Gaznaauto Сайт про автомобили
Не можна просто так узяти і назвати модель якимось гарним ім’ям, а поруч вказати об’єм двигуна, — вважають у Штутгарті, і ось уже майже сотню років люди розгадують шаради їхніх індексів. Ми розібралися, що означають усі ці цифри і букви.
Старі добрі часи
Як відомо, бренд Mercedes-Benz народився на світ у результаті злиття компаній Готліба Даймлера і Карла Бенца в 1926 році. Цифрові індекси в моделях у звичному для нас вигляді з’явилися вже в 30-ті. Неважко здогадатися, що вони позначали ніщо інше як об’єм двигуна.
Наприклад, компактні та відносно недорогі моделі 130H, 150H і 170H мали мотори об’ємом, відповідно, 1.3, 1.5 і 1.7 літра, а буква Н вказувала на заднє розташування двигуна (Heck німецькою — це «задня частина»). До речі, у 1935-му з’явився ще й 170V, де літера позначала не V-подібне розташування циліндрів (як можна було б подумати), а передньомоторне компонування (Vorn — «передня частина»).
Тоді ж сформувалася і система позначення кузовів, що діяла паралельно. В один і той самий кузов можна встановити багато різних моторів, але на зорі автомобілебудування зазвичай діяла формула «один кузов — один мотор».
Так, 130H мав кузов W23, 150H — W30, а 170H — W28. Буква W — це Wagen, тобто «карета, автомобіль». У такому вигляді класифікації моделей Mercedes-Benz належало існувати близько півстоліття. Номер кузова після літери W, далі — цифри для відображення об’єму мотора, а ще — допоміжні літери на кшталт H і V, про які ми говорили трохи вище.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Mercedes-Benz 170h, 150h і 130h.
Про них трохи докладніше. Наприклад, буква E позначала наявність уприскування (Einspritzmotor), який у Mercedes-Benz був у ходу ще з 50-х. D передбачувано позначає Diesel, а L — lang, тобто «довгий». T використовувалася для позначення універсалів (Touring), С — для купе, а S — це sonder, «особливий».
Плутанини вистачало вже тоді. Наприклад, Mercedes-Benz 300SL 50-х років — це хоча й трилітровий, але зовсім не «особливий довгий» автомобіль, а «спортивний легкий», тобто sportlich leicht. Тобто у допоміжних літер значень могло бути багато.
Mercedes-Benz 300 SL
Та й точної прив’язки індексів до об’єму двигуна теж не було! Наприклад, давній предок сучасного Е-класу, модель W120 180 до 1957 року мала мотор 1.8, а після рестайлінгу отримала вже 1.9-літровий двигун, але індекс залишився колишнім, і до нього лише додалася маленька літера «а». Потім були ще 180b і 180c, з тим же 1.9-літровим двигуном. Слава богу, від цих дрібних літер для позначення рестайлінгів швидко відмовилися.
Усе це були дрібні відступи від традиції. Система загалом була стрункою: який об’єм, такий і індекс. Були, звісно, перетини. Наприклад індекс 300 у 70-ті роки мав як великий Mercedes-Benz W116, так і середній Mercedes-Benz W123 — обидва мали 3-літрові двигуни. Обходилися тим, що додавали до «старшенького» приписку S. Тобто, 300D — це трилітровий дизельний W123, а 300SD — трилітровий дизельний W116.
Час присвоювати класи
У 1982 році в компанії «великого» і «дуже великого» Мерседесів з’явився молодший брат у кузові W201. Він не міг не отримати цифровий індекс (а як же без нього?), і тут у Штутгарті пішли відверто проти традиції, присвоївши «бейбі-Бенцу» назву 190. При цьому жодна модифікація цього автомобіля ніколи не оснащувалася 1.9-літровими моторами — ні бензиновими, ні дизельними! Моторів було багато, але незалежно від їх об’єму 190-й залишався 190-м.
Щоб якось відрізняти модифікації одна від одної, вирішено було просто вказувати об’єм двигуна, кількість клапанів і тип наддуву за необхідності. Так з’явилися 190E 2.3, 190 2.3-16, 190D 2.5 TURBO і ще понад десяток різних модифікацій. Але тут німці зрозуміли, що це надто вже очевидне і просте маркування.
