Gaznaauto Сайт про автомобили
За часів дизелізації Уральському автозаводу вдалося втриматися на рівні найвідоміших виробників військових вантажівок і розпочати серійний випуск наступного потужного, досконалого й економічного армійського автомобіля «Урал-4320» (6х6), який у 1970-ті роки вважався «найважливішою віхою розвитку автомобільної промисловості СРСР». У цій публікації ми розглядатимемо тільки ранні модифікації моделі до 1993 року, коли «просто» 4320 став 4320-10.
Нова п’ятитонна дизельна «Урал-4320» була прямим спадкоємцем бензинової вантажівки «Урал-375Д», яку випускали одночасно з нею. Від нього були успадковані основні параметри, схожа зовнішність і загальна конструкція шасі, на якому змонтували складний і важкий дизель Камського автозаводу. Однак у Радянській армії і в збройних силах союзних країн успіх «Уралу-4320» був забезпечений.
Урал-4320 (1972/1977-1993 рр.)
На початку 70-х було побудовано кілька дослідних зразків військових вантажівок і сідельних тягачів з ярославським дизельним двигуном ЯМЗ-740 — прототипом майбутнього силового агрегату КамАЗ.
У лютому 1975-го автомобілі успішно завершили державні випробування, і незабаром доопрацьовані військові зразки з поздовжніми лавами в кузові були прийняті на озброєння Радянської армії. Серійний випуск багатоцільової вантажівки «Урал-4320» розпочався в грудні 1977 року і тривав до 1986-го.
Головними відмітними ознаками нових «Уралів» були решітка радіатора з незграбними вертикальними прорізами, дизельний двигун КамАЗ-740 V8 потужністю 210 к.с., кабіна з трьома регулюваннями сидіння водія та дев’ятитонна лебідка.
Другий варіант 4320-01, що випускався з 1986 року, зовні відрізнявся піднятою на 12 сантиметрів бортовою платформою з рівною підлогою без колісних ніш.
Паралельно з двома базовими версіями випускали семитонні шасі 43203 подвійного призначення для встановлення фургонів і військового устаткування без механічного приводу робочих органів і сідельні тягачі 44202, що працювали у складі 23-тонних автопоїздів.
Розпочаті наприкінці 70-х бойові дії в Афганістані та локальні військові конфлікти, що послідували за ними, призвели до необхідності впровадження протикулевого захисту для військовослужбовців та вузлів серійних автомобілів «Урал», який складався з навісних броньованих листів завтовшки до п’яти міліметрів і броньованих стекол. У 80-90-ті роки до цієї роботи долучилися й інші підприємства.
Навесні 1993-го пожежа знищила моторне відділення Камського автозаводу, що призвело до припинення поставок двигунів КамАЗ. Заміна їм знайшлася на Ярославському моторному заводі, що випускав 180-сильні дизелі. Їх стали монтувати на вантажівках 4320-10, які вже виходять за рамки нашої статті.
Військове обладнання на «Уралі-4320»
До моменту розвалу СРСР на основі сімейства 4320 вдалося зібрати велику кількість надбудов і систем озброєння, але їхню основну частку становили модернізовані машини, спочатку створені для «Уралу-375», або просто переставлені на нові дизельні шасі.
Типові кузови-фургони
Під час переходу на шасі 43203 гаму населених кузовів становили безкаркасні фургони К-4320, каркасно-металеві КМ-4320 і їхні похідні. Від колишніх конструкцій вони відрізнялися алюмінієвою або металевою обшивкою, фільтровентиляційною установкою, можливістю перевезення вантажів на даху, кількістю і розташуванням вікон, дверей і люків.
Під час експорту «Уралів-4320» до Народної армії НДР підприємства групи LAK монтували на них власні знімні фургони для розміщення важкого ремонтного обладнання та автономних дизельних електростанцій.
Радіотехнічні засоби зв’язку, управління та розвідки
У типових кузовах на шасі «Урал-43203» з автономним живленням базувалося велике сімейство нових і переставлених з «Уралів-375А» всіляких радіотехнічних і радіолокаційних систем різних класів і призначення, засобів управління, розвідки і командно-штабних машин.
До інших досягнень у радіотехнічній галузі на автомобільних шасі відносили станцію радіоперешкод Р-325У, автоматизовану апаратну Р-330У для придушення зв’язку, модернізовану установку 1Л22-1 для розпізнавання літальних апаратів і машину 1В153 автоматизованого управління артилерійським вогнем.
З 1990 року на двох автомобілях 43203 з кузовами КМ-4320 розміщувалося радіолокаційне і пеленгаційне оснащення метеорологічного комплексу РПМК-1 «Посмішка» для отримання відомостей про стан атмосфери з метою забезпечення запусків ракет, польотів авіації, роботи артилерії і розрахунку зон ураження.
