Вісім кошлатих сил: новорічний тест-драйв собачої упряжки

Як відомо, Санта розвозить подарунки дітям на оленячій упряжці. Ініціатива блага, та й картина благоліпна. У нас же олені того дня були хіба що у вигляді гарячої страви, і обкатати їх не вдалося. Зате замість оленячої упряжки вдалося «протестувати» собачу — і сьогодні, в новорічні свята, ми запрошуємо вас на цей напівжартівливо-напівсерйозний тест-драйв.

Це на перший погляд упряжка виглядає транспортним засобом примітивним: здавалося б, зачепив, зачепився — і покотив. Однак коли свій засіб пересування перед початком тест-драйву треба ще й зібрати, завдання стає куди цікавішим. Ба більше, тут все продумано трохи краще, ніж в інших автомобілях: для відкручування масляного фільтра не потрібно мати метрову руку з трьома ліктями, а корок заливної горловини не залишається на ключі запалювання, гордо подорожуючи з вами по АЗС. Власне, і масляного фільтра тут немає, а заливна горловина зовсім без пробки, зате зубаста і майже всеїдна. І компонування двигуна незвичайне, і привід самий що ні на є повний. Познайомимося ближче?

Хочеш поїхати — збери їх усіх

Сучасні машини стали простими, банальними й елементарними в управлінні. Підійшов, відчинив, не дістаючи ключа, сів, завів мотор натисканням кнопки — і рушив у своїх справах, ніжачись під потоками ароматизованого повітря з кліматичної системи. Інша справа упряжка: хочеш поїхати — збери все сам. Збери собак по території, якщо не здогадався прив’язати їх з вечора, потім збери їх в упряжку. Добре хоч нарту збирати не треба — принаймні щодня. Бо і без неї турбот тут вистачає.

На фото: третій, п’ятий і восьмий циліндри

Отже, почнемо зі складання «мотора». Компонування тут, як ми вже пам’ятаємо, незвичайне: це дворядна «вісімка». Бувають і інші конфігурації: наприклад, із сімома «циліндрами», і з п’ятьма (привіт, Audi і Volvo), і з іншим їх числом. Але нам пощастило: у нас їх повних вісім, а це, до того ж, означає, що в упряжці буде два «ватажки».

1 / 2

2 / 2

Так-так, це у звичайному моторі всі циліндри однакові та рівноправні (хоч система змащення іноді про це й не знає), а тут збірка ускладнюється ієрархічними та функціональними тонкощами. Першими (або першим) в упряжці стають ватажки — це найрозумніші собаки, які не тільки знають, а й виконують команди «водія». За ними йдуть тяглові пари — вони виконують простішу роботу, слідуючи за компаньйонами, що йдуть попереду. Ну а оскільки навантаження на собак збільшується в міру наближення до нарти, яку вони тягнуть, то остання пара — це найсильніші (але не найдурніші) пси: вони виконують основну роботу під час старту з місця, та й узагалі особливо не розслабляються під час руху.

Як видно, таке дворядне компонування забезпечує більшу компактність силового агрегату при збереженні необхідної потужності і числа циліндрів (приблизно тим же керувалися творці VR- і W-подібних моторів). Залишилося тільки зібрати «движок» воєдино: на щастя, тут не потрібні інструменти, достатньо лише трохи сили і спритності рук. Роль «блоку», що об’єднує циліндри, тут виконує центральний потяг, від якого в сторони відходять постромки. Кожен собака кріпиться двома постромками. Передній постромок короткий і чіпляється за нашийник: його основна роль — спрямовувати собаку вздовж осьової лінії, не даючи йому шастати вправо-вліво. Задній постромок довший, і він якраз є елементом «трансмісії», передаючи тягу від лап до нарти. У першого ряду собак передніх постромків немає, вони з’єднуються одним постромком тільки між собою — це дає змогу керувати їм і ними, спрямовуючи упряжку, куди слід.

Привід
32х32

Величезна перевага упряжки перед майже будь-яким колісним транспортним засобом (окрім хіба що якогось Шамана) — це повний, цілковитий привід. У нашому випадку це 8х8 або навіть 32х32, якщо рахувати по-чесному. Такий розклад дає змогу рушати практично в будь-яких умовах, а оскільки «шини» тут вельми «шиповані», то і пробуксовування майже неможливе. Куди важливіше впоратися з надлишком тяги на старті, ніж задуматися про її можливий недолік.

