Gaznaauto Сайт про автомобили
Портал розбирається в премудростях автоматичних трансмісій: з’ясовує, що таке гідротрансформатор, підраховує «кількість» ступенів у варіаторі та перевіряє, наскільки розумний «робот».
Автомобіль із коробкою автомат дедалі частіше стає вибором жителів мегаполісу. Якщо раніше таку опцію можна було зустріти тільки на автомобілях середнього і вищого цінового сегмента, і на старих «іномарках», привезених зі Штатів, то сьогодні автомобілі абсолютно всіх класів бувають двопедальні.
«Зручно!» — найчастіший аргумент автовласників, втомлених від «заторів». І, дійсно, автоматична коробка передач значно спрощує процес пересування в метушливому мегаполісі, скорочуючи до мінімуму кількість дій водія. Вибір для більшості представниць прекрасної половини людства і зовсім не стоїть — коробка тільки «автомат». Навіть «склавши» іспит в автошколі, не всі автолюбительки-початківці уявляють, за що відповідає крайня ліва педаль, і що означає розташування п’яти-шести цифр на «джойстику», що стирчить з підлоги. Але що криється за звичним словом «автомат»? Адже різновидів коробки без педалі зчеплення сьогодні існує не один і не два. А деякі, особливо спритні продавці автомобілів, видають за автоматичну — роботизовану коробку передач, у якої набагато більше спільного зі звичайною «механікою».
Як вибрати коробку автомат ми і спробуємо розібратися.
Гідротрансформаторна коробка перемикання передач
Найпоширеніша коробка передач автомобіля у світі. Саме з неї і пішла скорочена назва коробки — «автомат».
Сам гідротрансформатор частиною КПП не є і виконує, по суті, роль зчеплення, передаючи крутильний момент під час рушання автомобіля. На швидкості, за високих обертів, гідротрансформатор блокується муфтою, скорочуючи витрату енергії (палива). Крім того, гідротрансформатор є хорошим гасителем різних коливань, як двигуна, так і коробки передач, збільшуючи, тим самим, ресурс обох агрегатів.
Жорсткого зв’язку між двигуном і механічною частиною АКП немає. Крутний момент передається за допомогою трансмісійної оливи, яка циркулює під тиском у замкнутому колі. Саме така схема забезпечує роботу двигуна з увімкненою передачею, коли автомобіль нерухомий, і саме тому, якості трансмісійної оливи приділяється так багато уваги.
Відповідальність за перемикання передач несе гідравлічна система, і зокрема, так званий гідроблок. У сучасних «автоматах» ним керує електроніка, яка і дає змогу трансмісії працювати в різних режимах: стандартному, спортивному або економічному.
Незважаючи на гадану складність, механічна частина гідротрансформаторної автоматичної коробки передач досить надійна і ремонтопридатна. Найбільш вразливим її місцем, як правило, є гідроблок, несправна робота клапанів якого, супроводжується неприємними ударами при перемиканнях. У більшості випадків «виліковується» заміною дорогої деталі.
Як уже було зазначено вище, стежити потрібно і за станом мастила. Хоча на сьогодні вже існують так звані необслуговувані коробки автомат, які взагалі не потребують заміни масла.
Їздові характеристики сучасних автомобілів, оснащених класичним «автоматом», дуже сильно залежать від керуючої електроніки, яка отримує інформацію з численних датчиків. Зчитуючи з них інформацію, «мізки» автоматичної коробки передач автомобіля відправляють команду на перемикання передач у необхідні моменти. Таку поведінку ще називають адаптивністю «коробки». Тож регулярне оновлення програмного забезпечення «автомата» може значно поліпшити характеристики поведінки автомобіля.
Важливим фактором є кількість передач трансмісії. Зараз ще зустрічаються гідромеханічні трансмісії з чотирма ступенями, але більшість автовиробників перейшла на «коробки-автомат» з п’ятьма, шістьма і навіть сімома і вісьмома передачами. Збільшення кількості передач позитивно позначається на плавності перемикань, динаміці та економії палива.
Ручний режим перемикання, який вперше з’явився на автомобілях Porsche під назвою Tiptronic і миттєво був скопійований майже всіма виробниками, по суті, є просто модною «фішкою». Якщо на спортивних автомобілях під керуванням досвідчених водіїв перехід у ручний режим може значно вплинути на поведінку автомобіля, то в мирському житті масових автівок він, загалом, марний, та й купують «автомат» не для того, щоб руками перемикати передачі.
З огляду на сукупність усіх чинників, можна сказати, що автоматична гідротрансформаторна коробка передач автомобіля найефективніше керує розподілом крутного моменту двигуна, проста в обслуговуванні і є найбільш виправданим вибором.
Приклади автомобілів із гідротрансформаторною коробкою перемикання передач:
Peugeot і Citroen (308, 3008, C4, С5)
Безступінчата автоматична трансмісія (або варіатор)
CVT або Continuously Variable Transmission — так найчастіше позначається варіатор. Хоча за зовнішніми ознаками ця трансмісія нічим не відрізняється від звичайної «коробки автомат», працює вона зовсім за іншим принципом.
У варіаторі передач як таких немає зовсім, і в ньому нічого не перемикається. Зміна передавальних чисел відбувається безперервно і постійно, незалежно від того сповільнюється автомобіль або розганяється. Цим пояснюється абсолютна плавність роботи безступінчастої коробки перемикання передач, яка забезпечує комфорт в автомобілі, оберігаючи водія від будь-яких поштовхів і ударів.
Щоправда, виробники віртуально впроваджують у варіатор п’ять, шість передач, які можна «перемикати». Але це — не більше, ніж імітація, що дає змогу працювати варіатору в потрібних водієві режимах.
Якщо максимально опустити технічні подробиці, конструкція варіатора являє собою дві пари конусоподібних шківів, між якими за радіусом, що змінюється, обертається ремінь. Боковини шківів можуть зсуватися і розсуватися, забезпечуючи тим самим зміну передавальних чисел. Сам ремінь, на який лягає основне навантаження, являє собою складний інженерний пристрій і більше схожий або на ланцюг, або на стрічку, зібрану з металевих пластинок.
Крім плавності, перевагою варіатора є швидкість його роботи. Оскільки варіатор не витрачає час на перемикання передач, наприклад, під час розгону, безступінчаста «коробка» одразу опиняється на піку крутного моменту, забезпечуючи максимальне прискорення автомобіля. Щоправда, суб’єктивно це відчуття скрадається все тією ж відсутністю перемикань.
З особливостей експлуатації варто відзначити більш високу, порівняно з класичною коробкою передач «автомат», вартість обслуговування варіатора. Пояснюється це тим, що безступінчата «коробка» боїться перегріву. Високі температури всередині «коробки» вимагають використовувати спеціальне і дуже дороге мастило, яке необхідно міняти, в середньому, кожні 50-60 тисяч кілометрів. А після 100 000 км, заміни, найімовірніше, потребуватиме і ремінь.
Приклади автомобілів з варіатором:
Audi A4 2.0 Multitronic
Роботизована коробка перемикання передач
Більш правильною назвою було б — механічна КПП з автоматичним зчепленням, оскільки з «автоматом» її ріднить тільки кількість педалей. «Робот» повністю повторює схему роботи звичайної механічної КПП, з єдиною відмінністю — витисканням зчеплення і перемиканням передач займаються два сервоприводи, під управлінням електронного блоку. Причому, режим автоматичного перемикання передач вторинний.
З «механікою» роботизовану трансмісію ріднить те, що перемикання передач відбувається з розривом потоку крутильного моменту, який виражається в паузах-провалах під час розгону.
На звичайній МКПП цей провал теж є, але в цей момент людина за кермом якраз і зайнята процесом витискання зчеплення і вимиканням/вмиканням потрібної передачі. А коли за водія все робить автоматика, на «паузі» концентрується увага і створюється відчуття цього провалу.
Однак із цим ефектом можна боротися. Насамперед, потрібно забути про автоматичний режим, як про страшний сон, і перемикати передачі самостійно з обов’язковим (!) перегазуванням: неприємні провали скоротяться до мінімуму, а то й зовсім зникнуть.
Крім того, «робот» вимагає обов’язкового вимикання в нейтраль при кожній зупинці довше кількох секунд, уберігаючи зчеплення від перегріву. Не дозволить «робот» і довго буксувати, виїжджаючи, наприклад, із замету, сповістивши власника запахом спаленого зчеплення і переходом в аварійний режим.
Навіщо ж взагалі тоді потрібна подібна трансмісія? Безумовно, переваги теж є. По-перше, це, безумовно, помірна ціна «робота», порівняно з повноцінними автоматичними трансмісіями: вартість такої трансмісії як опції, зазвичай не перевищує 25 000 лів. По-друге, помірна витрата палива, яка залишається на рівні автомобіля зі звичайною механічною КПП.
Так само деякі виробники оснащують «роботизовані» автомобілі підрульовими «пелюстками», які дають змогу дуже швидко перемикати передачі, виграючи в динаміці навіть у такого самого автомобіля, оснащеного ручною «коробкою».
Але, загалом і в цілому, недоліки подібної трансмісії як «автомата» перекривають переваги. Хоча деякі виробники наполегливо продовжують оснащувати роботизованими коробками передач деякі свої моделі, коробки такого плану відживають останні роки свого існування, поступаючись місцем роботизованим трансмісіям другого покоління.
Приклади автомобілів із роботизованою коробкою перемикання передач:
Peugeot 107/Citroen C1 (2-Tronic)
Opel Corsa 1.2 (EasyTronic)
