Chevrolet Aveo Т200-250 з пробігом: ніжний метал кузова і сидіння для худеньких

Я зараз скажу крамольну річ: Aveo — одна з найбільш знакових російських машин, яка зараз майже забута публікою. Але незабаром її зірка знову зійде.

Ця відома в минулому машина має десяток імен, але більш відома вона як Chevrolet Aveo. Якби не «Авешка», то не бачити б нам подібного успіху в седанів В++ класу, якби не «Авешка», то не бачити б нам заміни обридлої до кольок Nexia, ну і, зрештою, якби не «Авешка», то на чому б гордо розсікали молоденькі й небагаті дівчата в провінції?

Втім, «авеаторів» вистачає і серед чоловіків. Чим хороша ця машина? Сьогодні ми поговоримо про кузов, салон, електрику і підвіски, а трохи пізніше — про мотори і трансмісії. Може, потім ми зрозуміємо, чим гарний цей автомобіль.

Історія техніки

Дивовижне поєднання зовнішності, практичності та невисокої ціни у рестайлінгових моделей не лише дозволило пробитися в лідери продажів у класі, а й показало усім конкурентам, що подовжений седан на базі невеликого хетчбека має всі шанси на ринковий успіх. І тому Polo Sedan, Hyundai Solaris, Kia Rio та інші пішли второваною Aveo доріжкою, з дивовижною точністю повторивши пропорції попередника. Ну а сам Chevrolet азіатського походження мігрував до України під ім’ям ЗАЗ Віда, а потім і до Узбекистану, спершу як нова Daewoo, а потім і Ravon Nexia. І незважаючи на похилий за автомобільними мірками вік конструкції, його все ще можна придбати новим, нехай і з іншим набором силових агрегатів.

Секрет успіху доволі простий. Власне, як і конструкція шедевра. У 2002 році в Кореї побачила світ Daewoo Kalos . Настільки немилозвучна для нашого вуха назва багато де припала не до двору, так що на більшості ринків машина стала відома як Aveo .

Але концепт розробки студії ItalDesign, що з’явився 2000 року, називався саме Kalos Dream, у вільному перекладі з грецько-англійської — «Прекрасна Мрія». Машину під різними марками продавали і в США, і в Європі, і, зрозуміло, в Азії та Австралії. Просто подивіться список імен, під якими її знали в усьому світі: Chevrolet Kalos, Chevrolet Lova , Chevrolet Nexia , Daewoo Gentra , Daewoo Kalos , Holden Barina ( TK ), Pontiac G 3 , Pontiac G 3 Wave , Pontiac Wave , Pontiac Wave , Ravon Nexia R 3 , Suzuki Swift +, ZAZ Vida. Не дивуйтеся наявності в списку імені Gentra: спочатку його приміряли на молодшеньку модель, і до 2011 року ця машина так називалася на внутрішньому узбецькому ринку.

Основною складовою успіху стала простота і дешевизна Авео, а другою — сумісність з платформами і агрегатами GM/Opel. А третім, найголовнішим, став саме дизайн машини. Не те щоб до цього ніхто не робив простих автомобілів, добре пристосованих для продажів у будь-яких регіонах і з широкою гамою агрегатів, але от щоб маленький седан виглядав пропорційно і при цьому був досить зручний усередині… Такого раніше не бувало. Невелике збільшення висоти і довжини порівняно з попередником, Daewoo Lanos, дало змогу зробити якісний стрибок.

На фото: Chevrolet Aveo Sedan (T200) ‘2003-06

Така проста машина чудово підходила для локалізації. Aveo виробляли в Польщі, в Молдові і навіть в Україні, на заводі ZAZ її поставили на конвеєр під ім’ям Vida . В Узбекистані шедевр світового бюджетного автомобілебудування зустрів, зрозуміло, найтепліший прийом. Малятко добре зустріли і в Китаї, і в Канаді (під маркою Pontiac), і в США. У Штатах вона теж продавалася непогано, але вже як «справжній Шевроле, машина справжніх американців». Причому це була найменша машина GM у США, і конкурувала вона здебільшого з Fiesta, Fit і Yaris, отримуючи не найвищі рейтинги, але, тим не менш, за ціни від 11 тисяч доларів її купували охоче.

