Gaznaauto Сайт про автомобили
Туніс — вельми популярна у російських туристів країна на півночі Африки — має напрочуд розгалужену дорожню мережу. Більшість доріг з’явилося тут в останні 10-15 років, причому виключно завдяки розвитку туристичної галузі.
Туніс — вельми популярна у російських туристів країна на півночі Африки — має напрочуд розгалужену дорожню мережу. Більшість доріг з’явилося тут в останні 10-15 років, причому виключно завдяки розвитку туристичної галузі.
Можна сказати, що магістралі побудовані на гроші іноземців, та й їздять ними переважно туристи! Особливо це стосується південної частини країни, де місцевих машин зовсім не багато.
| Rent-a-car Машину напрокат треба брати тільки в готелях або в представництвах великих міжнародних контор: у жодному разі не варто це робити в місцевих службах прокату. Задоволення, до речі, недешеве: одноденний прокат авто коштуватиме $80-100, а знижки надаються вельми неохоче. До речі, в готелі теж цілком можуть обдурити: ми підписали договір на прокат машини в готелі 4*; при цьому було сказано, що всі машини — нові Renault Clio. Однак, на наш подив, вранці нам вручили ключі від старенького (щоправда, непогано збереженого) Fiat Uno. |
Столицею Тунісу є місто з однойменною назвою. Неважко припустити, що багато подорожей країною, зокрема й на взятому напрокат автомобілі, починаються саме звідси. Ми розповімо про те, куди ведуть основні магістралі, що беруть початок у столиці цієї країни.
Туніс — Хаммамет — Сус — Сфакс
Це основна дорога, що зв’язує головне місто країни з двома великими туристичними центрами: дворядна магістраль вельми пристойної якості. Рух на ній досить жвавий, особливо поблизу столиці.
Незважаючи на зручність і ширину проїжджої частини, охочі покататися з вітерцем можуть бути розчаровані. По-перше, на дорозі багато поліцейських. По-друге, любов місцевого населення до автомобілів (зокрема, до олд-таймерів в абсолютно вбитому стані) контрастує з умінням цими автомобілями керувати.
Як результат — велика кількість аварій і польотів сміливих туніських водіїв у кювет. Для евакуації постраждалих місцеві «копи» зазвичай перегороджують магістраль, породжуючи, тим самим, довгі затори.
Перебуваючи в околицях столиці, варто насамперед заїхати в Карфаген. Ще зі школи кожен напевно пам’ятає знамениту фразу про те, що це місто, засноване 3 000 років тому, має бути зруйноване. Його і зруйнували. Зараз у цьому передмісті — кілька туристичних зон із мальовничими руїнами, рештками давньоримських колон і лазень.
До речі, подейкують, що в знаменитих термах Антоніна іноді можна почути стогони рабів, які їх будували, і сміх багатих римлян, які відпочивали там…
А всього за десять хвилин їзди від Карфагена розташоване дивовижної краси село Сіді-бу-Саїд. Це біло-блакитне містечко називають перлиною туніського узбережжя, містом закоханих і поетів.
Ідея витримати все оформлення в цих двох кольорах спала на думку якомусь барону на самому початку ХХ ст. Тепер будинок цього багатія став однією з головних визначних пам’яток села.
Далі слідує Сус — не тільки один із туристичних центрів, але й третє за величиною місто Тунісу. Там розташовані кілька великих навчальних закладів, а місцева футбольна команда вважається однією з найкращих у країні.
Тут варто обов’язково оглянути Касбу — фортецю з оглядовою вежею, зараз перетворену на маяк. Можна спуститися в катакомби, які на початку минулого тисячоліття слугували християнською гробницею.
Осторонь від Суса розташований ще один великий туристичний центр, що бурхливо розвивається, — Хаммамет. Його головна визначна пам’ятка — середньовічна фортеця.
Вона була покликана захищати місто від іноземних загарбників, але із завданням цим не впоралася: на початку XVII століття її захопили лицарі Мальтійського ордена. У наші дні на неї можна забратися і помилуватися приголомшливою панорамою, яка відкривається зверху.
Крім того, в Хаммаметі можна зазирнути в район Пуппут, де впродовж уже кількох років ведуть розкопки і були знайдені красиві мозаїки, виставлені тут же.
| Самою столицею їздити не дуже складно. Потрібно тільки уважно стежити за картою і не пропускати «свої» розв’язки, яких, на подив, чимало. Інакше доведеться довго плутати різними кварталами, заповненими виключно місцевим населенням. Так, і не дивуйтеся, якщо з прилеглої дороги на трасу раптом стане вивертати трактор, ігноруючи будь-які правила. |
Туніс — Утіка — Бізерта
На тих, хто обрав цей маршрут, чекає дуже приємна і легка поїздка з головного міста Тунісу на популярний морський курорт. Дорогою є можливість звернути до моря, щоб насолодитися красою прибережних краєвидів (наприклад, у районі Раф-Рафа і Рас-Джебеля).
