Gaznaauto Сайт про автомобили
«Мегамонстри» карт, навігації та заторів, Google і Яндекс, мають, за ідеєю, розвиватися в цьому питанні “ніздря в ніздрю”, але на ділі пропонують користувачеві дані, які вельми різняться одна від одної! Так само й інші «заторні» сервіси — кому вірити, якщо на одному сайті затори становлять 7 балів, а на іншому — всі 10. При цьому потрібна вам ділянка дороги може бути як червоною, так і зеленою. Чому так відбувається, спробували з’ясувати .
У чому проблема?
Затори в 7 балів — вельми серйозні труднощі, їхати (хоча це складно назвати їздою!) доведеться вельми довго… Але 10 балів за 10-бальною ж шкалою — це взагалі повний… кінець. Кінець вашим планам на сьогодні. Тут явно краще пересидіти вдома і перечекати, поки не спаде пік. Однак, скажімо, Петя поїхав, а ось Вася вирішив почекати. Петя ідіот? Та ні, просто він подивився перед виїздом затори за одним сервісом, а Вася — за іншим.
Ось скріншоти, зроблені на різних «пробочних» сервісах з інтервалом в 1 секунду. Один повідомляє про затори в 7 балів, інший більш відвертий — «10 балів, руху немає!». Як вам така різниця?
1 / 2
2 / 2
Як визначається рівень заторів?
Сьогодні у всіх навігаційних сервісів головним засобом отримання інформації про затори є зворотний зв’язок від користувачів за допомогою GSM-зв’язку. Люди їдуть дорогами — смартфон або навігатор з GSM-модулем, на якому працює навігаційний сервіс, знає місце розташування і швидкість автомобіля та автоматично надсилає ці дані на сервер із певною періодичністю. Дані аналізуються, і на їхній основі складається швидкісна карта, де інтенсивність руху позначається за візуально зрозумілим принципом: зелений — їдемо, жовтий — погано, червоний — стоїмо. Відповідно, що чисельніше у проєкту ком’юніті учасників, то точніші дані й ефективніше відсіюються помилки.
Вкрай спрощено це виглядає так. Уявімо, що якоюсь нічною вулицею машини летять без труднощів, а в правій смузі повзе зі швидкістю пішохода автомобіль з «аварійкою». І якщо в ньому є смартфон із не надто поширеною в масах навігаційною системою, та інших машин із цією навігацією на цій вулиці в цю хвилину не виявиться, то система для всіх інших користувачів покаже на карті на цій вулиці затор, хоча за фактом його там немає. Ну а машини, що проїжджають повз, з іншою навігаційною системою, більш поширеною і популярною, повідомлять їй про свою високу швидкість, і їхня система визначить вулицю як «зелену».
При цьому років десять тому, коли мобільний інтернет був дорогим і нестабільним, перші системи сповіщення про затори працювали в основному з використанням дорожніх датчиків і навіть веб-камер. Підсумкова інформація була мізерна і точністю не вирізнялася, але це була зоря «заторних» технологій… Приміром, активно використовували датчики, встановлені міськими службами Москви: у 2004 році їх було 2-3 сотні на столицю — на МКАДі, Садовому кільці та на в’їздах у місто.
До речі, ці датчики не канули в Лету — їх використовують і зараз, і їх кількість серйозно зросла. Близько 7 000 датчиків застосовує сьогодні московський Центр організації дорожнього руху (ЦОДД), який веде для своїх потреб аналіз завантаженості столичних трас. Цікаво, що коли їхні дані стали оприлюднювати, багато громадян в інтернеті накинулися на ЦОДД, звинувачуючи в тому, що вони прикрашають дані. Нібито «офіційні затори» були помітно меншими за яндексівські! Хоча й до самого Яндекса вже не один раз лунали претензії в тому, що вони, мовляв, негласно «дружать» із департаментом транспорту і злегка «коригують реальність»…
Що маємо і чому?
Вечір, люди роз’їжджаються зі столичних офісів додому в область. Традиційно стоять у заторах усі вилітні магістралі та кільця. Беремо для прикладу виїзд із Москви трасою М7 — ділянку дороги з вічно проблемним рухом. Намагаємося з’ясувати оптимальний час для виїзду додому або на дачу. Відкриваємо навскидку пробочні сервіси — Яндекс, Google і 2ГИС, що активно розвивається останнім часом і ще недавно взагалі не займався заторами, і не є авторитетним джерелом. Оновлюємо і робимо скріншоти з інтервалом в 1 секунду. Ось результат о 21:00:
