Gaznaauto Сайт про автомобили
Сьогодні автомобільна промисловість Румунії є однією з найбільших у Східній Європі. Багато в чому румуни зобов’язані цим досягненням французам і німцям, які вже півстоліття зримо і незримо присутні на батьківщині графа Цепеша. Втім, сторінки історії румунського автопрому позначені й іншою печаткою — східною.
Початок
Дивовижний факт: на території нинішньої Румунії автомобілі виробляли понад сто років тому — ще за часів існування Австро-Угорської імперії в місті Арад на заводі Magyar Automobil Reszveny Tarsasag Arad за ліцензією американської компанії Westinghouse випускали легковики та вантажівки MARTA. Потім після низки злиттів і об’єднань до середини двадцятих років на заводі Astra виробляли легкові автомобілі, вантажівки та автобуси, після чого підприємство переключилося на ремонт і виготовлення залізничної техніки.
Незадовго до початку Другої світової війни в Бухаресті на заводі Ford Romania почалося виробництво «румунських фордів» — військових версій американських задньопривідних вантажівок Ford вантажопідйомністю до трьох тонн, які модернізували відповідно до потреб військових формувань на Східному фронті. Було вироблено понад 2 000 таких автомобілів.
У п’ятдесяті роки автомобільну галузь Румунської Народної Республіки будували практично з нуля. При цьому керівництво країни від самого початку намагалося створити за допомогою мінімальних коштів власний автопром, який би практично не залежав від когось «зовні». Саме тому переважна більшість автомобілів у Румунії завжди була місцевого виробництва. Але при цьому (парадокс!) практично від самого початку румуни не винаходили велосипед, а використовували чужі зразки — як правило, ліцензійні. Наприклад, у п’ятдесяті роки вантажівки заводу Steagul Rosu (Червоний Прапор) вельми точно повторювали прототип — радянський «ЗіС-150». Цікавий виняток із правил — маловідомі вантажівки оригінальної конструкції, які роком раніше випустив завод «23 August» з Бухареста, що незабаром переключився на виробництво вагонів та іншої залізничної продукції. Саме його вироби і можна вважати першими вантажними автомобілями Румунії соціалістичного періоду.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Надалі цей принцип легальних запозичень в автопромі зберігався практично впродовж усієї історії соціалістичної і постсоціалістичної Румунії.
IMS (ARO)
Історія підприємства в місті Кимпулунг почалася понад 130 років тому! Щоправда, до автомобілів фабрика з переробки целюлози не мала жодного стосунку, а виробництво на ній припинилося ще в XIX столітті — в 1899 році. Під час Великої вітчизняної війни приміщення фабрики були пристосовані під складські. Після Другої світової війни з 1945 по 1950 роки тут ремонтували техніку румунських і радянських військ.
Проте вже 1957 року підприємство отримує автомобільний профіль — починається виробництво силових агрегатів та інших автомобільних компонентів. Того ж 1957-го на заводі розпочинається випуск автомобілів сімейства IMS — M57, M59 та M461. Зовнішній вигляд румунського позашляховика не обманює: в його основі дійсно лежав радянський «газик» моделі 69. Автомобілі цього сімейства випускали трохи більше 20 років — до 1975 року, причому потужність бензинових двигунів з часом збільшилася з 50 до 70 к.с., а експортний варіант оснащувався дизелем L25. Румунські «козлики» активно використовували як у народному господарстві, так і в армії.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Сімейство 24 почали виробляти 1972 року. Якраз «двадцять четвірка» і отримала очевидно-невигадливу назву ARO (Automobil Romanesk — «Румунські автомобілі»). Перевірена часом платформа ГАЗ-69 була прихована значно сучаснішим незграбним кузовом, який чимось нагадував легендарний Land Rover. Дійсно, схожість з англійським позашляховиком була значно більшою, ніж з радянським УАЗ-469. Півтора десятка модифікацій ARO 24 протрималися на конвеєрі аж до 2003 року, причому в останній період випуску головним споживачем таких машин була румунська армія.
1 / 6
2 / 6
3 / 6
4 / 6
5 / 6
6 / 6
ARO сімейства 24
У 1980 році румуни почали випускати нову модель всюдихода. ARO 10, як і старший брат моделі 24, виробляли до 2003 року. Цікаво, що як двигун застосовувався агрегат від легкової Dacia 1300 об’ємом 1,3 літра. На зовнішні ринки ARO 10 поставлявся як ARO Trapeurs (Франція), ARO Ischia (Італія) і навіть. Dacia Duster (Велика Британія)! Зрозуміло, чому це ім’я згодом отримав інший румунський автомобіль підвищеної прохідності. Взагалі, як і сучасний Duster, «десятка» активно експортувалася до багатьох європейських країн.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Кузов ARO 10 у будь-якій модифікації мав лише двоє бічних дверей
Компанія ARO займалася самостійною розробкою і виробництвом двигунів, трансмісій і кузовних деталей, а засоби для підвищення комфорту і безпеки вона завжди закуповувала у сторонніх виробників. На жаль, до 2006 року виробництво автомобілів у Кимпулунзі було остаточно припинено, а сам завод, який випустив за свою історію близько 380 000 позашляховиків, закрито через фінансові труднощі, що виникли.
