Gaznaauto Сайт про автомобили
Вам часто доводилося бачити машину, в якої з одного боку двоє дверей, а з іншого — одні? У якої система випуску має один глушник, але роздвоюється, щоб рівно посередині заднього бампера було дві хромовані тки? Де над головою заднього пасажира нависають п’яті двері? Де віконця на задніх пасажирських місцях різного розміру, а тип кузова не піддається ніякому аналізу? Не бачили таких автомобілів? Ось і я не бачив. Поки добра людина не порушила мені психіку, показавши Hyundai Veloster. І знаєте, що цікаво: у мене досі волосся на спині стає колом від вигляду Mercedes W124 або BMW E34 (ось, знову заворушилися!), але мені сподобався дизайн Велостера. Та й багато іншого в цій машині зроблено дуже непогано.
Трохи історії
У 2007 році в Сеулі було показано концепт незвичайного автомобіля, з одного боку, схожого на спорт-купе, а з іншого — на класичний хетчбек. Корейський жарт на тему автомобіля сподобався публіці. На Детройтському автошоу в 2011 році було показано серійну машину. Не можна сказати, що Велостер був зроблений «з нуля». Його складено на платформі Hyundai Solaris (RB) platform, тож він має багато спільного і з Солярисом, і з іншими одноплатформенниками: Hyundai i20, Hyundai ix20, Kia Rio, Kia Venga і Kia Soul. Водночас у Велостера багато спільного з Hyundai i30 і Kia Ceed, побудованих на трохи іншій платформі Hyundai-Kia J platform.
Тузом у рукаві розробників Велостера був, звісно ж, його дизайн. Автомобіль вийшов яскравим не тільки зовні; його інтер’єр заслуговує не меншої уваги. Про це ми поговоримо пізніше, а поки загостримо увагу на такому пов’язаному факті: маркетологи Хьонде припускали, що основними покупцями автомобіля стануть представниці прекрасної статі. Але вони помилилися, близько 80% покупців Велостера — чоловіки, та ще й які. І справді, якщо зовнішній вигляд, наприклад, Volkswagen New Beetle змушував більшість мужиків бризкати на нього святою водою, то екстер’єр Велостера набагато менш «мі-мі-мі». На ньому хочеться ганяти, а не їздити в «Ашан» за знежиреним йогуртом. Але от чи можливо це? Машина з’явилася на російському ринку в 2012 році, але заторів із Велостерів поки що спостерігати не доводилося. Може, з ним щось не так?
Швидше за все, все так, але розглянемо по порядку ДВЗ, трансмісію, ходову частину і все інше. Після цього вирішимо: чи варто тиснути в підлогу педаль газу цього «корейця», що з цього вийде і у скільки це святе дійство може обійтися.
Двигун
На жаль, у нас знову є привід узяти в мозолясті руки сокиру і трохи розширити вікно в Європу. Хоча б настільки, щоб крізь нього проліз Велостер зі зліснішим мотором, ніж пропонують у нас в Молдові. Наші дилери можуть продати тільки два варіанти: з двигуном 1,6 л (132 к.с.) і турбованим 1,6-літровим агрегатом. Цей, звісно, потужніший — 186 к.с. Але все ж найбільш «смачне» дісталося тим, хто живе в інших країнах. Багатьом «заіжним» любителям гарячих хетчбеків (хм… або як його назвати?) доступні мотори потужністю 204 к.с. з доволі пристойним моментом 265 Нм, що для автомобіля масою близько 1 200 кг вже цілком цікаво. У нашому автомобілі стоїть простий атмосферний мотор Gamma 1,6 MPI D-CVVT, що видає 132 к.с. при 6 300 оборотах.
1 / 2
2 / 2
Він знайомий за автомобілем Elantra, але загалом лінійка агрегатів Gamma використовується в доволі великій кількості «корейців»: Solaris, Accent, Elantra, Veloster, i30, ix35, i40 та на Kia Ria і Soul. Вони надійні, досить тихі, мають ланцюговий привід ГРМ, систему D-CVVT (система зміни фаз газорозподілу).
