Багато бензину, мало тяги і немає холостих: що таке ДПДЗ і як він ламається

Датчик положення дросельної заслінки — не найскладніший датчик автомобіля. І ламається він, загалом-то, рідко. Але якщо він виходить з ладу, пошук несправності може затягнутися: датчик цей хоч і не складний, але дуже потрібний.

Є контакт, немає контакту

Завдання датчика положення дросельної заслінки (або ДПДЗ) просте: передати в електронний блок керування двигуном (ЕБУ) дані про те, на який кут (простіше кажучи, наскільки сильно) відкрита дросельна заслінка. Щоразу, коли водій натискає або відпускає педаль газу, заслінка змінює кут відкриття, а отже, мотору потрібно змінити кількість палива, що подається (щоб зберегти якість паливо-повітряної суміші, близьку до стехіометричної 14,7:1) і трохи підкоригувати кут випередження запалювання. Проблеми з сумішшю і з кутом випередження запалювання виникнуть за будь-якої проблеми з ДПДЗ: якщо сигналу від нього не буде зовсім або якщо він буде невірним.

Оскільки датчику потрібно подавати лише одне значення, то електрична частина у нього примітивна: є тільки одне вихідне значення напруги, що змінюється в межах приблизно від 0,4 до 5 вольт залежно від кута повороту заслінки, і постійна живильна напруга від бортової мережі автомобіля для забезпечення роботи датчика.

Ця частина у всіх ДПДЗ однакова.

А ось механічна частина може бути різною. Найчастіше виходить з ладу контактний (або плівково-резистивний) датчик. Причому основне джерело проблеми — сам контакт. У датчику такого типу є повзунок, який ходить резистивними доріжками (якщо простіше, то довгими доріжками з великим опором). Працює ця штука за принципом змінного резистора: під час переміщення повзунка змінюється опір, а отже, і вихідна напруга, яка є сигналом для ЕБУ. Простота — це, звісно, добре, але у випадку з плівково-резистивним датчиком саме ця простота часто і стає причиною його поломки. Точніше, зносу механічної частини — самого датчика або доріжки. Від постійного руху вони поступово сточуються, і в один не дуже прекрасний момент контакт між ними або пропадає, або стає нестабільним. У першому випадку сигналу на ЕБУ немає, у другому він є, але невірний. Як правило, стрибкоподібний.

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

Погано і перше, і друге, тому що для правильної роботи ЕБУ потрібне постійно точне значення кута відкриття заслінки. Наприклад, відкрита вона на 12% — так і бачить ЕБУ, а якщо водій натискає на газ і відкриває заслінку, наприклад, на 82%, то ЕБУ має бачити весь процес із плавною зміною напруги сигналу ДПДЗ від відповідного відкриттю на початку руху педалі газу до відповідного його закінченню. А в підсумку він може побачити, що спочатку заслінка була відкрита на ті самі 12%, а потім різко — на 82. І в цьому разі жодного розгону і тим паче «підхоплення» під час натискання на педаль газу не трапиться: немає зміни положення ДПДЗ — немає і палива. Машина може смикатися (якщо раптом на якійсь ділянці резистивної доріжки раптом з’явиться контакт із повзунком), але нормально їхати не буде. Загалом, описане вище — це найчастіша неприємність із ДПДЗ. Але, на жаль, не єдина.

Рідше в ДПДЗ такого типу може зноситися сам привід повзунка. Майже екзотика, але буває.

Другий тип датчиків положення заслінки — безконтактний або магніторезистивний. Тут механічного контакту немає, і всередині датчика ламатися нічому — там немає механіки.

Водночас у датчиків обох типів є загальне слабке місце — їхня проводка. Тут несправності класичні: або обрив, або коротке замикання. І різниці в способах перевірки датчиків немає, але про це трохи нижче. А поки поговоримо про користь сканера.

Ти не розбереш, поки не повернеш…

Чим погана поломка ДПДЗ, так це списком супутніх проблем. Якщо знос маточинного підшипника, стійки стабілізатора і ще купи інших деталей можна визначити відразу, то з датчиком заслінки доведеться повозитися. А що ще робити, якщо є десятки різних симптомів несправності?