Конструкторських вишукувань ви тут не знайдете. Все просто: спереду МакФерсон, ззаду скручувана балка. Мотори і коробки — опелівсько-холденівського дизайну, сумісні з безліччю інших моделей GM, простенький кузов із тонкої сталі, пофарбований у яскраві кольори. Простий і доволі просторий салон і до болю знайома всім власникам машин GM магнітола після рестайлінгу. Ніяких технічних проривів тут просто немає, все зроблено як у десятках інших машин корпорації, причому в найдешевшому варіанті.

Ходові якості задовільні, комфорт задовільний, ціна експлуатації задовільна. Комплектації бідні й дуже бідні. Звісно, машину купували не тому, що вона була кращою за однокласників, а тому, що седанів-конкурентів у неї не було, а седан у багатьох регіонах все ще вважається зручнішим варіантом, ніж хетчбек. Хтось купував і хетчбеки, але мотивацію для такої покупки мені придумати складніше.

Покупці одразу знали, що у машини не надто надійна підвіска, мотори до рестайлінгу з купою дрібних і не дуже проблем, коробки передач ходять недовго, але від купівлі все ж не відмовлялися. Як зараз себе почувають машини, і що цікавого з ними відбувається — читайте нижче.

Кузов

Скептичне ставлення більшості шанувальників дорожчих авто до якості корейської збірки легко розбивається під час огляду десятирічної машини. Точкові сліди корозії трапляються часто, особливо в нижній частині дверцят і на задніх арках, рідше на поверхнях кузовних елементів і кромці капота, але у більшості машин після рестайлінгу ушкодження мають косметичний характер. Це при тому, що зовнішні кузовні елементи виконані з напрочуд тонкої сталі, та й силові елементи запасу міцності не мають. Ті самі підсилювачі порогів можуть не витримати встановлення на «нерідний» домкрат, а стійки даху можна пом’яти, просто сильно вдаривши рукою.

На фото: Chevrolet Aveo Sedan (T250) ‘2006-11

Машини до рестайлінгу зазвичай мають гірший зовнішній вигляд і значно зблякле лакофарбове покриття. Але основні проблеми з корозією майже ті самі: задні колісні арки та пороги, нехай і в дещо більш занедбаному вигляді.

Зустрічаються і більш серйозні корозійні пошкодження. Все ж тонкий метал більш вимогливий до догляду, та й не берегли особливо ці машинки. Але з огляду на ціни і вік, результат можна вважати прийнятним, куди дорожчі авто в подібному віці часто грішать більш серйозними проблемами.

Огляд під час купівлі, зрозуміло, обов’язковий. Днище і пороги потрібно ретельно перевірити на предмет пошкоджень і супутньої корозії, перевірити, чи працюють дренажні стоки салону, багажника і надмоторної ніші. Особливо уважно поставтеся до дренажу багажника, у нього погане ущільнення зверху, і вода в нього потрапляє регулярно. Не всі власники заморочуються доопрацюванням ущільнень кришки і ліхтарів, а воді потрібно кудись зливатися.

Вартість передньої галогенової фари
за оригінал
21 553 ля

Не полінуйтеся залізти з ліхтариком у зону паливного бака, там може накопичуватися бруд. А де мокрий бруд, там і корозія. Зсередини салону цю зону теж варто оглянути ретельно.

Такі ж кишені для бруду є на стику моторного щита і переднього крила, за ними теж варто уважно простежити і за необхідності вичистити. Обов’язково треба оглянути зони кріплення елементів підвіски: слабкий метал кузова може тріскатися на опорних чашках і біля точок кріплення балки задньої підвіски в любителів ґрунтовок.

Взагалі машинка не дуже призначена для сільської місцевості, підвіска цей факт демонструє ще більш явно. Але повторюся: напрочуд непогана якість складання і фарбування дає змогу сподіватися на пристойний стан кузова. Якщо виявлено сліди впливу «піскострую», але корозії ще немає, як часто буває на кромці капота, на порогах за передніми колесами і на задніх арках, то рекомендую не відкладати справу в довгий ящик, а зайнятися фарбуванням негайно. З пошкодженим ЛФП кузов довго не живе.

