Dodge Caliber з пробігом: криві кузови безаварійних машин і наскрізна корозія

У якийсь момент Dodge Caliber яскраво блиснув на вітчизняному авторинку. По-перше, покупцям сподобався наліт брутальності в зовнішності і такого собі химерного «спорту» в інтер’єрі. По-друге, шанувальники «американців» були раді заокеанській новинці. Але якщо відверто, то купували Caliber насамперед тому, що для машини, яка позиціонується як кросовер, коштував він недорого. А як Dodge Caliber сприймається через п’ятнадцять років?

Техніка

Dodge Caliber побудований на бюджетній платформі для американського ринку, але у форматі, придатному для інших країн. Модель пропонували і в Австралії, і в Китаї, і в Європі, і у нас в Молдові. Для свого класу Caliber максимально простий, але має свої переваги — ремонтопридатність і відносну дешевизну в експлуатації.

В основі моделі лежить платформа Chrysler PM/MK — це варіація «візка» Mitsubishi GS, на якій зроблені Lancer, ASX і навіть Outlander XL. Щоправда, з серйозним американським «акцентом»: проводка тут інша, та й задні підвіски мають серйозні відмінності від японських моделей. В іншому це типова платформа з великим суцільносталевим кузовом (у конструкції взагалі немає алюмінію), типовими для класу підвісками МакФерсон спереду і багатоважільною ззаду. Базовий привід передній, опціональний повний реалізований за допомогою кутового редуктора та електромагнітної муфти на задній осі.

Мотори — чотирициліндрові серії Chrysler World Engine розробки альянсу GEMA: атмосферні об’ємом 1,8, 2,0 і 2,4 л і наддувний 2,4 для версії SRT-4. DaimlerChrysler як власник марки Dodge брав участь у розробці цих двигунів, відомих як серія 4B1 у Mitsubishi і Theta/Theta II у Hyundai.

Двигуни умовно взаємозамінні, але не ідентичні. Треба враховувати, що навіть блоки циліндрів трохи, але відрізняються від японських і корейських, не кажучи вже про поршневу групу, допоміжне обладнання, конфігурацію системи живлення і прокладки. Особливості в експлуатації у цих моторів теж свої. Ще на Dodge зустрічаються дизелі Volkswagen 2,0 TDI — своїх в американців не було, а дизельні мотори збирали відносно недалеко від виробленого в США Caliber — в Мексиці.

Коробки передач представлені 5- і 6-ступінчастими механічними варіантами, альтернативою яким був варіатор Jatco. Варіатор поєднували тільки з бензиновими моторами 2,0 і 2,4 літра без наддуву, а наддувний оснащувався виключно 6-ступінчастою МКП від Getrag.

Хронологія

Січень 2006 року. Серійна машина дебютувала на Детройтському міжнародному автосалоні.

Березень 2006 року. Початок продажів у США передньопривідних версій 1,8 (148 к.с.) з 5-ступінчастою МКП, а також 2,0 л (158 к.с.) і 2,4 (172 к.с.) з варіатором і МКП. Потужніший варіант був доступний також із повним приводом і CVT. Для Європи та Австралії машина поставлялася з дизелем 2,0 TDI 138 к.с. виробництва Volkswagen і тільки з МКП.

Лютий 2008 року. З’явилася версія SRT-4 на механіці з повним приводом, двигуном 2,4 (285 к.с.) з турбонаддувом. Додано нову дизельну версію потужністю 170 к.с. з МКП.

Листопад 2011 року. На заводі в Іллінойсі випущені останні з 400 тисяч екземплярів Caliber.

Кузов

Зовнішні панелі

На перший погляд епітет «кузов, як у Жигулів» щодо Dodge Caliber буде навітом. Формально в «американця» і оцинковка є, і пофарбований метал якісно (навіть блиск покриття зберігає довго). Тільки ось лак з часом може почати облазити з бамперів, а між кузовними панелями хіба що палець не влазить. До звичних європейцям мінімальних зазорів і фарби, що міцно тримається на пластику, об’єктивно далеко.

Іноді кузови машин, які навіть не бували в аваріях, виглядають «кривувато». З цього приводу у свій час навіть ходила легенда: мовляв, у всьому винні складні умови доставки в Росію. Віриться в неї насилу, проте моїм знайомим справді прийшла нова машина з таким «кривим» кузовом. Можливо, річ у слабкій конструкції силового каркаса або поганій роботі з кріплення машини на судні: якщо кріплення перетягнуть у рази, а під колесами нерівна поверхня, то кузов може повести.

Так чи інакше, двері у того екземпляра зачинялися абияк, і отримати зазори, як у нормальної нової машини, не було можливим. І знайомі були далеко не єдиними постраждалими, хоча багато хто не відмовлявся від таких машин, а експлуатував: «нова ж!».

