Gaznaauto Сайт про автомобили
Японський автомобіль досі у багатьох у підсвідомості намертво пов’язаний з вічним двигуном, запчастинами за п’ятак і сервісом раз на п’ятдесят тисяч кілометрів за дві копійки. А кросовер асоціюється зі статусом і престижем. Як тут взяти і пройти повз Хонду Це-Ер-Ве? Та ніяк. Тому сьогодні ми подивимося, наскільки Honda CR-V другого покоління відповідає цим стереотипам. Почнемо огляд з кузова, салону, електрики та ходової, а в другій частині зазирнемо в циліндри моторів і шестерні коробок передач.
Техніка
Українські компанії в другій половині дев’яностих дуже серйозно взялися за просування кросоверів. І Honda змогла зробити серйозну заявку на захоплення лідерства в класі.
Першопроходець від Toyota — RAV 4 першого покоління — був дуже хорошим. Але Honda спробувала внести в ідеальний рецепт свіжий струмінь, причому з явним прицілом на американський ринок.
На першому поколінні кросовера CR — V, що з’явилося в 1995 році, було безліч цікавих технічних і дизайнерських ідей. По-перше, повний привід був не постійним, а таким, що підключається, з хитрою системою двох насосів, що забезпечують підключення заднього моста. А по-друге, всередині машина була вкрай універсальною і зручною для пасажирів. Особливо приємною для жителів США виявилася відсутність передньої консолі. Тут можна було переміщатися з пасажирського на водійське місце без елементів акробатики, як на класичних «дорожніх крейсерах» батьківщини хотдогів і револьвера Кольта. Важіль АКПП переїхав на рульову колонку, що теж чудово вписувалося в концепцію.
Втім, на машинах з МКПП особливих складнощів так само не було. Крім центральної консолі був відсутній і центральний тунель, тож підлога в машині була практично рівною.
Все добре, але таке компонування робило прохідність кросовера помітно гіршою, ніж у Toyota: тяга на задній осі не завжди з’являлася вчасно, а пошкодити карданний вал і підвіски було простіше. Утім, більшій частині власників цих автомобілів це було не надто важливо.
А ось наявність дуже бадьорих моторів серії «В» під капотом вельми знадобилася. І як водиться у Honda, до цього додавалися висока якість збірки і продуманість всіх агрегатів, відмінна керованість і дуже хороша динаміка. І чималий ресурс усіх вузлів, починаючи від двигуна і оригінальних вальних АКПП до підвіски і кузова.
Друге покоління моделі Honda CR — V з’явилося в 2001 році і було подальшим розвитком ідей, закладених у першому «серванті». Тут залишилися оригінальна повнопривідна трансмісія, рівна підлога, така сама чудова керованість і універсальність. І так само на машинах з АКПП спереду центральна консоль майже не заважала переміщенню між водійським і пасажирським місцями (на машинах з «механікою» консоль була виражена більше).
Мотори серії «В» замінили моторами серії «К», а пізніше до дволітрових силових агрегатів додалася і версія об’ємом 2,4 літра, що додало машині, яка стала важче, тяги, якої вона так потребує.
Зрозуміло, додали пасивної безпеки: у базовій комплектації з’явилися подушки, а структура кузова стала набагато міцнішою.
Машину задумували як глобальну модель, тому її збирали не тільки в Японії. Вона стала на конвеєр в Англії, Індії, Таїланді, Індонезії та Китаї.
Великою перевагою моделі вважалися якість і висока паливна економічність. Ще одним «козирем у рукаві» став величезний внутрішній об’єм: мало хто з конкурентів міг похвалитися настільки досконалою формою багажника і величезним майданчиком при складанні задніх сидінь.
І водночас машина залишалася порівняно простою. Наприклад, дросельна заслінка до рестайлінгу 2005 року керувалася безпосередньо тросом. Та й загалом CR-V мала просту електроніку та доволі бідні, хоча й не надто доступні, базові комплектації. У нас такі авто були дуже популярні на Далекому Сході, звісно, праворульні. Зі США ці машини у великих кількостях ввозили теж, причому — з тих самих причин: «розмитнення» було досить вигідним, ресурс Хонди — відмінним.
