Gaznaauto Сайт про автомобили
Здавалося б, що складного жбурнути кулю в заданому напрямку, і нехай вони там усі влучають! Виявляється, ні: по-перше, потрібно не жбурнути, а покотити.
По-друге, потрапити необхідно в «кишеню». І, по-третє, не посковзнутися б на секретній олії! Не така вже й проста ця розвага — боулінг!
У Молдові грають в американський 10-кеглевий боулінг. Правила цієї гри в усьому світі однакові — і на Чемпіонаті світу, і в сусідньому клубі. Так само однакова і система підрахунку очок. Максимально можлива їхня кількість — 300. Сьогодні можна не забивати собі голову підрахунком очок: у будь-якому клубі це робить за вас комп’ютер. Одна кегля — одне очко, але за кожен «спер» або «страйк» додаються призові очки.
Кулі фараонів
Ранні форми боулінгу, на думку деяких учених, існували ще у стародавніх єгиптян, китайців і германців. Однак перше письмове свідчення про прототип сучасного боулінгу належить до XIV ст. — тоді англійський король Едуард III заборонив своїм солдатам грати в нього. Короля можна зрозуміти: він готувався до Столітньої війни, і йому було не до ігор.
Згодом гра набула поширення в Німеччині та стала відома як «кеглі». Кажуть, що сам Мартін Лютер чимало сприяв її популяризації. Про німецьке походження гри свідчить і німецька назва закладу для гри в кеглі — кегельбан. З Європи гра в кеглі потрапила до Америки, де стала називатися боулінг (від англійського слова «a bowl» — «куля»). Згодом американський боулінг став настільки популярним в усьому світі, що гру було включено до Олімпійських видів спорту. Однак, окрім американського боулінгу, досі існують ще близько 10 різновидів цієї гри.
Уся ігрова термінологія звучить по-американськи, але всіляко схиляється на російський манер. Мета гри — збити однією кулею якомога більше кеглів. А бажано — всі 10 одразу. Тоді це називається «страйк» (strike). Щоб збити кеглі, що залишилися після першого кидка, робиться другий кидок — «спер» (spare). Два кидки складають «фрейм» (frame). Гра складається з 10 «фреймів».
Заповітний трикутник
10 кеглів ставляться трикутником. Кегля №1 стоїть попереду. Для того щоб вибити «страйк», потрібно влучити кулею в «кишеню» — відстань між першою і другою кеглями. Якщо ж кидати в лоб першої кеглі, то «страйка» не буде, і якась кегля залишиться стояти.
Довжина доріжки від зони розбігу до першої кеглі має становити 60 футів (18,3 м). Це так звана робоча, або ігрова, зона. Доріжка на три чверті своєї довжини намазується спеціальним синтетичним маслом, формулу якого виробники досі тримають у секреті. Остання чверть доріжки — суха. Куля, прокотившись по маслу, в сухій зоні отримує додаткову реактивність і починає закручуватися. Масло необхідне не тільки для плавного ковзання кулі, але також і для запобігання зносу. Все-таки боулінг — це ударний вид спорту.
Правило для автомобілістів
Крім правил підрахунку очок, у боулінгу існує ще й спеціальний етикет. Насамперед він стосується взуття: категорично заборонено грати в тому, в чому ти прийшов з вулиці! Також під час змагань заборонено палити і гучними криками підтримувати тих, хто змагається. Звичайно, в наших клубах таких суворих обмежень немає. Однак деяких правил техніки безпеки слід дотримуватися і тут. Так, діє автомобільне правило «перешкоди праворуч»: якщо гравець, що стоїть на доріжці праворуч від вас, збирається зробити кидок, то ви маєте дозволити йому його зробити, і лише потім кидати самому.
-
Ціна питання
- 1 година гри на одній доріжці, залежно від часу доби і дня тижня, — від 300 до 990 . Важливо пам’ятати, що на одній доріжці одночасно можуть грати кілька людей і, відповідно, сума оренди доріжки ділиться на всю компанію. У вартість входять прокат спеціального взуття для боулінгу, одноразові шкарпетки і, власне, самі кулі;
- Якщо є бажання мати все своє, то куля коштує 4 000-6 000 ., спеціальне взуття — від 2 500 ., тримач для зап’ястя — від 3 200 ., спеціальні сумки для 1/2/3 куль — від 2500 . Купити все це можна прямо в спеціальних магазинах при клубах.
Під час кидка не можна переходити за лінію заступу. По-перше, такий кидок не зараховується, а по-друге, це чудовий шанс полетіти разом із кулею намазаною олією доріжкою.
Допоможе механік
За грою стежать механіки-інструктори, які завжди підкажуть, яку кулю підібрати, як її правильно тримати і кидати. Річ у тім, що хоч кулі й усі однакові за діаметром, але вони різняться за вагою: від шести до 16 фунтів. Вага вказується цифрами на самій кулі. Зазвичай діти грають кулями № 6-7, жінки — 8-9, чоловіки — рештою. Ще одна важлива складова боулінгу — дрилінг. Так називається індивідуальне розсвердлювання (під пальці власника) отворів для захоплення на кулі. Дрилінг необхідний тому, хто грає власною кулею
Для дітей усе передбачено!
Василь Балакірєв, головний інженер «Клубу М-111»:
— Боулінг привабливий своєю доступністю для людей різного віку. До гри починають долучати таких малюків, що нам буває часом важко підібрати дітям взуття відповідного розміру. Вони тримають двома руками кулю і грають. У нас є три дитячі доріжки — вони відрізняються від «дорослих» тим, що на них виставляються бортики. Дитині нецікаво, якщо куля скочується в жолоб і нікуди не потрапляє. А так, б’ючись об бортики, куля докочується в будь-якому разі і збиває хоч щось. А трапляються і «страйки»: коли одним кидком збиваються всі 10 кеглів!
Взагалі ж, відвідувачі клубу грають «хаус боллами» — звичайними прокатними кулями. У них центр тяжіння розташований у центрі величини, а ось спортсмени грають кулями зі зміщеним центром тяжіння. Тоді куля йде по кривій — закручується. Для відпочинку ми такі кулі не пропонуємо, бо ними дуже складно влучити. А в нас і пенсіонери, і малі діти — всі хочуть влучати! Постійно чути радісні вигуки або вигуки засмучення.
