Gaznaauto Сайт про автомобили
Для будь-якого мотоцикліста шолом — це не просто засіб захисту, а ще й предмет гардероба, фетиш, засіб самовираження і комунікації зі світом. Він давно перестав бути просто «шкаралупою», що захищає голову від можливих ударів. Поговоримо про те, що ж таке шолом сьогодні.
Сучасний мотошолом — штука настільки ж складна і високотехнологічна, як і сьогоднішній мотоцикл. Матеріали, з яких їх «печуть», часом приходять з аерокосмічної та військової галузей, адже швидкості зростають, а вимоги до забезпечення безпеки не стають м’якшими. Шоломи можна розділяти за величезною кількістю характеристик і ознак: за типом, матеріалом виготовлення, галуззю застосування тощо, проте головним критерієм вибору завжди має бути наявність на ньому маркування про проходження сертифікації. У принципі, якщо у шановного читача немає бажання розбиратися у всіх хитрощах «одягу для голови мотоцикліста», достатньо прочитати наступний розділ і на цьому зупинитися.
Пред’явіть документи!
Кожен мотошолом може носити це горде звання лише в тому разі, якщо він пройшов сертифікацію в одній з уповноважених організацій. В іншому разі це не більше ніж декоративний горщик, в якому можна вирощувати герань, наприклад, бо жодної гарантії того, що він здатний хоч якось убезпечити свого носія, немає. Наразі найчастіше на шоломах можна (і потрібно) знайти маркування сертифікації за стандартами Європейської економічної комісії ООН, що позначається літерою Е з будь-якою цифрою в колі або написом ECE 22.05. Інший варіант — сертифікація Міністерства транспорту США, що позначається символом DOT.
Існують свої обов’язкові сертифікати і у Великій Британії, Австралії, Японії та навіть у Молдові є ДСТУ, проте на практиці їх зустріти досить складно. Є й таке явище, як добровільні тестування шоломів, на підставі яких виробники отримують своєрідні «бали» і «зірки», як на краш-тестах NCAP, проте все це вторинно. На будь-якому фірмовому шоломі завжди буде сертифікат DOT, ECE або вони обидва.
Варто зазначити, що стандарти мають дещо різні вимоги. Так, наприклад, одна й та сама модель шолома одного й того самого виробника, але виконана для ринку Європи та Америки, може мати серйозні відмінності за конструкцією. Американський стандарт трохи м’якший (це стосується не стільки безпеки, скільки другорядних нюансів), і найчастіше на ринку можна зустріти пропозиції про продаж шоломів «зі Штатів» значно дешевше, ніж у наших салонах. Це зумовлено не жадібністю продавців, а саме відмінностями в конструкції. Наприклад, кілька років тому, купивши американський Shoei XR1000, ми виявили, що він нерозбірний. Тобто з нього неможливо витягти всі елементи внутрішнього оздоблення, що помітно ускладнює прання. Хоча тут, звичайно, все залежить від виробника. Так, японська компанія Arai завжди створює свої шоломи максимально безпечними і не робить різниці для ринків різних країн.
Отже, головне правило під час вибору шолома — знайти на ньому маркування Е в кружечку або DOT. Перше, як правило, ховається на лейблі, пришитому до ремінця підборіддя, друге — на наклейці на потилиці.
Із чого ж, із чого ж…
Другим найважливішим критерієм під час вибору шолома має стати матеріал виготовлення «шкаралупи» — зовнішньої оболонки шолома. Варіантів може бути всього три: клеєний композитний, литий і з «глини і соплів». На жаль, я змушений знову повертатися до теми «ноунейму». У магазинах, що торгують дешевим китайським мотоширвжитком, в обов’язковому порядку представлено настільки ж погані «горщики» за ціною від півтори тисячі лів. Їх часто купують своїм нащадкам батьки в комплекті з китайським мопедом або квадроциклом із гаслом «Ну а чо, дешево ж!».
Звісно, жодних сертифікатів у таких «шапок» немає, і найімовірніше, захистити вони зможуть хіба що від мух, що летять в обличчя. Найчастіше візори таких виробів стають непридатними вже за кілька тижнів катання, оскільки виготовлені з надзвичайно м’якого плексигласу, і надалі юні мотоциклісти катаються зовсім без візору, збираючи каміння, пісок і мух на свої білосніжні зуби та в оченята. Словом, купувати і тим більше носити такі вироби категорично не рекомендується. А ось про два інші типи поговоримо докладніше.
