Дунем: як обрати правильний автокомпресор?

Якщо ви подорожуєте на автомобілі або просто часто їздите на далекі відстані, а ваші шини не належать до сімейства RunFlat, то, напевно, електричний насос-компресор вже живе у вас у багажнику. Ну або хоча б доданий у «wish list». Давайте подивимося, що має бути всередині правильного компресора, як його застосовувати, і як отримати від володіння ним максимальну користь.

Як влаштований компресор?

Електронасоси «за копійки» — прекрасний приклад викинутих на вітер грошей. Вони бувають виконані в найрізноманітнішому, часом вельми химерному дизайні, містять у собі вбудований ліхтарик, аварійну мигалку і навіть радіоприймач, можуть мати автономний акумулятор, дисплей і навіть автоматичне вимкнення за встановленим заздалегідь тиском. Але всередині більшості з них ховається один і той самий механізм: малопотужний електромоторчик, більше придатний для дитячої іграшки, через пластмасову шестерню, яка зменшує оберти, сполучений із кривошипно-шатунним механізмом, який приводить у дію поршень у циліндрі.

1 / 3

2 / 3

3 / 3

У цьому з дозволу сказати «механізмі» буквально все зроблено неправильно — кожен елемент! Поршень, циліндр, поршневі кільця, підшипники, відведення тепла, манометр з дикою похибкою — все розраховано на рідкісні застосування (та й то в теплу погоду). В іншому ж випадку знос механізму стає абсолютно непристойним, тиск повітря різко падає, натомість у надлишку з’являються брязкіт і гуркіт…

Практика найкращих виробників автомобільних компресорів засвідчила, що поршень має бути з сухою манжетою з різновиду фторопласту — пластику з найнижчим коефіцієнтом тертя ковзання, а циліндр — суцільноалюмінієвим з масивними стінками, ребристими зовні. Лише така конфігурація дає змогу довго працювати без зносу і без зниження тиску. Але зустрічається вона нечасто.

Зазвичай у дешевих компресорах стоїть циліндр з голої сталевої тки, і навіть якщо він має вигляд алюмінієвого з ребристим радіатором, це лише зовнішній декор, що має дуже поганий тепловий контакт із циліндром.

Поршень у халтурних насосів обов’язково густо змазаний. І це дуже погано, бо саме мастило забезпечує компресію і ковзання, а коли мастило випаровується всередину ваших шин (що відбувається досить швидко), у компресора одразу ж розбивається циліндро-поршнева група, різко знижується і без того квола продуктивність, а звук роботи стає нестерпним. У правильному насосі габарити двигуна можна порівняти з розмірами сучасного редукторного стартера. Ну як інакше вмістити в себе товстий вал, потужні обмотки, магніти і ґрунтовні опорні підшипники? Циліндр з високою продуктивністю виділяє багато тепла, яке ефективно відводить масивний алюмінієвий радіатор, виконаний з циліндром у вигляді єдиного цілого.

У «правильному» насосі стоїть потужний кульковий підшипник шатуна. В одноразовому ж його взагалі немає, і метал там треться по металу.

Ще одна ознака дешевих одноразових насосів — важільний наконечник. Цей недолік скоріше не в типі насадки, а у виконанні. Втрати повітря при від’єднанні у різьбових насадок у 2-3 рази більші, ніж важільних (накидних, обтискних). Але недоліком важільних насадок є знос ущільнювача (обтискача). Він, як правило, виконаний з гуми, а різьблення ніпеля — з металу, і саме різьблення за недотримання ДСТУ найчастіше гостре і діє як пила на ущільнювач. Якщо ще враховувати, що взимку гума дубіє, то знос накидних насадок виявляється дуже швидким. Але для коліс малого діаметру накидні насадки кращі, оскільки дають змогу змінити потік повітря на 90 градусів: у хороших компресорах найчастіше використовуються накидні насадки якісного виконання.

Беркут R14 і R17

Для демонстрації правильних надійних електронасосів ми взяли дві моделі однієї з найкращих вітчизняних марок — «Беркут». Власне, на порівняльних фото вище якраз модель R17. Навряд чи хтось дорікне нам у настирливій або некоректній «рекламі», бо висока надійність і довговічність компресорів цього бренду вже багато років відомі не тільки тисячам звичайних російських автовласників, а й серйозним спортсменам-джиперам, і любителям пневмопідвісок, і будівельникам сигнальних пневмосистем, які роблять з машин «паровози».

Лінійка «Беркутів» широка, але ми вирішили не заглиблюватися в питання екстриму, спорту і напівпрофесійного використання, тому взяли моделі R14 і R17, одні з найпопулярніших у власників легкових седанів і хетчбеків, а також різномастих кросоверів.

Беркут R14 — компактний, дуже тихий компресор з низькою вібрацією. Він під’єднується до прикурювача, має вбудований світлодіодний ліхтарик для накачування коліс вночі та в сутінки, високоточний манометр, гвинтовий штуцер під’єднання до ніпеля з мінімальними втратами повітря під час вимкнення, комплектується зручною і дуже міцною сумочкою.

При цьому, незважаючи на компактність, модель R14 може накачати не тільки маленькі 14-дюймові колеса, як можна помилково подумати! Компресор побудований у повній відповідності з вищенаведеними критеріями правильного компресора. Тут є і алюмінієвий циліндр, і поршень, що працює без масла, і потужний електродвигун. Завдяки тиску, що розвивається до 8 атмосфер, пристрій відмінно справляється з великими колесами великого седана або позашляховика.