Але і питання комфортного старту тут теж вирішено! У машині за плавне рушання з місця відповідає зчеплення (найчастіше з дорогим двомасовим маховиком), а тут все набагато бюджетніше в ремонті і простіше за конструкцією. Щоб каюр (а саме так називають «погонича», їздця або водія), що стоїть на полозах позаду нарти, зміг утриматися за неї замерзлими руками під час бурхливого старту, у потязі прямо перед нартою є еластична вставка. Вона розтягується під час рушання з місця, забезпечуючи плавний старт і компенсуючи ривок, який гарантовано влаштують кошлаті джерела невичерпної тяги.

А тяга тут воістину невичерпна: головною перевагою хаскі є не стільки їхня потужність, скільки витривалість і запас ходу. Ці собаки, схоже, ніколи не втомлюються: в очікуванні поїздки вони крутяться, скачуть, риють ями, виють і гавкають (так-так, всупереч деяким думкам, вони вміють і гавкати), а варто зупинитися під час заїзду, як вони негайно починають вовтузитися, жерти сніг, відкопувати і знову ж таки жерти якусь жухлу траву та інші підсніжні делікатеси, а також валятися в снігу.

Одне тільки спостереження за тим, як уже запряжена собака в нетерпінні підстрибує вгору і вперед, відлітає назад, що обсмикується постромками, і стрибає знову і знову, ясно дає зрозуміти, скільки в них енергії.

Ну і вже заговоривши про енергію, варто згадати про максимальну швидкість, запас ходу і витрату палива. Зрозуміло, наш тест був вкрай коротким, навряд чи перевищивши кілометр, але за словами інструкторів-каюрів, за день собаки можуть пройти понад сто кілометрів у середньому темпі, а максимальна швидкість із «форсованим мотором» з підготовлених спортивних псів, які йдуть по хорошій дорозі, може перевищувати 70 кілометрів на годину! «Заправляти» упряжку потрібно всього раз на день — метаболізм у собак повільний, і вечірнього годування вистачає на добу. Та й вибагливість у їжі у них, схоже, скромніша, ніж у вашого спорткара, що вимагає 98-го бензину: звісно, однією якоюсь юколою їх все життя годувати не варто, але й відвертати носи від запропонованого частування вони навряд чи стануть. Все краще, ніж сніг і жухла трава, врешті-решт.

Розкіш і технології

Максимальна швидкість
понад 70 км/год

Майже розібравшись із силовим агрегатом, можна відволіктися і поглянути на екстер’єр та інтер’єр самої нарти, а заодно поговорити про керованість.

Екстер’єр і конструкція нарти — торжество простоти. У нашому випадку це компактна вантажопасажирська нарта: каюр, як ми вже знаємо, стоїть ззаду, на кінцях полозів, а в самій нарті може розташуватися пасажир або вантаж. Полози дерев’яні, але знизу мають пластикові накладки для поліпшення ковзання. Ну а ще в конструкції нарти варто відзначити «зону програмованої деформації»: дугу в передній частині, яка оберігає нарту від пошкодження в разі лобового зіткнення, а після такого зіткнення легко замінюється на нову. Як бачите, тут усе теж аж ніяк не так примітивно, як може здатися.

Ще одна важлива технічна складова нарти — це гальма. Скільки, кажете, у вас гальм в автомобілі? Два, основне і стоянкове? Нісенітниця, тут їх три. Звісно, це багато в чому вимушений захід: гідропривод до лап не присобачити, а гальмувати якось треба. Тому ступенів гальмування три. Для легкого пригальмовування тут є металева пластина з невеликим поперечним гребенем, розташована між кінцями полозів нарти, на яких стоїть каюр: для зниження швидкості він просто встає на неї ногою, і гребінь врізається в сніг. Але для повної зупинки цього катастрофічно мало, тож на цей випадок у задній частині є вже довші й гостріші гаки, наступаючи на зворотний бік яких, «драйвер» вганяє їх у сніг. Ну а роль стоянкового гальма виконує гак-якір на тросі, який встромляють у поверхню вже після повної зупинки упряжки.

