Gaznaauto Сайт про автомобили
Дрезина — романтичний транспорт із фільмів про забуті богом краї і революцію 1917 року. Серед її «клієнтів» — сталкер, стара Шапокляк, лірично налаштовані відлюдники, безбашенні комсомольці і комісари всіх мастей.
Каюсь: коли я побачив цей екзотичний апарат на виставці технічного ексклюзиву, подумав, що ТД-5У — рідкість несусвітня. Копнувши тему глибше, з’ясував, що подібні мотодрезини і сьогодні слугують підручним транспортом — причому часом єдиним! — жителям віддалених регіонів. Не кажучи вже про професіоналів-залізничників, які подекуди донині експлуатують цей моторизований візок. І від цього він став ще цікавішим.
Рейкові велики
Ідея поставити на рейки візок із сидінням, на якому кілька людей могли б покрити десяток верст, не могла не народитися слідом за більш містким рухомим складом — настільки спокусливо легко котилися сталеві колеса по гладких рейках. Навіть м’язового приводу на залізниці виявилося достатньо для впевненого пересування на невелику відстань колійних бригад і нарочних з терміновими депешами. Апогеєм простоти стали залізничні велосипеди з боковим підпірним роликом для другої рейки, але… Вчасно з’явилися моторизовані дрезини — і підступна стара баба Шапокляк, здається, стала останньою, хто в новітній історії пересувався рейками силою власних м’язів.
1 / 2
2 / 2
Залізничники ділять свою «підсобну» техніку на два види — знімну і незнімну. Наша дрезина вважається знімною — це означає, що після прибуття на місце призначення, а також під час зустрічі з поїздом або іншим «родичем» її можна зняти з колій і поставити «на узбіччя». З урахуванням значної ваги ТД-5У (310 кг), відомча інструкція зобов’язує їздити на цій дрезині у складі екіпажу щонайменше з чотирьох осіб — щоб вони змогли швиденько підхопити свій візок і прибрати його з колій, коли потяг наближається.
Мотодрезина ТД-5У
Короткі технічні характеристики
Габарити, Д/Ш/В, мм 2 188 / 1 210 / 1 040 База, мм 1 100 Колія, мм 750 Маса споряджена / повна, кг 310 / 810 Двигун 0,650 л, бензин, 32 к. с. Максимальна дозволена швидкість 50 км/год.
Колись давно першій версії ТД-5 дали торгову марку «Піонер» — відтоді в народі за таким транспортом закріпилося загальне прізвисько «Піонерка». Причому воно стосується не тільки фабричних дрезин, а й будь-якої «саморобки» подібного роду, яких у російській глибинці, виявляється, і сьогодні предостатньо.
Як воно влаштоване
Дрезину ТД-5У (транспортна дрезина п’ятої моделі, вузькоколійна) спроектували в середині 1950-х років і тоді ж почали її серійний випуск на Калузькому заводі транспортного машинобудування. Конструкція збереглася практично незмінною донині, змінювалися тільки двигуни. В основі — зварна рама з куточків і т. Т багато, і вони на виду: збоку, спереду і ззаду. Частково замінюючи кузов, вони обмежують простір для пасажирів, а ще служать поручнями для підняття дрезини під час зняття з рейок.
Але головна і найпомітніша частина дрезини — лавка, що займає всю довжину машини по її поздовжній осі. Уздовж «бортів» — широкі підніжки, теж дерев’яні.
Власне, лавок дві, вони розраховані так, що на них можуть сидіти шестеро людей — спиною одна до одної, по троє обличчям ліворуч і праворуч по ходу руху.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Водій тут розташовується трохи комфортніше: для його правої ноги є виріз у лаві, щоб він, як непосидючий хлопчисько, міг сидіти впівоберта вперед. У цьому ж місці над лавкою підносяться органи управління — манетка-акселератор, що фіксується, і кочерга гальма з ручкою зчеплення, а під сидінням у цьому районі доступні важіль реверсу трансмісії і мотоциклетна педаль перемикання передач.