«Не царська це справа — вказувати всю інформацію про двигун у доступному вигляді», — вирішили, судячи з усього, в Штутгарті. І 1993 року повернулися до тотального шифрування в індексах, а на додаток — ввели систему класів. У буквених позначеннях класів ми нещодавно розбиралися в окремій статті, тому залишимо їх і зосередимося на цифрах.
Тризначне число в індексі моделі після літери, що позначає клас, як і раніше, вказувало на округлений об’єм двигуна. E200 — це E-клас із дволітровим мотором, S500 — S-клас із п’ятилітровим, а, скажімо, C230 — С-клас із 2.3-літровим.
Оскільки в 90-ті всі бензинові мотори мали впорскування, то літера Е відпала сама собою, а D проіснувала до початку «нульових», коли повсюдно почали впроваджувати впорскування високого тиску Common Rail. Так дизелі отримали позначення CDI, тобто Controlled Direct Injection.
Нова мерседесівська система індексів виявилася простою і логічною. Втім, відхилення від прив’язки до об’єму моторів були. Скажімо, Mercedes-Benz C240 W202 мав 2,6-літровий (а не 2.4-літровий) V6, і такий самий стояв під капотом у «старшого» E240 W210. Але це були, знову-таки, поодинокі відхилення від системи.
Версії придворного тюнінг-ательє AMG працювали в ній же, але мали не три-, а двозначні індекси з неодмінною припискою AMG. Скажімо, Е-клас із 5-літровим V8 позначався як E50 AMG, а з 6-літровим V8 — E60 AMG. Щоправда, якщо йшлося про топову 6,3-літрову «вісімку», то автомобіль іменувався не E63 AMG, як можна було б здогадатися, а… E60 AMG 6.3. Але чому? Залишимо це питання риторичним.
І настав всьому наддув
Додатковою проблемою стало впровадження наддуву. Цей винахід людства, як ми всі знаємо, дає змогу збільшити тиск повітря на впуску, тобто поліпшити наповнюваність циліндрів і підвищити ККД. А раз так, то й об’єму в циліндрах потрібно менше! Потужність, для зняття якої без наддуву потрібно, скажімо, 3 літри, з наддувом можна забезпечити і за 2,5 літра робочого об’єму, а то й менше. І що потужніший наддув, то більша віддача. Тобто мотор одного і того ж об’єму, залежно від тиску на впуску, можна «розігнати» до різних значень потужності. Що ж робити, якщо індекси «прив’язані» до об’єму?
Тут взагалі варто застерегти, що наддув для Mercedes-Benz був аж ніяк не в новинку — ще 1900 року Готліб Даймлер запатентував перший наддувний мотор із механічним нагнітачем Рутса. Ним оснащувався, зокрема, рядний восьмициліндровий 7,7-літровий двигун легендарного лімузина 30-х Mercedes-Benz 770K (K — Kompressor), на якому їздили Гітлер, Маннергейм, імператор Хірохіто і Папа Пій IX. У 90-ті, коли технології зробили крок уперед, німці залишалися довго вірні механічним нагнітачам (хоча вже не «рутсам», а приводним), і турбіни використовували, в основному, на дизелях.
Так, у Mercedes-Benz C-Class W202 була версія С200 з 2-літровим атмосферним мотором М111 — він видавав 134 сили. А ще була версія С200 Kompressor з тим же мотором того ж об’єму, але з компресором і віддачею 178 сил. Зрозуміло? Цілком.
Потім, у середині «нульових» в автомобільній моді намітився екологічний тренд. Автовиробники стали навперебій переконувати клієнта, що вони піклуються про навколишнє середовище. І разом із компресорними моторами з’явилися турбовані з пошаровим уприскуванням палива — вони отримали літери CGI (Charged Gasoline Injection).
Ще до індексів додавали приписку BlueEfficiency, яка вказувала на застосування «еко-пакета», що міг містити в собі абсолютно різні доопрацювання на кшталт системи старт-стоп, шин із низьким опором коченню тощо. Якихось особливих моторів із системою BlueEfficiency не існує.
З розквітом ери наддуву почалася формена плутанина, якщо не сказати — бардак. Автомобілі з одним і тим самим двигуном М271 об’ємом 1.8 літра, але з різними «надбудовами», мали абсолютно різні індекси. Розберемо все це на прикладі С-класу в кузові W203.
С180 Kompressor — мотор з механічним нагнітачем потужністю 143 к.с.
