Камінці за пазухою: купуємо старий Kia Rio III за 500 тисяч

Сьогодні ми спробуємо вибрати дуже популярний у нас Кіа Ріо третього покоління за цілком нормальні 500 тисяч лів. Тут не буде кривавих сліз, які текли з наших добрих очей під час вибору Porsche Cayenne l за 600 тисяч, але це не означає, що, маючи півмільйона, можна купити Ріо так само просто, як проїзний на метро. Є тут кілька підводних камінчиків, причому частина з них, скоріше, загальна для всіх автомобілів з пробігом, а інша — істинно корейського походження.

Що і де шукаємо?

Оскільки нам потрібна машина третього покоління, то рік випуску машини буде не пізніше 2015. А з огляду на те, що ми прикинемося дуже багатими людьми, ми не будемо дивитися машини перших років випуску (2011 і 2012). Зазначу, що робимо це усвідомлено: у найбільш ранніх автомобілів були деякі недоліки, яких згодом постаралися позбутися. Наприклад, згадаймо одну типову проблему перших автомобілів: скрипучий рульовий вал із карданним шарніром фіксованого типу. Спочатку його міняли за гарантією, потім шарнір взагалі замінили на ковзний.

Та й деякі елементи оздоблення інтер’єру ранніх Ріо захоплення не викликають, через що зараз багато їхніх салонів нагадують салони таксі.

Ми не будемо прискіпливими до моторів. Їх тут лише два, і обидва об’ємом більше нагадують плани на вечір п’ятниці, ніж щось серйозне зі світу внутрішнього згоряння. Нас влаштує і 1,4-літровий G4FA, і ніби як «великий» 1,6-літровий G4FD. Обидва вони непогані, а на що в них треба буде дивитися — побачите нижче.

Ми цілком можемо собі дозволити машину з АКПП, тим паче, що ні старі чотириступінчасті A4AF3, ні новіші «шестиступки» А6GF1 питань у перші півтори сотні тисяч кілометрів пробігу не викликають. Хоча, звісно, тут важливим є те, як їх експлуатували і обслуговували, особливо другу коробку, більш вимогливу до чистоти масла.

Шукаємо машини як зазвичай — на сайтах оголошень. Таких машин багато, так що тут проблем не буде.

Проблеми почнуться пізніше, коли потрібно буде піти на компроміс: ідеальних машин все одно немає, тому з чимось доведеться змиритися. Наприклад, ось перша машина. Спочатку через нетипово великий пробіг (так-так, завдяки оспіваній у народі російській кмітливості ми всі звикли до того, що від 5 років і до 20 пробіг в оголошеннях навколо та близько 100 тисяч кілометрів) я її дивитися не захотів, але потім все-таки подивився. Як не дивно, вона виявилася дуже непоганим варіантом, що вкотре підтверджує тезу про те, що на тлі оптимізованих пробігів і бабусиних казок від перекупів іноді можна знайти чесне авто за «невеликі» гроші.

Зате дешево!

Найпривабливіше в цьому автомобілі — його ціна. Коштує він лише 405 тисяч, тож майже сто тисяч можна закладати на приведення його до тями після купівлі (якщо таке бажання є). Щоправда, у нього найпростіша комплектація, механічна коробка передач і мотор об’ємом 1,4 л. Та й пробіг великий — 186 тисяч кілометрів. Подивимося, чи є сенс у такій покупці.

На жаль, ЛФП Кіа — далеко не найсильніша сторона виробника. Але в нашому конкретному випадку хоча б радує те, що фарбування заводське. Взагалі на Ріо товщина шару не повинна перевищувати 130 мкм, хоча іноді трапляються авто з подвійним заводським забарвленням (у цьому разі практично подвійний шар ЛФП буде на всіх кузовних деталях і прорізах дверцят) або з перефарбованими у дилера окремими деталями. Останнє — привід перевірити автомобіль на участь у ДТП. Історії з перефарбуванням деталей через пошкодження під час транспортування хоч і трапляються, але це скоріше нещасний випадок, ніж буденна практика. У нас товщина скрізь приблизно однакова, від 115 до 130 мкм, тож приводів для причіпок немає. Щоправда, є невеликий скол на передньому крилі. Його потрібно буде видаляти відразу: іржавіють відколи на «корейцях» швидко. Але загалом всі дефекти ЛФП незначні і отримані виключно в процесі експлуатації.

Але давайте відкриємо двері і подивимося салон.

Ось тут пробіг видно у всій своїй красі. Не надто якісний пластик (якщо точніше — просто поганий пластик) дряпається дуже легко, і на нашій машині він місцями виглядає вже дуже страшненько. Ручки дверей і пластик передньої панелі біля ящика для рукавичок мають моторошний вигляд. Але що вимагати від бюджетної машини з пробігом під 200 тисяч? На загальному тлі виділяється кермо. Можливо, його перешивали по гарантії — облізало воно швидко, і гарантійні інженери Кіа не відмовлялися усувати дефект.

Сидіння теж виглядають не дуже свіжими. У них не тільки вже потерта обшивка, а й помітна деформація. Загалом, салон Кіа Ріо не дасть приховати реальний пробіг. Не знаю, правда, добре це чи все-таки погано.

