Gaznaauto Сайт про автомобили
Німеччина по праву вважається автомобільною державою. Тут були побудовані одні з перших автомобілів, з-під олівців німецьких інженерів виходили справжні витвори автомобільного мистецтва. Багато німецьких автомобільних конструкторів, таких як Карл Бенц, Готтліб Даймер, Вільгельм Майбах, Фердинанд Порше, увічнили свої імена в історії світового автомобілебудування. Однак це лише вершина айсберга — багатьом пощастило менше.
Серед таких конструкторів опинився і Еберхард Шульц (Eberhard Shultz). Цей інженер-конструктор і фахівець з аеродинаміки встиг попрацювати в Mercedes і Porsche. Але популярність, хоча і у вузьких колах, йому принесла його власна марка незвичайних суперкарів — Isdera.
Трохи про засновника
Свою кар’єру Шульц почав наприкінці 60-х у фірмі Mercedes-Benz. Він брав участь у розробці прототипів проекту С-111 (який заслуговує на окрему розповідь). На серії автомобілів С-111 компанією Mercedes відпрацьовували застосування нових технологій, таких як роторно-поршневі та дизельні двигуни, застосування пластмас в елементах кузова. Відмінною рисою автомобілів С-111 були двері в стилі «крило чайки». Але ці автомобілі виявилися далекими навіть від дрібносерійного виробництва.
196 8-1969 роки. Erator GT/GTE
Не домігшись від керівництва Mercedes рішення почати випуск С-111, Шульц створює своє перше власне творіння — Erator GT. Машину створювали під враженням від знаменитих гоночних прототипів Ford GT40, але все-таки її неможливо було назвати «клоном» переможця Ле-Мана.
Шульц застосовує в дизайні Erator ідеї, які згодом стануть візитною карткою його фірми: відсутність дзеркал заднього виду і застосування складного приладу перископного типу, а також двері типу «крило чайки». Під час розробки свого автомобіля Шульц застосував перевірені вузли та агрегати марок Porsche і Mercedes. В основі конструкції — міцна тчаста сталева просторова рама, легкі зовнішні панелі кузова зі склопластику і двоважільні незалежні підвіски спереду і ззаду. Спочатку в підкапотному просторі ховався карбюраторний 1.6 літровий двигун Volkswagen 1600 L потужністю 54 к.с., який дав змогу машині масою 780 кг розігнатися до 160 км/год.
Протягом року скромний двигун Volkswagen було замінено на більш продуктивний V-подібний 6-циліндровий 2.3-літровий двигун від Ford Taunus потужністю 108 к.с. Максимальна швидкість автомобіля становила 200 км/год. У 1969 році автомобіль, що так і залишився в єдиному екземплярі, піддали останній модернізації. Місце фордівського V6 зайняв 5-літровий V8 Mercedes потужністю 420 к.с.
Двигун мав систему механічного впорскування палива Bosch, через що в індексі моделі з’явилася буква Е (від німецького Einspritzanlage — впорскування палива). До пари були посилені вузли підвіски і гальма. З таким могутнім мотором легкий автомобіль масою 960 кг зміг подолати бар’єр швидкості 300 км/год, розвинувши в підсумку 315 км/год. Розгін з 0 до 100 км/год зайняв лише 4 секунди.
Після створення Erator Шульца нарешті помітили і в 1969 році запросили на роботу у фірму Porsche. Там він брав участь у розробці Porsche 928 і модернізації легендарної 911-ї моделі. Водночас Шульц не припиняв співпраці і з фірмою Мерседес, а також встиг намалювати дизайн колісних дисків фірм Pirelli (так-так, знамениті італійські виробники шин у 70-ті роки планували розширити виробництво та зайнятися випуском легкосплавних колісних дисків) і Ronal Turbo.
1978 рік. Mercedes Schultz Studie CW311 Concept
У 1978 році Шульц спільно з тюнінговою компанією B&B Automobiltechnik представив розроблений ним концепт-кар Mercedes-Benz Studie CW 311 — єдиний автомобіль марки, який було створено не в самій компаній, але який мав право на емблему Мерседес.
Довгі роки, навіть працюючи в Porsche, Шульц виношував ідею розробки прототипу, гідного продовжувача традицій, закладених у концептах серії С-111. Але вище керівництво концерну визнало його безперспективним. Однак це не зупинило Шульца. На правах розробника цього автомобіля він забрав проект собі.