UAP (Dacia)
1967 року в румунському Пітешті було засновано автомобільний завод Uzina Autoturisme Pitesti (UAP) — майбутній флагман румунського автопрому. Концепцію обрали таку саму, як у СРСР — купуємо ліцензію на випуск «іномарки» і будуємо під неї нове виробництво. З огляду на те, що технічним партнером прозахідний за настроями і зовнішньою політикою уряд Ніколає Чаушеску вибрав французьку компанію Renault, на новому підприємстві мали випускати автомобіль, розроблений саме цим виробником.
Цікавий факт: румуни придбали ліцензію на виробництво моделі, яку ще не випускали навіть самі французи! Серійне виробництво майбутньої Дачії у Франції розпочалося лише 1969 року. Саме тому роком раніше для освоєння конвеєрного способу виробництва на румунському підприємстві розпочали складання ліцензійної моделі Renault 8 під маркою Dacia 1100. Одночасно з французькою моделлю Renault 12 була представлена її румунська версія — Dacia 1300. Трохи пізніше румунський виробник освоїв і універсал 1300 Break, а ще через рік, у 1973-му, і пікап 1302.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Назва для нового автомобіля була символічною — так називалися землі Римської імперії, на території яких згодом і виникла Румунія. Перший екземпляр Дачії, зрозуміло, вручили самому Чаушеску.
До 1977 року виробництво автомобіля було повністю локалізовано, а в 1979-му модель зазнала зовнішнього рестайлінгу (чотири круглі фари з пластиковим обрамленням, як у нашого ВАЗ-2106) і отримала індекс 1310.
Dacia 1310 у виконанні для канадського(!) ринку
На заводі в Пітешті в цей період збирали і автомобілі Renault! За CKD-схемою (складанням з машинокомплектів) румуни випускали фургончики Estafette, а також моделі Renault 18/20 для керівництва країни і партійної еліти.
На початку вісімдесятих на заводі почали випускати пікапи 1304-1309 зі збільшеною до 1 тонни вантажопідйомністю, а з 1983 року малими серіями стартував продаж купе Sport 1410. У цей же період було розроблено модель мікролітражки Dacia 500 з двоциліндровим моторчиком, яка так і не пішла в серію. У 1985 році кузовна лінійка була доповнена хетчбеком 1320, який після оновлення почав називатися 1325 Liberta і випускався до 1996 року. У середині вісімдесятих черговий рестайлінг пройшов і беззмінний бестселер — спадкоємиця «дванадцятої», що отримала індекс 1410. Після цього сімейство R12 пройшло ще кілька рестайлінгів — у 1993 (CN2), 1995 (CN3) і 1998 (CN4) роках. Автомобілі на платформі Renault 12 з кузовом пікап випускалися аж до 2005 року, а виробництво седанів припинили роком раніше. Але не «двінашкою» єдиною! Ще 1994 року на базі платформи Peugeot 309 румуни освоїли випуск власної моделі Nova, яка з 2000 року називалася SuperNova.
1 / 9
2 / 9
3 / 9
4 / 9
5 / 9
6 / 9
7 / 9
8 / 9
9 / 9
Пізні пікапи 1304-1307 могли бути і дизельними, і повнопривідними!
Оскільки з 1999 року підприємство належить французькій компанії Renault S.A., у 2003 році французи використовували платформу Nova як «агрегатоносій» для майбутнього Logan, обкатуючи на ній конструкторські рішення і випробовуючи вузли. Щоб добро не пропадало, «перехідна» модель пішла в серію під назвою Solenza і випускалася до 2004 року. До цього моменту в Пітешті було вироблено близько двох з половиною мільйонів автомобілів. Ну а потім почалася ера проєкту X90: з 2004 року в Румунії стартувало серійне виробництво седана Logan, у 2006 році — і універсала MCV, а також його комерційних варіацій VAN і Pickup.
