Gaznaauto Сайт про автомобили
Десять тисяч кілометрів. Чи багато це? Безумовно, чимало. Чи складно проїхати таку дистанцію за два тижні в гоночному темпі? Виснажливо важко. А чи складно повністю створити маршрут таких перегонів, проклавши трасу цікавими і складними дорогами, але виключивши з неї непрохідні ділянки, забезпечивши безпеку гонщиків, глядачів і місцевих жителів, а головне — перенісши всі особливості цих кілометрів на папір дорожньої книги, якою поїдуть гонщики? Чи можна взагалі бути впевненим у тому, що на десяти тисячах кілометрів доріг і бездоріжжя все буде під контролем? Як з’ясовується, можна. Але для цього тобі самому потрібно пройти цю трасу кілька разів, і не на гоночній машині, а на практично стоковому Toyota Hilux.
Інтернетом
Якби ми розповідали вам історію створення траси ралі-рейду років двадцять п’ять — тридцять тому, то сказали б, що все починається з паперової карти і компаса. Однак сьогодні завдяки сучасним картографічним сервісам, просунутій електроніці та навігаційному обладнанню можна використовувати значно точніший і точніший спосіб створити чорновий маршрут — це онлайн-розвідка.
Так, чорнова траса сучасного ралі-рейду тепер народжується на комп’ютері — багатотижневим виснажливим подорожам передують трохи менш тривалі підготовчі роботи, під час яких фахівці прокладають маршрут і перевіряють його на онлайн-картах. Праця зі створення первинного маршруту, безсумнівно, стала дещо простішою — але водночас зросли і вимоги до якості такої траси. А ще «електронна розвідка», зрозуміло, ускладнює розвідку реальну — але про це трохи пізніше.
Головна складність під час складання маршруту перегонів — дотриматись балансу між складністю та цікавістю для гонщиків, безпекою трас для пілотів, глядачів і місцевих мешканців та вимогами щодо дотримання екологічних, законодавчих та інших численних норм. І це — надскладні завдання під час прокладання маршруту. Гонщики не відчують духу справжнього авантюризму, якщо траса повторюватиметься рік від року. Глядачі не будуть раді, якщо на трасі не буде видовищних місць з організованими майданчиками для них. А місцеві жителі, що мешкають неподалік від траси, не будуть раді навіть настільки яскравому заходу, якщо він порушуватиме їхній комфорт і звичний уклад життя. При цьому і перші, і другі, і треті протягом усього марафону мають бути в абсолютній безпеці. А ще за спиною організаторів стоять МВС, ДАІ, екологи, військові, місцева влада, приватні землевласники…
І все це — не барвисте перебільшення. Оскільки бойова траса ралі-рейду пролягає не асфальтовими магістралями, а глушиною, кожен її кілометр має задовольняти вимогам державних інстанцій. Екологи мають бути впевнені, що вона не проходить всілякими заповідниками і заказниками, і учасники не завдадуть критичної шкоди навколишньому середовищу. МВС потрібно запевнити, що на всій протяжності маршруту буде забезпечено безпеку.
Військові — теж серед учасників узгодження шляху: по-перше, перегони не мають відбуватися засекреченими і закритими територіями та поблизу них, а по-друге, перегони безперервно супроводжує авіація — а це означає, що маршрут не має проходити в зоні заборони польотів.
З приватними землевласниками в разі задіяння їхніх земель для прокладання траси теж потрібно укласти домовленості — договори оренди чи інші угоди. Місцева влада, мабуть, входить до числа зацікавлених у проведенні перегонів, але і з нею потрібно провести особисті зустрічі та необхідні узгодження. А тепер помножте все це на три — адже «Шовковий шлях» проходить територією трьох країн!
