Kia Sorento II з пробігом: зародження іржі та передчасна смерть маточин

Соренто другого покоління — мрія сім’янина і міцного господарника-дачника. Просторий салон, відчуття безпеки, приємне оснащення… Мотори не сприяють активній їзді, але це навряд чи критично. А як щодо надійності? У цій частині огляду поговоримо про кузов, салон, електрику та ходову частину. У другій — торкнемося двигунів і трансмісії.

Оснащення і техніка

Більша частина Соренто, що продаються в Молдові, — або корейського складання, або російського: модель збирали «викрутковим» методом на Автоторі в Калінінграді. Однак географія виробництва була ширшою — Sorento збирали і в США, і в Малайзії, і навіть у Казахстані. Модель змінила минуле покоління 2009 року, різко змінивши імідж — з брутального рамного позашляховика перетворившись на кросовер.

Щодо силових агрегатів вибір зводиться до бензинових атмосферників 2,4 з розподіленим уприскуванням і дизелів 2,2 у поєднанні з АКП і повним приводом. Машини з переднім приводом і механічними коробками є, але їх вкрай мало.

З недоступного нам у лінійці Соренто були бензинові V6 з об’ємом 3,5 і 3,3 літра, мотори з безпосереднім уприскуванням (2,4 і 3,3), а ще двигун V6 2,7 із заводським ГБО для внутрішнього ринку Кореї.

Рестайлінг 2013 модельного року приніс деякі оновлення в зовнішності, зміни щодо трансмісії, а мотори залишилися тими самими. З ними ж Соренто другого покоління продовжує продаватися в Молдові паралельно з більш дорогим Sorento Prime і донині, станом на листопад 2018 року.

Заснована машина на легковому «візку» Hyundai/KIA. На відміну від попередника, що був рамним позашляховиком, тут кузов несучий, з переднім і заднім підрамниками. Мотор розташований спереду поперечно. Повний привід реалізовано через муфту з електроприводом. Підвіски стандартні: МакФерсон спереду і багатоважіль ззаду.

Для «середніх» і «фаршированих» версій передбачені такі приємні опції, як мультимедійна система Infinitу з навігацією, камера заднього виду, третій ряд сидінь, люк і безключовий доступ. При цьому машина залишалася доволі простою і ремонтопридатною в частині електрики — про це ми докладніше поговоримо нижче, у відповідному розділі.

Вік більшості машин ще не переступив за шестирічну позначку, але деякі висновки щодо надійності вже зробити можна, благо з точки зору техніки вони майже не відрізняються від машин перших випусків і використовують дуже масові агрегати.

Кузов

Для порівняно бюджетних (за мірками класу середньорозмірних SUV) машин якість забарвлення KIA Sorento потрібно визнати не найгіршою. Тонкий шар ЛФП, звісно, зумовлює велику кількість відколів, а тонкий метал зовнішніх панелей збільшує кількість дрібних пошкоджень «паркувального» характеру, але при цьому фарба доволі еластична. Невеликі пошкодження металу не пошкоджують ЛФП. І вм’ятини непогано виправляються «безопераційними» методами.

Крило переднє
10 671 ль

Але якщо відколи не фарбувати, вони відмінно іржавіють, добре, що капот і передні крила — сталеві, а не пластикові і не алюмінієві, а гальванічне покриття досить тонке. У разі глибоких пошкоджень корозія починається майже одразу, а за звичайного відколу без пошкодження металу починає розповзатися за кілька тижнів, максимум — місяців. У зоні особливого ризику і кромка даху, адже над склом немає захисного молдинга. Якщо бачите там іржу, враховуйте, що для якісного фарбування в цій зоні лобове скло потрібно знімати.

Арки захищені від корозії непогано, пластикова броня тут солідна. Зате дверям дістається — пластиком прикрита лише зона в самому низу, і «захист» хіба що не дасть побачити іржу нижнього шва. Велика площа поверхні відкрита камінчикам і гілкам. Дрібні неприємні коцки на рамках дверей — теж справа звична. Якщо вони перефарбовані, далеко не завжди це наслідок ДТП.

У ніші номерного знака знака іржі майже не буває, хіба що біля засувок лампи підсвічування. А ось на краях дверцят зовні, в місцях контакту з бампером і прорізом, відколи з’являються регулярно. Допомагає тільки підфарбовування кілька разів на сезон, але основна маса власників цього не робить, тож огляд нижніх торців праворуч і ліворуч на предмет пошкоджень обов’язковий. Ще перевірте кріплення спойлера, якщо він є. Він частенько відкручується і починає протирати ЛФП вгорі.

Задній бампер кріпиться слабо, а якщо ще машина кілька разів торкалася землі бампером, що трапляється часто, то в нього пошкоджується заднє кріплення, розташоване поруч із запасним колесом. Будь-який зсув — і він починає зачіпати задні двері в нижній частині і кромки крил.

Якщо машина їздить з боксом на даху, то оглядайте панель даху уважно. Мало того, що рейлінги з навантаженням трохи просідають, можуть кородувати і протікати в точках кріплень (це доволі рідкісна неприємність), так і сам бокс спрямовує потік повітря з піском прямо на дах, через що тут утворюється безліч відколів. Не таких глибоких, як на кромці даху і капота, але цілком достатніх для того, щоб з часом перерости в цятки іржі.

У найстаріших екземплярів трапляється така біда як пошкодження ЛФП у зоні контакту з бампером на крилах. Десь непомітні спухання в прихованих зонах, а десь вже і облізає фарба на гранях.

Огляд знизу у машини з міською експлуатацією сюрпризів зазвичай не виявляє. Активно іржавіють шви переднього підрамника і кромки заднього, елементи підвіски, кріплення і кронштейни — все це, на жаль, така ж прикмета часу, як і тонке ніжне ЛФП. За пробігів понад сотню тисяч дуже характерно страждають краї чашки пружини і кромки кузова в задніх арках: вони трохи рудіють. Вік ще не той, щоб це було по-справжньому небезпечно, але ще 5-6 років — і доведеться зачищати і варити.

Машини, що виїжджають на бездоріжжя, зазвичай у помітно гіршому стані. Зверніть увагу на шви вздовж лонжеронів підлоги в середній частині, загляньте всередину вентиляційних отворів. Якщо є труха і бруд, машину краще не брати. Тут є купа місць, куди бруд легко забивається і сприяє корозії. Наприклад, кишеня в передньому крилі тут така сама, як на Solaris, хіба що прикрита краще і за обсягом більша, але якщо локери пошкоджені, то заростає брудом вона швидко. А там ще шов бризковика і моторного щита, дуже складне і вразливе місце, від якого сильно залежить пасивна безпека і взагалі жорсткість кузова.

У лонжеронах таких точок кілька, здебільшого вони забруднюються в задній частині, а спереду зазвичай можна побачити результати «купань», якщо машина заїжджала в брудну воду по маточину або глибше.

Передня фара
11 533 ля

Кузов трохи «гуляє» в задній частині, років через п’ять-шість сильно послаблюються напрямні та упори задніх дверей, і вони починають стукати замком, причому регулювання не допомагає. У запущених випадках можливий і контакт дверцят з прорізом. Заміна напрямних і упорів зазвичай проблему прибирає повністю. Уже згадане лобове скло дороге, але м’яке і швидко затирається, та й відколи з’являються часто. На щастя, китайці давно освоїли скло-аналоги для Sorento, і якість, на диво, навіть краща за корейську.

Фари коштують копійки, якщо вони галогенові. Пластик витирається швидко, але кілька разів відполірувати можна. Ксенонові коштують раза в чотири дорожче, і неоригінал — тільки під замовлення. Адаптивне світло на Sorento велика рідкість, але, на щастя, виконане досить надійно.

Личинки замків закисають рано, краще закривати їх кришечками і змащувати щороку, інакше років до п’яти-шести з ключа машину не відкрити.

Салон

Усередині багато фарбованого пластику, що дряпається, кріплень на засувках, схильних до поскрипування в мороз і на нерівностях. Взагалі матеріали не найдорожчі, але в цьому класі рідко буває краще. Виглядає все дуже добре, але часом краще руками торкатися поменше. А типових скарг на якість зовсім небагато: крім керма, що облізає до сотні тисяч пробігу, відверто слабкої конструкції сидіння водія з бічними валиками і каркасом, не здатними витримати людину масою за сотню кілограмів, і стукотливої спинки другого ряду сидінь, ще часто скаржаться на стукотливі блокуванням селектори АКПП.