Gaznaauto Сайт про автомобили
Інтернет у навігаторі дає нам безліч зручних сервісів, але водночас заганяє в пастку — без покриття мобільної мережі, без грошей на рахунку або просто в роумінгу ми ризикуємо втратити звичного електронного провідника і залишитися безпорадними.
«GPS як диво»
Як той, хто все життя страждає від топографічного кретинізму, масове поширення навігаторів я зустрів із захопленням — буквально як диво. Здається, навіть перший мобільний телефон не справив на мене такого враження! А чи пам’ятаєте ви, як починалося ваше знайомство з GPS-навігацією? Я ось вирішив на дозвіллі пригадати і вибудував власну невелику хронологію.
Уперше долучився до «GPS-цивілізації» я досить пізно — у 2006 році.
«Залізо» являло собою кишеньковий комп’ютер Acer n311 на операційній системі Windows Mobile 5.0 і зовнішній автономний Bluetooth-модуль GPS-приймача Globalsat BT338. Навігаційною програмою слугував хіт сезону — iGo.
Через кілька років мені набридла зв’язка з двох пристроїв, і я змінив її на автомобільний навігатор на Windows CE — це була теж марка GlobalSat, модель GV-380, оскільки попередник залишив гарне враження за швидкістю холодного старту і чутливістю приймача. Як софт на пристрої стояв Навітел Навігатор, що набирав популярність у той час.
У 2011 універсальним навігатором для мене став смартфон Nokia N8 на операційній системі Symbian і попередньо встановлена оффлайнова навігація Nokia Maps — карти всього світу, чудова прокладка маршрутів, бездоганна логіка інтерфейсу.
Надалі я продовжував користуватися навігацією на смартфонах — інших Nokia на Symbian, Lumia на Windows Phone, а потім планомірно перейшов на пристрої на базі Android, де вже зледащіли, перестав постійно тримати руку на пульсі оффлайнового GPS-софту і став користуватися Яндекс-Навігатором…
Однак деякий час тому все ж таки виникла думка про те, що в пару до телефонно-онлайнової навігації (а Яндекс, за всієї поваги, навіть з урахуванням скачування карт не можна назвати офлайновим через потребу в 3G для розрахунку маршруту) треба було б покласти в якості резерву в бардачок традиційний пристрій — з розряду тих, що заведено називати «навігаторами на присоску»…
Коли рулить офлайн
Незважаючи на популярність смартфонної онлайнової навігації на кшталт Яндекс і Google-карт, традиційні навігатори без виходу в інтернет, як і раніше, актуальні. Чому?
По-перше, вони незамінні для далеких маршрутів країною — автоподорожей і ділових поїздок. Інтернет стабільний не скрізь, а скасування роумінгу, на яке ми всі так чекаємо, не стосується передачі даних. Так, Яндекс прокладе маршрут від Москви до Байкалу ще в столиці, за вашим місцевим тарифом, і далі нібито інтернет і не потрібен… Але що робити, якщо ви подорожуєте «з вільним графіком» і постійно відхиляєтеся від основного маршруту в пошуках визначних пам’яток і просто красивих місць? У цьому разі незалежність від стільникового покриття і кількості грошей на рахунку необхідна і зручна. Про закордонні поїздки я вже й не кажу — там це актуально втричі!
Не їздите на далекі відстані? Навігація на смартфоні здатна завдати неприємностей і в мегаполісі… Телефон завжди залишається телефоном, і в пріоритеті у нього — зв’язок, а не робота додатків. І, думаю, чи не кожен стикався з ситуацією, коли перед складною розв’язкою раптово надходив вхідний дзвінок, і навігація зникала з екрана. Тому багато хто, у кого є в машині штатна навігація, вмикають Яндекс і її одночасно — перший для, власне, ведення за маршрутом, а другу — як підстраховку, якщо смартфон раптом задзвонить або зачудить, що теж не рідкість. Якщо ж штатної навігації в машині немає (а найчастіше її і немає), то надійним помічником-дублером для смартфона буде старий знайомий — офлайновий навігатор. Лежить собі в бардачку, замінивши собою паперовий атлас, і використовується за необхідності, як надійний резерв.
Поїхали без інтернету!
Давненько не брали ми до рук шашок — у сенсі, класичних офлайнових навігаторів! І, користуючись нагодою, вирішили потестувати дві канонічні моделі з великими 7-дюймовими екранами на операційній системі Windows CE.
Чому не на Android? Річ у тім, що стара добра WinCE, яка використовується в навігаторах аж із середини 2000-х, дуже зручна саме для них. Система стабільна, безвідмовна і бездоганно підходить для навігаторів, які не потребують постійного оновлення різних внутрішніх служб і виконавчих файлів.
Один з тестованих пристроїв, NAVITEL E700, працює на основі однойменного софта. Другий, Prestigio GeoVision 7059 — на навігаційному додатку ПроМісто.
Технічно гаджети — практично близнюки. Фактично різниця лише в наявності у NAVITEL FM-трансмітера, що дозволяє вивести маршрутні підказки на штатну аудіосистему автомобіля.