Але повернемося до створення маршруту. Як ми вже сказали, організаторам потрібно не просто створити трасу, а й забезпечити її прохідність, враховуючи до того ж, що нею підуть не тільки легкові, а й вантажні автомобілі. Однак впізнаваність траси сильно різниться залежно від сезону, прохідність бродів змінюється від весни до осені, інші дороги розмиває, якісь завалює зсувами, якісь заростають чагарником, а окремі ділянки і зовсім стають непрохідними. Як дізнатися про все це? Сісти в машину і вирушити туди самому.
Потім
Так, з-за комп’ютера організатори траси переміщаються прямо за кермо, щоб особисто переконатися в тому, що дороги, знайдені на карті, існують у реальності та придатні для проведення перегонів. І для того, щоб бути впевненими в тому, що в перегонах не буде сюрпризів, бойову трасу доведеться пройти далеко не один раз…
1 / 2
2 / 2
Перша розвідка траси, або попередній реконесанс (від фр. reconnaissance — розвідка) проводиться задовго до перегонів — вона цілком може відбутися і в зимовий період. Головне завдання під час цієї розвідки — переконатися у фізичній можливості проїхати за маршрутом, наміченим раніше. Як уже йшлося вище, бойова траса проходить не великими дорогами, що використовуються постійно, а специфічними стежками, і їхній стан залежить від того, наскільки вони «обжиті» взагалі.
Реконессанс (від фр. reconnaissance — розвідка)
Трапляється таке, що дорога перестає використовуватися зовсім, і вітер, дощ і сонце стирають її з лиця землі, роблячи шлях непридатним або значно ускладнюючи орієнтування. Іноді прокладена роками стежка підмивається ґрунтовими водами або річкою, що протікає неподалік, або засипається зсувом ґрунту — у такому разі на шляху з’являється новий об’їзд. Не виключені й інші варіанти на кшталт сезонності дороги — взимку вона придатна для експлуатації, а в теплу пору року перетворюється на болітце або іншу непрохідну місцевість. Усе це — робота для «розвідників», які підуть тут і зараз, і пізніше.
Переконавшись, що маршрут існує, організатори зосереджуються на його формальній складовій: як ми вже знаємо, увесь шлях треба перевірити ще раз і узгодити. Але коли до перегонів залишається півтора-два місяці, настає час фінальної, найскладнішої роботи.
Ця робота — основний реконесанс: проходження траси і складання дорожньої книги (або роудбука) — основного путівника, за яким поїдуть екіпажі в перегонах. Важливість дорожньої книги складно переоцінити: від неї в буквальному сенсі залежить не тільки успішне проходження траси, а й здоров’я, а то й життя пілотів. Адже в запалі боротьби кожен з них прагне витиснути максимум зі свого автомобіля, а ось можливості цих самих автомобілів дуже різні.
Тому в дорожній книзі мають бути прописані всі нюанси і деталі траси, які можуть становити небезпеку для автомобіля, що мчить зі швидкістю далеко за сотню. Крім необхідних для навігації розвилок, розв’язок і перехресть тут відзначають броди, ями, трампліни, вимоїни, звуження і розширення дороги, небезпечні повороти, великі камені та інші особливості шляху, які несуть ризик.
Наше завдання — забезпечити безпеку всіх пілотів, тому ми включаємо в дорожню книгу всі потенційно небезпечні деталі, хоча, звісно, вони різняться за ступенем небезпеки для різних екіпажів. Наприклад, велика яма: новітні боліди Toyota або Peugeot її і не помітять, але для менш підготовлених машин — це привід скинути швидкість і бути обережнішими.
Стефан ле Бай
організатор, укладач дорожньої книги
Для кожного реконесансу на маршрут ралі-рейду вирушає спеціальна команда. Зрозуміло, складність маршруту передбачає необхідність участі кількох автомобілів. Зазвичай їх три: два основних і один запасний. Такий склад дає змогу витягнути застряглу машину, без ризику розвідувати броди і пробувати на прохідність складні ділянки траси.