1 / 2

2 / 2

Тепер відкриваємо капот. Тут претензій немає. Моторний відсік чистий і створює враження, що доглядали за машиною краще, ніж за коханою дівчиною в цукерково-букетний період стосунків. Ну або відмили перед нашим приїздом.

Та й звучить мотор добре, жодних кримінальних звуків від нього домогтися не вдалося. Але це те, що видно неозброєним поглядом. Якби ми справді хотіли купити цей автомобіль, ми б озброїли око ендоскопом. Річ у тім, що корейці дуже люблять робити слабкі каталізатори, які до такого пробігу вже починають добре кришитися. Керамічна крихта потрапляє у впуск і досить швидко з’їдає поршневу групу. Так що оглянути стінки циліндрів на Кіа з пробігом було б зовсім не зайвим. Втім, на цьому пробігу вже можна побоюватися і закоксованих кілець, хоча порівняно з ремонтом блоку циліндрів це не така глобальна проблема.

Ну і не треба забувати, що на великому пробігу (не можна сказати, на якому саме, але орієнтовно, скажімо, від 300 тисяч) можна буде очікувати на справжню «капіталку», особливо якщо вчасно не поміняли каталізатор або не помітили розтягнення ланцюга. А капітальний ремонт мотора з алюмінієвим блоком — процедура досить дорога, особливо за мірками бюджетних автомобілів. А шкода: в іншому машина виявилася дуже навіть непоганою і цілком адекватною за вартістю. Що ж, спробуємо пошукати щось новіше: гроші-то не проблема, 500 тисяч є.

Лабіринт Мінотавра

Відкинемо типово російську тягу до седанів і подивимося на машину в кузові хетчбек. Так, це не так престижно, як седан (ніхто не засумнівається в тому, що Ріо седан — це престижно), зате практично. До того ж вони не були помічені в таксі. Щоправда, в каршерінгу трапляються іноді… Але машина нам підходить: 2014 рік, коштує всього 470 тисяч. Пробіг, щоправда, теж немаленький — 90 тисяч, але все ж таки це вдвічі менше, ніж у попереднього варіанта.

Навіть здалеку видно, що з машиною щось не те. Я б взагалі радив не боятися своїх відчуттів: якщо здається, що машина крива, вона, ймовірно, така і є. Ми не можемо оцінити на око правильність геометрії кузова, але деякі відмінності в зазорах, фарбуванні та деяких інших деталях можемо помітити на підсвідомому рівні. Не наполягаю на істинності цих слів, але раджу до них прислухатися.

Отже, перед нами чорний красень. Щоправда, якийсь нерівний. Бічне освітлення дає змогу гарненько придивитися до шагрень. На передньому лівому крилі вона відрізняється від шагрені на водійських дверях. Про всяк випадок перевіримо товщиноміром. Тут уже понад 400 мкм, а на правому передньому крилі товщина ЛФП доходить до 544 мкм. Тут явно є і шпаклівка. З урахуванням того, що передній бампер стоїть нерівно, а всі зазори між ним і крилами криві, можна припустити, що юність цієї машини пройшла важко. Але навряд чи тут варто говорити про сильний фронтальний удар: фари стоять рідні, радіатори ніхто не міняв. Хоча біди на цьому не закінчуються.

Помічаємо, що розширювальний бачок порожній. Це однозначно погано: може, мотор встигли перегріти, а може, кудись іде антифриз. Добре, якщо він тече на землю, а не в масло. Втім, якби він ішов у масло, ми б це помітили по кришці маслозаливної горловини.

Рівень масла в бачку ГУРа теж стоїть на мінімумі. І це теж не зовсім правильно.

І ще один невеликий сюрприз абсолютно раптово знаходимо в… проводці. Від клеми акумуляторної батареї в невідомому напрямку відходить ще один (нештатний) силовий кабель.

Куди б він міг іти? Думаю, відповідь очевидна: тут має бути сабвуфер. Тому відкриваємо багажник, піднімаємо настил підлоги і бачимо ще купу виведених проводів («саб» звідси власник, мабуть, потягнув).

Що в цьому поганого? Чесно кажучи, дійсно відповідальних власників серед тих, хто ставить у машину таку музику (нехай навіть і якісну), небагато. Та й рівень рідин про це просто кричить. «Тинц-тинц» у багажнику — це, звісно, круто, але нормальний рівень антифризу набагато важливіший (хоча мінімум, що стоїть на позначці, — це теж ще далеко не вирок). Інший істотний мінус — підвищене навантаження на генератор. І, нарешті, далеко не всі установники музики (як і сигналізацій) вміють робити це добре. Найчастіше після їхнього втручання електрична схема автомобіля перетворюється на лабіринт Мінотавра, яким у разі поломки блукатиме сумний і злий електрик.

А тут ще й гумовий ущільнювач проводки з моторного відсіку навіть не спромоглися поставити на місце.

Крім цього, на кузові є «не вилікувані» відколи, які вже ось-ось почнуть іржавіти, заднє сидіння пропалено цигаркою, а все, що можна загадити, загаджено. Завершує картину лобове скло, що лопнуло.