Російські продажі були дещо скромнішими: давалися взнаки і політика фірми, і дуже висока ціна на нові машини.
Зараз привізні авто становлять більшість популяції. Звісно, автомобілі, що добре пробігли дорогами нашої Батьківщини, стали набагато дешевшими, але найдорожчі екземпляри так само можуть скласти конкуренцію новим авто за ціною. Чи є сенс у купівлі CR — V II чи ні — спробуємо розібратися, і сьогодні препаруємо «сервант» номер два, він же RD 4- RD 8.
Кузов
Антикорозійні досягнення японців початку двотисячних дивовижним чином збіглися з серйозними проколами в цій частині у цілої низки європейських виробників, які до того моменту вважали еталонними. Звісно, на думку багатьох, раніше і трава була зеленішою, але факт є факт: за якістю лакофарбового покриття та антикорозійного покриття CR-V другого покоління помітно виграє не тільки у першого покоління, а й у абсолютної більшості однокласників тих років.
Навіть машини перших років випуску складно знайти із занедбаним кузовом. Помітна проблема одна — іржавіють п’яті дверцята, що для п’ятидверного кузова справа цілком звичайна.
Рідкісні видимі вогнища корозії зрідка можна зустріти на кромках дверцят, капота, даху, під ручками, на арці задніх дверцят, навколо лючка заправної горловини, а також колісних арках і кромці капота. Але це всього лише доводить, що кузов зроблений не з пластмаси, а зі сталі. Але зроблений він добре.
Уникнути кузовних проблем легко, достатньо приділяти «залізу» хоча б мінімальну увагу.
До речі, на машинах з кріпленням запасного колеса на задніх дверцятах, останні помітно міцніші і краще захищені від корозії. Навіть її петлі не завдають клопоту. А ось «легка» конструкція набагато більш схильна здивувати швидким зносом петель і ущільнювачів, незважаючи навіть на менше навантаження.
У прихованих зонах корозія зустрічається помітно частіше, але до масових проблем ще далеко. Звісно, при дуже уважному огляді можна зустріти і дірки, але це виняток, а не правило.
Згубно на кузов може вплинути тяга власника до оффроуду, але таке буває рідко: характер у CR-V зовсім не позашляховий. Але все ж уважно оглянути днище і арки варто, екземпляри зі слідами бойової юності іноді зустрічаються.
Крило переднє
ціна за оригінал
11 237 лів
Є сенс приділити особливу увагу зоні поблизу заправної горловини, де скупчується бруд, і лонжеронам у моторному відсіку: там корозія може з’явитися з-під фарби.
Задня частина днища і арки задніх коліс трохи більше схильні до корозії, і не забувайте перевіряти покриття арок і швів хоча б натисканням.
Також рекомендую перевірити вологість підлогового покриття. Волога застоюється в ногах водія і пасажира, що часто буває причиною корозії.
Скло лобове
ціна за оригінал
22 090 лів
Кузов зроблений з хорошої сталі, і це збільшує шанси вчасно виявити і зачистити дефекти, що з’явилися. Найкраще після очищення всіх осередків корозії на днище нанести суцільний шар бітумного захисту. І, звісно, не забувайте хоча б кілька разів на сезон мити арки і днище, перевіряючи при цьому дренаж ніші під лобовим склом.
Оптика і бампери дорестайлінгових машин відрізняються деякою крихкістю. Фари до пробігу за 200 тисяч зазвичай вже затерті, до того ж у них дуже швидко тьмяніють відбивачі. Бампери не люблять зимового «контактного» паркування і заметів, через що порівняно легко втрачають фарбу. Зате вони напрочуд легко переносять бездоріжжя в теплу пору року: відірвати їх складно, зроблені вони з м’якого пластику, а розташовані високо.
Капот
ціна за оригінал
34 291 лів
На жаль, це не означає, що машина відрізняється відмінною геометричною прохідністю. Пошкодити паливний бак набагато простіше, ніж бампери: висить він низько. На бездоріжжі можуть перетворитися на розхідник карданний вал, підвіски і деталі вихлопної системи. Та що там казати, навіть повзання бордюрами може загрожувати відривом багатьох цінних вузлів.
