Gaznaauto Сайт про автомобили
Державна дума схвалила в третьому читанні законопроєкт про обов’язкове прирівнювання відео-, фото-, аудіозапису, а також матеріалів інформаційних баз та інших носіїв інформації до доказів під час розгляду адміністративних справ.
Законопроектом пропонується закріпити право використання аудіо- та відеозаписів, матеріалів фото- і кінозйомки, інших носіїв інформації, зокрема в цифровій формі, для цього в Кодексі РФ про адміністративні правопорушення в частині 2 статті 26.7 слова «можуть бути віднесені» замінюються словом «відносяться».
Концепцію цього законопроекту підтримали уряд і громадські об’єднання автолюбителів. «Ухвалення законопроєкту розширить можливості для осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, надавати докази на обґрунтування своєї позиції під час розгляду справ про адміністративні правопорушення (зокрема, записи відеореєстраторів), а також скорегує правозастосовчу практику використання як докази названих вище матеріалів», — ідеться в офіційному відкликанні кабінету міністрів.
Суттєвих поправок до законопроєкту не надійшло, тому немає жодних сумнівів, що зрештою цей документ набуде статусу закону.
Наразі матеріали на електронних носіях можуть бути віднесені до доказів, однак це питання віддано на відкуп суддям. Суддя може долучити такі матеріали до справи, а може й відмовити. Але навіть якщо клопотання задоволено, це зовсім не означає, що в рішенні суду буде хоч якесь посилання на долучені докази.
Відповідь на запит суспільства
Законопроєкт був внесений на той момент членом Ради Федерації Костянтином Добриніним і депутатами Держдуми Ярославом Ніловим, Ігорем Лебедєвим і Андрієм Свинцовим. З 2014 року він припадав пилом у портфелі Думи і лише в лютому 2016 року був прийнятий у першому читанні. Тривалий час проти негласно виступали керівники правоохоронних структур, зокрема ГИБДД. І це цілком зрозуміло, оскільки під час розгляду справ про адміністративні правопорушення у суддів зазвичай «немає підстав не довіряти» інспекторам державтоінспекції, тоді як свідчення свідків на користь водія викликають «недовіру до їхньої об’єктивності». Якісь відеодокази в цій ситуації могли кардинально змінити ситуацію і навіть виставити даішника на посміховисько.
Однак, часи змінюються, а з ними змінюються не тільки звичаї, а й ставлення до технічного прогресу. Автори законопроєкту весь час наголошували на тому, що «дедалі більше і більше громадян, громадських організацій, які займаються громадським контролем, знімають правопорушення на фото та відео. Це пов’язано не тільки з дорожнім рухом, а й зі зловживаннями чиновників, отриманням хабарів, протиправною вульгарною поведінкою».
Тож, додає статс-секретар і заступник президента Федеральної палати адвокатів Костянтин Добринін, «розширення і закріплення в законодавстві нових засобів доказування, насамперед на електронних носіях, відповідає сучасним запитам суспільства. Це той самий випадок, коли очевидне для всіх занадто довго було неймовірним для законодавця та держави. Дуже скоро звичайним громадянам стане значно легше захищати та відновлювати свої права, а комусь стане неможливо приховувати свої зловживання».
Змагальність процесу
Сьогодні відеокамери все частіше використовуються для фіксації правопорушень на дорогах країни. І, що важливо, активно поповнюють бюджети за рахунок виписаних штрафів.
Але те, що можна одній стороні, необхідно дозволити й іншій. Особливо в суді, де змагальність процесу ніхто не скасовував.
Звісно, будь-який суддя має право зробити висновок, що інші докази переважують запис із відеореєстратора. Але він має мотивувати свою позицію. І не факт, що його аргументи витримають перевірку вищим судом. Юристи, щоправда, попереджають, що закону буде мало, потрібне ще роз’яснення практики, яке може дати тільки Верховний суд. З іншого боку, не все вирішується на рівні судової практики. Усі докази в будь-якому процесі так чи інакше трактуються судом, тому будь-який додатковий інструмент доказування може зіграти позитивну для водія роль.
Пишіть клопотання
Поки закон не ухвалено, кожному, у кого є відеозапис, доводиться переконувати суд долучити його до справи. Красномовство тут не завжди допомагає. Клопотання про долучення відеоматеріалів має бути подано в письмовому вигляді, радять експерти. Причому під час судового процесу такі письмові клопотання можуть бути подані неодноразово. Згідно зі ст. 24.4 КпАП, клопотання «підлягає негайному розгляду».
У клопотанні треба вказати, що до справи необхідно долучити запис, отриманий з реєстратора (марка, серійний номер, рік випуску тощо), що знаходиться в конкретному автомобілі (марка, номер тощо). У ролі носія може використовуватися як карта пам’яті, так і диск. До речі, диск із захистом від перезапису (CD-R) надійніший — на ньому неможливо внести жодних змін після передачі судді.
Прохання використовувати ваше відео як доказ суддя може пропустити повз вуха, а згодом навіть не згадати про нього в остаточному рішенні у справі. І про те, що одна зі сторін хотіла послатися на об’єктивний доказ, у вищих інстанціях можуть навіть не дізнатися. Письмове клопотання ігнорувати не так просто. Тому й зараз, як підкреслює експерт у галузі законодавства про безпеку дорожнього руху Віктор Травін, судді доволі часто задовольняють клопотання, подані в письмовому вигляді.
Суд може відправити запис на експертизу, за результатами якої буде зрозуміло — долучать файл до справи чи ні. Фахівці перевіряють відео на автентичність, тобто оцінюють, чи могли ви підробити копію, чи не змінили відеоряд шляхом монтажу та редагування. Крім того, перевіряють прив’язку до часу та місця.
Можете скаржитися
Але що робити, якщо суддя все-таки відмовив? Скаржитися, причому в усі інстанції. У ст. 26.2 КпАП РФ зазначено, що в процесі розгляду справи можуть бути використані «будь-які фактичні дані, на підставі яких суддя встановлює наявність або відсутність події адміністративного правопорушення, винність особи, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи». Усі учасники процесів про адміністративні порушення (як винні, так і потерпілі) мають право «подавати докази», серед яких допускаються записи з відеореєстратора. Про це йдеться у статтях 25.1 і 25.2 КпАП РФ.
Скарга повинна містити посилання на ці статті, а також у ній потрібно описати обставини, за яких суд відмовився задовольнити ваше клопотання.
У кожного свій інтерес
Тим часом МВС Молдові намагається отримати свою вигоду з цього закону. У МВС виступають за те, щоб відеозаписи, зроблені учасниками дорожнього руху (зокрема й пішоходами за допомогою мобільних телефонів), були доказом під час притягнення порушників ПДР до адміністративної відповідальності. Законослухняних громадян, які зафіксували порушення ПДР, закликають записати автомобіль порушника за допомогою відеореєстратора, фотоапарата або смартфона, а потім звертатися до ДАІ або викладати файли на спеціальних порталах. Але в будь-якому випадку необхідно спочатку написати заяву, додати до неї відеофайл і, можливо, ще з’явитися особисто до дізнавача, щоб дати необхідні свідчення. Ще одне застосування відеокамерам знайшли в Уряді Молдові, де готуються поправки до Правил дорожнього руху, що передбачають введення поняття «небезпечне водіння». Перший віцепрем’єр Ігор Шувалов зазначив, що питання з поданням відео в суді потрібно вирішити до виборів цього року.
