Gaznaauto Сайт про автомобили
Не за горами той день, коли майстер автосервісу запитуватиме клієнта — «ставимо оригінальну запчастину, китайську або друкуємо у нас?». Поки ж таке фантастичне майбутнє ще не настало, давайте розберемося, як можна задіяти 3D-принтер у повсякденному ремонті автомобіля своїми руками і що на ньому можна надрукувати з деталей машини?
Колись в інструментальному ящику середньостатистичного автолюбителя жив лише найпростіший набір інструментів — ріжкові ключі, пасатижі, кілька викруток і неодмінний молоток на кілограм-півтора. Вузькозаточені спецінструменти для розбирання тих чи інших вузлів вважалися рідкістю, бо мотори, трансмісії та підвіски були простими, а вільного місця під капотами — з надлишком.
З роками все змінилося… Важку повсякденну шухляду з інструментами жигуліста з 80-х часто можна замінити навороченим просунутим мультитулом, натомість для повномасштабного самостійного обслуговування і ремонту сучасного автомобіля потрібен цілий арсенал складних засобів, здатних викликати жах у автолюбителя карбюраторної епохи. І ті, хто усвідомлено стають власниками немолодого бізнес-класу або навіть преміуму, бачать виразний сенс у придбанні інструментів або софту, призначеного для автосервісів, а зовсім не для любителів. Бо частенько саме в руках аматорів (наприклад, куплене вскладчину в рамках інтернет-автоклубу шанувальників якоїсь моделі) оснащення приносить значно більшу користь, ніж у кривуватих руках майстрів із дилерського центру.
Так, по-своєму мають рацію ті, хто впевнений, що придбання, наприклад, спеціальних оправ для фіксації валів під час заміни ГРМ, нераціональне — затребувані вони вельми нечасто, і за ці самі гроші процедуру вам проведуть у сервісі, де такі оправлення давно є, а невелику різницю в грошах покриє економія часу і сил. Але багато хто резонно вважає інакше: якщо автовласник вміє і любить робити щось своїми руками, то він і зробить якісніше (бо його не підганяє план і графік!), і вартість інструменту згодом відіб’є за рахунок допомоги одноклубникам свого міста або району з аналогічними машинами. Загалом, правди тут, як завжди, дві, і яка «правдивіша» — питання індивідуальне…
Так, у суперпрофесіоналів-реставраторів у наявності є навіть верстати типу «англійського колеса» з величезним асортиментом оснащення, що дає змогу самостійно виготовити найскладніші кузовні деталі з листового заліза! Але якщо говорити про аматорів-хоббійників, які займаються некомерційним ремонтом і відновленням автомобілів для душі, але на доволі високому рівні, то найпросунутіший на сьогоднішній день інструмент в їхньому арсеналі — це, напевно, 3D-принтер. Категорично необхідним його, безумовно, назвати не можна і навряд чи доцільно купувати виключно з розрахунку на ремонт авто. Але якщо він у вас ВЖЕ є і освоєний/освоюється, то і в гаражі йому знайдеться чимало роботи — у багатьох випадках принтер і ремонт полегшує неабияк, і гроші економить!
Сам по собі 3D-принтер далеко не сьогодні оселився в гаражах просунутих ремонтників-любителів і навіть професіоналів. Багатьом він уже добре відомий у цій якості, і в найближчому майбутньому розширення його потенціалу бачиться практично безмежним! Наприклад, ще в 2015 році Toyota пропонувала власникам міських трициклів i-Road друкувати пластикові кузовні панелі для додання індивідуальності міні-машинкам, а один з найбільших виробників запчастин у світі, компанія Mahle, спільно з Фраунхоферським інститутом хімічних технологій зовсім нещодавно представила пластиковий блок-корпус для розподільного вала!
Полімери вже активно проникають навіть у відповідальні вузли моторів, а аматорські «алішні» 3D-принтери освоюють все нові види пластиків і навіть поглядають у бік металів. Тож не виключено, що не за горами час, коли ми забиватимемо в пошуковий рядок браузера запит на кшталт «скачати файл для друку комплекту запчастин для капремонту двигуна Лада Гранта», а потім натискатимемо на кнопочку «надіслати на друк»… «Кількість копій: поршень — 4 штуки, вкладка шатунна — 8 штук…» і так далі.
Жарти жартами, але вже сьогодні чимало автолюбителів успішно друкують собі пластикові деталі, які виготовити на принтері простіше, швидше і дешевше, ніж замовляти в магазині і чекати. А частенько буває так, що навіть одна-єдина створена технологією тривимірного друку пластикова деталюшка економить суму, що перевищує вартість самого 3D-принтера початкового рівня!
Взяти, наприклад, фірмові болячки деяких німецьких авто «з першої трійки» — знос зубів шестерень в електронній дросельній заслінці, які можна купити тільки в зборі з заслінкою, або напрямні склопідіймача, які існують тільки в складі механізму підйомника в зборі… Особливо просунуті «трідешники» володіють 3D-сканерами, що дають змогу не креслити деталь з нуля в програмі-моделювальнику, знімаючи розміри штангенциркулем з оригіналу, а просто відсканувати її. А в декого в арсеналі є принтери, розміри області друку яких дають змогу надрукувати навіть колісний ковпак R15-R17… Щоправда, це, скоріше, виняток, і більшість автомобілістів, які «друкують автомобілісти», мають у своєму розпорядженні відносно скромні китайські принтери з областю друку, що не перевищує 200х200х200 мм, плюс-мінус…
Про свої приклади використання 3D-принтера в практиці аматорського авторемонту «Колесам» розповів один з наших читачів, Володимир з підмосковного Щелково, який активно використовує його для реставрації свого старенького універсала Volvo 850 1995 року.