Ну ось, з технікою закінчили — час занурюватися в розкіш інтер’єру нарти. Що? Кажете, надто простецьки тут усе? А ось і ні: в оздобленні інтер’єру використовується виключно натуральне дерево, оббивка (гаразд, накидка) сидіння — натуральна оленяча шкура. Як казав Джеремі Кларксон — «такого навіть у Майбаху немає!». Тож не поспішаємо з висновками, сідаємо в зручний кокпіт з екстремально низькою і спортивною посадкою і готуємося до найголовнішого — поїздки!

З вітерцем і азартом

Так, вищевикладений інструктаж практично повністю підготував нас — а заодно і вас — до поїздки: адже не так важливо, як розганятися, куди важливіше знати, як гальмувати. А гальмувати ми вміємо — щоправда, не можемо, тому що керує упряжкою каюр ззаду, а ми лежимо на оленячій шкурі у вантажопасажирському відсіку. Однак не варто думати, що ключовий корінь у слові «вантажопасажирський» — це «вантаж».

Нарта управляється як суміш старих Жигулів і спортивного мотоцикла: спеціальними гучними словами, ногами і тулубом.

Щоправда, слова тут виключно позитивні: ними каюр підбадьорює і підганяє собак, регулюючи тим самим швидкість. Ногами, як нам уже відомо, він гальмує. А ось повертати нарту і всю упряжку цілком — ціле мистецтво.

Потужність
залежно від комплектації
8 / 7 / 5 к.с. ( кошлатих сил )

По-перше, для ідеальної керованості попереду повинні йти по-справжньому тямущі собаки, які розуміють, що їм вкрай небажано огинати дерево з різних боків або бігти «прямо і все». Адже хаскі — не кінь, і жодних, навіть найпримітивніших засобів прямого впливу на ватажка, який веде упряжку, немає. Тому каюр багато в чому покладається на собак — а сам при цьому щосили рулить безпосередньо нартою.

Тут варіантів два: для легкого повороту йому достатньо встати обома ногами на полоз на тій стороні, в яку потрібно зміститися. Це трохи змінює развесовку, і нарта сповзає вправо або вліво. Ну а якщо поворот крутіший, то потрібно уявити себе героєм олдскульної іграшки Road Rash, де відморожені байкери ганяли на мотоциклі з люлькою. Причому уявити себе потрібно саме тим персонажем, що їде в колисці: у правих поворотах він звішується з неї назовні, щоб створити противагу і перешкоджати перекиданню мотоцикла. Ну а каюру так потрібно робити і в лівих поворотах теж. Що крутіший поворот, то сильніше треба звисати — і ось тут ми згадуємо про те, що теж у нарту не як вантаж залізли. Хочеш — не хочеш, а щоб не хапнути повний рот снігу або деревної кори в крутому повороті, тілом посувати теж доведеться. А ти й не проти!

Єдине, про що згадуєш вже під час руху — це повна відсутність у нарти такої штуки як підвіска. Собакам-то ваші страждання невідомі: вони не помічають ні вибоїн, ні коріння, ні каміння, а ось той, хто розташувався в салоні, відчуває частину дефектів дорожнього полотна. Але назвати нарту некомфортною складно: все ж таки полози довгі, і нерівності проходяться плавно, «повзком». Головне — не наскочити на гострий камінь або поздовжній корч: така перешкода може залишити незгладимий слід на вашій репутації.

Головне — душа

Знаєте, деякі автовласники кажуть, що у їхньої машини є душа. Може, воно й так — але сама машина це жодним чином не доводить. А ось у нашої упряжки абсолютно точно є цілих вісім душ. Бунтівних, відважних і кошлатих. Тому, завершуючи тест-драйв, обов’язково варто попрощатися з кожним собакою. Потріпати по загривку, поплескати по боці, почухати за вухом, запропонувати улюбленої жухлої трави або навіть чогось смачнішого. Адже автомобіль просто постоїть на вулиці і наступного ранку заведеться так само спокійно і неупереджено, як і вчора. А собаки раді бачити вас щодня. І цим вони точно кращі за будь-яку машину.