Автомобілі та бренди британського ринку, яких немає в Молдові

Портал продовжує розповідь про марки і моделі, які рідко доїжджають до Молдові. А якщо і доїжджають, то в дуже уживаному вигляді… Сьогодні йтиметься про моделі з Великої Британії, яка колись посідала провідні позиції у світовому автопромі, а зараз стає «однією з».

Так, колись британський автопром був великий і могутній, але до 90-х років минулого століття став здавати свої позиції під натиском глобальних корпорацій.

Що залишилося? Багато спогадів, кілька унікальних суперкарів і масових моделей з англійськими шильдиками і чужорідним змістом.

Сьогодні з поняттям «англійський автомобіль» у Молдові асоціюються насамперед Jaguar і Land Rover. Виробництво і розробка Ягуарів і Ленд Роверів відбувається в Сполученому Королівстві, але в наш текст вони потрапляють виключно «для галочки» — нічого незвичайного в британському модельному ряду цих компаній ви не знайдете, все можна купити і в Молдові.

Vauxahall

Історія Vauxhall, як і багатьох британських компаній, бере початок ще в середині 19-го століття. У 1925 році фірму купив General Motors, але бренд чіпати не стали — він був дорогий англійцям. Ба більше, тільки у 80-ті Vauxhall остаточно перетворився на клона Opel. Останньою «істинно англійською» вважається Vauxhall Viva 1970-го модельного року. Якийсь час британські версії відрізнялися назвами моделей і оформленням решітки радіатора.

До середини 90-х уніфікація стала 100-відсотковою. За великим рахунком як розробник марка не існує. Концерн General Motors просто продає всім відомі моделі Opel зі звичною британцям і австралійцям емблемою.

MG

Марка MG — один з осколків колись могутнього британського холдингу Rover, що володів брендами Land Rover, Mini і Rover. Із середини 90-х цей колос англійського автопрому почало неабияк лихоманити, і в результаті кількох угод Land Rover дістався Tata Motors, Mini залишився в BMW, а от Шанхайській автомобільній індустріальній корпорації SAIC відійшов завод у Лонгбріджі та жодного чинного бренду. Поміркувавши, китайці вирішили відродити славний бренд MG зі складною історією, під яким з перемінним успіхом виробляли автомобілі з 20-х років минулого століття. Спочатку продовжили випуск середньомоторного купе MG F зразка 1995 року, повправлялися з виробництвом «перелицьованих» старих моделей Rover, а потім породили дві власні — масові та відносно недорогі моделі MG 3 і MG 6. Націлені вони насамперед на китайську аудиторію. Продажі у Великій Британії йдуть не те щоб дуже вдало: за перші п’ять місяців 2014 року реалізували близько тисячі штук. MG 3 — це 4-метровий п’ятидверний хетч, розроблений у Лонгбріджі, проте зібраний у Пукоу. Втім, спеціально для патріотичних англійців фінальне складання китайських машинокомплектів відбувається все-таки в Туманному Альбіоні.

Машинка націлена на не найбагатшу, але креативну молодь. У нас в Молдові ця ніша практично не розвинена — її займає хіба що Lifan Smily, та й то з натягом. Всі інші авто з претензією на молодіжний дизайн небагатим явно не по кишені. Єдиний мотор — не по-європейськи простацький бензиновий «атмосферник» об’ємом півтора літра, що видає 106 к.с. і 137 Нм, а єдина коробка — 5-ступінчаста «механіка». Китайське коріння видно неозброєним оком: ні тобі турбін, ні дизелів. Зате ціна — від 8 400 фунтів. Для порівняння, VW Polo коштує від 11 100. Та й способів персоналізації хоч відбавляй.

Кольорові дахи, обвіс, химерні диски. Для тих, хто ще сумнівається, — світлодіодні ходові вогні і модний головний пристрій, що вміє «дружити» зі смартфонами. Щоправда, випробування Euro NCAP MG 3 закінчив із результатом три зірки з п’яти. За європейськими мірками, це — провал. MG 6 веде свій родовід від елегантного британського бізнес-кара Rover 75, хоча пішов від нього досить далеко. Цільова аудиторія — ті, у кого є гроші тільки на субкомпакт, а хочеться автомобіль класом вище. У нас у цьому сегменті грають «китайці» на кшталт Geely Emgrand, а також Daewoo Gentra.