Окремої уваги потребують машини калінінградського складання. У них варто перевірити стан зварних швів бічної панелі і задньої полиці на седанах. Якщо в процесі руху присутній металевий скрегіт, то розкривати і перевіряти обов’язково. Лікування недороге, але, як показує практика, проблема прогресує і сприяє руйнуванню швів задньої стійки кузова. Корозія на даху в середній частині, що повзе «з-під» лобового скла, цілком може виявитися проявом ще однієї кумедної заводської проблеми — поганого забарвлення даху і скупчення конденсату в надстельовому просторі через недостатню вентиляцію. Іржаві патьоки на стелі явно говорять про те, що процес запущено. Якщо корозія вже вилізла з-під скла, то доведеться займатися серйозним ремонтом панелі даху і переднього підсилювача.

Вартість лобового скла
за оригінал
9 893 ля

Фарам і лобовому склу не пощастило. Підсліпуваті фари до рестайлінгу взагалі не світять, а на машинах після 2005 року з кузовом седан вони світять, але недовго. Якість виготовлення оптики залишає бажати кращого. Вигорає рефлектор, затирається скло, та й сама механіка фари з часом розбовтується, перестають працювати коректори і світло починає тремтіти. Протитуманні фари лопаються за найменших ознак вологи на склі.

Лобове скло напрочуд м’яке, схильне і до затирання, і до утворення тріщин. А на хетчбеках бережіть скло заднє, розбити його, неакуратно зачинивши задні двері, не просто, а дуже просто.

Вартість переднього бампера в зборі
за оригінал
14 483 ля

Пластикові деталі кузова довговічністю не відрізняються, легко втрачають кріплення при легких ударах, особливо в зимовий період, фарба на них тримається погано. Але з іншого боку, і зламати зовсім їх важко, тонкий пластик досить пластичний при будь-якій температурі.

Куди неприємніше для більшості власників, що ущільнювачі дверей швидко втрачають пружність, а водійський ще й розтріпується в нижній частині. І так не дуже тиха машина починає звучати шумом вітру.

Двері тут — взагалі елемент «підвищеного клопоту». На машинах з великим пробігом починають просідати петлі, а ось обмежувачі дверей ламаються буквально після кількох років експлуатації. Замки та їхня система мікровимикачів теж надійністю роботи не відрізняються. Та ще й скоби замків стукають… Кришка багажника, що стукає, на седанах і задні двері на хетчбеках — теж штука типова. Чимало власників міняють ущільнювачі прорізів, саджають на герметик ліхтарі і займаються тому подібним «покращайзингом», але практика показує, що допомагає це не завжди. Головне, тримайте в справності дренаж у задній частині машини і вчасно обробляйте антикорозійними складами нішу запасного колеса.

Салон

Салон у машини відрізняється дивовижним для класу простором і непоганим дизайном, але в іншому нічого хорошого про нього сказати не можна. Сидіння аморфні, схильні до поломок механізму регулювання під важкими водіями. Пластикові панелі поскрипують і побрязкують на всі лади, клімат-контроль не надто ефективний, та ще й вентилятор уже за пробігів за сотню починає підвивати, а то й зовсім встає. Найчастіше допомагає банальне очищення колектора і заміна щіток, але і підшипники теж не вічні.

На фото: Chevrolet Aveo 4-Door (2004)	На фото: Chevrolet Aveo5 LT (T250) ‘2008-11

Чіткість роботи важеля МКПП залишає бажати кращого, куліса швидко зношується, та й троси теж служать недовго. Нічого глобально тут не зламається, та й сам салон у розумного господаря має однаковий вигляд при 50 тисячах пробігу і при 200, але в будь-якому разі він має не дуже гарний вигляд: позначається як якість матеріалів, так і збірки.

Що може поламатися «саме»? Та що завгодно, навіть замок запалювання в зоні ризику, не кажучи вже про засувки ящика для рукавичок, козирки і кнопки. Але все порівняно недорого коштує і легко змінюється.

На машинах з кондиціонером клопоту трохи більше, система схильна до витоків через погані ущільнення і не особливо вдалу прокладку ток.

Електрика та електроніка

Простота має свої переваги. Електричні проблеми Chevrolet Aveo рідко з’являються і вирішуються найчастіше легко і недорого.

Ресурс генератора і моторчика клімату недостатні, але вони ремонтопридатні, а їх заміна недорога. Магнітоли не вирізняються якістю, забруднюється лазер CD приводу і «плаває» звук, але такі мультимедійні системи ставили на більшість машин GM, і це навряд чи можна вважати претензією саме до Aveo.

