Життя і смерть на «зебрі»: історія і сьогоднішній день пішохідних переходів

Зовсім недавно широко відомій «зебрі» виповнилося 65 років. Так-так, пішохідний перехід, позначений білими смугами, на початку 1950-х не був чимось само собою зрозумілим. Згадуємо цікаві факти про «зебру» і розповідаємо, якою ж вона має бути.

Цікаві факти про «зебру»

1. Перша «зебра» з’явилася 31 жовтня 1951 року в англійському місті Слоу — саме тоді, згідно з більшістю джерел, пішохідний перехід через вулицю був офіційно оформлений білими смугами, нанесеними на полотно дороги.
2. До появи «зебри» переходи відзначалися металевими кружками, які були не надто добре помітні водіям. Саме тому було вирішено знайти їм заміну. Було науково обґрунтовано, що поздовжні білі смуги підсвідомо змушують водія знижувати швидкість.
3. У 1930-х роках, задовго до появи на дорогах білих смуг, ПДР у Великій Британії, як таких, ще не існувало. Щоб хоч якось убезпечити пішоходів, міністр транспорту сер Хор-Беліша наказав ставити біля доріг помаранчеві маяки на смугастому стовпі, що позначають перехід. Досі «зебра» в Англії дублюється «маяками Беліші».
4. У Німеччині «зебра» з’явилася у вересні 1953 року, через кілька років після британської.
5. У СРСР «зебру» запровадили тільки в середині 1960-х, поряд з іншими елементами дорожньої розмітки.
6. Знак «пішохідний перехід», яким заведено дублювати «зебру» в Молдові, не такий вже загальновживаний, як здається. Без нього обходиться багато пішохідних переходів у Японії, США, Німеччині, Англії. А там, де він зустрічається (як у перерахованих, так і в інших країнах світу), він має часто зовсім несхожий вигляд на російський варіант.
7. «Зебра» — далеко не єдиний формат позначення переходу. Наприклад, у Берліні та Лондоні його позначають пунктирними лініями, а в США, крім звичного нам вигляду, є ще п’ять різновидів розмітки — суцільні лінії вздовж переходу або їхнє поєднання із «зеброю», пунктирні лінії, діагональна «зебра», а також суцільне біле поле переходу, що іменується «solid». Утім, і класична «зебра» в Європі та США зустрічається доволі часто.
8. У Німеччині пішоходи мають право переходити проїжджу частину не тільки по «зебрі», а й узагалі в будь-якому місці дороги, якщо дозволяє транспортна ситуація і немає спеціальних обмежень. Пріоритет пішохода — не тільки на «зебрі», а й на будь-якому перехресті, навіть позбавленому розмітки.

«Зебра» у нас і в них

Останніми роками стало трендом лаяти якість проектування дорожніх переходів у Молдові. Скажімо, у 2012 році російська блогосфера просто-таки фонтанувала постами, що порівнюють «зебри» у нас і на Заході. Дійсно, загальна культура дорожнього будівництва в Молдові помітно відстає від розвинених країн, і пішохідні переходи, зокрема, оформляють часто потворно, а точніше злочинно, враховуючи сумну статистику. У нас не вважається обов’язковим ставити перед переходами світлофори, якщо смуг руху в одному напрямку більше за одну, і доповнювати такі переходи острівцями безпеки посередині проїжджої частини, як не вважається обов’язковим і підсвічування зебри в темний час доби. У нас видно тенденцію до відмови від «зебр» на завантажених вулицях і зведення парканів уздовж полотна, а також заміни «зебр» на надземні або підземні переходи — нібито це менше гальмує потік, а насправді робить «затор» неконтрольованим і лише «переміщує» його на кілька кілометрів далі. Але ж така відмова, крім зниження впорядкованості трафіку, створює додаткові труднощі людям похилого віку та пішоходам із дітьми і провокує перетин проїжджої частини в зовсім невідповідних місцях. Віднедавна бордюрний камінь біля переходів стали опускати на рівень полотна, але далеко не повсюдно — часто можна бачити, що шлях до переходу перекриває бордюр у 15-20 сантиметрів заввишки.

Цей перелік типово російських «косяків» можна продовжувати довго, але до правильного і неправильного оформлення пішохідного переходу ми ще повернемося, а поки що зауважимо, що світ неідеальний всюди. Ось лише кілька прикладів. Це майже бездоганний з погляду інфраструктури вулиць Токіо — тут ми бачимо горезвісний надземний перехід, хоча, здавалося б, у цьому місці нічого не варто організувати нормальну «зебру». А це Берлін, де, як ми знаємо, пішохід має право перетинати дорогу майже де завгодно, але конкретно на цій вулиці з чотирма смугами руху в кожен бік така «ліберальність» може бути виправдана лише з огляду на широко відому обережність і акуратність німців у принципі.

Хоча, якщо ви «поблукаєте» за допомогою перегляду вулиць європейськими, азіатськими або північноамериканськими містами, ви побачите, наскільки грамотно організовано пішохідні переходи в більшості випадків. Ось перехрестя в тому ж Берліні, де замість звичної нам «зебри» застосовано пунктирні лінії (так само як і абсолютно звичайним для Берліна чином відсутній знак «пішохідний перехід»), але для водіїв цей перехід не може залишитися непоміченим, завдяки трьом (!) світлофорам.

