Як зрозуміти, що гальмівну рідину пора міняти? Тест кишенькового аналізатора

Заміною гальмівної рідини багато автовласників нехтують — хтось через незнання того факту, що вона не вічна, хтось — вважаючи рекомендації автовиробників зайвим розводом на гроші. Спробуємо покопатися в цьому питанні глибше! Перевіряємо гальмівну рідину на наявність води, з’ясовуємо якість китайського тестера «гальмівної рідини», консультуємося з експертами і робимо висновки.

Як «старіє» гальмівна рідина?

D OT-4 — найбільш популярна і поширена сьогодні гальмівна рідина. Про всяк випадок уточню, що це не марка, а стандарт, що включає в себе певний хімічний склад і набір властивостей. «Гальмівну рідину» стандарту DOT-4 виробляє безліч брендів автохімії, і вся вона сумісна між собою. Тобто, для доливання або заміни можна використовувати DOT-4 будь-якого виробника — навіть якщо у них різняться відтінки. І зовсім не обов’язково з’ясовувати, що за марка була залита заводом або попереднім власником, гнатися за оригінальною рідиною під логотипом автовиробника або просто за «крутим імпортом» — російські гальмівні рідини прекрасно підходять для будь-якої іномарки.

Тепер щодо процесу роботи рідини в гальмівній системі. «Гальмівна рідина» стандарту DOT-4 є сильним абсорбентом — вона схильна активно поглинати вологу з повітря, а також накопичує в собі мікрочастинки гуми від зносу манжетів поршнів робочих і головного гальмівних циліндрів, і частинки іржі.

Від цього розвивається подальша корозія циліндрів і їхнє закисання, зростає зусилля на педалі через погіршення змащувальних властивостей рідини, а також виникає ризик закипання води в складі «гальмівки» за багаторазових інтенсивних гальмувань, що може призвести до провалювання педалі в екстремальній ситуації. Прийнято вважати, що за 3-4% води в рідині (за масою) температура закипання знижується ледь не в півтора раза, і рідину в системі необхідно міняти, не чекаючи появи в ній навіть трьох відсотків вологи.

При цьому якщо суспензію сторонніх частинок добре видно візуально, і необхідність заміни каламутної і потемнілої рідини — очевидна, то наявність води оцінити на око неможливо. Як визначити термін заміни «гальмівної рідини»?

З одного боку, можна, не ламаючи голову, міняти за пробігом або за часом — у кожного автовиробника існує регламент технічного обслуговування, де заміна гальмівної рідини потрібна раз на 40-60 тисяч кілометрів пробігу або раз на 2-3 роки, якщо пробіг невеликий.

З іншого — і машини бувають з невідомою історією, та й у «офіційних» авто добре було б бути впевненим у тому, що механік, який обслуговує, реально замінював рідину, а не халтурив, обмежившись відміткою в замовленні-наряді. Адже не секрет, що навіть у офіційного дилера можна нарватися на протирання масляного фільтра ганчіркою замість заміни оливи… У цьому разі може допомогти нескладний прилад — тестер гальмівної рідини. Давайте подивимося, як він влаштований і як працює!

Тестер гальмівної рідини

Будь-який рукатий автовласник розуміє, що мати якісні та складні (а тим паче — спеціалізовані!) інструменти і прилади для ремонту та діагностики автомобіля — чудово, але навряд чи виправдано. Коли ваша машина — доволі свіжа, у вас немає другого-третього старенького суто «хоббійного» автомобіля, а за родом діяльності з авторемонтом ви не пов’язані, витрачати гроші на «вузькозаточений» інструмент — недоцільно. Тому тестер гальмівної рідини якщо вже й мати, то хіба що зовсім недорогий.

Безіменний прилад для нашого огляду було придбано в китайському інтернет-магазині за 300 з копійками лів і, судячи з його зовнішнього вигляду, він є типовим OEM-пристроєм — наприклад, півтори тисячі просять за абсолютно такий самий гаджет під маркою JTC — відносно відомого тайванського виробника інструментів. А за дві тисячі лів продається він же, але з логотипом ще більш відомого інструментального бренду Jonnesway.

