Gaznaauto Сайт про автомобили
Свого часу мода на мінівени обійшла Росію стороною, а зараз цей клас машин помітно втратив популярність і в усьому світі. «Спасибі» варто сказати кросоверам, які за мультизадачністю застосування зазвичай навіть перевершують невеликі мінівени і компактвени. Одні з останніх могікан на нашому ринку — це Opel Zafira і Chevrolet Orlando. Вони схожі конструктивно, але далеко не близнюки. Продажі Orlando згорнули з відходом GM з російського ринку, і зараз про нього згадують тільки під час вибору недорогої семимісної машини. Чи правильно так робити, чи краще забути про цю машину зовсім? Сьогодні ми почнемо розбиратися в сюрпризах кузова, салону, електрики і ходової частини вікового Orlando, а в другій частині розповімо про мотори і трансмісію цього мінівена.
Історія без рестайлінгу
Корейське відділення GM, колишнє Daewoo, у двохтисячні роки на базі платформ і агрегатів GM створювало вже свої, часом вельми цікаві конструкції. В Європі їх навіть не соромилися продавати під маркою Opel (наприклад, Opel Mokka і Antara). Мабуть, тому чутки вважають, що Orlando з’явився як результат творчої переробки європейського бестселера Opel Zafira. Це не зовсім так: платформа у Orlando наступного покоління, GM Delta II, а не Delta I. Хоча з погляду техніки машини виявилися дуже схожими. І ось чому.
Корейські 1,8-літрові мотори серії 2HO Ecotec, по суті, були варіантом моторів опелівської розробки початку двохтисячних, які, своєю чергою, успадковували конструкції Opel із сімдесятих. Мотори об’ємом 1,4 літра також були німецької розробки, італійські дизелі та механічні коробки передач — теж родом з Європи, та й багато інших компонентів у них були сумісними. Загалом, думка щодо «Zafira, але в іншому кузові» була цілком виправдана. Але одна дуже серйозна відмінність у машин все ж була.
Орієнтований на європейські смаки Opel не приділяв автоматичним коробкам належної уваги, а ось Chevrolet для ринків США, Канади та Кореї комплектувалися АКП майже в усіх версіях, окрім варіанту з мотором 1,4 Turbo і 2,0 LPG (які до нас однаково і не поставлялися). До того ж Orlando був тільки семимісним, тоді як Zafira пропонувалася і в п’ятимісному виконанні.
Показали Chevrolet Orlando J309 вперше на Паризькому Автосалоні в 2008 році, а в 2009-му планували почати продажі в Канаді та США. Але плани довелося трохи скорегувати, і продажі машин 2011 модельного року для Канади розпочалися тільки наприкінці 2010 року, а відкриття виробництва в Штатах скасували зовсім.
В Європі продажі також стартували в 2011 році, вже в 2014-му їх почали поступово згортати, і до 2016 року Chevrolet повністю пішов з цього ринку.
У Молдові на «Автоторі» в Калінінграді, модель збирали ще рік — до 2015-го. Після чого GM, голосно грюкнувши дверима, законсервував завод у Санкт-Петербурзі і пішов з Молдові зовсім.
Світові продажі Orlando згорнули в 2016 році, але до 2018-го цей автомобіль ще виробляли в Узбекистані та Кореї. На сьогодні завод Gunsan у Кореї теж закрито, а виробництво Orlando повністю згорнуто.
Рестайлінгу як такого у цього мінівена не було, але зміни за роками випуску є. Наприклад, мотор 1,4 Turbo з’явився в лінійці тільки після 2012 року.
У Молдові модель представлена тільки з бензиновим мотором об’ємом 1,8 літра і з дволітровим дизелем. А ось у Канаді Orlando був ще й з 2,4-літровим мотором потужністю 177 к.с., а в Європі та Кореї — з 1,4-літровим мотором потужністю 140 к.с. Для Європи і Канади була доступна версія Orlando з мотором 1,8 л, що працює на паливі Е85, а для корейського ринку були наявні варіанти з моторами об’ємом 1,4 і 2,0 л на зрідженому газі.
Кузов
Знайти машину з іржею десь окрім як на задніх дверцятах або верхній кромці даху і капота практично нереально. Пофарбовані машини добре, скаржитися можна тільки на тонкий шар фарби: ЛФП легко дряпається, особливо на білих і чорних машинах. Якщо забарвлення «металік», то шар ЛФП трохи товщий і міцніший.