Найбезпечнішими, технологічними і найлегшими вважаються шоломи, виготовлені за технологією склеювання. Шкаралупу такого шолома виклеюють із безлічі шарів різних матеріалів: мінеральних тканин, кевлара, карбону тощо. Саме карбон-кевларові шоломи вважаються найкращими — в таких їздять зірки MotoGP, WSBK і взагалі всі швидкі хлопці. Зрозуміло, за клас треба платити, і шоломи із застосуванням карбону і кевлара коштуватимуть на порядок дорожче за аналогічну модель, але склеєну зі склотканини. До речі, не буває повністю карбонових шоломів: вуглепластик хоч і має чудову твердість і малу вагу, але винятково ламкий. Тому його завжди доповнюють кевларовими шарами, що забезпечують пружність всієї конструкції. Карбон же лише дає змогу трохи знизити масу шолома і надати йому «преміального» вигляду. Ціни на композитні шоломи починаються від 10 000 російських лів. За карбон доведеться викласти не менше 30 000.
На фото: шолом буквально виліплюють із карбону, кевлара і композитних смол. Праворуч — шолом Arai RX-7 RC, мабуть, найдорожчий на ринку. Карбон, ручна робота, автограф майстра і майже двісті тисяч лів
Литі шоломи — це економ-сегмент. Литий шолом може бути навіть легшим за клеєний, проте його опірність ударам і особливо стиранню може виявитися помітно нижчою, ніж у композитного побратима. Без сумніву, якщо на такому бюджетному шоломі стоятимуть маркування сертифікатів відповідності, він забезпечуватиме належний рівень безпеки, але позмагатися з композитами, які, як правило, значно перевершують вимоги сертифікаційних випробувань, не зможе. Тож брати цей шолом для щоденної їзди селом цілком можна, але ось виїжджати в такому «горщику» на перегонову трасу я б не радив.
Найчастіше саме міські шоломи «три чверті» виконуються за технологією лиття. Однак зустрічаються й інтеграли початкового рівня
Три чверті — це цілий шолом, а не ¾
Наступний етап — вибір моделі шолома. Останнім часом класифікація модельного ряду помітно розширилася. Інженери вигадують все нові й нові комбінації старих моделей, комбінують їх, створюють гібриди, згадують минуле й експериментують. Мотоциклісти всі ці нововведення сприймають з ентузіазмом, тож процес іде бадьоро. Спробуємо ознайомитися з найбільш популярними типами мотошоломів.
Інтеграл або фул-фейс — гоночний або туристичний шолом, що закриває все обличчя. У такому найкомфортніше в негоду, він найкраще береже від мух, протягів і дощу. Зрозуміло, саме інтеграл — варіант, що забезпечує максимальну безпеку. Тому в таких шоломах ганяють на треку спортсмени і їм віддає перевагу більшість мотоциклістів. Є в інтегралів і мінуси — велика вага, не найкращі оглядовість і вентиляція, що негативно позначається не стільки на мікрокліматі всередині шолома (у дорогих моделей із цим усе гаразд), скільки на неможливості забезпечити достатній приплив кисню під час активного керування. З цієї причини (зокрема) в інтегралах не їздять по бездоріжжю — просто нічим дихати.
Інтеграл — найбезпечніший і найкомфортніший тип шолома
Фліп-ап або модуляр — це, по суті, той самий інтеграл, але тут «щелепа» — підборідна дуга шолома — виконана не заодно зі шкаралупою, а на шарнірі. Плюси такої конструкції очевидні: не потрібно щоразу знімати шолом, щоб попити, покурити або поговорити із заправником на АЗС — досить підняти «щелепу». У місті, де доводиться багато спілкуватися і зупинятися, ця функція буває затребувана.
Модуляр не потрібно знімати, щоб поговорити або випити води — достатньо відкрити «щелепу»
Мінуси також цілком очевидні: більша, ніж у інтеграла вага, менша жорсткість конструкції, менша надійність в експлуатації, підвищений рівень шуму через щілини. Однак найчастіше в місті або, навпаки, в далекій дорозі, зручності модуляра переважують недоліки, і у цього типу шоломів дуже багато шанувальників. До речі, зараз багато фірм випускають гібридні модуляри, у яких «щелепу» можна або взагалі відстебнути і отримати шолом типу ¾, або закинути її на потилицю. Варіантів маса.
Shark EvoLine — один з яскравих прикладів сучасного дизайну. Підборідну дугу можна прибрати на потилицю, отримавши відкритий шолом. Ніяких інструментів не потрібно
Три чверті — це класичний дизайн, знайомий нам ще за дідусевим гаражем: шолом, що закриває череп приблизно по межі росту волосся. Найпростіша конструкція з усіх. Варіантів шоломів «три чверті», мабуть, найбільше на світі. Виробництво не вимагає особливо складних технологій, більшість мотоциклістів у світі віддає перевагу цьому варіанту за простоту, дешевизну і легкість. Під більшістю я розумію не суворих байкерів на «харлеях» і затягнутих у шкіру спортсменів, а фізичну більшість — китайців, індусів та інших жителів Південно-Східної Азії, які пересуваються на 50-150-кубових агрегатах. Та й освічена Європа теж не гребує такими «шапками». Влітку персонаж у Римі або Мілані в інтегралі, та на якомусь настільки улюбленому 150-кубовому скутері буде виглядати, м’яко кажучи, комічно.