1 / 8
2 / 8
3 / 8
4 / 8
5 / 8
6 / 8
7 / 8
8 / 8
Продукція дочірнього підприємства стала користуватися високим попитом не тільки на внутрішньому ринку. Адже компанія Renault вирішила випускати для Європи всі «лоукост» моделі на базі проекту X90 під брендом Dacia. До речі, саме під «історичним» брендом Logan постачали до сусідньої України аж до 2009 року, поки румуни не перейменували автомобілі в Renault за прикладом російських, щоб частка ринку французької марки помітно збільшилася.
У 2008 році логотип підприємства поміняли — самі «логановоди» нерідко називають його «відкривачкою».
1 / 3
2 / 3
3 / 3
З початку 2013 року в Пітешті виробляють тільки Логани другого покоління (седани та універсали), хетчбеки Sandero і Stepway, компактвен Lodgy і фургончики Dokker, а також кросовер Duster.
Обсяги виробництва автомобілів у Пітешті після приходу французів різко збільшилися: спершу вони перевищили 100 000 примірників на рік, а потім щорічно збільшувалися приблизно на 50 000 штук, перевищивши півмільйонну позначку (!) ще у 2014 році. Сьогодні Dacia є головним румунським автовиробником, експортуючи при цьому понад 90% своєї продукції.
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
Завод Dacia в Пітешті є сучасним і великим виробничим підприємством. Тут виготовлено вже понад п’ять мільйонів автомобілів.
Oltcit (Automobile Craiova)
«Французький» слід у румунському автопромі не обмежувався лише Renault: 1976 року на підставі угоди між Румунією та компанією Citroеn було створено спільне підприємство Oltcit, у якому 64% належало румунській державі та 36% — французьким партнерам. Назва заводу була утворена від історичного найменування регіону Олтенія, де він розміщувався, та перших літер бренду французького автовиробника.
На заводі Oltcit з 1981 року випускали автомобілі однойменної марки, які були ліцензійною версією хетчбека Citroёn Visa. Однак шляхи французів і румунів розійшлися 1991 року, коли Citroёn вийшов з підприємства. Завод перейменували в Automobile Craiova, а 1994 року румуни створили СП з корейцями, назвавши завод Daewoo Automobile Romania. На виробничій лінії з 1996 року випускали багато моделей Daewoo — Cielo, Espero, Tico, Leganza, Nubira, Matiz, Tacuma. Але 2006 року румунський уряд викупив акції корейського партнера, у якого на той час справи йшли ні добре, ні погано.
1 / 5
2 / 5
3 / 5
4 / 5
5 / 5
За мірками початку вісімдесятих років ОlTCit Club мав дуже сучасний вигляд.
У 2008 році компанія Ford стала офіційним співвласником Automobile Craiova, запропонувавши роком раніше 57 мільйонів євро за 72,4% акцій компанії, а вже до 2009 року компанії Ford належало 95,63% акцій румунського підприємства. Крім того, Ford взяв у Європейського інвестиційного банку в кредит 400 мільйонів євро для розвитку підприємства і виходу на проектну потужність у 200 000 автомобілів на рік. Загалом за планом компанії Ford запланований обсяг інвестицій в Automobile Craiova має скласти близько 800 мільйонів євро.
Steagul Rosu (Intreprinderea de Autocamioane Brashov)
1921 року в місті Брашов було засновано румунський завод локомотивів Romloc з ремонту залізничної техніки та рухомого складу, який 1935 року об’єднали з машинобудівним підприємством Astra Vagoane Сalatori з міста Арад. Устаткування автомобільного цеху з Арада відправили в місто Брашов, де на авіаційному заводі Industria Aeronautica Romana (IAR) виробляли зброю і деякі деталі для літаків. Саме тому в 1943-1944 роках будівлі заводу сильно постраждали внаслідок масованих бомбардувань британської та американської авіації.
У 1948 році завод націоналізували і перепрофілювали виробництво під випуск тракторів, а також ремонт вантажної техніки. З 1954 року в місті Орашул-Сталін (так тоді називався Брашов) розпочався випуск згаданих на початку статті вантажівок Стягул Рошу 101, а вже з 1961 року румуни розпочали виробництво власної тритонки під назвою Carpati (Карпати) в різних версіях, включно з повнопривідними і військовими модифікаціями. У 1963 році розпочався випуск вантажівки Bucegi (Бучеджі) SR 113 збільшеної до п’яти тонн вантажопідйомності. Ця модель також передбачала варіанти з різною колісною базою, вантажопідйомністю і типом шасі. А потім 1969 року румуни повернулися до свого улюбленого прийому: перейменоване на Intreprinderea de Autocamioane Brashov підприємство придбало ліцензію на випуск дизельних двигунів німецької фірми MAN, а також уклало з німцями ліцензійну угоду терміном на 15 років, що передбачала розробку 13 типів нових шасі в 47 варіантах виконання.