Ще під час продажу Орландо зрідка практикувалася обробка «керамікою» передньої частини і дверей, і такі машини можуть здивувати майже заводським виглядом. Відколи зовсім не обов’язково означають наявність іржі, а заводське антикорозійне покриття в більшості випадків тримається роками. Підплівкова корозія не розвивається, і навіть якщо шматок фарби збитий цілком, час на підфарбовування є.
А ось у нижній частині задніх дверцят і в ніші номерного знака іржа на машинах віком вже від трьох-чотирьох років вилазить частенько. Перефарбовують цю зону на багатьох автомобілях.
Капот
ціна за оригінал
24 200 лів
«Спасибі» за стійкість варто сказати не тільки якості металу і забарвлення, а й конструкції. Тут є цілком «джиповий» набір захисних пластикових елементів колісних арок і нижньої частини дверей. Так вони страждають від відколів менше, і навіть якщо корозія з’явиться, то на початковій стадії її усунення буде недорогим. Щоправда, помітити проблему буде важкувато. Загалом, сміливо перевіряйте надійність кліпс пластику і уважно дивіться, що відбувається під ним. Нехай зрідка, але сюрпризи там все ж зустрічаються.
Знизу кузов теж тримається молодцем, і тільки на найстаріших екземплярах помітні точкові сліди корозії на деяких елементах і поблизу кріплення. Основна маса вогнищ корозії — сліди торкань ґрунту на поперечному підсилювачі кузова і лонжерону за передніми колесами, кромка «діагональної» частини лонжерона підлоги в задній частині машини та вертикальна стінка кузова біля паливного бака.
Ще бруд любить збиратися в ніші передньої стійки кузова. Там якраз є «вдало» розташований отвір у кузові, нічим не прикритий, і зазвичай його край уже трохи іржавий. Навіщо там отвір — незрозуміло, але з порожнини за ним краще вимивати бруд регулярно. Або взагалі законсервувати все мастилом.
Зовнішня частина порога добре прикрита пластиком, а внутрішня ретельно пофарбована і майже не іржавіє навіть поруч із піддомкратниками. Над вихлопною тою, в задній її частині за колісною аркою, потроху розповзається корозія від отворів у лонжероні. Цей процес повільний, але майте на увазі, що цю зону потрібно перевіряти і антикорити.
Ще один нюанс пов’язаний з переднім підрамником. До нього на шурупах кріпляться два нижніх пильовики моторного відсіку. Пильовики пластикові, коробчастої форми, і бруд вони збирають інтенсивно. Його може накопичитися багато, і підрамник покриється пухкою іржею. До небезпечного рівня ще далеко, але ця деталь не настільки міцна, як здається, і на деяких машинах згниває і до дірок.
Крило переднє
ціна за оригінал
16 168 лів
У моторному відсіку зазвичай все «красиво». Не дивіться на страшні та іржаві передні кінці лонжеронів і передній підсилювач бампера: нічого страшного в цьому немає, але на майбутнє краще потурбуватися про антикор. Кронштейни розширювального бачка і місце з’єднання «маси» з лівою «склянкою» можуть мати пошкодження ЛФП. Найімовірніше, ще років через п’ять або більше тут будуть проблемні точки, але поки що боятися нічого. Ну а в надмоторній ніші буває брудно через забитий дренаж — у машин, що стоять під деревами, її потрібно вимивати.
Трохи вологе підлогове покриття найчастіше не є небезпечним, і корозії на днищі зсередини не буде. Але в майбутньому напевно постраждає джгут проводки порога і поперечний спереду. Проблема виникає через тонкий підлоговий килим, конденсат і порівняно слабку інтенсивність роботи системи вентиляції. Орландо — одна з тих машин, які створені для пересування тільки з увімкненим кондиціонером. Заодно і скло потіти не буде.
Вода на підлозі багажника найчастіше з’являється через зім’яте ущільнення задніх дверей у верхній частині або скупчення там бруду. Не забувайте його промивати і обробляти силіконом для збереження еластичності. Втім, до корозії тут теж дуже далеко.
Гарне ЛФП і вдала конструкція кузова — це, звісно, чудово. Але, на жаль, є і приводи для критики. Передусім під її вогонь потрапляють передня оптика і дзеркала заднього виду.