С200 Kompressor — той самий мотор, форсований до 163 к.с.
С230 Kompressor — той самий, форсований до 192 к.с.
С200 CGI — він же, але з безпосереднім уприскуванням і турбіною замість нагнітача, потужністю 170 к.с.
І при всьому при цьому «звичайний» С-клас С180 оснащувався взагалі іншим двигуном — М111, що має мало спільного з М271. Заплуталися? А розбиратися, за задумом маркетологів, і не треба! Що більша цифра, то «крутіше», ось і вся логіка.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Епоха даунсайзингу
Зрозумівши, що споживач уже втратив орієнтацію в обсягах і модифікаціях, мерседесівці пішли далі. У 2008 році на новому C-класі в кузові W204 дебютувала версія мотора М271 з «усіченим» блоком циліндрів, зменшеним ходом поршня, укороченим колінвалом і робочим об’ємом 1.6 літра замість 1.8. Це називається мудрованим словом «даунсайзінг» — дослівно, «зниження розміру». Справді, якщо цей 1.6-літровий мотор може видавати, з урахуванням налаштування впорскування, ті ж самі 154 сили, що і 1.8-літровий, то чому б і не зменшити об’єм?
Але якщо ви думаєте, що 1.6-літровий С-клас отримав індекс С160, то ви помиляєтеся. Його продовжують випускати як С180 з відповідними приставками: Kompressor для версій з нагнітачем і CGI для версій з турбіною. Добре ще, що С180 різного об’єму не продавалися паралельно — 1.8-літровий С180 розсудливо зняли з виробництва в тому ж 2008-му.
Індекс 160 мерседесівці, судячи з усього, визнали «несолідним». Попередник W204, С-клас у кузові W203, певний час продавали з індексом С160 (з 1.8-літровим атмосферником), але, судячи з усього, не надто успішно.
Зараз цифри 160 можна зустріти тільки на найслабшому дизельному А-класі, але і тут суцільний обман і плутанина. A160 CDI оснащений 1,46-літровим моторчиком від Renault потужністю 89 к.с., а «розігнана» до 108 к.с. версія того самого двигуна хизується «дорослим» індексом A180 CDI BlueEfficiency… Так, але ж ще нещодавно, коли А-клас був мікровеном, тут були «чесні», відповідні об’ємам моторів індекси А140 і А155!
Плутанина в цифрах і буквах мерседесівських індексів панує і у «старшокласників». Досить поглянути на табличку двигунів сучасного E-класу W212. Е200 CGI — це старий-добрий 1.8-літровий М271 з турбіною, що видає 184 к.с. E250 CGI — це він же, об’ємом 1.8 літра, але «розігнаний» до 204 к.с.
При цьому Е300 — це «чесний» 3-літровий атмосферний V6, а Е350 — не менш «чесний» 3,5-літровий V6. Навпаки, «просто» Е500 — це атмосферний V8 об’ємом 5,5 літрів, а Е500 BlueEfficiency — 4,4-літровий V8 з подвійним наддувом TwinTurbo.
Що в підсумку?
Якщо ви читаєте це, вітаємо: ви змогли протиснутися через шалене переплетення цифр і букв, ім’я яким — індекси Mercedes-Benz. Давайте ж виведемо три основні тези:
— Сучасні індекси автомобілів Mercedes-Benz відображають положення модифікації в ієрархії. Що більше значення, то більшого ви маєте право очікувати від автомобіля. Чи відповідають цифри об’єму мотора чи ні, це вже як пощастить. Іноді — так, іноді — ні. Логіки не шукайте.
— Не можна сказати, що «Мерседес нині не той». Як ми з’ясували на самому початку статті, у класифікації компанії ніколи не було цілковитого порядку і залізобетонної логіки.
— Очевидно, що вірність індексам незалежно від об’єму мотора Mercedes-Benz зберігає в ім’я традицій. Люди звикли до цифр 200, 230 або 500, що красуються на кормі автомобіля з трипроменевою зіркою, і з цим нічого не поробиш. При цьому більшість щасливих власників навіть не в курсі, який у них стоїть мотор, а капот відкривають лише для того, щоб залити рідину омивача скла. Не здивуюся, якщо індекси залишаться навіть тоді, коли автомобілі з ДВЗ остаточно потіснять електричні або, наприклад, водневі машини.
