Без п’яти зірок

«Де відпочивав? У Туреччині? А мені ця Туреччина вже набридла…» Такі розмови часто можна почути. Бо в нас Туреччина зазвичай асоціюється з готелями «все включено» і безкоштовною екскурсією Анталією або з шоп-туром у Стамбул із забігом по ринках району Лалелі.

А наші герої поїхали до Туреччини самостійно. Усе-таки полегшений візовий режим, плюс велика кількість авіарейсів і можливість узяти «гарячий» авіаквиток від $70 — серйозні аргументи. Під час підготовки до поїздки було перелопачено масу інформації, куплено путівники, знайдено карти-кілометрівки для навігації за допомогою GPS.

Час поїздки — початок вересня — обрано невипадково: ще досить тепло, а потік туристів уже схлинув. Почався навчальний рік, відповідно, ціни поповзли вниз.

І ще: електронною поштою мандрівники зв’язалися з кількома конторами з оренди авто і домовилися з фірмою SIXT про оренду в стамбульському аеропорту Renault Clio (за $42 за добу) з повною страховкою і поверненням в аеропорт Анталії.

Оскільки кінцева точка маршруту була визначена, пункти для відвідування підбирали «по дорозі», намагаючись, щоб денний пробіг був розумним.

Чанаккале

Це найвужче місце протоки Дарданелли, дуже симпатичне містечко. Туристична зона в Чанаккале — в районі порту. Тут маса дорогих і не дуже готелів, кебаб-салонів і магазинів східних солодощів. Вечори можна проводити на набережній, попиваючи турецьку каву і спостерігаючи за рухом суден через протоку. Є Військово-морський музей, в якому виявилися торпеди і гармати російського, ще дореволюційного, виробництва.

Недалеко від Чанаккале розташована Троя — невелике стародавнє місто, що лежить у руїнах. Судячи з руїн театру на 250 осіб, народу там проживало вкрай мало. Приїжджати потрібно раніше, поки немає організованих туристичних груп.

Пергамон (Бергамо)

Головна визначна пам’ятка — Асклепіон, де, за переказами, лікував сам Ескулап. Досить вражаючі руїни, величезних розмірів театр. Чудово зберігся підземний тунель із лікарні до театру, збудований древніми спеціально для того, щоб хворі не йшли до театру у спеку. Поруч із руїнами, за парканом, — військова база. Виявилося, з усіма більш-менш значущими історичними об’єктами Туреччини по сусідству перебувають і військові: для охорони.

Тут з’явилися проблеми з машиною — йшла гальмівна рідина. Долив до рівня на заправці, прийняли рішення їхати в офіс SIXT в Ізмірі. У цьому і полягає принадність великих компаній з оренди авто: у них є офіси в різних містах. Після нетривалих переговорів нашу машину забрали в ремонт і на один день видали підмінну, класом вище. Отримавши наступного дня відремонтовану машину і купу вибачень, доволі швидко доїхали до Кушадаса.

Кушадаси

Тут зручно зупинитися, щоб відвідати Ефес — одне з найдавніших міст людства, столицю римської провінції Азія. Важко повірити, що колись воно було великим портом — зараз місто розташоване за сім кілометрів від моря, відокремлене від нього мулистими відкладеннями річки Малий Мендерес. Стародавній Ефес розкритий розкопками не більше ніж на п’яту частину, але світові вже явлені грандіозний театр, храм Адріана, побудований на честь римського імператора, бібліотека Цельсія, фонтан Траяна, храм Сарапіса — єгипетського бога родючості — і руїни німфея — святилища німф.

Ефес — доволі довгий об’єкт, має верхній і нижній входи. Оглядати його зручніше, рухаючись згори донизу, а от машину краще залишити внизу: до верхнього входу довезуть безплатно на таксі, якщо погодитися на 10 хвилин зайти в ювелірний або «шкіряний» магазин.

За 180 км від Кушадаса розташовані травертинові тераси з вапняними відкладеннями, створеними гарячими джерелами, води яких використовують у лікувальних цілях ще з часів Стародавнього Риму. Неподалік від них є маса недорогих (від $20 за номер) сімейних пансіонатів, що пропонують пристойні кімнати з усіма зручностями, сніданком, а за додаткову плату — і вечерею. Майже у всіх пансіонатах є басейн із цілющою водою, яка відводиться з терас. На жаль, через це знаменита природна пам’ятка «вмирає», без води тераси чорніють, і частина схилу вже закрита для відвідування.

Олімпос

Це місце, де, за турецькою версією, зародилися Олімпійські ігри (а гору Олімп, виявляється, придумали хитрі греки). Недалеко — гора Химера з палаючим газом, що виривається з-під землі. Чудовий гальковий пляж, руїни стародавнього міста. На ніч вирішили не зупинятися (хоча пропозицій житла — маса), і, поблукавши руїнами і скупавшись, поїхали в бік Анталії.