Сідельні тягачі 44202 подвійного призначення працювали у складі секретних автопоїздів із глухими одноосьовими напівпричепами (кабінами) ОдАЗ-828 з радіоприймальними вузлами зв’язку Р-361М, польовими пунктами управління Р-362М і системами життєзабезпечення, а також захистом від радіоактивних, отруйних і бактеріологічних засобів.
Автомобілі паливної служби
З переходом на «дизель» практично всі види машин паливної служби перейняли новий імідж з індексом 4320. Одним із них був паливомаслозаправник АТМЗ-5-4320 зі збільшеною до п’яти тисяч літрів ємністю алюмінієвої паливної цистерни, скороченням масляної частини на 100 літрів і двома незалежними насосними магістралями.
До новинок належала перекачувальна станція пального ПСГ-240 для групового заправляння техніки, обладнана суцільнометалевим кузовом із бічними дверима, заднім блоком управління, основним і допоміжним насосами, фільтрами, набором рукавів і пеналами для їхнього зберігання.
Машини аеродромних служб і хімічного захисту
У сферу електростартерних агрегатів увійшов модернізований варіант АПА-5Д для одиночного або групового запуску авіаційних двигунів із двома генераторами змінного і постійного струму потужністю 40 і 52 кВт, а також поворотними ґратчастими стрілами. Варіант АПА-5ДМ відрізнявся 60-кіловатним генератором.
Найпотужніша стартерна машина АПА-100 розміщувалася в суцільнометалевому кузові з відкидними кришками відсіків, де встановлювали допоміжний дизель для приводу блоку генераторів із вихідною потужністю 100 кВт.
Модернізована теплова машина ТМС-65М могла на стоянці і в русі здійснювати хімічну обробку місцевості і техніки гарячою вихлопною сумішшю від турбореактивного двигуна, а також проводити постановку маскувальних аерозольних завіс.
Евакуаційна та інженерна автотехніка
З появою «Уралу-4320» номерні військові підприємства розпочали дрібносерійне виробництво нових для Радянської армії колісних евакуаційних транспортерів-тягачів і машин техдопомоги.
Авторемонтний завод № 57 налагодив випуск евакуатора ТК-5ВМ, перейменованого в КЕТ-Л — колісний евакуаційний тягач легкий. До його оснащення входила семитонна лебідка, гідравлічний кран і задній підіймальний пристрій для транспортування пошкодженої автотехніки в напівзавантаженому положенні.
За ним з’явився бортовий колісний транспортер КТ-Л . Крім лебідки на ньому змонтували бампер для розчищення проходів під час буксирування військових машин на жорсткому зчепленні або в напівзавантаженому стані. На його основі завод № 38 побудував варіант КТ-ЛМ із навісним бронюванням зі сталевих листів завтовшки сім міліметрів.
У середині 80-х було зібрано дослідні зразки вантажівок технічної допомоги серії МТП із чотиритонним гідрокраном і лебідкою для евакуації шосе пошкоджених транспортних засобів, заправлення їх паливом, мастилами та спеціальними рідинами.
Водночас на шасі 4320, 43202 і посиленому багатоцільовому варіанті 5557 було створено сімейство військових та інженерних гідрокранів вантажопідйомністю від 6,3 до 15 тонн із телескопічними стрілами довжиною до 14 метрів і висотою підйому вантажів 26 метрів.
До інженерної автотехніки належали мобільні освітлювальні агрегати 15Т460 з автономною електростанцією і шістьма виносними прожекторами, а також машини 15Т261 для освітлення робочих місць просто неба і в приміщеннях із вибухонебезпечним середовищем.
Бойові та транспортно-заряджальні машини
Наприкінці 70-х невелика військово-ремонтна база з Ржева отримала важливе завдання переставляти ракетні пускові установки БМ-21 «Град» з вантажівок «Урал-375Д» на нові дизельні «Урали-4320». Воно звелося до перестановки глушника з-під радіатора в праву частину шасі під ящик із приладдям.
Випробувавши оновлені «Гради» в локальних конфліктах у спекотних країнах, на напрямних із реактивними снарядами почали встановлювати теплозахисні екрани, що оберігали їх від перегріву на сонці.
У роки роззброєння Радянських збройних сил найбільш вдалим розвитком машин «Град» вважалася берегова система залпового вогню БМ-21ПД «Дамба» для охорони морських кордонів і знищення надводних і підводних цілей противника. У ній застосовувалися снаряди масою 75 кілограмів з дальністю ураження до п’яти кілометрів і на глибині 200 метрів.
На шасі «Урал-4320» базувалося чимало доопрацьованих вантажівок з причепами, спеціальних транспортних, перевантажувальних і транспортно-заряджальних машин (ТЗМ), що входили до складу різних комплексів для обслуговування численних ракетних систем, про які практично нічого не було відомо.
На заголовній світлині — ефектний транспортер-роботяга КТ-ЛМ на вантажівці «Урал-4320» з навісним бронюванням, створений військовими інженерами заводу № 38 з підмосковних Бронниць.
