Автомобілі японського ринку, яких немає в Молдові. Частина 2

Гамма моделей на японському автомобільному ринку так само відрізняється від звичної нам, як японські кухня, поезія, банкомати (список можна продовжити) від наших. У цьому матеріалі ми розповідаємо про острівні моделі, які простіше знайти в Інтернеті, ніж на наших вулицях.

Вени

Світовий попит на мінівени поступово падає: на сцену виходять кросовери. Це відбувається в Європі, в США, в Молдові. але тільки не в Японії. На місцевому ринку різномастих венів дуже багато, і свою частку автомобілям підвищеної прохідності вони віддавати не поспішають. Що не дивно: сільських просторів у Країні висхідного сонця мало, кучугури у дворі зустріти складно, та й перескакувати бордюри для паркування виходить накладно через високі штрафи. Навіщо ж тоді потрібні кросовери?

Три кити японського сегмента мінівенів — Toyota Noah (а також його близький родич Voxy), Nissan Serena і Honda StepWGN. У лідерах, як неважко здогадатися, тойотівська продукція, хоча і у двох інших є своя аудиторія. Конструктивно вони схожі один на одного: розтягнуті бази від гольф-класу, до восьми посадкових місць, посередні мотори, варіатор і опціональний повний привід. Основні покупці — звісно ж, глави сімейств та їхні дружини.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Російський слід

З огляду на те, що мінівени — нішевий продукт, що поступово зникає з автосалонів, охочі купити саме таку машину, а не псевдопозашляховик, йдуть до сірих дилерів або перегонщиків. Японських венів на ринку — величезна кількість, від моделей 80-х і до найостанніших, включно з вищезазначеною трійцею. Найбільший вибір, звісно, на Далекому Сході, але можна підібрати автомобіль і в обох столицях.

Кей-кари

Як Америка немислима без великих пікапів, Японія не була б Японією без кей-карів. У 2013 році 40% продажів нових автомобілів забезпечили ці крихітні автомобілі. Наприкінці сорокових, коли країна була знекровлена війною, влада створила стандарт надмалих авто завдовжки не більш як 2,8 метра, завширшки не більш як метр і з об’ємом двигуна не більш як 0.15 літра. Такі машини виходили дуже дешевими у виробництві та дали змогу доволі швидко пересадити націю на чотириколісний транспорт із кінних возів і мотоциклів. Тепер потреби в стимуляції автомобілізації у японців немає, але поняття кей-кара залишилося. Цілі змінилися: у 2000-х влада стимулювала розвиток цього сегмента в ім’я скорочення площ для паркування, економії палива і зниження шкідливих викидів. Тому на маленькі машинки встановили знижений транспортний податок і надали інші блага. Граничні характеристики кей-карів з 1949 року постійно збільшувалися, і починаючи з 1998 року довжина не може перевищувати 3,4 метра, ширина — 1,48 метра, а робочий об’єм мотора — 0.66 літра. Хоча проблеми заторів і забруднення довкілля для Японії, як і раніше, актуальні, влада вирішила знизити привабливість купівлі такого транспорту, підвищивши транспортний податок на них одразу на 50%. Причина проста: на розробку кей-карів японські виробники витрачають великі гроші, а потенційний ринок збуту невеликий: такі мікромашинки за кордоном нікому не потрібні. Щоб знизити їхні фінансові втрати, чиновники вирішили рухатися в бік позбавлення

Очевидно, що сегмент мікромашинок навряд чи схлопнеться найближчими роками через доволі високий домашній попит. Щоправда, дуже можливо, що замість сьогоднішнього різноманіття ми побачимо одну-єдину платформу на всіх виробників, на якій вони будуватимуть кузови, які злегка відрізнятимуться один від одного. Передумови до цього вже є. А що ви хотіли? Це глобальна економіка. Аудиторія кей-карів дуже різноманітна. Її становить молодь, жінки і просто не дуже багаті японці, які бажають недорого пересуватися на власному транспорті. Також кей-кари з вантажними платформами і місткими кузовами популярні у бізнесу: фермери возять на них свої продукти на ринок, а логістичні компанії розвозять документи і посилки.