Дзеркала тут «дизайнерські», з кріпленням на потужну «ногу» до площини дверей. І з часом дзеркало починає бовтатися, причому люфтить воно в двох місцях. Цікаво, що такі самі дзеркала від Chevrolet Captiva з повторювачем поворотника помітно міцніші, і іноді їх ставлять і на Orlando як варіант «тюнінгу». А причин у люфту дві.
По-перше, це погано затягнуті болти кріплення кронштейна до самих дверей. Часто кріплення трохи «гуляє», що в перспективі призведе до пошкодження ЛФП у зоні контакту і порушення з’єднання проводки дверцят дзеркала. А по-друге, це знос «цоколя» на стику верхньої і нижньої частин. З’єднання алюміній — пластик з часом розбовтується, і дзеркало починає вібрувати. А у тих, хто складає його вручну, проблем додається, і в підсумку можна залишитися з дзеркалом, що не фіксується.
Полагодити можна, але справа ця клопітка. Тож якщо електроприводу немає, краще не намагатися вдавати з себе успішного володаря дзеркал, що автоматично складаються. Тим паче що сенсу в цьому рівно нуль.
А ще ці дзеркала легко знімаються: відкрутити три болти і зняти роз’єм — справа однієї хвилини.
З фарами теж складнощів більше звичайного. Років так через п’ять експлуатації вони мутніють, а рефлектори вигорають. Крім того, на внутрішньому краю фари з’являються тріщини. Вони маленькі, але наскрізні, і це досить типова проблема, яку малою кров’ю не вирішити. Площа пошкодження може виявитися великою, всі тимчасові варіанти ремонту виглядають не особливо естетично, а гарантія зазвичай пошкодження не визнавала, тож машин з такими фарами багато.
Якщо фара вже почала протікати, то лагодити доведеться в будь-якому разі. Будьте готові до того, що неоригінальних фар мало. Тайванські Depo замовити можна, але GM дуже сильно налаштовані проти присутності їх у каталогах як «сумісних», тож більша частина магазинів без прямого коду запчастини вам відмовить у купівлі, а терміни доставки будуть дуже великими.
Дрібні нарікання на якість збірки притаманні будь-яким Orlando, хоча насамперед під критику потрапляє калінінградська збірка. Хоча навряд чи машини нашої збірки потрапляли до Канади, а канадські власники також стикаються з поганою роботою замка п’ятих дверей, відваленим датчиком зовнішньої температури, викривленням дверних ущільнювачів, забрудненням дверного отвору задніх дверей, нерівним швом на кермі і сидіннях і поганими засувками всіх блоків під капотом, зокрема засувками проводки. На їхніх машинах так само ламаються склопідйомники взимку, і відмовляють системи центрального замка і приводу лючка бензобака. Багато хто скаржиться на слабеньку трапецію двірників.
Все це — не недоліки Orlando, а недоробка GM під час роботи з постачальниками для платформи Delta II. І тут як пощастить — в середньому якість вельми пристойна, але завжди є ті, кому з чимось не пощастило.
Салон
Салон у Orlando напрочуд солідний, і він навіть контрастує з досить простим зовнішнім дизайном. Усередині — м’який пластик, складні форми, велика кількість блискучих і не дуже кнопок.
Матеріали для цього класу машин просто чудові, але і мінусів вистачає. Шкіряна обшивка керма в середньому тримається приблизно до 120-150 тисяч кілометрів, далі блиск стає вже нав’язливим. За наявності підігріву керма шкіра на ньому просто «горить» і іноді вже на 60 тисячах пробігу відверто облазить.
Сидіння з тканинною обшивкою майже вічні. Брудняться вони помірно, лише після 200 тисяч пробігу трохи втрачають форму, але не ламаються (окрім, мабуть, мікроліфта). Шкіряні — точніше, «псевдошкіряні» — сидіння набагато ніжніші, хоча ті, хто обирає такий варіант, зазвичай розраховують на протилежне. Під «середнім» водієм після ста тисяч помітна «втома» швів подушки, особливо лівого боку, і затертість виступу спинки. А якщо водій важкий, то шви можуть і порватися. Та й витирається шкіра дуже сильно, до білястості. Щоправда, відбувається це при пробігах ближче до двох сотень тисяч.
Незважаючи на непогані матеріали, повної «мовчазності» салону інженери не досягли, і зі зростанням пробігу в машині з’являються «цвіркуни». Зазвичай — тихі.
