Розроблена французькою компанією Motor Development International (MDI) машинка під назвою AIRPod приводиться в рух стисненим повітрям. Хоча випускається вона з 2009 року, довгий час вона викликала у всіх (за винятком хіба що фанатів-екологів) лише поблажливу посмішку. Дійсно, спочатку вона могла експлуатуватися лише в теплому кліматі: розроблений на початку 1990-х років пневматично-пропелерний двигун не запускався за низьких температур. І хоча сьогодні вже розроблено систему підігріву стисненого повітря, що розширює географію застосування AIRPod, придбати його можна тільки на Гаваях (штат США).
Дорожнє шоу
Навесні 2015 року незалежна компанія ZPM (Zero Pollution Motor — «Двигуни з нульовим забрудненням») провела в прайм-тайм американського телеканалу ABC публічне road-show — презентацію з метою залучення інвесторів (дослівно перекладається російською як «дорожнє шоу»). ZPM викупила у французів право на виробництво і продаж нової моделі AIRPod — поки що лише на Гаваях, обраних як «стартовий ринок».
Презентували проєкт заводу з виробництва екологічно чистих автомобілів два акціонери ZPM — відомий американський співак Пет Бун (пік його кар’єри припав на 1950-ті роки) і кінопродюсер Ейтан Такер («Шрек», «Сім років у Тибеті» та ін.). Вони пропонували потенційним інвесторам (т. зв. «бізнес-ангелам») 50% акцій ZPM за 5 млн доларів.
Інвестори розщедрюватися не поспішали. При цьому Роберт Херьявец, власник і засновник канадської IT-компанії Herjavec Group, який вважався найперспективнішим із них, заявив, що йому цікаві продажі AIRPod не в одному окремо взятому штаті, а на території всіх США. Тож наразі керівництво ZPM веде переговори з французами про розширення території продажів.
Поки ж замовити AIRPod можуть тільки резиденти Гаваїв. Для цього їм необхідно внести заставу в розмірі 1 тис. доларів (загальна вартість автомобіля становить 10 тис. доларів США).
Стиснене повітря
Заправка балонів стисненим повітрям (два балони по 125 літрів кожен) займає близько трьох хвилин. Вартість цієї операції оцінюється в 2 долари. Компанія-виробник рекомендує встановлювати у своєму гаражі або поруч із будинком стаціонарний компресор. Аналогічні пристрої встановлюються і в публічних місцях — на звичайних АЗС, біля супермаркетів тощо. Повна зарядка допоміжних бортових акумуляторів від побутової електромережі займає 4 години.
Двигун — пневматично-пропелерний двоциліндровий, об’ємом 430 куб. см з регульованим газорозподілом. Планується, що збирати AIRPod буде мережа невеликих заводів з готових модулів. І ті ж самі підприємства займуться їх сервісним обслуговуванням. Що стосується безпеки експлуатації, то, за інформацією виробників, балони зі стисненим повітрям виконані з особливого термопластика і можуть бути деформовані в разі аварії — але при цьому не вибухають.
Нова модель для США
Існує три модифікації аеромобіля: AIRPod Standart (три місця для дорослих пасажирів і одне — для дитини), AIRPod Cargo з кузовом для перевезення невеликих вантажів і AIRPod Baby — двомісний стріт-кар. ZPM просуває насамперед двомісний варіант, що зовні нагадує звичайну малолітражку.
Завдяки застосуванню в конструкції композитних матеріалів, алюмінію і пластмас, важить машина всього 280 кг. Коліс у неї чотири, ведучі — задні (формула 4х2). При цьому машина розвиває швидкість до 80 км/год, запас ходу з однієї заправки становить 130 км, а по трасі без маневрування — 150 км. Керують машиною джойстиком, коробка передач — автоматична тришвидкісна (плюс задній хід).
Кондиціонер працює спільно з двигуном, використовуючи для охолодження салону енергію стисненого повітря (яке, як відомо, охолоджується при розширенні). На гавайському варіанті опалення салону не передбачено, проте конструкція дає змогу встановити обігрівач, а також додатковий підігрівач для запуску двигуна в умовах зниженої температури, що працює на акумуляторах (від них же працює вся бортова електроніка). Проте автомобіль залишається «літнім»: його експлуатація в умовах суворої північної зими поки що, як і раніше, неможлива.
Добре забуте старе
Розроблення транспортних засобів, що працюють на стисненому повітрі, почалося приблизно 150 років тому, ще в XIX столітті. Ще в 1861-1862 роках «духохід» конструкції інженера Степана Барановського експлуатувався на Миколаївській залізниці. Перші паризькі трамваї також ходили на стисненому повітрі. На початку XX століття активно проєктували «пневмовелосипеди» і пневмо-мотоцикли. Навіть автомобілі на стисненому повітрі виробляла 1903 року британська компанія Liquid Air Company.
На жаль, стиснене повітря в ті часи було дорогим, і суто економічно всі ці «духоходи» не могли не програти спершу паровим, а потім — електричним двигунам. Ну а поява дешевих в експлуатації двигунів внутрішнього згоряння поставила на стисненому повітрі жирний хрест на довгі десятиліття.
У підручниках так і було написано: мовляв, головним недоліком пневмодвигунів є непряме використання енергії: спочатку вона використовується для стиснення повітря, і лише потім від стисненого повітря передається двигуну. А оскільки кожне перетворення енергії — це додаткові втрати, значить ККД таких двигунів свідомо нижчий, ніж у двигуна внутрішнього згоряння.
І тільки XXI століття з його новими технологіями і матеріалами принесло аеромобілям друге дихання. У 2004 році машину, здатну пройти цілих 16 км на стисненому повітрі, створили в Австралії. Подібні розробки є в індійської компанії Tata Motors, і навіть Білорусь має діючу модель власного пневматичного «Ў-мобіля». Але до комерційної експлуатації першим «доїхав» все ж AIRPod.