А тепер — маленький лайфхак: на CR-V є система контролю цілісності, яка має вигляд наліпок з VIN-номером на оригінальних елементах кузова. Звісно, їх іноді переклеюють, але зайвий контроль не завадить, тому перевіряйте ці наліпки під час купівлі обов’язково. На жаль, з’явилися вони не просто так, а через високу популярність машини у викрадачів у США. У нас CR-V теж викрадали часто, тож ретельна перевірка документів і наклейок під час купівлі обов’язкові.
Загалом якість виконання кузова вельми гідна, і в п’ятнадцятирічному віці машини ще зазвичай мають гарний блиск ЛФП і бадьорий зовнішній вигляд.
Салон
Як я вже говорив, салон у Honda CR-V простий і якісний. Звісно, при пробігах за 200 тисяч кілометрів навряд чи стан буде ідеальним: вік бере своє.
При пробігах за півтори сотні тисяч у більшості випадків пластик втрачає вигляд, особливо сріблястий на центральній консолі, а шкіра тріскається. Особливо не щастить шкірі на ручці водійських дверей. На сидіннях шкіра тримається гірше, ніж велюр, але до такого віку здебільшого її вигляд псують лише тріщини, дір майже не буває. При ретельному догляді салон зберігає зовнішній вигляд дуже довго, але сидіння і кермо вік видаватимуть у будь-якому разі. І про всяк випадок перевіряйте салон на предмет перешивання або заміни: просто так нічого не робиться.
Зрідка трапляються відмови салонного дріб’язку (наприклад, підігрівів або кнопок), але головним болем власника Хонди вони не стають.
Найбільше клопоту завдають приводи замків і стекол. Перекоси скла через забруднення або поломки напрямних призводять до поломки пластикового кріплення скла.
А ось кондиціонер, що не працює, — проблема типова. Система схильна до витоків через слабкий радіатор і тки, а це швидко добиває компресор. Без працюючого кондиціонера система вентиляції дуже погано справляється із запотіванням скла через не найкращий дренаж системи і не надто вдалу систему забору повітря.
На більшій частині машин клімат-контроль не автоматичний, і регулярно потрібно буде проводити тільки обслуговування вентилятора системи. Рідкісні європейські авто в топовій комплектації можуть піднести трохи сюрпризів у цій частині, але шанси на глобальні поломки не великі. Здебільшого проблеми обмежуються забрудненням датчиків температури салону і виттям їхніх вентиляторів.
Трохи неприємностей принесуть скрипи, стуки і розбовтані механізми регулювання водійського крісла. Особливо цим вирізняються машини зі США, в яких використовуються дешевші матеріали салону і є багато вставок «пластикового дерева».
 |
 |
На фото: Інтер’єр Honda CR-V ‘2005-06
Зверніть увагу на працездатність поздовжнього регулювання водійського крісла, яке іноді може бути зрушене назад далі штатного положення, через що посадити когось маленького зросту за кермо вже не вийде. Відбувається це тому, що ергономіка не любить довгоногих, ось і викручуються власники, як можуть. Неприємностей із посадкою високим власникам їм додає ще й кермо, що регулюється тільки в одній площині (вгору-вниз).
Із заднім диваном все простіше, там тільки може заїдати механізму регулювання і складання.
Двері дуже не люблять жорсткого закривання, не треба ними сильно ляскати. Особливо задніми, які буквально після пари ґрунтовних ударів можуть втратити геометрію і почати постукувати на купинах. А потім у ній можуть з’явитися протікання на стику зі склом, так що контролюйте свою силу.
Під час купівлі зверніть увагу на стан прорізів дверей. На справній машині вони чисті навіть за великого пробігу: ущільнення на заводі встановлювали дуже грамотно. Тому зняття дверцят, проведені кузовні роботи або встановлення неоригінальних деталей можна одразу визначити за брудом у дверних отворах, а іноді — за зайвим шумом. Втім, шуму тут вистачає в будь-якому разі, шумоізоляція у Honda CR-V досить-таки слабенька.
