У тиші та швидко: як і навіщо міняти шестерні в механічній коробці

Був час, коли автолюбителям для комфортного пересування цілком вистачало три передачі вперед у механічній коробці передач. Але потім їх з’явилося чотири, а зараз менше п’яти вже не буває. І все ж їх теж іноді буває замало.

Історія хвороби

Коробка передач — це компроміс чистої води. Завдання її просте: змушувати автомобіль рухатися на будь-якій швидкості за оптимальних обертів двигуна, на яких він розвиває максимальні (або хоча б достатні) крутний момент і потужність. Детально про будову МКП ми вже писали і наводили навіть відеоприклади, говорили в деталях і про вплив потужності та моменту на швидкість переміщення автомобіля, тож на основах зупинятися не будемо.

Зате скажемо кілька слів про «короткі» і «довгі» передачі. Що передача «коротша», то у неї більше передавальне відношення, нижча швидкість обертання коліс машини і вищий крутильний момент. «Довгі» передачі — це, навпаки, коли передавальне число маленьке, швидкість обертання коліс висока, а крутний момент — низький.

Що ж стосується здатності автомобіля довго розганятися на одній передачі — це питання не «довжини» передач, а еластичності двигуна, його здатності ефективно працювати на різних оборотах. Тож, якщо прочитаєте в черговому «автоогляді» щось на кшталт «у машини довгі передачі, можна довго не перемикатися», знайте — це безграмотна нісенітниця. Але повернемося до теми статті — заміни шестерень у КПП.

Буває ще, що «короткими» і «довгими» називають КПП загалом. Якщо коробка «коротка», то передавальні відносини в ній підібрані так, щоб розвивався великий крутний момент, а не швидкість. З такою коробкою навіть на 5-й передачі за швидкості «за 100» мотор буде неприємно «кричати» на високих обертах. Такі коробки здебільшого характерні для комерційної техніки, якій важливо вміти тягнути побільше вантажу, а не ставити рекорди швидкості на трасі.

Якщо машина з «короткою» коробкою експлуатується не тільки в місті і з вантажем, а й на трасі, у власника швидко настає розчарування: швидкість ми набираємо швидко, але максималка виходить вельми обмеженою. Добре, якщо передач шість або навіть вісім, їх можна потихеньку перебирати і розганятися до пристойної крейсерської швидкості в 120-130 км/год без спроб крутити мотор до 4,5-5 тисяч об/хв. На жаль, що більше предач — то коробка більша і важча. І не завжди є сенс ставити її в невеликий автомобіль.

Ця проблема добре відома власникам Лади Ларгус. На Ларгусах залежно від модифікації можуть стояти коробки JH 3 або три модифікації коробки GR 5. Всі вони мають різні передавальні числа, причому «найповільніші» коробки стоять на фургонах і семимісних автомобілях з мотором K 7 M: по-перше, вантажівці набирати швидкість важче за всіх, а по-друге, восьмиклапанний К7М все-таки слабенький для семимісного автомобіля.

Але й інші модифікації викликають багато запитань. Наприклад, наш піддослідний семимісний Ларгус під капотом ховає К4М і чисто теоретично має довшу п’яту передачу (порівняно з іншими модифікаціями). Але його власник не надто задоволений коробкою: за швидкості 120 км/год оберти двигуна не падають нижче 4 тисяч, а це для не надто спритного, але тяговітого і галасливого мотора багато, навіть занадто багато.

Перші власники Ларгусів жартома (а може, і всерйоз) думали над тим, яку коробку можна застромити в автомобіль, щоб на трасі не божеволіти від більших обертів ДВЗ і мати змогу іноді порушувати швидкісний режим. Насправді, коробку міняти необов’язково. Уже давно у продажу є комплекти шестерень п’ятої передачі, які можна встановити замість штатних. І тоді машина поїде нормально. Перевіримо?

Що знадобиться?

На перший погляд, робота здається складною. Копання в коробці передач — робота не для слабаків. Але насправді все набагато простіше, коробку навіть не доведеться знімати. І за великого бажання і певного терпіння можна все зробити навіть самостійно. Припустимо, Ларгус, бажання і терпіння є. Що потрібно ще?

По-перше, доведеться купити комплект для заміни. Туди входять не тільки дві шестерінки. Ще мають бути стопорна шайба, штифт, гайка і болт під «зірочку». Ми все це купимо в компанії «Логан-Шоп СПб» і віддамо за це 7 150 лів.

Для зняття шестерень потрібен спецінструмент, який можна купити в офіційного дилера. Коштує він близько 20 тисяч. У «Логан-Шопі» він є, тут він без діла не лежить. Але для виконання разової роботи в гаражі купувати такі дорогі знімачі, звісно ж, сенсу немає. Тому і ми обійдемося без них. По-перше, так буде наочніше, по-друге, сервісний фірмовий інструмент дуже далекий від ідеалу. Зрозуміло, нам потрібен буде набір головок, причому одна з них доволі велика — на 27, балонний для зняття колеса, і, звісно, підйомник. За дуже великого бажання можна впоратися і без нього, але треба буде придумати, як вивісити машину, просто ямою тут не обійтися.

Доведеться використовувати ще вибивачку, викрутки, молоток і дещо ще, з чим ми зустрінемося під час розповіді. Оскільки способи щось зняти або відкрутити бувають різні, то хтось попросить інший інструмент або відмовиться від нашого. Тому ми показуємо лише спосіб, яким діяв наш майстер Олексій Телешов. Може, ви зможете зробити щось інакше, головне — щоб усе потім працювало. Ну-бо, приступаємо.

За допомогою молотків і обсценної лексики

Роботу починаємо з простої операції — зливаємо масло з КПП. Про те, як це зробити, ми докладно розповідали не так давно. Тому повторимо дуже коротко: знімаємо повітряний паток, щоб відкрити доступ до заливної пробки, піднімаємо машину на підйомнику, знімаємо захист, викручуємо зливну пробку, зливаємо масло в порожню ємність. Якщо потім хочеться залити цю ж оливу назад (а в цьому є певний сенс, про який мова піде в самому кінці), то ємність має бути чистою.

Тепер знімаємо ліве переднє колесо. Це нескладно, так само, як і зняти локер, повернувши «баранчик» за знятим колесом зліва вгорі. Відгинаємо локер убік і фіксуємо його на бампері, щоб він не заважав працювати далі. Потім відкручуємо два болти, які тримають підсилювач підрамника (його знайти дуже просто — це та залізяка, яка не дає підібратися до кришки КПП).