Дві спроби зробити три: тюнінг ВАЗ-2103

Класика для дрифту, класика для ралі — це все, ви скажете, ми вже бачили. Так, зазначимо, ми і не таким вас пригощали, але «трійку» в цьому соусі ще не подавали.

У реальності створити навіть такий «типовий» проект виявилося складніше, ніж скласти нехитрий віршик, як той, що вище. Помилки, щоправда, теж виявилися «типовими», але тим і славний тюнінг: кожен, хто працює над своїм проєктом сам, частенько ходить по граблях, які щойно впали після попереднього ентузіаста.

Задум

Початок проекту датується далеким уже листопадом 2014 року, коли ВАЗ-2103 знайшов нового господаря в особі Олега. На «класичну» машину були цілком «класичні» плани: купити її, щоб недорого зрозуміти, що таке дрифт, і чи варто займатися ним далі. Одразу після купівлі її злегка доопрацювали для цільових виїздів: встановили укорочені на 30 мм рульові сошки для збільшення вивороту коліс і заварили диференціал, а в салоні з’явився базовий набір із «ковша» і спортивного керма. І — поїхали.

З грудня по березень «трійка» нещадно експлуатувалася на терені вивчення основ керованого заносу на всіх можливих підмосковних трасах, і до кінця зими перетворилася на гірку понівеченого металу. Але Олег зрозумів, що таке зимове катання — це не тільки цікаво, а й цілком бюджетно. Тож, оцінивши стан несучих кузовних елементів своїх «Жигулів» на кшталт підлоги та лонжеронів, він переконався, що вони «ще походять», і вирішив не здавати машину в утиль, а відновити її для продовження аматорських змагань.

Уже наприкінці 2015 року назустріч зимі виїхав близькостоковий, але відновлений автомобіль. У сезоні 2015-2016 «трійка» брала участь у ЖеЖе Matsuri — ICE Battles Series. Це був перший раз для них обох: для неї — перші виїзди на стаціонарну трасу, для Олега — перший досвід у змаганнях. Практика показала, що в результаті вийшов хоч і повільний, але простий і надійний автомобіль — саме те, щоб влитися в атмосферу перегонів. Простота і надійність доводяться ще й тим, що ВАЗ залишився автомобілем на кожен день, жодного разу не засмутивши поломкою. Але все головне — і проблеми, і радості — було ще попереду.

Зовні

До жовтня 2016 року Жигулі «витримали» вдруге: на підсилювачах і лонжеронах з’явилися тріщини, всі поліуретанові з’єднання були розбиті, а все, що могло зламатися від вібрації, зламалося. Як уже відомо, з цієї ситуації є тільки два виходи — і Олег знову вибрав другий.

Автомобіль знову заїхав у гараж на повну перебудову. «Трійку» розібрали дощенту, повністю зачистили і проварили з посиленням усіх слабких місць. Після цього внутрішню частину кузова пофарбували в сріблястий металік і покрили глянцевим лаком. Зовнішню частину без уваги, звісно, не залишили: кузов не тільки відновили, а й попутно «затюнили», пішовши шляхом його полегшення. Капот і багажник були замінені на пластикові, а бічні стекла поступилися місцем замінникам з полікарбонату.

Образ доповнили пластикова передня «губа» Вихур і кастомний спойлер, виготовлений за мотивами перегонової Lada MTX Racing із сімдесятих — його виконали з монолітного пластику і з обох боків проклеїли тонколистовим алюмінієм. Щоб компенсувати контроль внутрішнього «мікроклімату», загублений разом з опускним бічним склом, у дах впровадили повітрозабірник, виготовлений на замовлення — його внутрішня відповідна частина розподіляє забраний потік повітря між водієм і потенційним пасажиром. Останній, але не за значущістю, елемент екстер’єру — диски ВСМПО Антарес, відпіскоструєні та пофарбовані все в той самий сріблястий металік.

Всередині

З салоном так викручуватися не довелося, тут пішли класичним спортивним шляхом — викинули все «цивільне» на смітник, вварили каркас, встановили пару спортивних «ковшів» і вживили в передню панель додаткові прилади. Акумулятор переїхав на місце заднього сидіння — маленький реверанс у бік безпеки і розважування.