Так ми підійшли до теми головної суті нашої дрезини — до її суто мотоциклетного початку. Від самого початку транспортну дрезину ТД-5 і її вузькоколійну версію з літерою «У» комплектували опозитним мотоциклетним двигуном повітряного охолодження: спершу це був архаїчний нижньоклапанний М-72 (750 см³, 22 к.с.), пізніше — в міру поновлення моторної лінійки радянських і російських важких мотоциклів — верхньоклапанні «опозитники» К-750 (26 к.с.), «Дніпро» (36-32 к.с.), «Урал» (32-41 к.с.). Для самої дрезини ці двигуни, звичайно ж, надмірно сильні. Не дарма «піонерку» іноді побито називають «скаженою табуреткою» — порожня, з будь-яким із більш-менш «свіжих» двигунів вона легко розвиває 80 км/год. Як можна, сидячи на відкритій усім вітрам прямій дерев’яній лавці плечем вперед, гнати з неабиякою швидкістю — нехай навіть це будуть дозволені в паспорті 50 км/год — уявити важкувато.
1 / 2
2 / 2
Вага дрезини ТД-5У
310 кг
Але річ у тім, що офіційно дрезина постачалася в комплекті з парою причепів ТП, на кожен з яких можна саджати до 10 осіб або укладати до 1 000 кг вантажу. І тут потужність мотора вже була дуже доречною. Утім, за вантажопідйомності самої дрезини в 500 кг сумарна вага навантаження всього складу обмежувалася 1,5 тоннами — вочевидь, конструктори не могли гарантувати повну ефективність гальм із дерев’яними колодками за такої маси «поїзда». Цікаво, що приватні власники ТД-5У, яким дрезина дісталася в пострадянські часи від підприємств, що розпалися, часто міняють ненажерливий і громіздкий «опозитник» на будь-який більш слабкий моторчик — наприклад, від «Восхода» (175 см³) або «Іж Планети» (350 см³). Для одиночного використання дрезини їхніх «конячок» цілком вистачає, та й колії на відомчих вузькоколійках зазвичай далекі від стану, за якого можна ганяти на «Піонерці» «під вісімдесят».
Крім чотириступеневої мотоциклетної коробки передач у дрезини є реверс-редуктор, який дає можливість цьому транспорту з однаковим успіхом рухатися як вперед, так і назад. Ще один щабель трансмісії — контрпривід, який розподіляє крутний момент між двома провідними осями; передача від КПП до нього і від нього до осей — ланцюгова.
1 / 2
2 / 2
Діаметр коліс
391 мм
Але виявляється, найбільша цінність дрезини ТД-5У — зовсім не двигун, а колеса! Для полегшення (ви ж не забули — апарат класифікується як знімний!) їх роблять не монолітно-литими, як на «дорослих» локомотивах і вагонах, а штампованими з листового металу, через що бігова доріжка часто зношується якщо не до дірок, то до тріщин точно. Тож за хороші колеса чинний власник «Піонерки» готовий віддати просто незліченні скарби. І ще одна експлуатаційно-технічна хитрість: кожне колесо кріпиться до осі через фіброві прокладки і втулки, що виключають електричний контакт коліс однієї пари через вісь між собою. Це потрібно для того, щоб «обдурити» автоматичну сигналізацію, яка перемикає на залізниці стрілки та семафори: залізничникам часто не потрібно, щоб автоматика сприймала дрезину як поїзд і відповідним чином закривала перегін. А ще у дрезини є м’яка підвіска осей — на циліндричних пружинах!
Без керма
Керма у дрезини, звісно, немає, зате є газ і гальмо. Акселератор у вигляді маленького тугого важеля керує дросельними заслінками двох карбюраторів, і за бажання його можна залишити в будь-якому положенні — такий собі круїз-контроль.
Гальмо механічне: дерев’яні колодки притискаються до кожного колеса — точніше, безпосередньо до його зовнішнього боку, так би мовити, до «протектора». Керується гальмо довгим важелем, який стирчить просто посеред лавки — на ньому розташована також схожа на мотоциклетну ручка зчеплення. Такі самі гальма були й на причепах ТП, якими комплектувалася кожна дрезина ТД-5, — і з таким самим точно важелем, за який мала тягнути спеціально призначена людина з пасажирів причепа. Тому та ж інструкція наказувала неодмінне перебування однієї людини навіть на навантаженому причепі під час руху.
