імені себе», додавши літери BV, які позначають форму власності з обмеженою відповідальністю в Голландії, за аналогією з американським Ltd або нашим ТОВ.
1978 р. Donkervoort S7
З 1978 по 1984 рік компанія дрібними партіями випускала репліку Lotus Seven, яка отримала назву Donkervoort S7 (Super 7). Копія майже не відрізнялася від оригіналу: тчаста сталева рама, алюмінієві зовнішні панелі кузова, передня незалежна підвіска, ззаду — нерозрізний міст. Істотною відмінністю був двигун — під капотом автомобіля оселився 90-сильний карбюраторний нижньовальний 4-циліндровий мотор від Ford Capri. Від цієї ж моделі запозичили і 4-ступінчасту МКПП, а заднім мостом поділився Ford Escort. Максимальна швидкість досягла 180 км/год. Загалом за роки виробництва було випущено 30 екземплярів S7.
1985 р. Donkervoort S8
У 1985 році компанія представляє новий автомобіль, який іменує S8 (Super 8). Цифру 8 у своїй назві автомобіль отримав неспроста: «вісімка» істотно відрізняється від попередньої моделі фірми. Дизайн автомобіля був ґрунтовно перероблений, втім, характерні риси легендарної моделі Лотуса залишилися — виставлені напоказ важелі передньої підвіски, тчаста рама з легкими зовнішніми панелями і задній нерозрізний міст.
Новий автомобіль був ширшим і довшим за попередника, краще управлявся. Під довгим капотом розмістився 2-літровий двигун Ford потужністю 110 к.с. Велику увагу приділили безпеці автомобіля — з’явилися два бензобаки, роздільний привід гальмівних контурів.
У 1986 році автомобіль піддали модернізації, що відбилося на індексі. S8A отримав нову підвіску і п’ятиступінчасту коробку передач. Крім того, було трохи змінено його дизайн. Відповідно до нових екологічних вимог модель отримала каталізатор, завдяки якому двигун виявився «задушений» на 10 к.с.
У 1986 році з’явилася нова модель S8 AT, двигун якої підбадьорили турбокомпресором Garett і посиленими шатунами, поршнями і колінвалом від Cosworth. Потужність дволітрового мотора зросла до 170 сил, що давало змогу легкому, масою 925 кілограмів, родстеру розганятися до швидкості 230 км/год. Загалом з 1985 по 1994 рік випустили 70 екземплярів моделі S8.
1988 р. Donkervoort D10
У 1988 році на честь свого 10-річного ювілею фірма створює надлегкий родстер Donkervoort D10. Максимально полегшений родстер не мав навіть лобового скла! 190-сильний двигун Форд розганяв автомобіль до сотні за 4,8 секунди. Загалом було випущено 10 екземплярів.
1994 р. Donkervoort D8
З 1994 року S8 замінила нова модель фірми, що отримала ім’я D8. Дизайн автомобіля був осучаснений на догоду аеродинаміці. Під капотом нового родстера розташувався сучасний 2-літровий уприсковий 4-циліндровий мотор Ford з лінійки Zeteс. Покупець міг обрати 140- або 160-сильний варіант двигуна. Для тих, кому було замало 160 сил, пропонувався «прокачаний» фірмою Cosworth варіант мотора потужністю 220 або 280 к. с., залежно від налаштувань. З останнім автомобіль вагою 800 кг зміг розігнатися до 100 км/год лише за 4,8 секунди.
В основі конструкції автомобіля — тчаста алюмінієва рама і зовнішні панелі з композитних матеріалів. Автомобіль отримав нову гальмівну систему із задніми дисковими гальмами та інакше налаштовану підвіску.
У 1997 році Donkervoort підписує угоду про співпрацю з Audi. Замість 2-літрового фордівського Zetec під капотом з’являється 1.8-літрова турбована рядна «четвірка», що ставилася також на Audi TT. Залежно від налаштувань він розвивав потужність від 140 до 280 к.с.
Перевагою нових двигунів була компактність і низька вага. Вага автомобіля знизилася до 630 кілограмів. З 280-сильним двигуном D8 міг розігнатися до 240 км/год, а розгін до «сотні» не перевищував 5 секунд. У 2003 році на честь свого 25-річного ювілею компанія презентує дослідний прототип Donkervoort J25 з 280-сильним двигуном. Ідеї, відпрацьовані на цьому концепті, ляжуть в основу нових моделей марки.
1999 р. Donkervoort D20
Donkervoort D20 був гоночним варіантом D8. Для поліпшення розважування автомобіля силовий агрегат був зміщений назад. Уже знайома «турбочетвірка» Audi розвивала 280 к.с., а сам автомобіль був максимально полегшений. З метою підвищення безпеки було встановлено потужний тчастий каркас. Підвіска і гальмівна система також були посилені для підвищення витривалості при високих навантаженнях.