Беркут R17 — це компресор для реально активної експлуатації. З ним можна сміливо долати бездоріжжя на кросовері або невеликому позашляховику з MT-шною гумою, накачувати з нуля комплекти сезонних шин, качати човни і багато іншого. Цей високопродуктивний насос із безперервним часом роботи в 40 хвилин розвиває тиск 12 атмосфер, маючи ще потужніший двигун і більш розвинене алюмінієве охолодження циліндра.

Він під’єднується безпосередньо до клем АКБ і має зручний 7-метровий кручений шланг із гвинтовим штуцером, точним манометром і зручним клапаном-дефлятором, який дає змогу за необхідності стравлювати зайвий тиск. Як і все в лінійці «Беркутів», ця модель поставляється в міцній і потужній сумці з тканини-кордури.

Тиск у шинах: контролюємо і регулюємо

«…я лежу під «москвичем» з масляним шприцом у руках і поступово переношу вміст шприца як у ковпачкові маслянки, так і собі на фізіономію. Під автомобілем спекотно і душно, а днище його вкрите товстим шаром засохлого бруду…»

А. і Б. Стругацькі. «Понеділок починається в суботу»

Сучасні автовласники не схожі на своїх батьків і дідів. Ми не тільки забули, що таке шприцювання шворнів, а й благополучно ігноруємо і щоденну перевірку рівня оливи, і контроль тиску в шинах, і багато іншого. Звісно, у сучасного авто щодня перевіряти масу параметрів немає потреби, але хоча б раз на тиждень це робити варто: менше грошей піде на ремонт вчасно виявленої несправності, довше відкатають недешеві шини.

Чи можете ви на око, наприклад, виявити падіння тиску в 0,2 атмосфери? Навряд чи… А такий, здавалося б, незначний витік зіграє не на вашу користь під час несподіваного швидкісного маневру, а заразом помітно прискориться знос протектора і зростуть витрати. Падіння тиску на 10% від норми знижує вибіг автомобіля на 20%. Причому, незважаючи на те, що формально вибіг — це рух накатом за інерцією, його зниження впливає на зростання витрати палива в будь-якому режимі руху.

До чого це я? До того, що маючи якісний компресор з точним манометром, можна порівняно легко контролювати поведінку автомобіля на дорозі шляхом регулювання тиску в шинах. Зрозуміло, радикально збільшити керованість або прохідність машини ви не зможете, але регулювання тиску відповідно до дорожніх умов завжди буде помітним. У піску, багнюці, на мокрій траві можна стравити шини до 1,5-1,3 атмосфер, збільшивши площу плями контакту з поверхнею, на швидкісних перегонах хорошими дорогами — підняти тиск приблизно на 0,1-0,2 атмосфери від норми. При повному завантаженні салону пасажирами і поклажею тиск можна підняти ще більше, на 0,3-0,4 атмосфери від норми.

Кволі безпородні електронасоси качають повністю спущене колесо дуже довго, з кожною хвилиною все більше перегріваючись і втрачаючи продуктивність. Давайте подивимося, як це роблять правильні компресори.

Беремо три колеса (R17 235/65, R15 185/60 і R13 175/70), спускаємо їх до нуля і накачуємо, засікаючи час, до 2,5, 2,0 і 1,8 «очок» відповідно. «Беркут R17», який під’єднується “крокодилами” до клем батареї, перевіряємо із запущеним і з заглушеним мотором, а менш ненажерливий за струмом “Беркут R14”, що має штекер у прикурювач, — лише за умови заглушеного мотора. Друге припустимо, оскільки компресор менший, але ми рекомендуємо використовувати компресор при заведеному двигуні: це не тільки рятує від розрядки акумулятора, а й забезпечує легший пуск компресора під навантаженням, швидке накачування і дбайливіше ставлення до ланцюгів автомобіля завдяки зниженню струму.

Результат, треба сказати, відмінний.

До речі, якщо ваш насос має великий запас міцності і не належить до категорії «ашан-компресорів», в яких потрібно берегти закладені в нього мізерні крихти ресурсу, він чудово впорається і з роботою з набагато більшим об’ємом, ніж колесо. Наприклад, з «Беркут R17» неважко перейти «з коліс на весла», накачавши ним човен. Щоправда, потрібно заздалегідь запастися перехідником з шинного «соска» на клапан для човна типу Ceredi, Bravo або інший, який використовується на вашому човні. Такий перехідник можна придбати, а можна зробити самостійно, купивши окремо човновий штуцер і шинний «сосок». З останнього потрібно викрутити ніпель, підрізати ножем гумове потовщення і туго вставити в штуцер.

Швидкість накачування, звісно, невелика (для 280-го двобалонного човна нам знадобилося 23 хвилини). Так, компресор все ж розрахований на видачу тиску, а не кубатури. Але на природі зазвичай поспішати нікуди, а R17 тихо і не дратівливо торохтить і не потребує запущеного мотора, оскільки під час роботи на великий обсяг струм споживання дуже малий. Тож за бажання можна впоратися і з човном.

А ось дешевий компресор на цю роботу, можливо, витратить все своє життя. Життя, треба сказати, коротке і важке.