1982 рік. Заснування компанії Isdera GmbН
Шульц стає приватним підприємцем і відкриває свою фірму, яку називає Isdera. Назва Isdera є абревіатурою від німецького Ingenieurbüro für Styling Design und Racing (Конструкторське Бюро з дизайну та перегонів). Емблемою марки було обрано ширяючого орла.
1982 рік. Isdera Spyder
Першою моделлю нової фірми стала Isdera Spyder 033i, яку було представлено широкому загалу на Женевському автосалоні 1982 року.
Розуміючи, що з його дрібносерійними машинами можуть виникати складнощі в разі ремонту, Еберхард Шульц застосовував у всіх своїх автомобілях тільки агрегати і вузли, які використовувалися на автомобілях, що виготовляються великосерійно.
Автомобіль майже чотириметрової довжини і заввишки трохи більше метра був легким спорткаром з тчастою рамою і склопластиковим відкритим кузовом, незалежними двоважільними підвісками і розташованим посередині двигуном від Volkswagen Golf об’ємом 1.8 літра і потужністю 136 к.с. З ним сагрегатована 5-ступінчаста МКПП.
Максимальна швидкість автомобіля становила 205 км/год, а розгін до «сотні» у легкого родстера вагою 900 кг — лише 7,5 секунди. У 1985 році з’являється модернізована версія Spyder 033-16, в якій застосовують вже 2.3-літровий рядний 4-циліндровий двигун Daimler Benz M 102 E 23/2 потужністю 185 к.с. З ним важчий на 20 кг автомобіль розганяється до 100 км/год за 5,5 секунди, а максимальна швидкість досягає 232 км/год.
Вершиною еволюції став представлений у 1987 році Spyder 036i, оснащений 6-циліндровим двигуном Daimler-Benz M 104.981 потужністю 228 к.с. У парі з ним працює МКПП-5 виробництва фірми ZF. Максимальна швидкість автомобіля вагою 960 кг становить 262 км/год, а розгін до «сотні» займає 5 секунд.
Загалом з 1982 по 1992 рік було побудовано загалом 17 автомобілів, а заводська ціна одного з них у 1990-му році становила 199 500 марок.
1984 рік. Isdera Imperator
У 1984 році на Женевському автосалоні дебютує Isdera Imperator 108i, який є підготовленим до серійного виробництва Mercedes-Benz CW311. Кузов автомобіля являв собою тчастий каркас із закріпленими на ньому склопластиковими кузовними панелями. До нього кріпилися незалежні двоважільні підвіски передніх і задніх коліс. Перед задньою віссю розмістився п’ятилітровий V8 Mercedes-Benz M177 потужністю 235 к.с. (417 Н∙м), з яким загрегатована п’ятиступінчаста механічна КПП ZF.
Незважаючи на не найпотужніший двигун, легкий (всього 1 250 кг) Imperator 108i міг розігнатися до 262 км/год, а першу «сотню» розмінював за 5,9 секунди. Автомобіль оснащували шкіряними сидіннями з електроприводом, кондиціонером, просунутою аудіосистемою високого класу.
Шульц розумів, що за фантастичну ціну майже 380 000 марок, за яку він пропонував свій автомобіль, потрібна не тільки неординарна зовнішність із дверцятами типу «крило чайки» і перископом заднього виду замість дзеркал, а й вищі динамічні показники.
У 1985 році автомобіль отримує 5.5-літровий двигун Mercedes V8 потужністю 300 к.с. Обважнілий до 1 380 кг автомобіль розмінював «сотню» за 5,5 секунд, а максимальна швидкість сягала 277 км/год. У 1989 році «Імператор» отримав новий шестилітровий двигун V8 потужністю 385 к.с., підготовлений мотористами AMG, з яким автомобіль зміг розігнатися до 314 км/год.
У 1991 році машину модернізували. Основними зовнішніми змінами стали дзеркала заднього виду замість перископа, передні фари з електропідйомниками і виведені убік перед задньою віссю вихлопні ти. Машину оснастили 330-сильною «вісімкою», з якою вона могла розігнатися до швидкості 292 км/год. Ціна 400 000 марок відлякувала покупців (наприклад Honda NSX коштувала 155 00 марок), а сама машина виявилася застарілою на тлі численних конкурентів.
