Gaznaauto Сайт про автомобили
Коли у продажу з’явилися радар-детектори з вбудованим GPS-приймачем і базами координат дорожніх камер, що завантажуються, а також стали доступні програми-«попереджувалки» для смартфонів аналогічної властивості, чимало автовласників полегшено зітхнули — нарешті можна забути про нескінченні неправдиві крякання і писки, в яких доводилося ледве виокремлювати справжні сигнали активних радарів…
Однак, незважаючи на шалені темпи будівництва стаціонарних камер останніми роками, практика використання даішниками переносних радарів нікуди не зникла, і ефірне перехоплення їхніх сигналів не втратило актуальності, незважаючи на наявність GPS. А оскільки виробники радар-детекторів безперервно нарощували їхню чутливість і ширину діапазонів, кількість хибних спрацьовувань, всупереч технічній еволюції, фактично не зменшилася — незважаючи на те, що детектори стали і розумнішими, і більш вибірковими…
Звідки беруться хибні сигнали?
З усіх боків нас оточують радіохвилі. На кожному кроці зустрічаються радіопередавальні та просто високочастотні пристрої, які вивергають в ефір своє електромагнітне сміття. І в багатьох передавачів у спектрі присутні так звані гармоніки. Гармоніки — це паразитне, побічне випромінювання на частотах, кратних основній.
Припустимо, що якийсь умовний радіопередавач працює на частоті 10 мегагерц. На цій частоті в ефір іде основна частка випромінювання, але деяка, незначна частина випромінюється на частоті 20 мегагерц — подвоєній основній. Це називається другою гармонікою. Наступна гармоніка — третя, її частота, відповідно, 30 мегагерц. І далі, і далі. У підсумку передавач із погано відфільтрованими гармоніками, крім основної частоти, примудряється нашкодити перешкодами на десятках інших…
Ось вам цілком життєвий приклад — припустимо, ви дивитеся телевізор, перший канал (ну, добре-добре, не ви, а ваша бабуся!). Телевізор під’єднаний не до кабельної мережі, а до зовнішньої антени. І раптом пронизливий голос Малахова переривається хриплою фразою — «Центральна, це 68-й, я на місці, чекаю клієнта!» Це означає, що до вашого під’їзду під’їхало таксі з Сі-Бі-радіостанцією: частоти таксистів розташовані в районі 27-28 мегагерц, а частота звукового супроводу першого ТБ-каналу — 56 мегагерц, тобто приблизно вдвічі більша, ніж частота передавача в таксі. Інакше кажучи, подвоєна частота передавача — його друга гармоніка — потрапляє якраз на звук телеканалу!
Відповідно, в цьому морі гармонік систематично трапляються й ті, які близькі за частотою до дорожніх радарів — саме вони й спричиняють постійні хибні спрацьовування радар-детекторів, що дратують водіїв, змушуючи їх вимикати діапазони приймання, приглушати звук і навіть повністю виувати корисний прилад, ризикуючи наразитися на штраф…
Чи можна ігнорувати помилкові сигнали?
Можна, якщо радар-детектор розпізнаватиме радари не просто за наявністю радіовипромінювання у відповідному діапазоні, а за характерними ознаками. А ознаки такі є — всі радари випромінюють складний модульований сигнал, що серйозно відрізняється від шумової гармоніки або навіть гармоніки модульованої, але такої, що походить від якогось мирного радіопередавача, що не має відношення до даішного арсеналу.
Як це може бути реалізовано на практиці? У принципі, нескладно. Кількість моделей радарів, що стоять на озброєнні у ДАІ, обмежена і не надто велика. Кілька десятків — це нісенітниця! Досить відсканувати і записати приклади випромінюваних ними сигналів — так званих «сигнатур», завантажити їхні семпли в пам’ять радар-детектора і навчити його процесор порівнювати прийнятий сигнал із сигнатурами з пам’яті! Сигнал відповідає радару? «Крякаємо» тривогу! Сигнал на радарній частоті, але алгоритм модуляції не схожий на жоден з наявних радарів — детектор мовчить і не псує вам нерви!
Тестуємо сигнатурний детектор
Щоб помацати реальний сигнатурний радар-детектор, ми взяли протестувати корейський прилад PlayMe Soft:
