Препарати «антидощ» — штука дуже корисна. Судіть самі: після їх нанесення краплі води самі скочуються з вітрового скла, практично без використання «двірників». А якщо врахувати, що під час руху в місті на скло потрапляє не тільки дощ, а й рідкий бруд (який теж скочується зі скла, оскільки рідкий же), то використання «антидощу» робить поїздку безпечнішою. Та й «двірники» менше зношуються. І витрата «омивайки» менша. Загалом, суцільна користь навпіл з вигодою.

Трохи науки і гусей

Дія препаратів групи «антидощ» прямо протилежна дії препаратів «антитуман». Якщо «антитуман» підвищує змочуваність поверхні скла всередині салону автомобіля, то «антидощ» наноситься на протилежну, зовнішню сторону скла і знижує змочуваність.

Щоб не залазити в «хімічні нетрі», досить сказати, що препарати групи «антидощ» в абсолютній своїй більшості — суміш силіконів і полімерів, розведених органічним розчинником.

Після нанесення на скло «антидощу» досить швидко його летюча фракція, розчинник (найчастіше це уайт-спірит або інший зі спиртів), випаровується. А на склі силікони утворюють досить міцну гідрофобну (водовідштовхувальну) плівку.

Відбувається ефект «мокрого гусака»: гуси плавають і пірнають у воді, але завжди залишаються сухими через шар жиру, який регулярно наносять на своє пір’я.

Але не всі «антидощі» однаково корисні. Якщо продовжувати «гусячу» аналогію, то і визначення ефективності та якості препаратів групи «антидощ» проводять за тими самими параметрами, що й жировий шар на пір’ї у птаха:

По-перше, наскільки плівка, що утворилася на склі, водовідштовхувальна? Гусак все одно не потоне (він жирний, а отже, з позитивною плавучістю). А водієві буде прикро за безцільно витрачені час і гроші…

По-друге, наскільки ця плівка прозора? Якщо гусак втратить білизну свого пір’я, то в нього можуть бути проблеми з гускою. А водій при зниженні прозорості вітрового скла (зазвичай це має вигляд жовтуватого «тютюнового» нальоту) може потрапити в аварію.

По-третє, наскільки міцна плівка утворюється на поверхні скла? Адже водій не гусак, щоб кожні чверть години її підновляти.

Отже, по порядку

Водовідштовхування (воно ж гідрофобність) поверхні після нанесення препарату визначається за кутом змочування. Для довідки: кут змочування — це кут між поверхнею скла і дотичною, проведеною по найближчій до скла поверхні краплі.

Простіше кажучи, крапля води на склі без покриття «розплющується» — кут змочування в цьому випадку завжди буде гострим. На гідрофобній поверхні крапля виходить «пузатою», схожою на кульку. І кут змочування такої поверхні завжди тупий, тобто більше 90 градусів. Причому чим він більший, тим вищий ступінь гідрофобності поверхні скла. І, отже, ефективності препарату.

Стійкість гідрофобної плівки, утвореної на поверхні скла «антидощем», у лабораторії визначається так: скляні пластини, вкриті препаратом, поміщаються у ванночку з розчином автошампуню. Потім її ставлять на спеціальну машину, рухомий стіл якої протягом п’яти хвилин «полоскає» пластини зворотно-поступальними рухами із заданою частотою.

Після цього повторно заміряються кути змочування. Зрозуміло, що ці випробування не дуже точні — вони не враховують зношування щіток.

Кількість чистої та брудної води, що потрапляє на скло, температуру тощо.

Які вони бувають?

Як завжди, всі «антидощі» діляться на дві категорії — дешеві, але малоефективні та ефективні, але дорогі. Хоча бувають і винятки, які лише підтверджують правила. Однак про це скажемо нижче…

Але навіть дорогі препарати працюють однаково не на всіх стеклах. Найбільший ефект дає обробка фар і вітрового скла: з їхньої поверхні краплі здуваються під час руху автомобіля. Непогано працює «антидощ» і на бічних стеклах. А ось заднє скло і дзеркала покривати «антидощем» практично марно, оскільки вони перебувають у зоні аеродинамічної тіні.

Існує кілька типів упаковки «антидощів»: флакони з рідиною, яку потрібно наносити за допомогою тканини, балончики-спреї, серветки, просочені засобом, а також губки, змочені складом.

І як показує досвід, найкраще купувати або флакони, або спреї — і простіше, і зрозуміліше, і «на довше» вистачить. Однак є вдалі варіанти і з просоченими губками.

Як наносити?

При нанесенні «антидощу» вкрай важлива попередня підготовка поверхні скла. Запам’ятайте: наносити препарат треба на ідеально чисте скло. Спочатку відмити його водою з автошампунем, потім мийним препаратом, що містить нашатирний спирт. А потім терти папером або серветками до появи скрипу. І не забувайте про кути.

Дайте склу просохнути і починайте наносити препарат, зважаючи на інструкцію із застосування. Повірте, вона не просто так написана…

Дуже важливо: якщо під час полірування (після нанесення і висихання препарату) зачепити серветкою бруд, що залишився на гумовому ущільнювачі або стійці, то він миттєво розмажеться по всьому склу. І все доведеться починати спочатку…

І на закінчення…

У принципі примітивний «антидощ» можна зробити своїми руками. Наприклад, розчинити в уайт-спіриті парафін від свічки (парафіну треба зовсім небагато і краще подрібнити на тертці). Вийде дуже непоганий препарат, тільки полірувати скло треба буде довше і ретельніше. І оновлювати щомісяця. До речі, терка легко відмиється окропом, варто тільки полити на неї з чайника…