Запускаємо обидва гаджети. ПроМісто стартує з головного меню, де багато зайвого, і лише після цього вимагає запуску навігації, а NAVITEL грамотніше стартує одразу з мапи — вхід у мінімалістичне головне меню, яке потрібне досить рідко, у нього примусовий.
Супутники обидва прилади знаходять дуже швидко. ПроМісто радує об’ємною тривимірною картою з промальовуванням будинків. У NAVITEL карта класична, без тривимірки.
Забиваємо пробні пункти призначення. NAVITEL вже по буквах «МОЖ» показує місто Можайськ. А ось ПроГород зажадав набрати «МОЖАЙС», поки не зрозумів очевидне.
Запускаємо на обох пристроях прокладання маршруту. NAVITEL показує три маршрути на карті одночасно, а поруч в окремих віконцях — відстань і час у дорозі. Дивлюся на маршрути і думаю, який вибрати. Програма терпляче чекає мого рішення. ПроМісто ж чинить дивно — він теж пропонує три маршрути («зручний», «простий» і «короткий»), але одномоментно на екрані показано лише «зручний», а для інших відстань і час у дорозі потрібно дивитися окремо, клікаючи вручну. При цьому, якщо за 10 секунд ви не ухвалили рішення, перший же маршрут запускається автоматично… Так, цей зворотний відлік можна вимкнути, але сенс зайвого руху тіла незрозумілий.
Ті, хто долучився до GPS-навігації досить давно, пам’ятають часи, коли від користувача був потрібен доволі глибокий рівень занурення в предмет. Ми розшукували на форумах якісно зламані версії програм, розбиралися в особливостях різних збірок, самостійно комплектували збірки файлами параметрів роздільної здатності екрана, тюнінговими скінами та голосами, сперечалися, чиї карти кращі — Navteq чи Tele Atlas.
Сьогодні все це майже забуто (хоча, безумовно, є окремі любителі глибоко покопатися в софті), але питання карт, як не дивно, як і раніше актуальне. І вибираючи пристрій, непогано знати, чия в ньому картографія.
У ПроМісто застосовуються карти від некомерційного проекту OpenStreetMap. OSM по-своєму гарний: для виробника навігаційного ПЗ — своєю безоплатністю, а для користувачів — своєю народністю, бо відкриту базу редагують усі охочі. Щоправда, в OSM чимало недоліків, пов’язаних із певною безсистемністю їхнього оновлення — приміром, якась ґрунтова дорога, зустрівши її в реальності, раптом виявиться чорноземним полем, бо її нанесла на мапу мешканець сусіднього села, який проїжджає там на УАЗі. А ось новий житловий комплекс може місяцями безперервно не потрапляти на карти, якщо поруч не проживає ентузіаст-редактор OpenStreetMap…
У софті від NAVITEL використовується власна картографія, що позбавляє від юзерських помилок. Парк спецмашин з обладнанням, подібним до того, яким оснащуються знамениті «StreetView-мобілі» Google, регулярно проводить дорожні зйомки, поповнюючи базу новими будівлями, дорожніми знаками, розв’язками. А професійні картографи і редактори заносять все це в оновлення карт.
У підсумку під час пошуку більшості населених пунктів і вулиць із будинками NAVITEL і ПроМіст йдуть ніздря в ніздрю, але щойно ми починаємо шукати щось свіже, ПроМіст відстає… Приміром, три нові вулиці з тих, що з’явилися в Москві наприкінці минулого року, — генерала Івана Яковлєва, генерала Павла Артем’єва і радянської розвідниці Зої Воскресенської: усі їх знайшов NAVITEL, але не зміг ПроМіст. NAVITEL знайшов і нову вулицю академіка Фортова в підмосковному Ногінську, і ще не введений в дію житловий комплекс Ново-Нікольське…
Оновлення карт доступне в обох навігаторах — це само собою зрозуміло. А як бути з базою камер і радарів? Вони теж оновлюються разом з картами, але можна не чекати загального апдейта, а робити це вручну — хоч щотижня, якщо завгодно.
У випадку з NAVITEL на сайтах на кшталт speedcamonline.ru або mapcam.info завантажується файл SpeedCam.txt і просто копіюється в папку Speedcams у пам’яті вашого гаджета замість колишнього SpeedCam.txt.
У випадку з ПроГород — все дещо складніше, хоча теж можна оновлюватися хоч щодня… Для цього потрібно завантажити з сайту ПроГорода файл динамічних оновлень, на комп’ютері перейменувати його за певним алгоритмом, а потім перемістити в папку UserData на пристрої…
Обидва гаджети показали себе гідно, але першість ми все ж однозначно віддаємо NAVITEL — за актуальність карт, за спритність і логічність інтерфейсу. І не варто поспішати списувати з рахунків окремий навігатор як самостійний автономний пристрій. Він не раз може виручити вас — незважаючи на наявність у кишені звичного смартфона! Адже й інтернет може підвести, і далека міжміська поїздка раптово виникнути в планах. Але ж скоро літо — пора планувати подорожі!
