Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

Якось так повелося, що марка машин Buick вважається синонімом повного краху. Якщо вбити в пошуковик будь-яке питання щодо цього бренду, 9 статей з 10 будуть містити слово «невдаха» вже в заголовку. Стереотип це чи закономірність, але преса має стійку нелюбов до цього торгового знака. Щодо публіки, то з років 70-х минулого століття вона перестала сприймати автомобілі з трьома щитами на капоті як сучасні засоби пересування. Серед людей забезпечених існувала думка, що такі авто спеціально виробляють для старих, які не вміють їздити і геть позбавлені почуття стилю. Цю думку розділив і я, коли в дитинстві подивився фільм «Пригоди няні» на піратській касеті. Тоді я не мав жодного уявлення про дану автомобільну марку, тож слово «Б’юїк» сприйняв, як позначення машини, яка має дивний вигляд. Насправді ж, усе було інакше…

Голова компанії, Девід Данбар Б’юїк, вступив у нове століття дуже заможною людиною, продавши патент на недорогий і ефективний спосіб емалювання залізних ванн. Ним користуються досі. Самохідний візок Девіда під назвою Buick В був надійним і тяговитим транспортом. Завдяки їй до 1910 року Buick Motor Company стала другим за величиною підприємством у США, а головним конкурентом «дубовому щиту» був сам Генрі Форд. Щоб грати з ним на рівних, було мало збирати хороші автомобілі — слід було захопити всі сфери ринку, які тільки існували на той момент. Потягнути це самотужки виявилося непросто, і Вільям Дюрант, основний інвестор «Б’юїка», почав збирати під свої прапори інші незалежні бренди. Так Buick Motor Company став ядром найбільшої у світі автомобільної корпорації — General Motors.

Проект «Ігрек»

Свій перший щит на гербі компанії Buick отримав у 1930-му. Це був стародавній шотландський герб, що належав її засновнику. Чи не велика кольчужка для виробника «старперських тачок»? Зовсім ні, тим паче що в той час зірка бренду стояла високо в зеніті. У General Motors він був свого роду конструкторською базою, де розроблялися і тестувалися різні інноваційні рішення. Крім того, інженери Buick любили експерименти, а один із них навіть придумав автомобільну моду.

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

1 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

2 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

3 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

4 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

5 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

6 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

7 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

8 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

9 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

10 / 11

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

11 / 11

Цим хлопцем був незабутній Харлі Ерл, про якого вже чимало сказано тут. Він із честю витримав іспит на профпридатність, побудувавши 1927 року Cadillac LaSalle. А через 10 років митець уже очолював «Відділ естетики та кольору» в General Motors, який він сам же й створив. Це був перший у світі автобізнесу дизайнерський відділ, який опікувався виключно зовнішністю майбутніх моделей. І однією з найзначніших його робіт став Buick Y-Job, концептуальний автомобіль.

До моменту презентації широкому загалу проєкту «Ігрек» бренди якщо і практикували будівництво концептів, то виключно у вигляді дослідного зразка. Це були їздові прототипи для закритого користування. Та й дивитися там, як правило, було нема на що. Але Харлі Ерл вирішив не просто випробувати новий автомобіль — художник зробив його саморекламою. На будь-якій парковці Y-Job влаштовував маленьке шоу, оскільки люди просто не могли пройти повз нього.

Взагалі, 1938 рік виявився для автомобільної Америки доленосним. На Близькому Сході було побудовано першу у світі нафтову вишку. У Штатів, хворих на Велику депресію, почався рецидив, і президент Рузвельт взявся за вивчення національного плану, який вилився у створення системи швидкісних магістралей. Усе це запустило ланцюгову реакцію подій, які назавжди змінили саме визначення поїздки на автомобілі. Незабаром їхня кількість зросте, а швидкість збільшиться.

Своїм концептом Харлі Ерл передбачив нову автомобільну епоху. Заздрісники, особливо преса, порівнювали його з чаклуном Саруманом, який бачить майбутнє через чарівну кришталеву кулю. Сам художник тільки посміхався у відповідь. Ніякої кулі у нього не було, він просто вмів бачити перспективу. Наприклад, дізнавшись, що якість доріг незабаром покращиться, він відобразив це у своєму новому проекті. Низька посадка була основним дизайнерським прийомом, на якому будувався весь автомобіль. Здавалося б, що тут дивного? Але до 1938 року дороги в Америці (та й скрізь) були настільки погані, що машинам було життєво необхідно мати високий кліренс, міцну раму і потужні колеса з товстелезними шинами і жорсткими гальмами. Тільки так вдавалося не розвалитися на частини, минаючи вибоїни/ями/канави. Але для Y-Job цих проблем уже не існувало.

