Почнемо з розвінчування міфу: Sequoia до Land Cruiser має вельми обмежений стосунок. Мотори ті самі, а ось платформи — різні. Найближчий родич Секвойї — повнорозмірний пікап Tundra. До нього Молдовани мають явно нездорову любов, про яку можна побічно судити з рекордної для цієї рики кількості переглядів статті про Тундру. Тут спробуємо розібратися, чи вартий уваги самий-самий великий позашляховик Тойоти або немає жодного сенсу в тому, щоб шкодувати про його відсутність на російському ринку.
На американському ринку
Побачити Toyota Sequoia на дорозі в Молдові — велика удача, до нас ці машини привозять буквально штучно. Що цікаво, відносною рідкістю вони є і на «домашньому» ринку в США. Останніми роками продажі Секвойї не перевищують 12-13 тисяч штук, тоді як конкуренти за сегментом куди популярніші. Chevrolet Tahoe розходяться тиражем по 80-100 тисяч, Ford Expedition — 40-50 тисяч. І навіть зовсім вже нікому в Молдові не відомий Nissan Armada («розпухлий» Patrol) знаходить після зміни покоління в 2017 році по 30 з гаком тисяч покупців.
Що ж, Sequoia XK60 випускається з 2008 року без будь-яких серйозних змін. Та й аудиторія фулсайзів у США — патріотична. Навіщо купувати японську машину, коли є американські не гірші?
Характеристики та техніка
І все ж не можна сказати, що Секвойя — поганий автомобіль. Під капотом — майже завжди дуже гідний 5,7-літровий 381-сильний V8 у поєднанні з доволі розторопним 6-ступінчастим «автоматом». Задня підвіска, на відміну від спорідненої Тундри, — незалежна на поперечних здвоєних важелях, що забезпечує і стерпну для таких габаритів керованість, і простір на третьому ряду, і в багажнику.
Ще пара критичних відмінностей від пікапа — власна, більш жорстка рама і система повного приводу. У Тундри — звичайний передній міст з жорстким під’єднанням, а у Секвої — постійний повний з примусовим блокуванням міжосьового диференціала і можливістю «відключення» передньої осі для економії пального (стара, добра система ADD з кінця 80-х).
За мірками 2008 року Sequoia була оснащена дуже непогано: у топовій версії Limited і безключовий доступ, і вентиляція передніх крісел, і камера заднього виду, й активний круїз, і Bluetooth, і DVD з трьома екранами, і опціональна задня пневмопідвіска для полегшення навантаження… Американські оглядачі хвалили Секвойю за високий рівень комфорту, однак нарікали на невиразну керованість, що особливо засмучує на контрасті з гідною потужністю.
Моторна лінійка Секвої складається з трьох моторів, але переважна більшість машин на російському ринку оснащені 5,7-літровим V8 3UR-FE. На Крузаки для російського ринку такі не ставляться, зате їх можна знайти на Lexus LX570.
Мотор доволі консервативний: алюмінієвий блок із чавунними гільзами, ланцюговий ГРМ, гідрокомпенсатори в приводі клапанів, розподілене впорскування. Із сучасних технологій — тільки фазообертачі на впуску та випуску (Dual-VVTi). Toyota Racing Development (TRD) під цей мотор випускає цілком офіційні кити для встановлення приводного нагнітача Eaton, який піднімає потужність до 504 к.с. Якщо трапиться такий варіант у продажу, бажано переконатися в тому, що кіт ставили офіційно в дилера, а не в гаражі вже після імпорту в Росію.
Коробки, як правило, 6-ступінчасті Aisin AB60F (не плутати з TR-60SN — там теж 6 ступенів і вона теж ставилася на Land Cruiser, але це зовсім інша коробка). Ці АКП спочатку розраховані на експлуатацію на великих важких автомобілях, часто в комерційних цілях — цим агрегатом Aisin поділився не тільки з Тойотою, а й з Dodge Ram. Не дуже агресивне блокування гідротрансформатора і виконання механічної частини з великим запасом за крутним моментом забезпечують куди більш довге і щасливе життя АКП.
Альтернатива 3UR-FE — його молодший брат 1UR-FE об’ємом 4,6 літра, що поєднується з тією самою коробкою. Принципових відмінностей від 5,7 у нього немає. У теорії можна знайти Sequoia другого покоління перших років випуску зі ще більш консервативним силовим агрегатом — 4,7-літровим 2UZ-FE з чавунним блоком і 5-ступінчастою АКП Aisin A750F.
