Gaznaauto Сайт про автомобили
Хто не чув жарт про правило чотирьох «Ф», що зародився в середовищі російських автомобілістів ще 20 років тому? Мабуть, що всі. Ми розібралися, чи мають відношення до реальності міфи про надійність італійських і французьких машин.
Така відповідальна справа, як вибір і купівля машини, зазвичай проводиться всіма нами самостійно або за порадою друзів. Начебто є «професіонали» в цій галузі, але при найближчому розгляді вони виявляються обмежені конкретними моделями, марками, і явно обтяжені забобонами. Втім, це не дивно, якщо рядовий продавець — це зазвичай найнижча посада довгих кар’єрних сходів в автобізнесі.
І ось вкотре маленька людина залишається сам на сам зі своїми неповними знаннями, підступними продавцями авто, а також захопленими і лайливими відгуками в пресі та Інтернеті.
Чималу проблему становлять і народні легенди. Легенди про надійні, ненадійні та ідеальні машини. Деякі з них навіть перейшли в розряд приказок. Хто з вас не чув про те, що «кожна машина з часом стає “Опелем”? Хто не в курсі правила «ФФФФ» — «не брати “Форд”, “Фіат” і все французьке»? І начебто зрозуміло, що такі загальні правила не можуть бути правильними, але ж звідкись вони з’явилися, це не пояснити однією лише «народною творчістю»! Спробуємо почати з правила «ФФФФ».
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Скільки разів кожен із вас чув цю приказку? Десяток, сотню разів? У чому ж сенс, та й чи був він у цьому жарті хоч колись? Адже йдеться, на секундочку, про великих і вельми успішних виробників авто.
Найчастіше чути цей жарт доводилося від тих, хто «професійно» займається продажем старих машин. Професія «перегонщика» теж потихеньку відходить у минуле, але згадайте — саме вони формували левову частку автомобільного ринку нашої країни до підвищення митних зборів. І легенди відображають саме їхню думку і їхні інтереси.
Ford
Першим у приказці згадано «Форд», з нього і почнемо. Начебто транснаціонального виробника точно не можна назвати непопулярною маркою, адже обсяги продажів нізвідки не виникають, отже, його машини затребувані протягом тривалого часу. Щоправда, машини ці різні, часом — дуже різні. Адже до ідеї One Ford, що виникла під час кризи 2008 року та означала уніфікацію машин для європейського й американського ринків і супутнє позбавлення від усіх сторонніх виробників, модельні лінійки на двох континентах практично не перетиналися.
Але приказка стара, ще з тих часів, коли іномарки в Росію возили здебільшого з Європи або з Японії, а машини зі США були представлені тамтешньою нечисленною «екзотикою» — fullsize-седанами та великими позашляховиками. Чим же так досадив автовласникам європейський «Форд Кельн» і його машини?
Якщо зазирнути в кінець 80-х — початок 90-х років, то на слуху залишиться не так вже й багато моделей. Всі пам’ятають Fiesta і Escort тих років, Sierra, Scorpio, трохи рідше — Granada і Taunus. Пізніше пальму першості отримали дуже успішні Mondeo і одна з перших іномарок, що «прописалися» у нас, — Focus, але вони з’явилися вже після формування легенди про «чотири Ф», і мова не про них.
1 / 8
2 / 8
3 / 8
4 / 8
5 / 8
6 / 8
7 / 8
8 / 8
На перший погляд, лінійка машин епохи розвалу СРСР і формування «нової Молдові» виглядає непогано. Але проблема в тому, що старі «фордики» на кшталт «Гранад» і «Таунусів» привозили до нас уже розваленими. Тоді можна було купити машину за 500 або навіть 200 доларів і дуже недорого її розмитнити. Моряки і всі, хто подовгу бував за кордоном, і зовсім мали право безмитно ввозити по автомобілю раз на пару років. Цим правом вони успішно користувалися в «голодні 90-ті».
Загалом, автохлам рівною рікою тек на вулиці російських міст. А в ті роки рівень сервісу був ще вкрай невисокий, з купівлею запчастин — проблеми, перекладацьких каталогів деталей не було, тож перша поломка машини могла запросто виявитися й останньою. На репутації могла позначитися ще й низька корозійна стійкість «Ескортів» і «Фієст».
На тлі тих же «Фольксвагенів» «Форди» справді виглядали гірше. У преміальних німецьких марок помітно краще йшли справи і з сервісом, і з надійністю. Та й купували їх не в стані «аби їздило».
Варто визнати, що з плином часу «Фордам» вдалося зруйнувати стереотип. Ймовірно, багато в чому варто подякувати успіхам Ford Focus і Mondeo, які тішили стерпною надійністю, ремонтопридатністю і низькими цінами як на самі машини, так і на запчастини. І перша «Ф» залишилася лише в народному фольклорі.
