Gaznaauto Сайт про автомобили
Зізнаюся, я терпіти не можу привілейованого становища чого б то не було, оскільки це свідчення лише колишніх заслуг. Рано чи пізно такі персонажі, чи то музикант, чи то режисер, чи то, наприклад, промислова компанія, починають лажати по-крупному, сподіваючись, що якщо всі побачать «голого короля», то не моргнуть і оком. Зазвичай це прокатує. А шкода.
Унікальність — порок
Тому перш ніж вступати в «клуб колекціонерів», не поспішайте чистити свої черевики, а уважно вивчіть майбутній предмет поклоніння. Адже гітара Джимі Хендрікса була звичайним Fender Stratocaster, яких виготовляли десятки тисяч. І якщо ви будете підпалювати на ній віскі та бити нею об сцену, не знаючи елементарних акордів, музики вам не осягнути. І ось такий інструмент, покручений і некрасивий, продають на аукціоні за ціною «збитого Боїнга». Причому люди шикуються за ним у чергу! Розумне вкладення? Сумніваюся! Адже це гітара, на якій грав музикант-віртуоз, і тільки. Вона не зробить вас ні талановитим, ні знаменитим…
Інша річ, якщо ви зібралися купити насправді штучний товар. Автомобіль, наприклад. Та ще середини минулого століття, та ще й у компанії, що донині збирає машини вручну. Про це, до речі, свідчить іменна бронзова табличка з прізвищем людини, яка випустила той чи інший екземпляр. Кожна деталь такої іграшки нагадує цукерку в різдвяній обгортці: все в ній доведено до досконалості, все зроблено спеціально для вас. Ніякого заводського браку і зрадницького штампування made in China. Лише найкраще за ціною, яка прирівнює авто до витвору мистецтва.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Знаючи, що вся вулиця витріщається вам услід, ви більше не сумніваєтеся, що стали володарем вартісного предмета. Чоловіки заздрять вам, а більшість зустрічних вам жінок спокусливо підморгує. Безперечно, ви Король життя, якщо розсікаєте на Aston Martin DB5, і всі двері відчинені для вас (принаймні тих будинків, де знають цьому ціну).
Ексклюзив по-англійськи
Aston Martin… Автомобільна компанія, що дивує одразу в усьому: в якості, в швидкості, в технологіях. Ця формація завжди прагнула до досконалості і була здатна зняти з виробництва партію машин цілком, якщо всього в одному авто виявлявся незначний дефект. З цієї причини вона випускала на рік (1913-й) не більше сотні авто, тоді як перші тиражі інших конкурентів давно перевалили за тисячі. У період світових конфліктів ця цифра і зовсім впала до 14 одиниць.
Придбавши кузовну компанію Tickford, виробника моторів Lagonda і складальні цехи Aston Martin, Девід Браун отримав усе, щоб створити самодостатній автомобільний бізнес
Англійський індустріальний підприємець Девід Браун, який заробив свої статки якраз на військовій промисловості, 1946 року побачив у газеті The Times оголошення про продаж Aston Martin. Вартість цієї компанії була оцінена в сміховинні £30.000. Браун купив її за викидні £20.500. Через рік до його скарбнички преміум-брендів потрапила і Lagonda (£52.500). Новий консорціум став зватися Aston Martin Lagonda і розмістився в просторих цехах фірми Tickford, що випускала автомобільні кузови. Її Браун теж купив — для користі справи.
Будучи за природою своєю перфекціоністом, Девід Браун хотів створити автомобіль, який переміг би в найпопулярніших перегонах свого часу — 24 години Ле-Мана. У нього вже був певний інженерно-технічний досвід, і розробку всіх майбутніх прототипів керуючий директор Aston Martin Lagonda курирував особисто. З цієї причини в назві модельного ряду з’явився індекс DB (David Brown). З кожною новою моделлю поліпшувалися їхні технічні характеристики і швидкісні показники. А відповідно, успіх не змусив на себе довго чекати: на початку 1950-го один примірник DB2 було показано на автосалоні в Нью-Йорку, а за кілька місяців три інших його побратими взяли золото і срібло у своєму класі перегонів Ле-Мана. Це була зухвала перемога, адже DB2 був спортивним купе для повсякденного переміщення, а не гоночним болідом. Лише після цього Aston Martin Lagonda почали проектувати спеціальні автомобілі, призначені для швидкісних заїздів.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Ламаючи комерційні підвалини
Отже, перепустку у «світ великих автомобілів» було отримано. З періодичністю раз на чотири роки автопарк Aston Martin повністю оновлювався. На світ з’явилися такі моделі, як DB3 і DB4. Їхнє технічне оснащення постійно вдосконалювалося, а швидкісні характеристики зростали. Рідкісний тираж підприємства Девіда Брауна перевищував тисячу екземплярів. Але компанія Aston Martin Lagonda була не просто на плаву — вона процвітала. Серед її клієнтів значилися суцільно вершки суспільства: генерали, підприємці, а починаючи з 60-х і модна богема (дизайнери, художники, рок-музиканти). На вході в закритий клуб АМ стояло дещо крутіше за мордоворота-охоронця — ціна. Наприклад, вартість спорткупе DB2, протестованого британським журналом The Motor у 1950-му, становила близько £1.910, тоді як середньорічний заробіток інженера навряд чи сягав £300. Чутка перетворила автомобілі Aston Martin на подобу зірок — їх чудово видно здалеку в темний час доби, але наблизитися до них неможливо.
1 / 4
2 / 4
3 / 4
4 / 4
Ця картина з Тіппі Гедрен у головній ролі стала останнім беззаперечним шедевром Гічкока. Ажіотаж навколо «фільму про самовдоволення», тобто «Птахів», можна порівняти хіба що з радіотрансляцією роману «Війна світів» Герберта Веллса
Тож коли кінокомпанія United Artists затіяла свій амбітний проєкт про Джеймса Бонда, автовиробник Aston Martin Lagonda був третім, до кого вона звернулася по допомогу. Чесно кажучи, я ніколи не був шанувальником шпигунських бойовиків і бондіани зокрема (навіть навпаки) і згоден з основним автором цієї ідеї, Яном Флемінгом, що «подібні історії розраховані на бідну і неосвічену частину населення, тобто на більшість». Тому мене вкрай потішила реакція Девіда Брауна: на зйомки той погодився згнітивши серце, при цьому зажадавши, щоб кінокомпанія заплатила за оренду автомобіля…
В історії кіно це був перший випадок, коли творча група витрачала кошти на транспорт, який мав з’явитися в кадрі. З цим ще не виникало проблем, бо широкий прокат готової стрічки слугував найкращою рекламою будь-чого, і автобренди самі готові були за це платити. Але Девід Браун був міцним горішком, і звик, щоб з його думкою рахувалися: якби кіношники пішли на принцип, Aston Martin нізащо не став би «другим пілотом» для агента 007. Тепер же, завдяки цьому фільму, про автомобілі марки АМ знає кожен школяр.
