Гоночний автомобіль власноруч: що таке репліка і як вона будується

Мрієте водити гоночний болід, а відеосимулятори набридли? Час виходити на новий рівень — реальний! І якщо купити готовий апарат через низку причин навряд чи можливо, то побудувати його копію цілком під силу. Щоправда, одним лише бажанням тут не обійтися…

З моменту своєї появи автомобільні перегони стали збирати полчища фанатів по всьому світу. Тих, хто спогляданням не обмежився і став професійним автогонщиком, не так багато — для перерахування вистачить тонкого шкільного зошита з дюжиною аркушів. Вони сповна вгамовували свою жагу до високих швидкостей і сильних перевантажень у змаганнях, тоді як решті залишалося тільки облизуватися. Але були серед них і ентузіасти, готові витратити частину часу, грошей і сил на створення власного швидкого автомобіля. Так, соляні озера Каліфорнії слугували полігоном для любителів високих швидкостей вже майже сотню років тому. Як ми розповідали в статті про історію хот-роддингу, до середини минулого століття це явище стало настільки масовим, що його за масштабами можна було порівнювати з професійним автоспортом. Політ фантазії під час будівництва машин часто не обмежувався навіть здоровим глуздом, але сьогодні ми розповімо про інший бік цього тюнінгу — копії гоночних машин або репліки.

Навіщо це потрібно?

Причин появи реплік гоночних автомобілів кілька. Основна з них — бажання доторкнутися до автоспорту і зберегти для себе найголовнішу його частину — болід. Наприклад, серед футбольних фанатів цінні м’яч і форма гравців, які зіграли свій тріумфальний матч, у хокеї такими атрибутами є ключки і шоломи. Але якщо за екіпіровку розігруються неабиякі баталії на аукціонах, то купити справжній автомобіль практично неможливо. У всякому разі, за адекватні гроші. Зате створення копії такої машини можливе навіть у власному гаражі.

Готують такі машини також для участі в експозиціях і зйомках. У цьому разі бюджети деколи дають змогу використовувати і справжні екземпляри, проте складнощі з їх пошуком штовхають замовників на виготовлення копій. Нарешті, такий вид тюнінгу трапляється рідше за інші, завдяки чому репліки привертають значно більше уваги, ніж їхні побратими у «звичайному» тюнінгу.

Кого копіюємо?

Мова, звісно, не йде про відтворення болідів класу «Формула» або спортпрототипів, оскільки з серійними моделями вони не мають практично нічого спільного. Отже, виготовлення такої репліки потребуватиме у багато разів більших бюджетів і трудовитрат.

«Мейнстримом» цього тюнінгу є “кузовні” класи кільцевих і ралійних дисциплін — WRC, WTCC і подібні до них, а також “заряджені” версії та обмежені серії популярних моделей. Найбанальніший приклад — змусити BMW 520i виглядати і їхати як M5, а Subaru WRX видозмінити на манер ралійного боліда Петтера Сольберга. Якщо ви шанувальник відсічки на 9 000 об/хв, а ваша Honda Civic позбавлена червоних значків, ви, ймовірно, захочете перетворити її на Type R. Як і в будь-якому стилі тюнінгу, чіткі регламенти тут відсутні, проте ми розглянемо лише ті типові приклади, коли кінцевий проект нагадує свій прообраз цілком, а не окремими елементами.

Де зустрічаються?

Кінцевий вигляд і технічні характеристики реплік насамперед залежать від цілей, які перед ними ставляться. Якщо проєкту уготовано відвідування виставок, немає необхідності втручатися в технічні аспекти, зберігаючи основні агрегати в рідній специфікації за відповідної зміни зовнішності та інтер’єру. Міська експлуатація «штучних перегонів» вимагатиме збереження функціональності салону і присутності в ньому елементів комфорту. Техніка в цьому випадку допрацьовується відповідно до побажань і бюджетів власника. Нарешті, репліка може «дубасити» на треках, нітрохи не поступаючись оригінальним болідам, атакуючи апекси і злітаючи в повітря на гребені трамплінів. Але і підготовка такої машини зачіпає майже кожен елемент, з оглядкою на регламент спортивної дисципліни, для участі в якій вона готується. Нижче ми докладніше розглянемо основні прийоми, що використовуються при створенні таких машин.

Технічний бік питання

Як ми сказали вище, «технічка» повністю диктується сферою застосування автомобіля. У випадку з ралійними і кільцевими болідами все вирішує регламент класу, що допускає цілком певні зміни не тільки двигуна і трансмісії, а й усіх інших вузлів — від гальмівних колодок і шин до товщини стабілізаторів поперечної стійкості. Про повний збіг з прообразом тут мови йти не може, оскільки технічні вимоги змінюються щорічно. Незмінне одне: автомобіль також орієнтований на мінімальний час проходження заданої дистанції за максимальної безпеки пілота. З цієї причини у всіх подібних машинах встановлено каркас безпеки, а під капотом «чергує» система автоматичного пожежогасіння.