Однак найсумніше, що кузов кородує, незважаючи на оцинкування і використання строго американських матеріалів для лакофарбового покриття та американської ж сталі. Гниють насамперед пороги і арки, а ще всі стики панелей крил і бамперів. Не сильно відстає у швидкості корозії і кромка даху, місця відколів ЛФП, нижні частини і кромки дверей. «Жучки» вилазять на всіх зовнішніх поверхнях, включно з плоскою частиною даху. Корозія не шкодує каркас капота, кришку багажника під пластиковою накладкою і по нижній кромці. Dodge без підфарбовувань, іржі та з оригінальними порогами в наших краях скоро стане рідкістю. У південних регіонах, де машини не бачать не те що солі, а навіть снігу, все одно трохи, та підгнивають пороги і двері та «зацвітають» крайки даху і капота.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

Навіть у машин останніх років трапляються численні жучки, а часом і відверті дірки, що вже говорити про екземпляри перших випусків. Від запитуваної ціни стан теж не залежить безпосередньо. Варіанти з десятка найдорожчих хизуються приблизно тим самим набором неприємностей, що й дешеві. Серед останніх можна навіть підшукати щось цікавіше, без слідів бюджетного ремонту порогів і поспішного замазування проблемних місць. Головне — шукати терпляче і строго в південних регіонах.

Іноді трапляються машини гаражного зберігання і з якісним антикором, зробленим одразу після купівлі. Але це поодинокі пропозиції, і вони розходяться серед фанатів дуже швидко.

Знайти ідеал складно, скоріше можна розраховувати на «найкраще з гіршого». Справа і в економії виробника, і в конструктиві. Наприклад, конструкція задньої арки, за якої вона прикрита дверима, завжди призводить до ранньої появи корозії. Аналогічна біда переслідує, наприклад, Land Rover Freelander 2, Skoda Yeti і Opel Omega B.

Ну а гумові ущільнювачі, що розбухають від корозії каркаса, — просто класика американського автомобілебудування, та й японського багато в чому.

Якщо ви купуєте Caliber північніше Краснодарського краю, то ретельний огляд кузова обов’язковий. Ніяких оглядин ввечері, оцінок стану за фотографією або мокрою чи брудною машиною. І дуже стане в пригоді ендоскоп, щоб зазирнути в пороги і приховані порожнини.

Знизу

Днище кузова загалом тримається непогано, але поверхнева корозія присутня майже на всіх елементах: місця поблизу швів і дрібні кронштейни повально іржаві, як і всі численні шпильки. Рудий наліт в арках і навіть на швах — це дрібниці для Caliber. Бахрома по низу внутрішньої частини арки — ось справжня неприємність. А кронштейн кріплення датчика системи контролю тиску в шинах TPMS у передній арці просто згниває, і той бовтається на проводці.

Шукати Dodge Caliber без корозії знизу абсолютно марно. У кращому разі зустрінете екземпляр, у якого метал ще відносно цілий. За бажання можна зачистити проблемні місця, не вдаючись до зварювання, або ж просто їздити ще кілька років, оновлюючи проникаючий антикор. А ще років через п’ять на ринку напевно буде багато машин з вигнилими підлогами.

У випадку з порогами ситуація вже критична: вони згнивають зсередини, заодно страждає підсилювач порога. Коли внизу порога з’являються руді крапочки, всередині порожнини вже шари пухкої мокрої іржі, і фарбувати зовні абсолютно марно. Залишається тільки розкривати і переварювати із зачисткою всіх пошкоджених елементів всередині.

Причини лиха криються в слабкій вентиляції і повній відсутності антикорозійної обробки внутрішніх порожнин. Тонкий шар ґрунту всередині не пофарбований повністю, та й зовні порога тонке і ніжне ЛФП без шару антигравію. Оцинкування виконано тільки зовнішнє, а гальванічне покриття вкрай тонке. Жодних заходів до того, щоб воно не прогорало в місцях зварювання, під час складання на заводі не докладають — навколо точок зварювання іржа лізе насамперед.

Стакани передньої підвіски підгнивають по шпильках кріплення і по швах. Причому гнити можуть шви і з боку бризковика моторного відсіку, і з боку моторного щита і верхнього підсилювача лонжерона — як «пощастить»! Причини банальні: поганий захист швів, скупчення сміття і води в надмоторній ніші та відсутність догляду. Даються взнаки і не дуже точне штампування, і внутрішні напруження панелей, що виникають із цієї причини, а також неакуратно покладений шовний герметик.

Все виглядає так, ніби кузов збирали вручну, а панелі виготовляли на зношених штампах. Загалом, усі принади бюджетного американського складання. Де-небудь у Каліфорнії це було б найменшою з бід, але у нас саме кузов підводить першим. Дилери теж не проводили додаткової обробки, принаймні примірників з непоганим збереженням порогів мало. Майже всі вдалі машини — з прозорою історією обслуговування і збереглися лише завдяки турботі власників.