Ось те, що вентилятор радіатора ламає лопаті, і його моторчик перегорає через контакт лопатей з радіатором — це суттєвий прорахунок у механіці кожуха радіатора, але лікується він шайбами. Щоправда, крім виходу з ладу моторчика, може ще погоріти проводка до мотора і резистор мотора, проробляючи дірку в радіаторі…

Досить часто «глючить» центральний замок. Причин безліч, від проводки дверей на старих машинах до замерзаючих «мікриків» у дверях. Система загалом не надто надійна, і потрібно просто бути готовим до сюрпризів з її боку.

Замок запалювання при пробігах «під 200» починає жити своїм життям: може не працювати пружинка, що повертає, що шкодить стартеру, а може просто не повертатися ключ через зношення ламелей. В іншому проводка підводить нечасто, а найсерйозніші для функціонування несправності з’являються під капотом. Причина в не дуже довговічних датчиках і модулях і не надто надійних гофрах, в яких проводку може перетерти пісочок.

Гальма, підвіска і рульове управління

Гальмівна система піддається критиці як за «балакучість», так і за недостатній ресурс. Мініатюрні гальмівні диски в умовах гірських доріг дуже вже схильні до перегріву. Не дивно, що «апгрейд» системи з використанням компонентів від «старшого брата» Lacetti трапляється регулярно.

Побічним ефектом слабкості гальм виявилося часте викривлення дисків і малий ресурс гальмівних шлангів. При пробігах понад сотню тисяч вони можуть бути сильно роздуті. В іншому можна поскаржитися тільки на ранній знос «пальців» супортів і необхідність якісного та регулярного їх очищення.

Задні гальмівні механізми з барабанами цілком надійні і ніяких особливих проблем не підносять. А ось той факт, що АБС тут ставили опціонально, потрібно відзначити окремо. Машина без антиблокувальної системи зараз не відповідає мінімальним вимогам з активної безпеки, намагайтеся уникати подібних «босяцьких» варіантів. Клопоту від наявності системи мінімум, зрідка відмовляє проводка до передніх датчиків через невдалу прокладку, але місця пошкоджень добре знають у спеціалізованих сервісах.

Підвіска машини, з одного боку, майже «вічна», а з іншого, нормально не працює. Парадокс? Невисока якість оригінальних компонентів не дасть вам змоги насолоджуватися ідеальними ходовими якостями довго. Уже після 30-40 тисяч пробігу машина трохи «розбовтана», трохи поскрипує і постукує, підшипники маточин уже шумлять, але слабо. Але якщо не звертати уваги і їздити, то нічого глобально не зламається. Хіба що стійки стабілізатора спереду будуть стукати сильно.

Але якщо машина часто завантажується, їздить ґрунтовками, або водій «гонщик» і хоче бездоганної поведінки авто, то доведеться розщедрюватися регулярно. Пружини і опори передніх стійок сильно просідають вже після тих самих 30-40 тисяч пробігу, але запас по ходу підвіски зазвичай є. Гірше те, що і амортизатори, і гумові елементи теж до цього пробігу зазвичай зношені, і крім погіршення керованості з’являються паразитні стуки. Задні амортизатори можуть навіть витекти повністю. Але за цілісність кульової опори, сайлентблоків переднього важеля і задньої балки можна не турбуватися до 80-100 тисяч кілометрів. Причому і далі можна їздити, лише контролюючи найвідповідальніші точки, на кшталт кульової опори. До речі, сайлентблоки задньої балки не поставляються окремо, тож найчастіше в хід йдуть деталі від Matiz або Golf IV.

Про необхідність термінової заміни маточинних підшипників підкаже їхнє виття.

Чималу частку негативу викликає рульове управління. Рейка починає постукувати вже після перших п’ятдесяти тисяч пробігу, а до 150 тисяч люфт і постукування вже трохи дратують. Причина криється як у самій рейці, так і в карданних шарнірах її приводу. Щоправда, тече вона потроху і рідко, невеликі протікання на вікових машинах — скоріше, правило, але 100-200 мл рідини за рік — це не так страшно, дешевше підливати, ніж ремонтувати. А ось поломки насоса ГУР і тки високого тиску, що лопаються, можна назвати бідою серйознішою, яка потребує негайного вирішення. Досвідчені власники дуже рекомендують не тримати взимку кермо на упорах і не крутити кермо вранці на місці.

На цьому поки що все. Як бачите, Авео має свої переваги: в ній просто нема чому ламатися, а те, що ламається, коштує копійки. Чи так все добре з коробками і моторами, читайте в наступній частині нашого огляду.