За довжиною (4 651 мм) MG 6 близький до седанів гольф-класу. Кузовів два: фастбек (GT) і седан (Magnette). Мотори нудні: спочатку машину обладнали єдиною доступною бензиновою турбочетвіркою 1.8 літра потужністю 160 к.с., і тільки наприкінці 2012-го в MG додумалися випустити версію з турбодизелем (1.9 л, 150 к.с.) і 6-ступінчастою «механікою». І якщо з дизелем продажі хоч якось пішли вгору, то з бензиновим мотором MG 6 був практично не затребуваним, хоча стартова ціна GT в 15 500 фунтів виглядала вельми привабливо (для порівняння, Focus коштує понад 20 000). Що стосується пасивної безпеки, то «шістка» виступила на тестах краще, отримавши чотири зірки з п’яти. Загалом можна сказати, що відродження іменитого локального бренду англійці зустріли стримано, якщо не холодно. Тяга до хорошого, мабуть, сильніша за патріотично-ностальгічні почуття.

Російський слід

За великого бажання Молдованин може стати гордим власником MG — на вторинному ринку зустрічаються поодинокі екземпляри цих машин початку 2000-х років, коли марку тільки-тільки відродили. Найчастіше трапляються MG ZT (по суті — той самий Rover 75) і купе MG F, як правило, ліворульні для китайського ринку. Можна зустріти і ретроекземпляри, але вже з правим кермом.

Proton

Компанія Proton з’явилася на початку 80-х у Малайзії і стала робити дешеві версії моделей Mitsubishi минулих років. Цікаво, що на ринок Великої Британії ці машинки потрапили через дилерів Lada, які шукали альтернативу бюджетним машинам з Молдові. Під час європейської кризи початку 90-х ультрадешеві «малайзійські Mitsubishi» розходилися дуже успішно. Сполучене Королівство довгий час залишалося найбільшим іноземним ринком для фірми, притому що в інших європейських країнах Протони не продавалися. Модельний ряд у компанії давно застарів: міський мікрохетч Savvy, суперміні Satria Neo і середньорозмірний Gen-2. Всі три, як на підбір, з простенькими атмосферними бензиновими моторами і злегка архаїчним азіатським дизайном. Є, щоправда, ще седан Ecologic, що працює на бензині та скрапленому газі.

Справи на ринку у Proton йдуть неважливо, якщо не сказати погано. У 2014 році продано лише один автомобіль, а за весь минулий — 15. Наприкінці 2013-го була надія на оновлення модельного ряду, але вона не справдилася — грошей на це у компанії немає, бо і на домашньому малайзійському ринку Proton тіснять глобальні конкуренти. Експерти прогнозують, що виходом із кризи міг би бути продаж усієї компанії одній із таких глобальних структур. Наприклад китайської.

Російський слід

Дивно, але Протони продаються і в Молдові, хоч і ненові. Переважна більшість автомобілів — це привезені з Європи ліворульні Proton Persona кінця 90-х — початку 2000-х. Купувати їх можна без побоювання залишитися без запчастин, оскільки модель є копією Mitsubishi Lancer зразка 1991 року.

Perodua

Ця марка з немилозвучною для російського вуха назвою теж родом з Малайзії. З’явилася вона в 1992 році за безпосередньої участі японської компанії Daihatsu, спочатку націлилася на випуск дешевих суперміні і з певними успіхами займається цим донині. Основний обсяг продажів припадає на Південно-Східну Азію та арабські країни. У континентальній Європі Perodua не купити, а от у Великій Британії продається маленький хетч Myvi.

Головна перевага машинки — ціна від 6 999 фунтів, у цьому сегменті з нею конкурує тільки добре знайома нам Dacia Sandero. У зовнішності безпомилково вгадується японська школа. Myvi створювали на базі Daihatsu Boon, також відомому під іменами Toyota Passo і Subaru Justy. Під капотом — «класика жанру». Скромний 1.3-літровий бензиновий «атмосферник» про 86 сил і дві коробки на вибір: 5-ступінчаста механіка і 4-ступінчастий «автомат». Продається автомобільчик погано: за січень-травень 2014 року в Британії реалізовано всього 19 штук. Яке майбутнє чекає на Perodua у Великій Британії, поки що не зрозуміло.