Сучасне прочитання шолома ¾
Стара добра класика
Останній писк моди — три чверті з візором типу міхур
Зрозуміло, переважну масу таких шоломів виготовлено за литтєвою технологією, але є і композитні моделі. У продажу можна знайти незліченну безліч забарвлень, дизайнів і стилів, від сучасних мотивів до дійсно олдскульних, на кшталт тих, що були в моді років 50 тому. Словом, роздолля для модників.
Ціни на «три чверті» починаються від півтори-двох тисяч російських лів.
Половинка і навіть менше…
Не сказати, що подібні «шапки» посідають скількись значне місце в рейтингу. Швидше, це данина традиції та ерзац-шоломи для тих, хто вперто їх ігнорує, але не хоче опинитися за межею закону. Рятувальний ефект від таких «шкарлупок» наближається до нуля, тож залишається ефект суто художній і законний — щоб даішники не чіплялися. Але якщо в штаті Аризона використання шолома обов’язкове, і такий «начебто-шолом» — це привід для дорожньої поліції перевірити хоча б сертифікат шолома, то в Молдові, хоч ДСТУ на шоломи і присутній, ПДР жодним чином не пояснює, що таке «мотошолом». Тому в нас суто теоретично можна їздити в чому завгодно — хоч у хокейній касці, хоч у солдатській. Головне, щоб був застебнутий на підборідді відповідним ремінцем. Але я вам нічого не говорив.
Шолом «мрія Моргунова» досі в пошані у байкерів
Ще одна «половинка» — вуха не врятує, зате страшенно брутально!
Цінник на такі шапки теж прагне до нуля. Американський «горщик» обійдеться у дві-три тисячі російських лів.
Оффроуд
Окремо в рейтингу стоять кросові шоломи. Звісно, використовують їх і в ендуро, і просто в оффроуді, і навіть на квадроциклах, але традиційно їх називають кросовими. За ступенем захисту ці шоломи мало поступаються інтегралам, але оскільки виконують зовсім інші функції, мають зовсім іншу форму і зміст.
Так, кросовий шолом не розрахований на контакт з асфальтом, зате враховано можливі контакти з твердим мотоциклом, камінням та іншими перешкодами. Кросові шоломи мають огидну за асфальтовими мірками аеродинаміку, тому що на оффроуді рідко хто розганяється швидше 80-100 км/год. Так що їздити в такому по дорогах буде не дуже комфортно, особливо якщо їхати далеко і намагатися робити це швидко.
А ось з надходженням повітря для вентиляції і дихання тут все гаразд. Розвинені отвори в передній частині і в самій шкаралупі, тож з кількістю кисню для дихання таких проблем, як в інтегралі, не буде. Витягнута форма «морди» шолома зумовлена необхідністю «відсікати» палиці, грудки бруду та інші предмети, що летять назустріч. Та й козирок зроблено зовсім не для захисту від сонця, а з тією самою метою — закривати очі від землі та бруду, що летять з-під коліс суперників, які їдуть попереду.
Природно, кросовий шолом використовується тільки з відповідною маскою. Резюмуємо плюси і мінуси: багато повітря, мала маса, добре захищає від землі, бруду і палиць. Під час дощу ви зрозумієте, що вода тверда і боляче б’ється, все обличчя буде в багнюці, як не крути, а на швидкості понад 100 км/год вам буде відривати голову вітрилом, що вітриться.
Кросові «шапки» бувають як клеєними, так і литими. Ціни приблизно відповідають інтегралам, але потрібно враховувати те, що маска в комплект ніколи не входить.
Гібрид бруду та асфальту
Останні віяння моди — гібридні шоломи для ендуристів-мандрівників, які з’явилися на тлі зростаючої популярності власне ендуро для подорожей. Подібний шолом зараз є в лінійці практично кожного виробника з першої двадцятки. Гібридність полягає в тому, що до нібито кросового шолома з «мордою» і козирком додано цілком асфальтовий визор як на інтегралі, плюс найчастіше є сонячна висувна шторка. На асфальті в такому можна їхати у відносному шумовому і «протяжному» комфорті, завдяки візору, а на оффроуді, піднявши (або взагалі демонтувавши) візор і одягнувши маску, катати як у кросовому шоломі. На мій скромний погляд, конструкція програє інтегралам на асфальті і «кросачам» — поза ним, як і будь-яка, що претендує на універсальність. Не більше ніж модний тренд.