Почалася «п’ятизіркова» Туреччина — низка двометрових парканів великих готелів, магазинів, де дикі ціни на все. В Анталії ми знайшли житло в самому центрі, над урвищем: невеликий сімейний пансіонат з верандою, з якої, якщо вірити путівнику, відкривався найшикарніший краєвид на бухту і місто. Господиня пансіонату дуже непогано володіє англійською і відразу ж попросила називати її «мама» (про це також було написано в путівнику).

Машину вирішили здати за день до вильоту, щоб убезпечити себе від можливих проблем дорогою в аеропорт, для чого запросили співробітників SIXT у пансіонат. А нас в аеропорт відвіз чоловік господині пансіону за невелику винагороду.

Туреччина — чудова країна, в якій дуже багато цікавого. Тут можна і потрібно подорожувати самостійно. Навіть якщо не брати машину напрокат, бо в Туреччині дуже розвинене автобусне та залізничне сполучення. Ми зустрічали багато туристів, які подорожували саме так — громадським транспортом.

Дороги

Хороші, але сильно розганятися не варто — штрафи за перевищення швидкості величезні, а дати хабар на місці краще не намагатися: запросто можуть вдягнути наручники. Після Олімпоса і до Сіде дорога просто шикарна — по 3 смуги в кожному напрямку. Платні траси взагалі вище усіляких похвал. А ось на «400-й» дорозі, яка йде узбережжям через Каш-Фініке, протягом 20 км проводять вибухові роботи, і їхати доволі важко: траса являє собою вианий у скелі та місцями заасфальтований уступ, а на час робіт траса закривається. Вузько місцями настільки, що двом легковикам не роз’їхатися.

Бензин

У міру віддалення від Стамбула бензин дорожчав, досягнувши піку в 2,2 ліри в районі Каш-Фініке. В Анталії та в передмістях паливо трохи дешевше.

Оренда авто

Фірм із прокату машин у Туреччині багато. Що менша контора, то дешевша оренда, але менший парк машин, гірший стан техніки, менше страхове покриття. І навпаки. У великих компаній, як правило, є станції в різних містах країни — а отже, існує можливість здачі машини в іншому місті. Це коштує дорожче, хоча треба торгуватися.

Причому торгуватися потрібно заздалегідь, електронною поштою, використовуючи всі можливі аргументи: згадати великий стаж водіння; сказати, що, мовляв, за порадою друзів звертаюся саме до вас; можна полякати конкурентами. Під час отримання машини важливо все оглянути і зазначити в контракті всі подряпини і вм’ятини, перевірити наявність запаски та інструменту, рівень палива в баку.

Поліція

Поліцейські — приємні хлопці: завжди допоможуть (ну, або спробують допомогти). Є 4 види поліції — просто поліція, трафік-поліція, туристична жандармерія і трафік-жандармерія. До будь-яких можна звертатися з питаннями і проханнями, але англійською розмовляють тільки турист-жандарми (з шевронами Tourist police).

У всіх інших випадках мовою володіє хіба що старший офіцер у відділку. Цікаво, що з 12 до 14 години поліції на дорогах немає — настає час ланчу!

Дорожні знаки

Практично всі знаки схожі на наші або інтуїтивно зрозумілі. Хочеться звернути увагу на таке: якщо стоїть обмеження «30», це зроблено не дарма. Краще швидкість скинути — ці ділянки справді небезпечні. Знак зі смішним словом YAVAS означає, що треба бути гранично уважним: попереду — якась небезпека (дуже крутий поворот або нерівне покриття…).

Словничок

• «Nerede« (»нередЕ», з наголосом на останній склад) — »Де . «. Фраза «Tuvalet nerede» стане в нагоді в пошуках сортиру, а «Kebab salonu nerede» — якщо хочеться їсти.
• «Su» — вода, “Bira” — пиво, “Ekmek” — хліб або їжа взагалі.
• «ГюзЕль» — хороший, прекрасний. «Араба чок гюзель» — дуже гарна машина. «Гюзельюрт» — класне село.
• «Так» турецькою — “еvЕт” або “tamAm”. Перше — це просто так, а друге, швидше, «ага» — тобто згода, розуміння.
• «БуйУк» — великий, “кючУк” — маленький. Наприклад, «лЮтфен ікі чай буйУк буйУк бардак гетірИм» — «будь ласка, принесіть 2 великі склянки чаю». Ну, або, під час торгу, можна згадати «буйУк бичАк» — великий ніж (це якщо вже зовсім не йдуть на поступки).
• І, нарешті, «мерхабА» — це здрастуйте, «тешеккЮр едерім» — дякуємо, «айфіолсУн» — будь ласка, на здоров’я, «кошчакалам» — до побачення (говорить той, хто йде), а «гюлЄ гюлЕ» — той, хто залишається (наприклад, офіціант або продавець).