Загалом за роки виробництва було випущено 30 «Імператорів».
1993 рік. Isdera Commendatore 112i
У 1993 році на Франкфуртському автосалоні компанія представила абсолютно новий суперкар під назвою Commendatore 112i. Автомобіль отримав своє ім’я на честь великого італійського конструктора Енцо Феррарі, який мав прізвисько «Коммендаторе» (в перекладі з італійської — Командор). У розробку автомобіля Шульцем було вкладено понад 4 мільйони марок.
Таких витрат зажадали новітні на ті часи електронні системи управління, такі як аеродинамічне гальмо (під час натискання на педаль гальма, задній спойлер піднімався на більший кут, щоб створити додатковий аеродинамічний опір і збільшити навантаження на задню вісь) і регульована залежно від швидкості підвіска (на великих швидкостях кліренс автомобіля автоматично знижувався). Дизайн автомобіля вийшов динамічним і таким, що запам’ятовується: довгий задній звис, створений з оглядкою на довгохвості ле-манівські Porsche 917, а в обтічний передок були органічно вписані фари від Porsche 968.
Не обійшлося і без звичних для Ісдери дверей типу «крило чайки», а доповнюють їх дві кришки моторного відсіку, які відкидаються вгору. Під ними затишно влаштувався 6-літровий V12, узятий від новітнього на ті часи знаменитого Mercedes S600 у кузові W140. Могутній 408-сильний двигун без зусиль розганяв «Командора» до 340 км/год, а розгін до «сотні» займав лише 4,5 секунди.
Конструкція машини звична для Ісдери: алюмінієва тчаста рама, зовнішні панелі кузова зі склопластику і кевлара, незалежні підвіски спереду і ззаду. Вага автомобіля становила лише 1 450 кг. Передбачалося почати дрібносерійне виробництво автомобіля, ціна якого становила б 450 000 доларів.
На жаль, цим планам не судилося збутися. Виробництво моделі так і не було розпочато через брак фінансування — побудували лише один виставковий зразок. Лише в 1999 році компанія змогла побудувати другий зразок, який був названий Silver Arrow C112i на честь легендарних «Срібних стріл» Мерседеса.
Місце 6-літрового двигуна зайняв монструозний 7-літровий V12, зібраний мотористами AMG. 620-сильний гігант був загрегатований з 6-ступінчастою МКПП, жартома розганяючи обважнілу на 200 кг Ісдеру до 370 км/год. Час розгону від нуля до «сотні» скоротився на цілу секунду: 3,6 проти 4,7 у «Командора».
Ціна автомобіля склала 620 000 доларів. Автомобіль, як і його попередник, був побудований в одному екземплярі і куплений бізнесменом зі Швейцарії, який побажав залишитися невідомим. У 2005 році цей автомобіль продавався на інтернет-аукціоні eBay за 3 мільйони доларів, але так і не зміг знайти собі нового власника, готового викласти таку суму за ексклюзив.
2006 рік. Isdera Autobahnkurier 116i
Побудувати такий автомобіль Шульц мріяв понад 20 років, розробку машини було розпочато ще в 1984 році. Дизайн був виконаний у стилі німецьких автомобілів 30-х років минулого століття, а основним об’єктом для натхнення став легендарний Mercedes 540K, який за мірками тих років був недосяжним для конкурентів у частині прогресивності.
Габарити «спадкоємця» 2006 року вражали: 5,6 метра в довжину і 2 метри завширшки. Причому більшу довжину займав довжелезний капот, а кузов пасажирського салону взагалі взяли від Жука, попередньо облагородивши його оздобленням цінними породами дерева і шкірою тонкої вичинки. Зрозуміло, не обійшлося без електроприводів і встановлення кондиціонера і висококласної аудіосистеми. Під капотом ховаються два (!) 5 літрових V8 від Mercedes S-Klasse W126, розташованих тандемом, один за одним, що є серйозною відмінністю від інших двомоторних автомобілів.
Причому автомобіль був повнопривідним: передній двигун приводить передню вісь, а розташований за ним мотор — задню. Загальна потужність силової установки — 600 к.с., що дає змогу розігнати автомобіль масою понад 2,5 тонни до швидкості 240 км/год, а розгін до «сотні» займає 8 секунд. Автомобіль не випускався серійно — єдиний екземпляр зберігається в гаражі Шульца.