На російському ринку
Для справжніх фанатів кілька дилерів возить нові Секвойї прямо з дилерських центрів у США, пропонуючи заплатити за безвідмовний екземпляр від 5,6 до 7,9 млн лів, залежно від багатства комплектації. Є й ательє, які перешивають салон і додають опцій, — ось, наприклад, варіант майже за 10 мільйонів.
Це все вже злегка оновлені машини — у 2017-му Тойота косметично освіжила свій fullsize SUV, додавши світлодіодну оптику і новий дизайн решітки радіатора. І — краще пізно, ніж ніколи — у 2019-му топові версії Sequoia отримали мультимедійну систему з підтримкою Apple CarPlay і Android Auto.
Якщо розглядати машини 2009-2011 років, то цінник коливається від 1,5 до 2,5 мільйона лів, заявлений пробіг — від явно фантастичних 40 до куди більш адекватних для такого віку 250 тисяч.
Toyota Sequoia ‘2007-17
1 / 3
Toyota Sequoia ‘2007-17
2 / 3
Toyota Sequoia ‘2007-17
3 / 3
Розумним бачиться, наприклад, такий вибір. Зі США ввезена новою, один господар у Молдові 2012 року, заявлений повний комплект документів про обслуговування, чесно написано про аварії в історії (биті однаково майже всі, питання в силі удару і якості відновлювальних робіт), пробіг для такої машини скромний, ціна трохи вища за середню по ринку. Зрозуміло, правдивість історії про ввезення без пробігу та інші деталі потрібно перевіряти, але заявка на успіх є.
Що ламається
Тойотівські агрегати надійні, на 150 або навіть 250 тисячах їхній ресурс не закінчується. З одним банальним застереженням, яке не втрачає актуальності: якщо за машиною добре доглядали.
Це може здатися поганим жартом або гротеском, але ГБО російські тундро- і секвойеводи примудряються ставити навіть на компресорні 3UR-FE. Щоб і потужно, і економічно одразу! Причому це далеко не поодинокий випадок — тяга російського автовласника до тактики «рибку з’їсти і кісточкою не подавитися» незнищенна. Підсумок подібного «колгоспінгу» закономірний: мотор загинається від детонації або перегріву.
Взагалі, ставити ГБО щонайменше без глобальної модернізації системи охолодження (чого ніхто ніколи не робить) не варто — ми писали про це досить докладно. Ставити ГБО на компресорні мотори — тим більше. А ще має сенс дотримуватися 10-тисячного тойотівського інтервалу заміни оливи і не експериментувати з малов’язкими оливами 0W20, надаючи перевагу якісним 5W40 або 5W50.
З огляду на те, що чимало тойотоводів всерйоз вважають, що ламатися в їхніх машинах нічому, і безсовісно пропускають ТО, вкрай рекомендується огляд двигуна з ендоскопом. І не забувайте про те, що 8-й циліндр тут першим страждає від масляного голодування — вкладиш задирає легко і невимушено.
Щодо коробки, то за хорошого розкладу вона має всі шанси пройти до капремонту 250 і навіть 300 тисяч. «Хороший розклад» передбачає заміну масла хоча б через 60 тисяч кілометрів. Нехай японська коробка, як уже було сказано, розрахована на високі навантаження і налаштована не для динамічної їзди, а для максимально тривалої експлуатації, від природного забруднення пилом оливи нікуди не дітися.
Скарг на поломки Секвої небагато — як серед російських власників, так і серед американців. Може розчарувати низька якість оздоблювальних матеріалів: на тлі навіть Land Cruiser машина виглядає досить кондово. Машини найпершого року випуску підпадали під відкличну кампанію Тойоти щодо корозії рами, — є сенс перевірити її, і тут знову стане в пригоді ендоскоп, який ви використовували для діагностики двигуна.
Брати чи не брати?
Насамперед задумайтеся, чи так вам потрібна велика машина. По-справжньому велика, довжиною 5,2 метра. Якщо це необхідно вам із практичних міркувань або просто подобається все велике і монументальне, то Sequoia — хороший надійний варіант.
Але варто мати на увазі, що всередині не лакшері, динаміка з урахуванням маси не спортивна (якщо немає компресора), керованість погана, а на бездоріжжі потрібно бути дуже акуратним. Постійний повний привід — це не панацея, а витягати більш ніж 3-тонну машину з бруду буде дорого і боляче. Плюс через низьку поширеність на ці Тойоти майже немає неоригінальних запчастин, тож багато чого доведеться замовляти задорого. Але для справжніх гігантоманів усе це лише незначні складнощі, чи не так?