Найбільш очевидна ознака несправності ДПДЗ — це нестабільний холостий хід. Щоправда, він може бути настільки нестабільним, що думка про датчик заслінки може прийти останньою. Холості можуть просто плавати, а можуть плавати настільки сильно, що мотор буде сам по собі глухнути. Однак все те ж саме може бути і через величезну кількість інших причин, починаючи від «глюків» датчика положення колінвала до підсосу повітря на впуску. Ба більше, інші симптоми ясності теж не додадуть. А їх безліч: зниження потужності, зростання витрати палива, зниження динаміки, провали і ривки під час розгону і просто нестабільна (за відчуттями — «неправильна») робота двигуна. Жодних певних висновків за цими ознаками зробити неможливо, зате можна замінити половину машини, витратити багато грошей і залишитися з тією самою несправністю. Тому повторю ще раз: найкраще починати ремонт із діагностики. Тим більше що несправності ДПДЗ дуже легко знайти сканером.

Почати можна з пошуку помилок. У випадку з ДПДЗ коди можуть бути різними. Наприклад, P0120, Р2135, P0122, P0123, P0220, P0222 або P0223. Якщо якийсь із кодів у помилках є, бажано провести тест заслінки з контролем показань датчика в онлайн-режимі. Під час зміни кута повороту заслінки має бути помітна плавна зміна напруги з сигнального контакту датчика і відкриття заслінки у відсотках. Якщо є стрибки, датчик доведеться замінити.

На жаль, сканер є вдома не у кожного, тому подивимося, як іншим способом можна перевірити цей шкідливий ДПДЗ. Для цього іншого способу знадобиться найпростіший вольтметр (тобто будь-який мультиметр). Перевірка пройде в три етапи.

На першому етапі потрібно перевірити, чи подається на ДПДЗ напруга. Для цього знімаємо роз’єм датчика і вимірюємо на ньому напругу. Вдається знайти відповідні 12-13 вольт — все добре. Ні — треба шукати, куди ця напруга поділася. Можливо, в проводці датчика є обрив або коротке замикання.

Якщо з напругою все гаразд, переходимо до другого етапу: дивимося крайні значення сигналу датчика. Для цього спочатку шукаємо сигнальний контакт з датчика: приєднуємо мінусову клему вольтметра до маси, плюсом шукаємо напругу в 0,5-5 В на піні роз’єму. Щойно потрібний пін знайдено (а це зробити нескладно, там є тільки роз’єми живлення і сигналу), повертаємо заслінку в крайні положення і стежимо за напругою. За повністю закритої заслінки напруга має бути близько 0,4-0,6 В, за повністю відкритої — понад 4 В. Сенс цієї операції полягає в тому, що дуже часто в контактних датчиках резистивні доріжки зношуються в крайньому положенні, відповідному повністю закритій заслінці, — повзунок там перебуває в момент холостого ходу, звідти він щоразу починає свій рух під час натискання на педаль газу. Якщо в крайніх положеннях заслінки напруга не виходить за межі норми, переходимо до третього етапу.

На ньому нам важливо дізнатися, чи немає стрибків даних з датчика. Добре, якщо є сканер: там стрибки можна побачити навіть не стільки за цифрами, скільки за графіком (якщо сканер має можливість побачити цю інформацію в режимі тесту і вивести її в графічному вигляді). А ось із мультиметром доведеться бути акуратним і уважним. Теоретично, звісно, нічого складного немає: треба плавно повертати дросельну заслінку і одночасно стежити за напругою, яку показує вольтметр. Цифри мають змінюватися плавно, відповідаючи повороту заслінки. Якщо є стрибки, то повзунок або доріжка мають дефекти, а датчик працювати нормально вже не може.

Що робити?

Датчик положення дросельної заслінки — деталь надійна і з ладу виходить рідко. Якогось способу продовжити йому життя не існує: механічного зносу контактного ДПДЗ уникнути неможливо. Намагатися ремонтувати цей датчик — заняття невдячне. Простіше купити новий, що зазвичай і роблять.

При цьому треба пам’ятати, що їздити з несправним датчиком зазвичай хоч і можна, але складно. Крім того, несправність ДПДЗ може призвести до більш серйозних поломок. Наприклад, через неправильно виставлений блоком управління двигуна кут випередження запалювання або бідну суміш двигун не тільки погано тягнутиме, а й може перегрітися. Ривки, що з’явилися під час розгону, не сподобаються трансмісії, особливо автоматичній коробці (будь-якого типу). Ну а піти на обгін і раптом втратити тягу — це просто небезпечно. Тож за появи будь-яких ознак несправності ДПДЗ краще не відкладати діагностику і ремонт у довгу шухляду: відкладений на невизначений термін ремонт зазвичай виходить дорожчим за своєчасний.