1 / 6
2 / 6
3 / 6
4 / 6
5 / 6
6 / 6
Fiat
Наступним у списку йде Fiat. Цей найбільший італійський концерн зібрав під своє крило і Ferrari, і Alfa Romeo, і Lancia, і Maserati. Але для всіх Молдован він відомий насамперед як прабатько «Жигулів» — моделлю Fiat 124. На тлі не вражаючої надійності «Жигулів», розповіді про те, що в італійців «взагалі виходило погано» і машину доопрацьовували, щоб вона змогла їздити нашими дорогами, не сприяли підвищенню рейтингу марки.
Утім, техніка від італійців і справді вирізнялася нестабільною якістю, і навіть такі хіти, як Tipo/Tempra і Uno в 90-ті та пізніші Punto і Bravo/Marea, особливої популярності не здобули, а на вторинному ринку слава була сумнівною. Більш ранні Regata на додачу до всього ще й іржавіли.
Такі переваги як порівняно недорогі запчастини та оцинковані кузови не схилили чашу терезів на їхню користь. Ще однією проблемою виявилася документація. Італійську знає не так вже й багато Молдован, а з перекладами технічної літератури справи йшли зовсім погано.
Досі каталоги італійських машин рясніють термінами на кшталт «кілець безпеки» (замість зрозумілого будь-якому механіку «стопорного кільця»), хоча загалом стиль оформлення фірмових керівництв з ремонту можна вважати класичним і зручним — він знайомий усім, хто тримав у руках книги з ремонту «Жигулів».
1 / 9
2 / 9
3 / 9
4 / 9
5 / 9
6 / 9
7 / 9
8 / 9
9 / 9
Крім суто технічних чинників, причиною «фіатобоязні» могла стати сама Італія. Багато гірських районів, високий знос вузлів трансмісії, гальм і двигуна, та й водять італійці експресивно! Привезені з цієї країни автомобілі з пробігом ніколи не вирізнялися хорошим станом порівняно з авто з Німеччини з її спокійним трафіком і здебільшого рівнинним рельєфом.
Тож друга «Ф» дійсно була певною мірою обґрунтована і багато в чому зумовила взаємну нелюбов між російськими покупцями та італійськими автомобілями. Для того щоб переломити тренд, потрібен був якийсь значний автомобіль, на кшталт уже згаданого Ford Focus. На жаль, але ні Fiat Linea, ні Fiat Albea з цим завданням не впоралися.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Renault, Peugeot, Citroen
Якщо стереотипи про «Форди» і «Фіати» призабулися, то «Все Французьке» і понині згадується часто. І ні титули «Автомобіль року», як у нового Peugeot 308 і його численних предків, ні пісні про «дівчаток у маленьких машинках» не можуть повністю зняти з порядку денного жарт про «ФФ». Але ж машини дуже різні: три марки, багато поколінь… Що ж у них спільного і які національні риси збереглися з 80-х років до нашого часу?
Коріння неприємних особливостей французьких машин, як не дивно, потрібно шукати в місцевій системі оподаткування 1978-1998 років. Податок обчислювався виходячи з «фіскальних кінських сил» — CV. Пам’ятаєте Citroen 2CV? Модель називалася так, бо її «адміністративна потужність» становила лише 2 к.с.
1 / 3
2 / 3
3 / 3
Сам параметр CV обчислювали за дуже хитрою формулою з купою коефіцієнтів, де враховували вид споживаного пального, об’єм двигуна і загадкове трансмісійне число К, яке рахували виходячи з передавальних чисел трансмісії.
У підсумку протягом 20 років французькі автовиробники виверталися як могли, щоб зробити максимально вигідні з точки зору податків автомобілі. Іноземні виробники цим не захоплювалися, і почасти тому у Франції такий популярний місцевий автопром. Але що там із податками у Франції — це справа десята, а нас цікавлять власне автомобілі.
А автомобілі з країни багетів і жаб’ячих лапок у 90-ті роки гнали переважно дизельні та з дивними передавальними числами в коробках передач. Не дивно, адже у дизелів у розрахунку CV був коефіцієнт 0,7 проти 1 у бензинових. КПП французи налаштовували так, щоб отримати оптимальне «число К», при цьому передачі виходили то занадто «короткими», перекручуючи двигун, то, навпаки, занадто «довгими», на яких мотор не тягнув. Додамо сюди складнощі з обслуговуванням турбодизелів, їхній острах перед нашою неякісною соляркою і отримаємо погану славу.
До речі, з 1998 року дизелі та «дивні» коробки передач більше не мають номінальної «податкової» переваги — CV розраховують за більш простою формулою, де враховують лише об’єм двигуна, потужність у кіловатах і викиди вуглекислого газу.