Два нікельованих електроди приладу потрібно опустити в досліджувану гальмівну рідину…

…і світлодіодна шкала покаже стан «гальмівної рідини»:

Пристрій живиться від однієї батарейки ААА і має одну-єдину кнопку ввімкнення, після якої працює хвилину і автоматично вимикається для заощадження ресурсу батареї. Повторне натискання — ще одне ввімкнення на хвилину, і так далі.

Перевірка на точність

На шкалі тестера ми бачимо 5 світлодіодів:

1. зелений — 0% води в рідині
2. жовтий — менше 1%
3. жовтий — 2%
4. червоний — 3%
5. червоний — понад 4%

Точність гаджета невідома, а судячи з його вигляду, ще й вельми сумнівна. Давайте з’ясуємо, наскільки коректні свідчення безіменної китайської іграшки! Зробити це нескладно лабораторним методом. Відміряємо на точних вагах суворо 50 грамів свіжої гальмівної рідини зі щойно розкритої пляшки і додаємо в неї по одному відсотку (що становить 0,5 грама) воду — 1%, 2%, 3%. Після додавання кожної порції води рідину перемішуємо і проводимо замір. Отже, поїхали!

Спершу опускаємо електроди пристрою в гальмівну рідину, що свідомо не містить вологи, налиту з флакона. Пристрій передбачувано показує 0% води.

Після чого беремо чисту склянку, ставимо її на ваги, обнуляємо вагу тари і відміряємо 50 грамів рідини, в яку починаємо додавати по півграма води — по одному відсотку.

Упс… Придбаний за триста лів прилад, який ми, відверто кажучи, завідомо вважали нікчемною іграшкою, що показує «погоду на місяці», раз по раз демонстрував дивовижну точність! Відповідні світлодіоди запалювалися СУВОРО відповідно до реального відсотка води в гальмівній рідині!

Міряти в бачку чи в циліндрах?

Щупи будь-яких приладів для вимірювання відсотка води в гальмівній рідині зазвичай опускають безпосередньо в бачок ГТЦ — адже поглинання води гальмівною рідиною відбувається, за логікою, саме там, де рідина сполучається з атмосферою через компенсаційний отвір у кришці бачка та під час відкривання цієї кришки. Але небезпека накопичення води полягає насамперед у тому, що вона здатна закипіти під час активного гальмування, а закипає вона не в бачку і не в ГТЦ, а саме в робочих гальмівних циліндрах, які отримують надлишок тепла від колодок і дисків.

Відповідно, виникає запитання — а який відсоток води в області гальмівного циліндра порівняно з відсотком у бачку? Іншими словами, якщо міняти рідину за показаннями приладу, що вимірює відсоток води, то звідки найкоректніше брати пробу — з бачка чи з циліндра? Запитаємо у фахівців відомих компаній, що виробляють гальмівні рідини!

Під час спрацьовування гальмівної системи, конкретно під час розгальмовування коліс, гальмівна рідина повертається в бачок і перемішується з його вмістом. Таким чином, волога ззовні потрапляє у всю гальмівну систему, і вимірювати її кількість у бачку, а не в циліндрі, цілком коректно. Тим паче, що засоби вимірювання кількості води є не точними приладами, а радше індикаторами. Особлива точність у таких вимірах не потрібна.

Дмитро Рудаков
голова технічного відділу Liqui Moly

Надходження води в гальмівну рідину відбувається не тільки внаслідок сполучення бачка гальмівної рідини з атмосферою, а також також ще й через манжети та кільця ущільнювачів. Інтенсивної циркуляції гальмівної рідини в системі не відбувається, на відміну, наприклад, від системи охолодження автомобіля, і тому, звісно, більш правильно відбирати рідину якомога ближче до виконавчих елементів гальмівної системи автомобіля. Однак це надмірно трудомісткий процес, і в принципі, можна обмежитися відбором проби з бачка гальмівної рідини. Отриманий під час тестування результат з достатнім ступенем точності можна поширити на весь обсяг гальмівної рідини, що знаходиться в системі.