А це Токіо, напружене перехрестя в самому центрі, і тут для комфортного переміщення людей через вулицю зроблено все можливе, причому «зебри» періодично зустрічаються на всі боки від цього перехрестя на відстані не більше ніж 150-200 метрів один від одного.

А в Нью-Йорку на схожому перехресті, знятому в годину пік, ми бачимо, що сигнали світлофорів ще й дублюються регулювальником.

Різні деталі «конструктора», з яких складається хороший пішохідний перехід, можуть зустрічатися не в комплексі, а окремо. Яскравий приклад — острівці безпеки, які так рідко будують у Молдові. А в Німеччині, з огляду на описану вище «пріоритетність» пішохода, острівці трапляються досить часто — якраз без прив’язки до «зебри» або її похідних. Таке саме «відокремлення» острівця безпеки можна зустріти і в Лондоні, хоча в англійській столиці його набагато частіше застосовують усе ж таки в комплексі переходу зі світлофором, ну а зразковий (нехай і не надто мальовничий у конкретному випадку) пішохідний перехід в Англії — це острівець, тротуар, «спадаючий» тротуар, «зебра», пунктирна лінія, локальне освітлення і маяки Беліші.

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

Незвичайні «зебри»

Якщо пройтися пішохідними переходами в принципі, не зупиняючись на «зебрах», то, безумовно, одним із найекзотичніших виявиться цей у Шанхаї, поблизу вежі Oriental Pearl TV Tower — фактично це другий, пішохідний «ярус» міста, що з усіх боків має підйоми з ескалаторами. Той рідкісний випадок, коли надземний перехід однозначно крутіший за «зебру», але уявіть, якими засобами цього досягнуто.

Щодо власне «зебри», то періодично робляться спроби якимось чином її модифікувати, зробити більш інформативною. Чому б і ні — адже, наприклад, велосипед «винаходиться» досі. Схожим чином, імовірно, подумав на початку 2000-х Тоні Кавалері з Бельгії — і придумав зебру, яка автоматично загоряється, якщо на неї наступає людина. Світіння можливе завдяки спеціальному складу фарби й активується за допомогою датчиків руху. Зауважимо, що в жовтні 2016-го до ідеї полотна, що світиться, повернулися в Польщі — у місті Лідзбарк-Вармінські до ювілею Ван Гога побудували велодоріжку, яка світиться, а трохи раніше такі доріжки вже були створені у Великій Британії та Північній Ірландії.

Нерідкі експерименти і з «об’ємними» пішохідними переходами. За запитом «об’ємна зебра» можна знайти чимало прикладів того, як художники надають 3D-ефект смугам, щоб зробити перехід помітнішим, причому чимало випадків такого креативного підходу зафіксовано і в Молдові. Але ці вишукування, за всієї їхньої цікавості, варто відносити все ж таки саме до творчості, бо загалом світ дійшов доволі точних висновків стосовно того, як саме потрібно облаштовувати пішохідні переходи — не «об’ємні» і не «флуоресцентні», а звичайнісінькі. І як переходи точно не потрібно робити.

Далі викладемо ті пункти щодо організації пішохідних переходів, на яких наголошують численні дослідники цієї теми, і які здаються нам справедливими — тим самим ми резюмуємо все, про що йшлося вище.

Що таке правильна зебра

1. Якщо пішохідний перехід перетинає кілька смуг руху, він має бути обладнаний світлофорами та острівцем безпеки.
2. Тротуар і бордюр у районі переходу мають бути опущені на рівень полотна — це полегшує вихід на «зебру». Ще краще, якщо сама «зебра» піднята над дорогою врівень із тротуаром.
3. Знак «пішохідний перехід» має бути встановлений у місці, де він не буде закритий деревами або великогабаритним транспортом, в ідеалі — прямо над дорогою. Отруйно-жовта рамка навколо знака не рятує.
4. «Зебра» має бути підсвічена в темний час доби.
5. Перехід може бути доповнений кнопкою «на вимогу».
6. Надземний або підземний перехід у межах міста не може слугувати адекватною заміною «зебрі» — грамотно спроєктована «зебра» зі світлофором слугує засобом упорядкування трафіку. Відмова від звичайних наземних переходів не прискорює рух потоку, а лише переносить дорожню «пробку» в інше місце.
7. «Зебрі» не місце за містом, особливо в тому разі, якщо це “зебра” на багатосмуговому шосе, без світлофорів і острівця безпеки (див. п. 1). У цьому разі більш доречні надземні переходи типу пішохідних мостів.

Найтиповіший випадок загибелі на пішохідному переході — це зупинка одного ряду при продовженні руху в іншому. Ні пішохід, ні водії в рухомому ряду дуже часто не бачать небезпеки. За даними ГИБДД, 2015 року на пішохідних переходах сталося 58 221 ДТП. Є й хороші новини — ще кілька років тому ця цифра була на 8 000 — 10 000 вищою. Але до моменту, коли російська «зебра» стане абсолютно безпечною, ще далеко. Тим, хто проектує переходи, потрібно докорінно змінювати погляд на предмет проектування. А учасникам руху — і водіям, і пішоходам — бути гранично уважними один до одного.