Російський слід

Кей-карів за час панування правого керма за Уралом у Росію було ввезено чимало, і на вторинному ринку їх багато, хоча в переважній більшості вони зосереджені на Далекому Сході. Там «няшні» і «кавайні» машинки дуже цінують дівчата і просто любителі екстравагантного стилю. Жодного типово японського автомобіля серед нових моделей ви не зустрінете — замало у нас охочих купувати машини з 0.66-літровим двигуном. Інші моделі японського ринку, які офіційно не ввозять до Молдові:

Toyota

Toyota Vellfire. Мінівен, який відрізняється від відомого нам у Молдові Alphard більш брутальним молодіжним дизайном. Toyota Premio. Седан, що стоїть між Corolla і Camry, спадкоємець моделі Carina і Avensis.

Toyota Allion. Найближчий родич Тойоти Премо, що ділить з ним всю агрегатну базу, але націлений на молодіжну аудиторію і відповідним чином декорований. Toyota Corolla Axio. Під цією назвою тойотівці продають седан, відомий нам як «просто Королла».

Toyota Corolla Fielder. Філдер — це японське позначення Королли в кузові «універсал». Toyota Sai. Багато оснащений гібридний седан на базі Avensis, аналог американського Lexus HS.

Toyota Century . Флагманський седан Тойоти для справжніх консерваторів, оскільки конструкція мало змінилася з 1967 року. Єдиний носій 5-літрового унікального японського мотора V12. Toyota Mark X . Альтернатива для тих, кому подобаються габарити Camry, але при цьому хотілося б заднього приводу, більшої потужності і більшої розкоші. Спадкоємець «того самого» Mark II.

Toyota Avensis. Тепер під цією назвою продають тільки універсал, гордо іменований як European style wagon. Toyota Prius Alpha . Було б дивно, якби лінійку популярної гібридної моделі не доповнили універсалом.

Toyota Isis . Великий семимісний мінівен, знаменитий конструкцією panorama open door: з лівого пасажирського боку центральна стійка зміщена назад, що створює величезний отвір, коли передні та задні двері були відчинені. Toyota Wish . Компактний і недорогий вен на базі Toyota Allion.

Toyota Estima . Другий за величиною мінівен у тойотівському модельному ряду після парочки Alphard/Vellfire. Має також і гібридну версію. Toyota Sienta . Невеликий вен із трьома рядами сидінь, величезними зсувними дверима та авангардним дизайном у стилі старого Renault Twingo.

Toyota Ist . Маленький міський хетч, що зовні візуально нагадує кросовер і має при цьому опціональний повний привід. Toyota Vitz . Хетч-субкомпакт, який відомий по всьому світу як Yaris.

Toyota Corolla Rumion . Від Королли десятого покоління взято як платформу, так і агрегатну базу, а зверху на це «одягнуто» коробчатий кросоверний кузов з оригінальним інтер’єром. Toyota Porte . Щось середнє між міським хетчем і мікровеном, обладнане єдиними зсувними дверима з пасажирського лівого боку.

Toyota Spade . Побратим Toyota Porte з більш молодіжним зухвалим дизайном, для відповідної аудиторії. Toyota Passo . Тойотівський бюджетний хетч, близнюк Daihatsu Boon.

Toyota bB . Легендарна «коробка», що має фанатів по всьому світу. Друге покоління живе на конвеєрі десятий рік, але все ще свіже дизайном. Toyota Harrier . Близький родич Lexus RX: на початку 2000-х він відрізнявся від нього тільки шильдиком, але тепер отримав свій дизайн і окрему гаму моторів.

Toyota Rush . Чесний субкомпактний кросовер на базі Daihatsu Terios, за рахунок постійного повного приводу і блокованого міжосьового диференціала, що дозволяє впевнено почувати себе на бездоріжжі.

Nissan

Nissan Leaf . Електромобіль, що має, на відміну від Mitusibshi iMiEV, цілком пристойні екстер’єр та інтер’єр. Nissan Note . Субкомпактний вен, якого, незважаючи на хороші продажі першого покоління, російське представництво Nissan хоче нас позбавити.

Nissan Cube . Автомобіль для тих, кому подобається ідея Toyota bB, але хочеться машину більш округлих форм.

Nissan March . Внутрішньо японська версія хетча Micra, який ще недавно продавався в Молдові. Nissan Moco . Ніссанівський аналог знаменитого Suzuki MR Wagon.