Щоправда, дехто вважає недоліком цих моторів алюмінієвий блок циліндрів і ГБЦ, але вже куди діватися: часи чавунних і майже вічних 2JZ, на жаль, минули. Засучимо рукава і подивимося, що тут до чого. І почнемо із заміни масла. Масляний фільтр можна дістати тільки знизу, але у нас стоїть захист. Він глухий, отворів під фільтр і навіть зливну пробку тут немає. Доведеться відкручувати, тому без ями або підйомника працювати буде незручно. Оригінальний фільтр обійдеться в 200-300 лів (він такий самий, як на Солярисі), шукати аналог сенсу немає. Вибір оливи — справа смаку і клімату, виробник рекомендує «синтетику» 5W30 — 5W40. Якщо повозитися із захистом самостійно, то можна заощадити від 500 до 700 лів.
А ось із повітряним фільтром все набагато простіше: відкриваємо засувки, витягуємо старий фільтр, ставимо новий. У сервісі суворі дядьки за це можуть взяти аж лів 200, але роботи тут на дві хвилини. Головне — не пошкодити повітряний паток. Якщо є таке побоювання, то його краще зняти, послабивши один хомут біля кришки корпусу фільтра. Вартість оригінального повітряного фільтра становить близько 500 лів. Отже, 1 000 — 1 200 уже в кишеню поклали. Дивимося далі.
Трохи несподівано для сучасного мотора, але практично будь-яка дворука людина впорається і з заміною сервісного ременя. Оригінальний ремінь коштує від 800 лів, і знову ж таки це вартість невисока навіть порівняно з аналогами. Тому розмінюватися на дрібниці не варто, краще взяти оригінал. Зняти старий ремінь можна послабивши натяг кронштейном кріплення генератора. Його неможливо не помітити, якщо ви його не бачите, то краще закрити капот і відійти від машини від гріха подалі. У разі необхідності заміни ременя з паразитним роликом метушні буде більше. Тут уже є сенс з’їздити в сервіс. Ролик там обійдеться з націнкою тисячі в півтори (знову ж таки оригінальний Хенде/Кіа), а ось за роботу доведеться віддати від 500 до 800 лів.
Наступна робота, необхідна для проведення повноцінного ТО, — це заміна свічок. Знімаємо кожух двигуна (голими руками, але з розумом: відкручувати нічого не треба, ламати теж). Нашому захопленому погляду представляються котушки, під якими і стоять свічки. Котушки зняти легко, знадобиться тільки гайковий ключ. Потім відклацуємо роз’єми і знімаємо їх зі свічок. За необхідності можна заодно поміняти і самі котушки. Оригінальні запчастини коштуватимуть близько 2 500 тисяч, але аналоги можна підібрати будь-які, як дешевші, так і дорожчі. Свічки, метушня з якими дасть змогу заощадити від 500 лів, викручуємо так само, як робили б це на татовому 412-му Москвичі, тільки трохи акуратніше.
Ременя ГРМ на цьому моторі немає, є ланцюг. До його роботи періодично виникають претензії, пов’язані з не найвдалішою конструкцією натягувача. Гідроавтомат не завжди справляється зі своїм завданням рівномірного підтягування ланцюга відповідно до зносу, через що бувають випадки перескакування ланцюга. До звуку мотора іноді варто прислухатися, особливо при пробігу 50-70 тисяч. Якщо на цьому терміні з ланцюгом нічого поганого не сталося, то, найімовірніше, свої належні 150 тисяч кілометрів він прослужить. У регламенті роботи з планової заміни ланцюга не існує. Щоправда, є така інформація: після 2013 року конструкція натягувача змінилася, і тепер ланцюг можна не чіпати мало не 300 тисяч кілометрів. Може, це й так, але пильність понад усе! За заміну ланцюга в сервісі візьмуть близько 10 тисяч лів.
Трансмісія
Велостер пропонує два варіанти коробок передач: гідромеханічний шестиступінчастий «автомат» і роботизована семиступінчаста коробка з двома зчепленнями DCT (Double Clutch Transmission). Остання йде тільки спільно з турбованим мотором, тому в даному випадку стоїть звичайна АКПП. Наша машина пройшла 25 тисяч кілометрів, поломок у неї не було, зокрема й у «автомата». Але бували випадки доволі швидкого зносу фрикціонів на таких коробках, як правило, внаслідок занадто жорсткої експлуатації. Ця АКПП вельми делікатна, але до неї причепитися важко. Працює вона доволі швидко, передачі вмикає логічно і майже непомітно.