Кріплення гумового ущільнювача дверей
На стику передніх і задніх дверей у Volvo 850 прокладений гумовий ущільнювач. І там, де контур дверцят в районі скла утворює «сходинку», ущільнювач підтримує досить складної форми пластикова деталь. Згодом на ній від крихкості відламуються фіксуючі пелюстки, і ущільнювач починає провисати і відходити. Знайти окремо цей елемент практично нереально, а ось «клонувати» за зразком-оригіналом — запросто!
Упори для опускання вітровика в люку
Коли відкривається електричний стельовий люк, перед ним піднімається смужка-«вітровик», що захищає салон від потрапляння пилу і комах на швидкості. Піднімає «вітровик» пружина, а ось складається він під час руху люка на закриття, упираючись у пластикові ковзаючі упори. Ці деталі з часом набувають крихкості та руйнуються, а замовити та придбати нові надзвичайно складно.
Пістони кріплення накладок порогів
Штатні верхні пістони кріплення фальш-порогів на Volvo 850 одноразові: капелюшки ламаються під час зняття, а розпірний штир видавлюється всередину порога. Коштують ці дурнуваті детальки під 200 лів штучка, а потрібно їх 14 штук… Виготовлені на 3D-принтері, нові пістони мають поліпшену конфігурацію (клин замість циліндричного розпірного штирка) і обходяться дуже дешево!
Втулка замка кришки бензобака
Простенька циліндрична втулочка-направляюча, через яку виходить язичок замка, що замикає кришку бензобака. Деталь дурнувата, але вельми відповідальна. Зношуючись, вона спричиняє перекіс язичка і ризик одного чудового дня не відчинити бензобак… Окремо в каталогах втулку не деталізують і не продають, але зате її легко надрукувати.
Ущільнювач плафона підсвічування номерного знака
Знімний плафон будь-якого допоміжного світлового приладу захищається від проникнення вологи прокладкою з еластомеру, що повторює його контури. Найчастіше ця прокладка йде в комплекті з ліхтарем і у вигляді самостійної деталі не існує. Однак її нескладно надрукувати зі спеціального еластичного «гумопластику», і нова прокладка буде анітрохи не гіршою за оригінальну.
Це лише кілька прикладів корисних дрібниць, які власник «850-ї» виготовив собі на принтері. І нехай вас не бентежить жовтий колір у деяких — на фото потрапили пробні прототипи з дешевого філаменту, а кінцевий варіант друкувався з пластиків з іншими властивостями.
Зараз у роботі у Володимира перебуває ще одна цікава деталь — частина корпусу вимикача кік-дауну. Цей вимикач розташовується в пластиковому циліндричному корпусі безпосередньо на самому тросі, і його наконечник схильний згодом тріскатися і відламуватися під впливом внутрішньої доволі тугої пружини і додатково стискають її інтенсивних рухів педалі. Продається пластикова деталь тільки в зборі з тросом, і вельми недешева навіть на розборках, де чудово знають про її затребуваність. Про ціну нової і говорити страшно — для літнього автомобіля ніхто її при здоровому глузді не купить. Тому доводиться знімати розміри оригіналу і думати, як посилити або армувати деталь, щоб виготовити клон, здатний його замінити…
Утім, тих, хто зрадів і розмріявся, що вже завтра випише собі з Алі принтер і наляпає на ньому півмашини, варто злегка протверезити… Корисність 3D-друку складно переоцінити в низці випадків, але, на жаль, слід констатувати, що нинішній рівень розвитку індустрії принтерів і витратних матеріалів (в усякому разі бюджетного сегмента) не дає змоги «просто взяти і надрукувати» (с).
Розраховувати на те, що моделі всіх потрібних деталей ви знайдете і скачаєте в інтернеті, не варто. Усіляка екзотика (а рідкісні і неходові детальки немолодих машин — це чистої води екзотика) там, як правило, не зустрічається або (набагато рідше!) продається за гроші. Тому вам в обов’язковому порядку доведеться освоювати малювання в програмах тривимірного моделювання, а також володіння штангенциркулем і мікрометром. Важливі також загальні технічні навички, що дають змогу розбиратися у властивостях матеріалів і розуміти: що можна зробити з пластиків з обмеженою міцністю, а що не можна…
Плюс, незважаючи на те, що щодо застосування 3D-принтерів у співтоваристві аматорів уже напрацьовано чималий досвід, практику реального друку вам однаково доведеться «намацувати» досвідом, проходячи власними граблями і помилками. Усунення огріхів складання конкретних китайських моделей принтерів, налаштування температурних режимів, уміння розбиратися в особливостях адгезії та усадки конкретних типів нитки-філаменту (які можуть різнитися за якістю від партії до партії навіть у одного бренду) і багато іншого. 3D-принтер це не «натисни на кнопку — отримаєш результат!» (с), а велике і захопливе хобі, і щоб він допоміг вам, зокрема, і в гаражних справах, доведеться витратити чимало часу на його освоєння.
