Кишеньковий спорт: швидкі кей-кари з Японії

Стандарт ультракомпактного кей-кара розробляли в злиденній повоєнній Японії не від хорошого життя — стояло завдання автомобілізувати населення за повної відсутності грошей як у них самих, так і у виробників. Згодом у маленьких габаритах кей-карів з’явився новий сенс — грошей у японців стало багато, а ось місця в містах майже не залишилося. Здавалося б, де 660-кубові «табуретки», а де спорт? Але ж і вага у крихітних автомобілів вкрай мала! Винахідливі конструктори на повну розіграли цю карту і створили цілу плеяду «гарячих» кей-карів.

1991 — Suzuki Cappuccino

Під капотом першого у своєму роді «гарячого кей-кара» розмістився рядний трициліндровий двигун з індексом F6A об’ємом 657 кубічних сантиметрів із двома верхніми розподільними валами, турбокомпресором та інтеркулером, які дали змогу зняти з нього 64 к. с. Крутильний момент від двигуна передається на задні колеса через п’ятиступінчасту механічну коробку передач, а завдяки гарному розподілу ваги між осями (51:49 на користь передньої осі) та передній, а також задній незалежній підвісках на здвоєних поперечних важелях, спорткар від Сузукі отримав вельми завзяту керованість.

Не варто забувати і про яскраву зовнішність машинки — недарма автомобільні журналісти порівнювали Cappuccino з МХ-5. До речі, інженери Suzuki побудували по суті три автомобілі в одному. Купе має знімні пластикові панелі даху, легким рухом руки перетворюючись на таргу, яка з ще більшою легкістю трансформується в повноцінний кабріолет за допомогою заднього скла, що ховається всередину машини, та знімної центральної дуги.

1 / 2

2 / 2

У 1991 році компанія підготувала й експортні модифікації Капучіно, що пропонувалися на англійському ринку, а згодом — і локалізовану для європейського ринку версію з лівим кермом та іншою світлотехнікою. У 1995 році автомобіль модернізують: з’являється модифікація з автоматичною триступеневою коробкою передач, а як опція пропонується диференціал підвищеного тертя для задніх коліс.

1992 — Mazda Autozam AZ-1

Mazda на початку 1990-х активно експериментувала з маркетинговим позиціонуванням своїх моделей — якраз на ту епоху припав час короткого зльоту преміальної маздовської марки Amati . Ось і для кей-кара теж був придуманий «сайд-бренд» Autozam.

На фото: Mazda Autozam AZ-1

Конструкція була сміливою: тчаста просторова рама, склопластикові зовнішні панелі, середньомоторне компонування. Для захисту від перевороту машину оснастили розвиненими підсилювачами даху і дверей. До рами кріпилися незалежні підвіски передніх і задніх коліс типу МакФерсон. Окремою фішкою крихітного купе стали двері машини, зроблені за типом «крило чайки».

Як і на спортивних Мерседесах, таке рішення має суто практичне підґрунтя: зі звичайними розсувними дверима сідати в автомобіль заввишки 1,2 метра було б вкрай важко. А щоб пасажири змогли вилізти з машини після перевороту, японцям довелося спішно продумувати систему аварійного виходу через лобове скло, що вибивається піропатронами.

Навіть незважаючи на скромні габарити, в автомобілі з комфортом поміщаються двоє людей, які низько сидять у спортивних кріслах, встановлених якомога ближче до землі. Роль основного багажника зіграла ніша за сидіннями, в яку через нестандартний механізм відкривання дверцят вельми зручно вантажити поклажу, а ще один крихітний відсік для розмістився спереду. Під капотом — той самий двигун F6А від Suzuki, що й у Cappuccino, з двома верхніми розподільними валами та турбокомпресором, який за скромного об’єму 657 см³ розвиває 64 к. с. У парі з ним працює п’ятиступінчаста механічна коробка передач.

До речі, за надані послуги конструктори Suzuki попросили у Мазди дозволу випускати AZ-1 під власним ім’ям Suzuki Cara. Autozam же пропонувався на ринку у двох комплектаціях. У стандартну входила магнітола з касетним приймачем, тахометр і годинник, а багатша — Type L — додатково мала шкіряне кермо й антиблокувальну систему гальм. На відміну від Cappuccino, AZ-1 з близнюком пропонувалися тільки на внутрішньому японському ринку, а за три роки виробництва було випущено всього лише 4 392 автомобілі. Головною причиною таких крихітних обсягів стала висока ціна: покупці не хотіли платити гроші за екзотичну новинку, віддаючи перевагу більш звичним автомобілям. Втім, зараз AZ-1 вважається в Японії об’єктом полювання для колекціонерів — за автомобіль у хорошому стані доведеться викласти чималі гроші.

1992 — Honda Beat

Не відставав від своїх конкурентів і концерн Honda. Випустивши вдалий суперкар Honda NSX, конструктори фірми вирішили не зупинятися на досягнутому і побудувати власний крихітний спорткар, який згодом навіть отримає прізвисько «бебі-NSX».