Від столиці до Бізерти — трохи більше 60 км. Свого часу місто було фінікійською цитаделлю, за римлян стало колонією, а в епоху реконкісти тут влаштувалися вигнані з Іспанії маври.
| Обмеження швидкості На дорозі треба бути дуже уважним: місцеві водії, як правило, досить вільно трактують ПДР. У населених пунктах обмеження швидкості — 50 км/год, на автомагістралях — 90 км/год, на трасі Туніс — Сус — 110 км/год. |
Цікаво, що вже в минулому столітті Бізерта знову не раз ставала притулком для емігрантів: тут знаходили притулок білі офіцери та іспанські республіканці… Зараз головна визначна пам’ятка міста — іспанський форт XII століття. Його перетворили на театр просто неба.
Сус — Кайрован — Кассерін
Цією дорогою можна здійснити поїздку-ку з прибережного району з досить м’яким кліматом у напрямку до передмість Сахари, де повітря спекотніше і сухіше. Відповідно, рослинність починає рідшати, дедалі частіше зустрічаються оливкові дерева і всілякі кактуси.
Сам Кассерін на являє собою нічого особливого — це досить велике промислове місто. А ось у Кайрован заїхати варто. Від Суса до нього 55 км.
Назва цього міста недарма нагадує слово «караван»: спочатку через нього пролягали торгові шляхи.
Тепер же тунісці кажуть, що Кайрован — один з «етапів» шляху істинного мусульманина. Мовляв, якщо немає можливості здійснити паломництво до Мекки, то його цілком може замінити мандрівка до Кайровану, адже це четверте священне місто (після, відповідно, Мекки, Медіни та Єрусалима).
У Кайровані розташована Велика мечеть, збудована засновником міста у VII ст. нашої ери. Згодом її перебудовували та реставрували, внаслідок чого вона радше нагадує фортецю. За її стінами — двір, вимощений білим мармуром, а колони — з рожевого і чорного.
Ось тільки милуватися цією красою немусульманам доведеться винятково з даху сусідньої будівлі: «невірним» вхід до святині суворо заборонений.
Сучасний Кайрован відомий також як центр килимового виробництва. При в’їзді в місто ви напевно помітите величезний пам’ятник… килиму. За бажання, можна заїхати в цех із виробництва килимів і придбати вподобаний — благо, вибір величезний: від вовняних до шовкових, були б гроші!
Сфакс — Габес — Медінін — Татуїн
На півдорозі між Сусом і Сфаксом знаходиться місце, куди обов’язково потрібно заїхати: це місто Ель-Джем. Воно здобуло популярність завдяки колізею. Вважається, що ця величезна будівля збереглася навіть краще, ніж її римський аналог.
Туніський амфітеатр, заввишки 36 м, свого часу вміщував до 30 000 глядачів, спраглих до «видовищ» — гладіаторських боїв, які регулярно влаштовували на його арені. Нині ж у стінах колізею відбуваються більш мирні розважальні заходи: наприклад, фестивалі класичної музики.
Від Сфакса дорога йде вздовж узбережжя на південь: до невеликого містечка Медінін. Зовсім недалеко — туристичний рай під назвою «острів Джерба». Потрібно тільки доїхати до селища Дьорт і переправитися на поромі (другий спосіб потрапити до «раю» — зробити гак через Ель-Граббат, Зарзіс і Ель-Кантару).
Від Медініна можна сміливо вирушити в… Сахару. Не дивуйтеся: дороги прокладені і в пустелі. За Татуїном, за великим рахунком, цікавого нічого немає, хоча дорога на цьому, звичайно, не обривається.
Габес — Тозер
Ця дорога дає можливість перетнути Сахару зі сходу на захід. Половина траси прокладена через найбільший солончак Тунісу — Шот-ель-Джерід. На перший погляд, він нагадує грандіозний льодовик: завдовжки понад 250 км.
Далі на вашому шляху регулярно траплятимуться житлові печери — матмата. У них живуть бербери, які самі виують у скелях кімнати. Деякі печери можна відвідати за невелику плату і подивитися, як живуть ці люди. Їхній побут досить простий: зерно вони мелють у ручних млинах, хлібні коржі печуть у простих печах…
Проте багато таких «печер» обладнані… супутниковими телевізійними антенами, а також оснащені водопроводом, каналізацією та електрикою.
Якщо ж ви вирішите поїхати в Сахару з організованою екскурсією, вам обов’язково покажуть місця, де знімали такі відомі фільми, як «Англійський пацієнт» і «Зоряні війни». Недарма місцевий пейзаж називається «місячним».
Ну, а Тозер — «ворота» Сахари, один із туристичних центрів. До речі, поширена думка, що «пісок — він скрізь пісок», насправді виявляється забобоном. Тут не просто пісок — це зачаровує тиша і велич пустелі.
Обов’язково варто покататися в Сахарі на верблюді: такі екскурсії зазвичай проводять ближче до вечора, коли спадає спека, і туристи можуть помилуватися заходом сонця в пустелі. Повірте на слово: це ні з чим не порівнянне видовище.