Проблем з боку мультимедійних систем можна не очікувати, хіба що на американських машинах радіо працює з «парним кроком». Загалом «стокові» системи вже пристойно застаріли, і якість їхнього звуку дуже далека від ідеалу. Добре, що штатне місце легко дає змогу встановити будь-який сучасний мультимедійний 2 DIN пристрій, який навіть цілком гармонійно впишеться в інтер’єр.
Електрика та електроніка
Електрична частина виконана дуже гідно. Настільки, що розповісти особливо нема про що.
Ресурс датчиків, крім кисневого, величезний, і збоїв майже не буває. А ось лямбда-зонд може піднести сюрприз. Мало того, що за пробігів за сотню тисяч кілометрів відмовляють і каталізатор, і лямбда, так ще й установлення стандартного датчика, зазвичай сумісного з Bosch, призводить до вигоряння ECU. Тому ставити можна або оригінальний датчик, або широкосмуговий, сумісний з Denso, наприклад, DOX 1461.
Ресурс генератора становить щонайменше 200 тисяч, і виходить він з ладу зазвичай унаслідок потрапляння води з калюж або позашляхових «подвигів» подібного роду.
Штатний акумулятор на 35Аг у наших умовах виявився слабеньким. Очевидно, що напрошується встановлення більш ємної батареї, але багато власників через забобони наполегливо ставлять малорозмірні АКБ.
Основними причинами більш серйозних несправностей зазвичай стають невдалі інсталяції музики або сигналізації і знос механічних вузлів: електромоторів або, що буває рідше, реле.
Гальма, підвіска і рульове управління
Не можна ж так, щоб усе було ідеальним, крім дрібниць, чи не так? Так от, з гальмами Honda сильно напартачила.
Гальмівні механізми спочатку були перевантажені, під час рестайлінгу їх навіть замінили на трохи більш «дорослі». Але основна претензія залишилася, і адресована вона конструкції супортів і їхнім матеріалам. Пальці, що закисають, циліндри, що піддаються корозії, і пильовики, що розсипаються, переслідуватимуть кожного власника «серванта». Гальма на Honda CR-V потрібно обслуговувати серйозно, однією заміною колодок обійтися не вийде. Гарне мастило, ретельна перевірка пильовиків на кожному ТО і якісні колодки — ось мінімальний набір вимог до обслуговування. Радує, що з тками і шлангами, як і з блоком АБС, проблем майже не буває.
Підвіска цілком надійна, хоча для кросовера її витривалість доводиться визнати недостатньою. Ресурс кульових опор спереду, які по-єзуїтськи розташували не на важелі, а на маточині, невеликий: оригінальні деталі можуть пройти менше сотні тисяч кілометрів, і окремо вони за регламентом заміні не підлягають.
У задній підвісці будуть складнощі з ремонтом: закисають всі з’єднання. Але найбільше ходова частина засмутить просіданням пружин ззаду і малим ресурсом маточинних підшипників. CR-V не любить повного завантаження і перевантаження, особливо під час руху з причепом, а поїздки глибокими калюжами можуть вивести маточини з ладу буквально протягом сотні кілометрів.
«Подаруночка» можна очікувати від стабілізаторів поперечної стійкості: їх підточує корозія, і вони лопаються.
Ще в попередньому поколінні CR-V рульова рейка відрізнялася підвищеною схильністю до протікання. І в цьому другому поколінні, на жаль, нічого не змінилося. І не тільки з вини рейки: через невдале компонування часто тече магістраль низького тиску. Від цього, як правило, «вмирає» насос ГУРа. Хоча якщо нічого не тече, він може прослужити не менше 250 тисяч кілометрів.
На цьому ми закінчимо першу частину огляду Honda CR-V. Але зачекайте поки що хапати заначку і бігти до автодилерів за цим кросовером: ми ще нічого не сказали про мотори і хитрі АКПП Хонди. Але скажемо зовсім скоро.