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

1 / 6

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

2 / 6

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

3 / 6

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

4 / 6

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

5 / 6

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

6 / 6

Схожим чином дизайнер побудував і кузов машини. У своєму «Відділі естетики і кольору» він ввів в ужиток метод глиняного моделювання. Так, відсікаючи зайві шматки глини від макета, Ерл побачив вигляд майбутнього авто. Так званий «понтонний» кузов, дуті крила, що «заповзали» на дверцята… Плавні обриси фронту переходили з крил на задній бампер, зливаючись у єдину лінію. Вихлопна система була органічно вбудована в корпус, а кришка заднього відсіку нагадувала корму яхти. Машин з таким виглядом на американських дорогах просто не існувало!

При цьому Buick Y-Job ряснів технологічними новинками. Побудований на шасі серійного автомобіля з рядним восьмициліндровим двигуном (об’єм 5 248 см³, потужність 141 к. с. при 3 600 об/хв), концепт мав цілу купу стильових фішок. Чого тільки варта система складного даху, що складається з сервоприводу і елегантного автоматичного люка. Але ж у проекті «Ігрек» були ще задіяні сліпі фари, втоплені дверні ручки, напівсферичні бампери, решітка-водоспад, що закриває радіатор і ковпаки на колеса з «газотурбінними» кільцями. Незабаром все це з’явиться на машинах інших виробників, а така архітектурна особливість, як маскот у вигляді мішені, стане такою популярною, що застосовуватиметься на серійних моделях Buick ще багато років по тому.

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

1 / 2

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

2 / 2

Харлі Ерл знав, що керівництво GM не допустить, щоб його проект потрапив у серійну розробку. Надто вже радикальну зовнішність мала його машина. Художник неодноразово переконував директорів, що «саме так незабаром виглядатимуть усі автомобілі!», але його не хотіли слухати. Навіть критики та преса висміяли Y-Job, коли той, у 1938-му, був, нарешті, представлений світу. З цього приводу Ерл не дуже-то переживав. Він знав, як насправді реагує на машину публіка. Протягом півтора року художник пілотував Y-Job особисто і бачив, який навколо нього утворюється натовп, варто лише виїхати на узбіччя. А ще Харлі знав, що незабаром усі виробники Америки будуть рівнятися на його концепт.

Вони інтерес проявили. Уже за рік радіаторна решітка-водоспад перетворилася на стилістичну особливість усіх Бюїків, що залишали конвеєр. У 1948 році модель Cadillac Sixty ніби на кальку скопіювала обриси задніх ліхтарів і бамперів. А трохи пізніше і зовсім розігралася мода на «плавниковий стиль», предтечею якого був Y-Job — концепт-кар. Сьогодні цю машину можна побачити в музеї Альфреда Слоуна, розташованому в місті Флінт, штат Мічиган. Концерн General Motors проявив рідкісну проникливість, оберігаючи її всі ці роки. Дехто там досі вважає Buick Y-Job національним надбанням — першим концептуальним автомобілем в історії.

Снаряд на гідравліці

Визнання інженерного потенціалу Buick після концепту Y-Job не змусило себе чекати. Нехай ніхто відкрито не виявляв симпатії до інженерів бренду, все ж конкуренти швидко зметикували, що з цими хлопцями варто рахуватися. Принаймні, більше ніхто не дозволяв собі образливих висловлювань на адресу машин імені Д. Д. Бьюїка. Але ж у 1929-му Волтер Крайслер ославив фірму на весь світ, назвавши весь модельний ряд Buick «вагітним»!

Не знаю, чи вдалося проекту «Ігрек» змити з марки ганьбу минулих років, але одразу після Другої світової війни Buick Motor Company почала відновлювати свою репутацію.

Цьому сприяли зміни, що відбуваються в Штатах. Через шість років після припинення бойових дій Гаррі Трумен оголошує, що Німеччина більше не вважається ворогом Америки офіційно. Того ж 1951 року запрацювала перша у світі експериментальна електростанція (Арно, штат Айдахо), а група американських фізиків зробила прорив у галузі електроніки, винайшовши площинний транзистор. Тоді ж студія XX Century Fox випустила в прокат фільм «День, коли Земля зупинилася», передбачивши повальне захоплення фантастикою. Люди нарешті перестали думати про минуле і з надією дивилися в майбутнє. І завданням автопрому було втілення їхніх мрій. Автомобільний дизайн переживав свій ренесанс.

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

1 / 4

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

2 / 4

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

3 / 4

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

4 / 4

Концерн General Motors влився в загальну хвилю з цілою купою концептів. Багато з них вражали публіку своєю зовнішністю, як, наприклад, футуристичний Le Sabre руки знаменитого Харлі Ерла. Але були серед них і машини, здатні здивувати складною інженерією. Наприклад, Buick XP-300.

Це був дивовижний концепт-кар, що далеко відійшов від традиційних правил автомобілебудування. Його раму і корпус виготовили з алюмінію і рідкісного сплаву металів, відомого як хромоній. Зазвичай цю «речовину» використовують під час виготовлення гоночних болідів — наприклад, для їхніх тчастих каркасів. Це дуже міцний і легкий сплав, здатний значно знизити споряджену масу авто.

Для свого часу XP-300 був буквально нашпигований технічними новинками. В їхній основі лежить складна гідравлічна система, завдяки якій автоматизовані капот, крісла і вікна. Також машина забезпечена чотирма гідравлічними домкратами, що дають змогу водієві підняти її (для заміни колеса, наприклад), не виходячи з салону.

Під капотом «експериментального Б’юїка» розміщений 3,5-літровий «двигун» V8 з наддувом, оснащений чотирма авіаційними карбюраторами, що працює від бензину і метилу. Під час його запуску активізувалася механічна послідовність карбюраторів, а під час розгону вмикався спиртовий, через що зростала швидкість, і навіть двірники шурували по склу з подвоєною силою. Потужність цього звіра досягала 335 к. с. (а надворі був 1951 рік, між іншим!), двигун розкручувався до 15 000 об/хв, а максимальна швидкість становила 140 миль/год. Коли мотор перегрівався, його можна було охолодити через повітряну шахту на капоті, обладнану гідравлічним приводом. Ясна річ, що за таких даних автомобіль комплектувався важкими гальмами і двома паливними баками — для бензину і спирту.

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

1 / 3

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

2 / 3

Витоки концептуальності: три геніальних прототипи Buick

3 / 3

Не можна не відзначити і «вау-фактор» XP-300, що забезпечив концепту прописку на найпрестижніших автошоу планети. Зовнішність цього Б’юїка, його авіаційні мотиви і дивна привабливість стали символами відродженого автопрому, своєрідною заявкою GM про вступ у велику гру. Знімний верх, ребра по всій лінії боковин, капот і передні крила, зварені єдиним блоком, стоп-сигнали у вигляді сопел, панель торпедо, усіяна численними приладами, — все це створювало образ абсолютно нового автомобіля, готового до серйозних навантажень і швидкостей.

Спроектував і побудував цей концепт-кар Чарльз Шейн, старший інженер і головний дизайнер Buick Motor Company. На своїй посаді ця людина прослужила з 1921 по 1956 роки. Це був прогресивний мислитель, який зробив прекрасну кар’єру в General Motors. Його головною пристрастю в житті були автомобілі, які Шейн колекціонував. При цьому він завжди нагадував людям, що «колекціонування машин — це хобі, а робота — це створення сучасних авто для завтрашнього дня».

Дика кішка

Рік 1953 був для GM доленосним завдяки тому, що головний підрозділ концерну випустив одну з найзнаменитіших своїх моделей — Chevrolet Corvette. Решта Америки теж не спала: 1954-го було засновано мережу ресторанів швидкого харчування Burger King, а серед таблоїдів з’явився перший номер Sports Illustrated — видання, що сприяло популярності видовищних видів спорту. Суперництво в США не просто культивувалося — воно множилося в геометричній прогресії. А автопромисловість задавала тон у цій корпоративній боротьбі.

Занепокоєння панувало і всередині імперії General Motors, адже в концерні твердо засвоїли пріоритетність дизайну. При розробці нових моделей це стало важливим маркетинговим ходом — саме на нього і робився наголос. Щоб продати більше машин, кожен із підрозділів GM мав змінювати їхній образ і постійно дивувати клієнта. Тому здорове суперництво між ними тільки заохочувалося.

Інженери Buick сприйняли Chevy Corvette, як особистий виклик. І вже через рік після дебюту цієї моделі представили новий спортивний родстер, Wildcat II. Це була маленька технологічна машинка, з вибуховим темпераментом, орієнтована на молоду публіку. Вона сильно відрізнялася від усього, що існувало тоді на автомобільному ринку, і не була схожа ні на літак, ні навіть на свого попередника, респектабельний кабріолет Wildcat I. Цей автомобіль виглядав, скоріше, як дикий звір, що вискалив ікласту пащу. Його зовнішність без жодних натяків давала зрозуміти, що «Дикий кіт» має стрімку динаміку і воістину первісний характер.

Check Also

Моніторинг паркування

Кому з нас не дряпали машину — біля під’їзду, біля магазину, на організованій стоянці. І …