Це вдвічі важливіше, оскільки підготовка пікапів Toyota Hilux , на яких вже не вперше проводять реконесанс, мінімальна — на них навіть немає лебідок. Найсерйозніше доопрацювання — каркас безпеки: він необхідний, оскільки ці автомобілі можуть за необхідності виходити на трасу і під час проведення ралі-рейду. Крім каркаса, ці Hilux відрізняються силовим переднім бампером з посиленим захистом картера, додатковим захистом приводів і рульових тяг, додатковим паливним баком, що підвищує автономність до 1 200 — 1 400 кілометрів, і спортивними амортизаторами, що дають змогу підтримувати вищу швидкість на бездоріжжі. В іншому це — звичайні серійні автомобілі, хоч їм і доводиться терпіти зовсім не звичайні режими експлуатації.
Газ у підлогу — чотириста метрів добірного бездоріжжя, де я, бовтаючись на паску безпеки ззаду, слухаю клацання його стопора, що не дає мені проткнути лобом стелю. Ледь помітне «перехрестя» двох автомобільних стежок — гальмо в підлогу. Чергова позначка в створюваній з нуля дорожній книзі — і знову газ у підлогу. Ще двісті метрів бовтанки — підскок. Знову гальмо в підлогу. Відмітка про трамплін — газ у підлогу. Триста метрів тряски — знову гальмування. Через кілька годин голова гуде, шлунок заявляє про категоричну незгоду з таким режимом руху, а вестибулярний апарат просить про пощаду, бажаючи лежати нехай на запорошеній, але твердій і нерухомій землі. Але ж ми їдемо далеко не на гоночній машині і далеко не в бойовому режимі! Та й на обличчях організаторів на передніх сидіннях при цьому — жодної тіні дискомфорту: тільки зосередженість і увага до дороги. Мабуть, якщо я і захочу ще раз покататися в такому темпі, то тільки на передньому сидінні. Хоча кого я обманюю…
Так, тут, на реконесансі, не до комфорту: рваний і важкий режим руху змушує думати лише про те, щоб не переоцінити можливості нехай і міцної, але стандартної машини, і не перегріти гальма. Головне ж завдання — перенести на папір все те, що змушує зайвий раз повернути голову, замислитися або натиснути на гальмо. Ціна помилки тут висока: не вписав у роудбук трамплін — отримав перевернуті автомобілі, не попередив про звуження дороги з деревами на узбіччі — створив аварійну ситуацію, не уточнив категорію небезпеки перешкоди — і знову пілоти піддаються непотрібному ризику. А ризик цей потрібно звести до мінімуму: незважаючи на складність, ралі-рейд — це не перегони на виживання в прямому сенсі слова. Тому й увага до деталей тут відповідна.
«Деталей» цих у підсумку набігає чимало: за одну спецділянку в чернетці дорожньої книги, яку безперервно пишуть під час реконесансу, може виявитися і 500, і 600 відміток. Загальна ж кількість вказівок для штурманів і пілотів на весь маршрут ралі-рейду обчислюється тисячами! Тисячі — і в кожному зашифрована інформація, яка може змінити багато чого для кожного учасника перегонів. Ба більше, у дорожній книзі вказуються не лише важливі позначки, а й відстань між ними, щоб екіпаж був готовий до реагування і міг планувати маневри заздалегідь. Тепер стає остаточно зрозуміло, чому дорожня книга — один із найголовніших атрибутів у перегонах: без роудбука вони перетворюються на безглузде і небезпечне самоорієнтування в просторі, помножене на нерозважливо швидку їзду.
У такому виснажливому режимі організатори вдруге проходять всю трасу, спецділянку за спецділянкою. Основний реконесанс, як правило, вже дає змогу начисто з’ясувати відмінності реальної траси від того, що було заплановано під час онлайн-прокладки маршруту. Адже оновлення карт у картографічних сервісах проводяться далеко не щодня, і багато що змінюється. Наприклад, за два дні розвідки на одній спецділянці ми виявили провал дороги через струмок, що протікає поруч, непрохідний брід, якому довелося шукати альтернативу, і повністю змінений ландшафт на ділянці, де раніше проходила дорога: в реальності вона впиралася в неглибокий урвище. Дрібниці на кшталт дерев, що впали, вузької дамби або підтоплених лук навіть не варті згадки — у рамках цього тексту, звісно: у роудбуці вузька дамба — це настільки ж важливе зауваження, як і небезпечний швидкісний поворот.
