Gaznaauto Сайт про автомобили
Чесно кажучи, я не думав, що продаж машини сьогодні — це складний захід. Чумові накрутки і дефіцит нових машин в автосалонах, помножені на дивний панічний настрій суспільства споживачів, породили неймовірне зростання цін і на вторинному ринку. Тому там теж хапають усе, що погано (тобто, дорого) лежить. Але хапають не тільки пристойні люди, а й ті, хто займається цим професійно. І це біда.
Focus замість BMW Х5
Я довго згадуватиму двох «розводил», які приїхали купувати мій старий Фокус на не менш старому Х5. Один із цих бородатих людей зображував покупця, другий — підбирача.
Поки перший стояв поруч, інший ходив навколо машини, вишукував її «косяки» і дуже голосно повідомляв про них «покупцеві». Він тикав товщиноміром ET-11P у кузов машини і вигукував дивні цифри. Точно такий самий товщиномір лежав у мене в кишені дверей (він мені іноді потрібен по роботі), і він мене анітрохи не лякав. Свого часу цей же ET-11P так само прискіпливо мацав цю машину, коли я купував її собі. Тому я не переживав. Але той, який начебто підбирач, дуже голосно цокав язиком, а потім показав мені цифри, що вражають уяву: 1500 мкм на водійських дверях. Далі цей клоун заявив, що не фарбований тільки дах, а машина — просто відро з болтами.
Я не став сперечатися. На цьому товщиномірі можна натиснути кнопку калібрування і змусити його показувати все що завгодно, тільки не товщину ЛФП. Зрозуміло, що ця парочка — два перекупи. І немає там ніякого покупця і найнятого підбирача. Ці діти гір на роздовбаному Х5 приїхали за ложку плову забрати мій Фокус. Що ж, давайте далі.
Далі на божий світ з’явився, зрозуміло, сканер ELM 327. Буквально місяць до цього я своїм сканером (не ELM, а значно дорожчим і просунутішим Delphi DS150E) шукав причину троїння мотора (і знайшов пробиту котушку запалювання — були пропуски в другому циліндрі), через що знав, що жодних помилок в ЕБУ немає.
Однак у мене очі на лоб полізли: розсинхронізація фаз! На старому фордівському 100-сильному 1,6? Та годі! Підбирач полазив по своєму телефону і заявив, що потрібно міняти фазорегулятор. Якого на цьому моторі, зізнатися, ні чорта немає. І ще знайшли якісь помилки в АКП.
З урахуванням знайдених «підбирачем» несправностей мене попросили скинути 150 тисяч лів. Тобто майже половину вартості. Двоє зі скриньки довго і голосно обурювалися станом машини і тим, що я змусив їх їхати через усе місто дивитися це вбите відро, не сказавши ні слова про те, наскільки воно вбите. Вони на мене дуже образилися, але швидко охололи і були готові пробачити мене хоча б за сто тисяч лів знижки (на 150 я не погодився).
На це я замкнув машину, попрощався і пішов додому. Клоуни залишилися ходити навколо машини і цокати язиками (мабуть, від захвату). Але їм я нічого не продав би і за повну вартість — не люблю шахраїв.
Я думав, що це всього лише випадковий епізод. Але ні. За схемою «два клоуни на одного продавця» зараз, виявляється, працюють багато хто. Принцип простий: актор, який грає підбирача, доволі агресивно або принаймні авторитетно-наполегливо перераховує актору-покупцю всі нібито знайдені недоліки автомобіля. Якщо продавець не надто сильний у техніці, він потихеньку переконується, що його машина доживає останні дні і просто необхідно якнайшвидше злити ці дрова кому завгодно. Хоча б ось цим хлопцям, які, незважаючи на жахливий стан машини, готові просто зараз дати за неї живі гроші. Напевно, з кимось це спрацьовує, бо свої ролі ці клоуни грають переконливо.
Очевидно, майстерність перекупників зростає постійно. Куди діватися — ринок диктує свої правила.
Я — професіонал!
Другий сорт людей, які попили мені крові під час продажу автомобіля, — це непідробні «професійні» підбирачі. Вони порють милостиву нісенітницю не набагато рідше за перекупників, тому що цих підбирачів розвелося як мух у сільському туалеті, і всі вони, само собою, просто автомобільні гуру.
Я вже якось розповідав історію про те, як один такий дивак скинув показання середньої витрати пального на БК моєї машини, а після десяти хвилин роботи мотора на місці показав потенційному покупцеві витрату під 20 літрів (причому на годину, а не на сто кілометрів) і заявив, що двигун несправний, тому «жере багато бензину». Хотілося взяти цього професіонала, облити бензином і спалити. Але тоді, всього лише роки чотири тому, такі красені були рідкістю. Зараз кожен другий покупець приїжджав на огляд у супроводі «експерта». Варто визнати, що деякі з них справді щось розуміють. Але один із них мені запам’ятався особливо яскраво.
У моєї машини один поріг був перефарбований, інший — замінений і перефарбований. Куди діватися: 14 років у нашому кліматі та дорожніх реагентах — це дуже багато. В оголошенні я цього факту не приховував.