Обладнання кузова

Якість у дрібницях — це не про Dodge. Тут і замки ніжні, і в склопідйомниках застосували ажурні пластикові кронштейни, які регулярно розвалюються. І пластикова накладка кришки багажника тримається на чесному слові — їй постійно виламують кріплення. Не дивуйтеся обвислим бамперам через невдале кріплення, слабким петлям дверей і поставленому з перекосом лобовому склу.

1 / 4

2 / 4

3 / 4

4 / 4

Кількість дрібних поломок, що підстерігає кожного власника такої машини, досить велика. Не всі елементи мають суто вікові проблеми. Багато хто просто кволенький і схильний до виходу з ладу, щось не любить холодів і снігу, бампери банально погано пофарбовані, а невдалі кріплення не переносять будь-яких контактів. Склоочисники просто дуже дешеві — передні «двірники» краще не вмикати, коли лобове скло вкрите снігом. А задній — якщо щітка примерзла до скла або механізм заклинив через корозію: у нього розламає корпус. На батьківщині машини всі ці елементи хоча б дешеві, але у нас терміни доставки і ціни не сприяють спокійному ставленню до такого «дріб’язку».

Салон

Якщо залишити за бортом специфічний дизайн і дуже низьку зносостійкість керма і сидінь, то салон дуже навіть непоганий. Тут багато дешевої пластмаси, але просторо і присутній якийсь особливий стиль. Порівняно навіть з дешевими європейськими автомобілями інтер’єр біднуватий, і опрацювання дрібних елементів страждає, але у фанатів бюджетних Renault і навіть деяких «японців» і «корейців» особливих претензій не виникне. Навряд чи вони чіплятимуться до того, що багато кнопок не підсвічуються, важелі працюють не з тим звуком, або що в бюджетних комплектаціях відсутній ліфт водійського сидіння. Зате тут «весела» приладова панель, зручно сидіти, купа місця під дріб’язок і приємне кермо.

1 / 20

2 / 20

3 / 20

4 / 20

5 / 20

6 / 20

7 / 20

8 / 20

9 / 20

10 / 20

11 / 20

12 / 20

13 / 20

14 / 20

15 / 20

16 / 20

17 / 20

18 / 20

19 / 20

20 / 20

Вбити такий салон теж складно. Якщо його не мити зі шланга і не полірувати наждачним папером, він довго зберігає вигляд. Скороченню обсягу пилу, що потрапляє в салон через вікна, сприяє забійний кондиціонер — він у прямому сенсі виморожує до кісток. Кліматика зазвичай проста і не завдає неприємностей, хіба що зрідка ламається щось з електрообв’язки.

Електрика

Електрообладнання у машини теж гранично просте, і це скоріше плюс. Ось тільки якість виконання підвела. Проводка моторного відсіку проходить у правій колісній арці над локером, і згниває вона в цій зоні успішно. Перед колесом, у тій самій колісній ніші, розташований блок реле вентиляторів системи охолодження, і він теж у нашому бруді та волозі довго не живе. Блок реле пов’язаний із проводкою на фари.

У підкапотній проводці джгути часом руйнуються, оскільки якість дротів і пластику ізоляції дуже посередня. Ну і, звісно ж, ламаються дроти в гофрах дверцят, особливо водійських і задніх. Проводка часом підводить у найнесподіваніших місцях: може трапитися негерметизований роз’єм на коробку або роз’єм салонної коси, який розвалюється, погано обтиснутий на заводі. Ну і, звісно ж, мастило в роз’єми не закладають.

Ще з поширених поломок можна відзначити масово вмираюче підсвічування приладової панелі, а іноді і стрілки покажчиків. Підсвічування кнопки аварійки не працює майже у всіх, та й самі кнопки часто відмовляють. Блок центрального замка тут окремий і іноді теж ламається.

Що неприємно, проводка, що підгниває, і блок-реле задіяні у важливих ланцюгах, тож машина може періодично не стартувати через їхні відмови. В іншому проблеми прості: з більшістю розбереться людина, яка вміє користуватися звичайним тестером. Головне, щоб машина не згоріла через короткі замикання. Із приємних дрібниць — надійні генератори, а також наявність штатного акумуляторного ліхтарика. Щоправда, в ньому періодично потрібно міняти акумулятор. Зате ремонтувати машину в темряві на узбіччі зручно.

Проміжний підсумок

Не зовсім зрозуміло, як така простацька всередині машина, що швидко іржавіє зовні, досі зберігає популярність у фанатів і цінник у 500-600 тисяч лів на вторинному ринку. Може, цьому сприяють неймовірно надійні мотори і коробки передач? У цьому ми детально розберемося в другій частині матеріалу про вживані Dodge Caliber.