Численні кнопочки не ідеальні: низка часто використовуваних стирається, а на базовій мультимедійній системі часто відмовляє одразу половина кнопок. Кожух керма зачіпає його під час обертання, підрульові перемикачі працюють із хрускотом… Доведеться навчитися не чіплятися до дрібниць: все працює — і добре.
Вентилятор кліматичної системи може почати потроху шуміти тільки після 150 тисяч пробігу, заслінки та радіатори пічки навіть за наявності автоматичного клімат-контролю поломками не докучають. Інша річ, що для такого великого кузова потужність пічки виявилася замалою: без кондиціонера скло потіє, а салон восени і взимку не просихає. Зате кондиціонер тут потужний і доволі надійний. Йому б ще б йому радіатор міцніший, але тут виручає сіточка в нижній секції бампера — це потрібне і затребуване доопрацювання, яке дає змогу радіаторам прожити зайві роки.
Скарги на механізм складання другого і третього ряду, на жаль, зустрічаються часто. Переважно — на постукування замків сидінь і погану фіксацію, що особливо помітно, коли машина стоїть з перекосом. Іноді зіскакують тяги, через що не можна скласти спинки.
Електрика
Загалом тут проблем немає, якщо не брати до уваги особливостей моторів. Втім, про це ми поговоримо в другій частині огляду. Ну а інші проблеми зовсім невеликі.
Передня фара
ціна за оригінал
32 636 лів
Можуть якийсь час давати збої кнопки (зазвичай у зимову пору року), трохи «глючити» замки і склопідйомники. Кнопки регулювання дзеркал працюють тільки з сильним натисканням, реле не надто довговічні… Зате немає складних проблем з проводкою, генератором і великими блоками управління. На цьому тлі трохи дивно виглядає стартер, який може не протягнути і десяти років.
Звісно, потрібно стежити за точками «маси»: у разі їх окислення можливі збої датчиків. І, загалом-то, все. Комплектації досить прості, зайвої електроніки тут просто немає.
Гальма, підвіска і рульове управління
Гальмівна система цілком звичайна. Ресурс передніх гальмівних дисків достатній, неоригінальних дисків у продажу теж багато. Щоправда, часом «кусається» їхня ціна, і часто доводиться шукати деталі з несумісними кодами. Наприклад, від Cruze.
Оригінальні колодки і пластини за найменшого забруднення і перекосу відразу видають повний спектр шумів. Але навряд чи це можна вважати серйозною проблемою.
Диски витримують по 60-100 тисяч кілометрів. Колодки за такий пробіг, звісно, доведеться міняти щонайменше два-три рази.
З ABS, гальмівними тками і шлангами зазвичай все добре.
Гальмівні колодки передні
ціна за оригінал
13 088 лів
Підвіска не радує тільки вартістю оригінальних запчастин. В іншому все ідеально: вона проста, у неї хороший ресурс, причому дуже рівний — всі деталі, крім стійок стабілізатора, менше 60 тисяч не служать, а в міських умовах зазвичай витримують і понад 100 тисяч пробігу. Щоправда, у любителів поганяти з повним завантаженням поганими дорогами дуже швидко вмирають амортизатори, але це очікувано.
Маленький лайфхак: сюди відмінно встають запчастини від Opel Astra, а неоригіналу для неї куди більше, і він якісніший. Економія на повному перебиранні підвіски може скласти приблизно тисяч 40 лів. Так, ціна оригінальних деталей дуже і дуже висока.
Ще один нюанс — це якість складання підрамників. Їхні болти не посаджені на фіксатор, через що передні і задні підсилювачі підрамника відкручуються. Іноді варто протягувати і болти сайлентблоків кріплення самого підрамника. Вони не кородують, зате відкручуються.
Рульове управління тут з електропідсилювачем, з мотором на рейці, просте і надійне. Як мінімум до двохсот тисяч пробігу проблем можна не чекати. Ось тільки «купати» машину не варто, а постукування втулок краще усувати відразу, щоб не добити механізм.
Відмови датчика моменту при пробігах за 200 тисяч трапляються дедалі частіше, але більшості машин до цього ежу ще далеко.
Здається, Chevrolet Orlando виглядає непоганим варіантом семимісної машини. От якби йому ще хороші мотори і коробки… Втім, з мотором йому пощастило. Ну а про все інше ми розповімо в другій частині нашого огляду.