Як це часто буває, масло в АКПП виробник вважає залитим «довічно», хоча за фактом це не так. Щупа рівня немає, контролювати його неможливо. Із заміною теж виникнуть проблеми: злити можна тільки літра 4, а об’єм масла — 7,3 літра. Процедуру можна провести і самостійно, але враховуючи, що інтервал між замінами досить великий (майстри називають різні терміни, але краще все-таки не перевищувати 80 тисяч кілометрів), можна іноді витратитися і хоча б на часткову заміну. Тим більше, що коштує це не так дорого: близько півтори тисячі лів. Вартість масла коливається від 500 до 1 500 лів за літр. До ШРКШ і пильовиків претензій немає, якщо їх не рвати спеціально, то служать вони довго.
Ходова частина і гальма
Тут я, мабуть, наведу слова фахівця, який оглядає автомобіль на підйомнику: «Зібрали все найпростіше і найнадійніше. Ламатися нічому». І це так, підвіски тут без жодних викрутасів: передня — McPherson зі стабілізатором поперечної стійкості, а задня — і зовсім напівзалежна. Ніяких багатоважіль, тільки хардкор! Ремонт ходової — це не те, чим хочеться займатися часто, а тим більше — своїми руками. Але навіть вимушений візит до сервісу господаря Велостера не розорить. Єдине, що може трохи засмутити — це запресовані шарові опори. Чисто теоретично їх треба міняти разом із важелем, а це задоволення не найдешевше, вартість важеля в зборі стартує з позначки в три з половиною тисячі, оригіналу — від п’яти. За заміну одного важеля доведеться заплатити 1 200 лів. Однак можна піти і перевіреним російським шляхом — перепресувати кульову опору. Обійдеться це близько тисячі лів за сторону, але візьмуться за цю роботу не в кожному сервісі, а окремо кульову можна найт за 800 — 1 000 лів.
Частіше може виникнути необхідність замінити стійку стабілізатора. Ціна запчастини — від 800 лів (оригінал), за роботу попросять 500 лів. Ще раз відзначимо доступність запчастин. Наприклад, оригінальний передній маточинний підшипник коштуватиме не більше двох тисяч, зате аналог (наприклад, Japan Parts) обійдеться лів на 500 дорожче.
Задня підвіска, як правило, просить тільки нові амортизатори, їхня заміна обійдеться в 2 000 за обидві сторони, а що ви виберете з асортименту запчастин — справа смаку. Тим більше, що претензії до задньої підвіски є, але адресовані вони не до вартості ремонту, а до керованості. Але про це трохи пізніше.
Всі гальмівні механізми — дискові, привід стоянкового гальма здійснюється тросом, що говорить про те, що замінити колодки і спереду, і ззаду буде справою нескладною. Під час заміни колодок власник зіткнувся з проблемою відсутності в офіційному сервісі самих гальмівних колодок. Але сюди чудово підходять колодки від Соляріса, чим у підсумку і скористалися. У сервісі за заміну колодок просять від 500 до 700 лів. Оригінальні гальмівні диски коштують близько 5 000, і ось тут якраз є сенс подивитися в бік аналогів, бувають диски не гіршої якості, але дешевші. Наприклад, TRW або Brembo.
Кузов і салон
Настав час сісти в салон Велостера і подивитися, що тут є хорошого. Дизайнери не поскупилися на засоби вираження агресивно-молодіжного характеру автомобіля. Центральну частину панелі займає сенсорний семидюймовий дисплей, але і без нього тут є що натискати. Навіть у базовій версії Велостер дуже непогано оснащений. Тут є hands-free, ABS, система управління стабілізацією, активні передні підголівники, ESC, управління магнітолою на кермі, електропривод і підігрів зовнішніх дзеркал, круїз-контроль, задні датчики паркування, підігрів керма і передніх сидінь, клімат-контроль, електрорегулювання поперекового підпору сидіння водія і багато іншого.
Салон обшитий шкірою, а найпростіша аудіосистема грає музику одразу на шість динаміків. Все було б просто чудово, якби не матеріали панелі. Мало того, що пластик дуже жорсткий, він ще й досить легко дряпається. У морози елементи трохи поскрипують, що може дратувати: шумоізоляція у Велостера хороша, сторонні «стогони» салону чути дуже чітко. Ну й добре, музика все одно голосніша (і краща), тому спробуємо покататися на цьому автомобілі.