Скільки таких невідповідностей можна зустріти за десять тисяч кілометрів — відомо лише організаторам. Тільки їм же відомо і те, скільки додаткових кілометрів треба об’їздити, щоб знайти альтернативний шлях, скільки часу доводиться витратити на цю розвідку, і скільки сил потрібно мати, щоб вдруге проїхати весь маршрут ралі-рейду в такому режимі…
І ще раз потім
Отже, основний реконесанс закінчено, і укладачі роудбука вирушають працювати далі — розшифровувати свої записи і перетворювати рукописну чернетку на важку «книгу знань». Здавалося б, можна розслабитися і відпочити? Як би не так.
Останні тижні перед перегонами — найнапруженіший час, коли настає пора фінальних узгоджень і організації безпеки на трасі. Всюди проходять інструктажі та навчання, формуються команди волонтерів та організаторські штаби на місцях. Усі місця перетину бойової траси з дорогами і житловими зонами перебуватимуть під наглядом поліції і ДАІ — все це теж обговорюється і узгоджується заздалегідь.
Заздалегідь сплановані під час реконесансу глядацькі зони і фототочки для преси теж мають бути облаштовані так, щоб забезпечити максимальну видовищність за максимальної ж безпеки. Увага до деталей гранична — аж до того, що мешканців усіх прилеглих до траси територій інформують за допомогою спеціальних листівок, в яких зазначено дати і час проведення перегонів, їхній маршрут і необхідні для дотримання заходи безпеки.
Ну а за кілька днів до початку перегонів організатори… проїжджають трасу ще раз! Так-так, практично перед стартом це необхідно для того, щоб переконатися в тому, що нічого не змінилося. Якщо на трасі раптом виявляються нові перешкоди або особливості, вони оперативно вносяться в роудбук — проте ймовірність цього вже не така велика. Одне тільки «але»: цей факт не надто впливає на складність завдання з чергової перевірки траси.
Якщо ви думаєте, що на цьому розвідки траси закінчуються, то ви помиляєтеся: вже під час ралі-рейду перед самим стартом кожної спецділянки на трасу виходить… вертоліт. Авіація — єдиний спосіб оперативно перевірити шлях на наявність форс-мажорних змін. Організатори проходять на вертольоті всю трасу, стартуючи приблизно на чверть години раніше за перший екіпаж — щоб не показувати йому дорогу. І ось ця перевірка неминуче стає фінальною.
Вертоліт, до речі — це ще й захід безпеки: паралельно зі станом траси організатори відстежують і наявність на ній глядачів. Якщо серед них присутні маршали або волонтери в розпізнавальних жилетах марафону — все в нормі, порядок буде забезпечено. Якщо група глядачів перебуває поруч із трасою сама по собі, з гелікоптера їм озвучать попередження і спустять горезвісні листівки, що повідомляють про маршрут перегонів, час проведення і заходи безпеки. Ну а в крайньому разі, якщо люди явно не уявляють, що відбувається, і можуть опинитися в небезпеці, вертоліт сідає неподалік, щоб її усунути.
Робота, повна потрясінь
Тепер, коли народження ралі-рейду стало річчю трохи зрозумілішою, стає зрозуміло: його створення — це робота, сповнена потрясінь. Причому потрясінь як приємних — від мальовничих краєвидів полів, перелісків, степів і пустель, через які пролягає маршрут ралі-рейду, так і фізичних — за кермом пікапів Toyota Hilux, що переносять тебе від старту чергової спецділянки до фінішу. Але і в першому, і в другому є своя принадність, свій дух і своя романтика. Мабуть, саме за ними люди рік за роком і приїжджають сюди, занурюючись у світ великих складнощів і простих радощів.