Підбирач теж помітив перефарбування порогів. Заміну одного з них, однак, пропустив. І почав відмовляти покупців: мовляв, усе погано, он навіть поріг варити довелося. Мені було трохи смішно, але потім я засмутився, тому що він ніс несусвітню нісенітницю про мою машину, а його при цьому уважно слухали. Підбирач явно вислужувався, і йому дуже не хотілося купувати мою машину.
Я почав розповідати, що було зроблено в автомобілі ще. Дійшов до заміни радіаторів системи охолодження і клімат-контролю. «Ага!», — зрадів підбирач. — «Обидва потекли? Значить, тиск високий. Все забито».
«Що — все?», — хотів запитати я. Мені було дуже цікаво, що можна так забити, щоб тиск раптово зріс і в системі охолодження, і у випарнику кондиціонера (ха-ха). Але я нічого запитати не встиг. Підбирач спритним рухом руки повернув кришку розширювального бачка на гарячому моторі. Так, тиск там дійсно є. І ще там є дуже гарячий антифриз. «Миттєва карма», — подумав я і пішов шукати кришку бачка, яку він з переляку відкинув убік.
Ясна річ, із цим товаришем продаж теж не відбувся. Тому що поріг фарбований і «все забито».
Послуги підбирачів — це добре. На вторинному ринку справді повно дров. Але люди, будь ласка, шукайте дійсно професіоналів! А не цих ось з обпаленими руками…
І на папері…
Про те, як намагаються мухлювати з документами, розказано багато. Чесно кажучи, бог милував: сам я з цим видом мухлежа не стикався. Але чув свіжу історію про розлучення, яке, найімовірніше, з’явилося не так давно. І з’явилося воно завдяки юристам.
Річ у тім, що у нас майже неможливо повернути машину продавцю. Для цього потрібно не тільки знайти істотні недоліки і довести, що на момент купівлі покупець про них не знав. Треба виконати ще кілька умов. Наприклад, довести, що ці недоліки на момент купівлі вже були. Для цього треба шукати незалежного експерта, який не тільки опише ці недоліки, а й переконає в суді в тому, що вони на момент купівлі вони вже існували, а продавець навмисне ввів в оману покупця і отримав від цього вигоду. Довести це дуже складно. Але оскільки вторинний ринок у нас розвивається, то відкусити від нього свій шматок намагаються не тільки перекупники і підбирачі, а й мамкині юристи. Вони причепилися до однієї фрази в договорі купівлі-продажу: «Транспортний засіб повністю справний». Ось тут є одна тонкість.
Найчастіше або цієї фрази немає, або є окремий акт приймання-передачі, в який за бажання можна вписати деякі недоліки машини (хоча цього ніхто не робить). Фраза «Транспортний засіб повністю справний» говорить однозначно про те, що у машини немає жодного недоліку. А недоліки у машини з пробігом є завжди.
Отже, машину куплено не дуже чесними людьми, в ДКП є ці слова про повну справність. Покупець їде, через кілька днів повертається і вимагає повернути гроші. Мовляв, за договором машина ідеальна, за фактом — пора міняти гальмівні колодки. Ввели мене в оману, так би мовити. Покупець при цьому погрожує судом та іншими нещастями. Якщо при цьому його підтримують його юристи, то зовсім біда: задавлять своїми формулюваннями й авторитетом. Декому здається, що машину простіше забрати від гріха подалі, а гроші повернути покупцеві. Воно б нічого, якби в цьому разі повернули машину в тому стані, в якому її купували. Але повертають її зі старим акумулятором, вкраденим каталізатором, старими генератором, стартером, чужою АКП. Список можна продовжувати нескінченно. І ще — з убитим розділом діагностики в ЕБУ (щоб не горів «чек»). Само собою, таке роблять тільки з дорогими і свіжими машинами, запчастини на які коштують пристойних грошей. Але потихеньку такі історії починають зустрічатися все частіше. Можливо, ця практика у шахраїв існувала і раніше, але я про неї нічого не чув.
«Ключ поверни» або »виходу немає»
Вторинний ринок у нас стає тим більш диким, чим цивілізованіше його хочуть зробити. Навіть пристойні автосалони та офіційні дилери вже не вважають гріхом продавати вбиті відра, здані їм у трейд-ін, аби щось заробити. Обдурити можуть скрізь. Причому нахабно. Начхати їм, що можна завантажити звіт і подивитися, що у машини вдвічі скручений пробіг і вона п’ять разів побувала в ДТП — брешуть і не червоніють. І виходу з цієї ситуації немає: у нас немає робочого механізму покарання нечесних продавців. Однак тут хоча б намагаються боротися із зовсім вже нахабними злодіями.
А ось під час продажу автомобіля небезпек може бути навіть більше. Тут складність у тому, що абсолютно всі дурниці продавець робить самостійно. Так, часто це відбувається під впливом психологів-перекупів або просто шахраїв, але відбувається.
Іноді велика спокуса здати машину в трейд-ін за нібито велику знижку на новий автомобіль, а за фактом — віддати його туди за безцінь. Або теж за безцінь, але вже без знижок — великим приватним перекупникам типу компанії, назва якої починається на «К» і закінчується на «прайс». І в підсумку продаж машини відбувається не завжди легше вибору відносно нової на вторинному ринку. І з цим доведеться якось жити далі, тому що цей ринок кращим навряд чи коли-небудь стане. Тож будьте дуже обережними, уважними і навіть трохи підозрілими. І нехай усі ці перекупники горять у пеклі.