Олексій Лунін
інженер-технолог «Тосол-синтез»

Польові випробування… і підсумки

Після того, як ми переконалися в доволі високій точності тестера і отримали напуття від експертів, переходимо до реальних вимірювань.

Перше, що робимо — заміряємо рідину, що стояла близько року в роздрукованій, розпочатій, але туго закрученій пляшці. Результат — 0% води. Це корисна інформація, бо в багатьох джерелах зустрічаються рекомендації не зберігати скільки-небудь істотний час розпочаті пляшки з «гальмівною рідиною», викидаючи залишки після доливання або заміни.

Наступний замір — у бачку старезного «уазика», що стоїть у автора цієї статті на уповільненій реставрації. Років півтора тому в ньому було замінено повністю всю гальмівну систему, включно з усіма робочими циліндрами, ГТЦ, тками і шлангами. Після чого було залито свіжу рідину і гальма прокачано. Відтоді машина стоїть у гаражі, проїхавши в кращому разі кілька кілометрів. Результат — 0% води.

Ще одна проба — в гальмівному бачку автомобіля ВАЗ, в якому рік тому також замінили всю гальмівну систему до єдиного елемента і заправили свіжою «гальмівною рідиною». Але цей автомобіль, на відміну від попереднього, експлуатується, хоча й нечасто. Результат — 1% води.

Тепер беремо два Volkswagen Polo, у яких у гальмівній системі рідна, жодного разу не міняна рідина. Перший — віком 3 роки і з пробігом 18 000 км, і другий — віком 1,5 року, але з пробігом 24 000 км. У цих машинах ми провели замір якості рідини спершу в бачках ГТЦ, а потім у пробах, злитих із циліндрів передніх супортів. Отже, забір проби гальмівної рідини з бачків головних гальмівних циліндрів. Прилад показує норму в обох машинах. У супорті півторарічної машини з пробігом 24 000 км — також норма:

А ось у машини, пробіг якої менший, але вік нещодавно перевалив за 3-річний іж, прилад стабільно запалив жовтий світлодіод, що свідчить про наявність одного відсотка вологи:

1% — це, як і раніше, в межах норми, але, тим не менш, виходить, що волога, абсорбована гальмівною рідиною, схильна з часом осідати вниз і накопичуватися в робочих циліндрах. А отже, забір проб із циліндрів шляхом зливу з прокачаних штуцерів — більш коректний, ніж вимірювання в бачку. Якщо припустити різницю у відсоток, то коли в бачку прилад ще покаже стерпні 2%, у циліндрах можуть виявитися всі 3%. Не фатально в більшості випадків, звичайно ж, але все-таки…

При цьому видно, що рідина, яка відпрацювала три роки, не тільки не досягла небезпечного рівня вмісту вологи, а й не несе в собі продуктів зносу циліндрів, поршнів і манжетів — вона доволі прозора і чиста, і явно не потребує заміни найближчим роком, а то й двома.

PS

Підсумувати ж можна так. Як завжди непогрішний і бездоганний Капітан Очевидність резюмує, що якщо міняти гальмівну рідину раз на два роки незалежно від пробігу, то ви гарантовано усунете всі проблеми, з нею пов’язані, а тому все наведене вище можна було і не читати. За такої стратегії мати в арсеналі прилад для оцінки якості «гальмівної рідини» зовсім необов’язково — викинуті гроші.

Однак якщо ваш стиль — використовувати все по максимуму, не примножуючи ентропію нашого явно нездорового Всесвіту споживання, а також є бажання ретельно контролювати сервісменів, які обслуговують автомобіль, то недорогий тестер гальмівної рідини можна і придбати. Тим більше, що точність, продемонстрована ним, заслуговує на безумовну повагу.